Рішення

від 11.09.2012 по справі 5013/780/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" вересня 2012 р.Справа № 5013/780/12 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., розглянувши матеріали справи

за позовом: ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" Новокостянтинівська шахта, Кіровоградська область, Маловисківський район

до відповідачів:

1) Маловисківської міської ради, Кіровоградська область, м. Мала Виска

2) Кіровоградської обласної організації Українського товариства мисливців та рибалок, м. Кіровоград

за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Маловисківської районної державної адміністрації, Кіровоградська область, м. Мала Виска

2) відділу Державного комітету землеустрою у Маловисківському районі Кіровоградської області, Кіровоградська область, м. Мала Виска

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача 2: Маловисківської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, Кіровоградська область, м. Мала Виска

за участі прокуратури Маловисківського району, Кіровоградська область, м. Мала Виска,

про визнання рішення та договору недійсними

за участі представників:

від прокуратури - Деревінська О.С., помічник прокурора м. Кіровограда, посвідчення № 40;

від позивача - Наконечна О.І., довіреність від 21.03.2012 № 18/2981;

від відповідача 1 -Тамко С.О., довіреність від 11.09.2012 № 900;

від відповідача 2- Капацина К.М, довіреність від 17.04.2012 № 59;

від третьої особи 1 - участі не брали;

від третьої особи 2 - участі не брали;

від третьої особи 3 - участі не брали;

ВСТАНОВИВ:

ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" Новокостянтинівська шахта (далі - ДП "СхідГЗК") подано до господарського суду Кіровоградської області позовну заяву від 23.06.2012 № 15-02/1097 про:

- визнання недійсним з моменту прийняття рішення Маловисківської міської ради від 25.02.2000 № 127;

- визнання недійсним з моменту укладення договору на право тимчасового користування землями водного фонду від 20.04.2000, укладеного між Маловисківською міською радою та Маловисківською районною організацією Українського товариства мисливців та рибалок.

В обґрунтування своїх порушених прав, позивач стверджує, що з 1985 року є користувачем спірної земельної ділянки та доводить, що в межах земельної ділянки площею 615,2 га розташована земельна ділянка площею 5,6 га, якою відповідно до оспорюваних позивачем рішення та договору, з квітня 2000 року користується відповідач у справі.

Представник відповідача 1 прибув лише в дане судове засідання та надав відзив на позов, за змістом якого та враховуючи усні пояснення представника, спірне рішення та договір втратили чинність у зв'язку з закінченням терміну тимчасового користування, тому позовні вимоги не підтримав (том 4, а.с. 81).

Заперечуючи в повному обсязі заявлені позовні вимоги, відповідач 2 надав відзив на позов (том 2 а.с. 47-57), за змістом якого вважає, що твердження позивача є недоведеними, а висновки передчасними, оскільки суду не надано беззаперечних доказів того, що:

- ДП „СхідГЗК" є правонаступником підприємства, яке діяло станом на 29.09.1985;

- ДП „СхідГЗК" станом на лютий-квітень 2000 року користувався земельною ділянкою площею 5,6 га;

- землекористування позивача було належно оформленим;

- строки позовної давності позивачем пропущені за поважних причин;

- рішення Маловисківської міської ради від 25.02.2000 за своїм змістом не відповідає чинному в лютому 2000 року законодавству та вимогам, викладеним в ст. 203 ЦК України;

- договір на право тимчасового користування землями водного фонду від 20.04.2000 не відповідає вимогам чинного в квітні 2000 року законодавству та вимогам викладеним в ст. 207 ГК України.

Крім того, відповідачем 2 подано клопотання про призначення по даній справі будівельно-технічної експертизи (том 4 а.с. 28 - 30).

Треті особи в судове засідання не прибули, причини неявки не повідомили, хоча належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання, що підтверджується, підписами представників третіх осіб 1 та 2 на повідомленні про наступне засідання.

Стосовно третьої особи 3, вона згідно нормативних строків пересилання поштової кореспонденції мала отримати ухвалу про відкладення розгляду справи від 05.09.2012, відправлену 06.09.2012 - 10.09.2012.

Так, згідно підпункту 4.1.2 пункту 4.1 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України № 1149 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів" від 12.12.2007, нормативні строки пересилання рекомендованої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) у межах області - Д + 3 (Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 3 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення).

Згідно пункту 4.2 вказаного Наказу при пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 4.1 нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Крім того, як свідчать матеріали справи, зокрема повідомлення про вручення поштових відправлень, всі процесуальні документи, направлені на адресу третьої особи 3, отримані нею в межах зазначеного вище строку.

