Рішення

від 13.09.2012 по справі 5011-70/8587-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-70/8587-2012 13.09.12 За позовом Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного

співробітництва "Український дім", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олексій Молодець", м. Київ

про стягнення 176 310,02 грн.

Суддя Капцова Т.П.

Представники :

від позивача Демченко К.О. - пред.по довір.

від відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Державне підприємство "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олексій Молодець" про стягнення на підставі Договору про надання послуг № 22 від 10.02.2012 р. 176 310,02 грн., з яких 166 416,00 грн. - сума основного боргу, 1 636,88 грн. - 3 % річних, 8 257,14 грн. - пеня.

В обґрунтовання позовних вимог, позивач зазначає, що ним на підставі Договору про надання послуг № 22 від 10.02.2012 р., укладеного з відповідачем, надано послуги по забезпеченню проведення концерту Олексія Савченко, які не були оплачені останнім, у зв'язку з чим, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 166 416,00 грн. У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті за Договором № 22 від 10.02.2012 р., позивачем нараховано 3 % річних в розмірі 1 636,88 грн. та пеню в сумі 8 257,14 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.12 р. порушено провадження у справі №5011-70/8587-2012 та призначено розгляд справи на 26.07.12 р.

У судове засідання 26.07.12р. представник позивача з'явився та надав оригінали документів для огляду у судовому засіданні.

Представник відповідача у судове засідання 26.07.12 р. не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.07.12 р. не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.12р. відкладено розгляд справи на 16.08.12р.

03.08.2012р. через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог №1/502 від 30.07.2012р., відповідно до якої позивач просить стягнути з відповідача 178 569,83 грн., з яких 166 416,00 грн. -сума основного боргу, 2 018,82 грн. -3 % річних та 10 135,01 грн. -сума пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

За таких обставин, заява представника позивача про збільшення розміру позовних вимог №1/502 від 30.07.2012р. прийнята Господарським судом міста Києва.

У судове засідання 16.08.12р. з'явився представник позивача. Представником позивача у судовому засіданні подано клопотання про долучення додаткових документів до матеріалів справи.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився про причини неявки повноважного представника суд не повідомлено.

У судовому засіданні 16.08.12р. представником позивача подано клопотання про продовження строку розгляду справи, відповідно до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.12р. продовжено строк розгляду спору у справі № 5011-70/8587-2012 на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 13.09.2012р.

У судове засідання 13.09.12р. представник позивача з'явився та надав пояснення по справі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

В матеріалах справи містяться листи суду, якими на адресу відповідача, зазначену в позовній заяві, яка збігається з адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, направлялися ухвали суду про порушення провадження у справі від 04.07.12р. та про відкладення розгляду справи від 26.07.12р. та від 16.08.12р., які повернулися на адресу суду з відмітками "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з абзацом 3 пункту 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом.

З огляду на те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 04.07.12 року та ухвала суду про відкладення розгляду справи від 26.07.2012 р. та від 16.08.12р. були надіслані судом за адресою відповідача, зазначеною в позовній заяві, яка збігається з адресою відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відповідач вважається повідомленим про час та місце розгляду справи (ст.64 ГПК України).

Оскільки відповідач не з'явився у судове засідання, не зважаючи на належне повідомлення про час та місце судового засідання, не надав суду відзиву та документів, витребуваних судом, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними в ній матеріалами та доказами.

13.09.2012р. у судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені ним позовні вимоги про стягнення з відповідача 178 569,83 грн.

У судовому засіданні 13.09.2012 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України (далі-ГПК України) судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

10.02.2012р. між Державним підприємством "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" (далі -виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Олексій Молодець" (далі -замовник) укладено Договір про надання послуг № 22 від 10.02.2012р. (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, виконавець взяв на себе зобов'язання надати послуги по забезпеченню проведення концерту Олексія Савченко (надалі -«Захід»).

Згідно п. 1.2. Договору, захід проводиться 09.03.2012 у приміщеннях виконавця за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 2.

Відповідно до п.4.1. Договору, вартість послуг, наданих виконавцем замовнику становить 166 416,00 грн., в т.ч. ПДВ 20 % - 27 736,00 грн.

Згідно п. 4.2. Договору, оплата послуг за договором здійснюється на підставі рахунку-фактури виставленого виконавцем не пізніше ніж за 3 робочі дні до початку проведення Заходу у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Відповідно до п. 4.3. Договору, за результатами наданих послуг складається акт прийняття-здачі наданих послуг (далі -акт).

Згідно п. 7.1. Договору, договір набуває чинності з дати його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами всіх взятих на себе зобов'язань за цим договором.

Судом встановлено, що позивач надав послуги по забезпеченню проведення концерту Олексія Савченко на суму 166416,00 грн. з ПДВ, що підтверджується Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УД-0000029 від 29.02.2012р. на суму 59 472,00 грн. та Актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № УД-0000041 від 09.03.2012р. на суму 106944,00 грн.

Вказані акти підписані повноваженими представниками сторін та скріплені печатками останніх, у зв'язку з чим, приймаються судом як належні докази, що підтверджують виконання позивачем договірних зобов'язань.

Однак, як зазначає позивач, надані позивачем послуги по забезпеченню проведення концерту Олексія Савченко відповідачем оплачені не були.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів того, що на виконання умов Договору ним були повністю проведені розрахунки з позивачем.

Отже, враховуючи те, що позивачем були надані послуги згідно умов Договору в сумі 166 416,00 грн., доказів їх оплати відповідачем суду не надано, то на час розгляду спору сума боргу відповідача перед позивачем склала 166 416,00 грн.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) та ст. 173 Господарського кодексу України (далі -ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Дослідивши Договір про надання послуг № 22 від 10.02.2012 р., укладений сторонами, суд прийшов до висновку про те, що за своєю правовою природою вказаний договір є договором про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 4.2. Договору, оплата послуг за договором здійснюється на підставі рахунку-фактури виставленого виконавцем не пізніше ніж за 3 робочі дні до початку проведення Заходу у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

Згідно п. 1.2. Договору, захід проводиться 09.03.2012 у приміщеннях виконавця за адресою: м.Київ, вул. Хрещатик, 2.

Таким чином, відповідач повинен був оплатити надані позивачем послуги в строк до 05.03.12р.

Судом встановлено, що зобов'язання по оплаті наданих позивачем послуг по забезпеченню проведення концерту Олексія Савченко у строк, встановлений п. 4.2. Договору, відповідачем не виконано.

Враховуючи те, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем за надані позивачем послуги підтверджується вищезазначеним актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та приймаючи до уваги те, що відповідачем в порядку ст. 4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України не було спростовано наявність заборгованості та не доведено припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом в частині суми боргу, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за надані позивачем послуги по забезпеченню проведення концерту Олексія Савченко у розмірі 166416,00 грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем грошового зобов'язання за Договором, позивачем нараховано 3 % річних в сумі 2018,82 грн. та пеню в сумі 10 135,01 грн.

Згідно частини 1 та 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частинами 1 та 2 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Позивач здійснив розрахунок 3 % річних та пені за період з 05.03.2012р. по 30.07.2012р. з суми боргу 166 416,00 грн.

Суд перевірив надані Позивачем розрахунки трьох процентів річних та пені.

За перерахунком суду розмір 3 % річних становить:

166 416,00 грн. (сума заборгованості) * 3 % /365* 148 дн. (за період з 05.03.12р. по 30.07.2012р. ) = 2024, 35 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір 3 % річних склав 2024,35 грн., а позивачем заявлено про стягнення 2018,82 грн. 3 % річних, то позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 10 135,01 грн.

Здійснюючи перерахунок розміру пені, суд виходить з наступного.

Вимогами статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України, пеня є неустойкою, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових зобов'язань сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.9. Договору, у випадку несвоєчасного здійснення замовником платежів за цим договором, замовник сплачує пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу.

За перерахунком суду розмір пені з суми боргу 166 416,00 грн. за період з 05.03.12р. по 30.07.2012р. становить 10 135,01 грн.

З огляду на те, що за перерахунком суду розмір пені склав 10 135,01 грн., позивачем заявлено про стягнення 10 135,01 грн. пені, то позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення суми основного боргу у розмірі 166 416,00 грн., пені в розмірі 10 135,01 грн., 3 % річних в сумі 2018,82 грн. є доведеними.

Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олексій Молодець" (03150, м.Київ, вул. Горького, буд. 97, код ЄДРПОУ 37413410) на користь Державного підприємства "Національний центр ділового та культурного співробітництва "Український дім" (01001, м.Київ, вул. Хрещатик, буд. 2, код ЄДРПОУ 34299989) 166 416 (сто шістдесят шість тисяч чотириста шістнадцять) грн. 00 коп. -суми основного боргу, 10 135 (десять тисяч сто тридцять п'ять) грн. 01 коп. -пені, 2018 (дві тисячі вісімнадцять) грн. 82 коп. -3 % річних та 3571 (три тисячі п'ятсот сімдесят одну) грн. 40 коп. - суми судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 14.09.2012 р.

Суддя Капцова Т. П.