Також, судом враховано, що третьою особою 3 в жодне з судових засідань не направлено уповноваженого представника, вимоги жодної з ухвал не виконано.

Згідно інформації відповідача 2, третя особа 3 є його структурним підрозділом, тому саме відповідачем 2 повинна була забезпечуватись участь третьої особи 3 в судових засіданнях та з огляду на участь в судових засідання представника відповідача 2, третя особа 3 також обізнана із датами проведення судових засідань.

Третя особа 1 письмової позиції з приводу позову не надала, однак представником в попередніх судових засіданнях висловлено позицію Маловисківської районної державної адміністрації щодо підтримання позовних вимог.

Третя особа 2 надала письмові пояснення, за змістом яких надано відповідь на поставлені в ухвалах суду питання та зазначено про підтримання позовних вимог (том 4 а.с. 32 - 34).

Прокуратурою Маловисківського району 10.07.2012 за № 2-2462 подано заяву про вступ у справу № 5013/780/12 (том 1 а.с. 91 - 92).

Господарським судом враховано приписи Постанови Пленуму ВГСУ від 23.03.2012 № 7 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам", зокрема наступне.

Згідно з частиною третьою статті 29 ГПК про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданні - також і усно.

Господарським судам слід мати на увазі, що законодавством України не передбачено ухвалення будь-яких окремих процесуальних документів з приводу вчинення прокурором зазначених дій, так само, як і можливості відмови господарським судом прокуророві у його вступу у справу, здійсненому шляхом повідомлення суду про свою участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб.

Відповідне письмове повідомлення прокурора залучається судом до матеріалів справи, а участь прокурора в ній відображається в описовій частині судового рішення, прийнятого зі справи.

Присутній в судовому засіданні представник прокуратури повідомив про підтримання позовних вимог та взагалі позиції позивача у справі.

Розглянувши наявні матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням 16 сесії Маловисківської міської ради 23 скликання від 25.02.2000 року за № 127 „Про надання земель водного фонду у тимчасове користування", надано Маловисківській районній раді Українського товариства мисливців та рибалок в тимчасове користування строком на 10 років 5,3 га земель водного фонду, що знаходяться на території ВАТ „Мала Вись" для спортивного рибальства (том 2 а.с. 61).

Між Маловисківською міською радою Кіровоградської області та Маловисківською районною радою Українського товариства мисливців і рибалок 20.04.2000 року було укладено договір на право тимчасового користування землями водного фонду строком на 10 років із зазначенням переважного права на пролонгацію строку дії договору. Предметом договору є земельна ділянка, на якій знаходиться ставок площею 5,6 га. Земельна ділянка передана в оренду з метою несільськогосподарського використання для ведення рибного господарства. Даний договір зареєстровано у Маловисківському районному відділі земельних ресурсів за реєстраційним № 23 від 25.05.2000 року (том 1 а.с. 43 - 51).

В подальшому, а саме 16.10.2009 між Маловисківською районною державною адміністрацією та Маловисківським районним товариством мисливців та рибалок було укладено договір оренди земель водного фонду (продовження терміну дії договору оренди земель водного фонду) терміном на 5 років. Договір було зареєстровано у Маловисківському районному відділі Кіровоградської районної філії Державного підприємства „Центр Державного земельного кадастру" за № 57400226 від 22.10.2009 (том 1 а.с. 52 - 54).

Даний договір оспорюється у судовому порядку (справа № 5013/30/12, провадження у якій зупинено до розгляду господарським судом Кіровоградської області справи № 5013/428/12).

У вказаних вище договорах зазначено різні за назвою організації - Маловисківська районна рада Українського товариства мисливців і рибалок та Маловисківське районне товариство мисливців і рибалок.

Більше того, юридичну адресу товариств мисливців та рибалок зазначено як вул. 40 років Жовтня, 50, місто Мала виска, та в договорі від 2000 року зазначено код юридичної особи № 03928352, за яким 17.05.1993 року зареєстровано іншу юридичну особу у відповідності до свідоцтва про реєстрацію серії АОО № 079109 - Кіровоградська обласна організація Українського товариства мисливців і рибалок, місцезнаходження якої - м. Кіровоград, вул. Тімірязєва, 76.

Організації під назвою Маловисківська районна рада Українського товариства мисливців і рибалок не існує.

Як підписання договору так і його продовження здійснено організацією, яка на момент підписання правочину не існувала, не мала права підписувати договір відповідно до установчих документів та не отримувала відповідних делегованих повноважень згідно із Статутом на укладення договору від 2000 року, а тому вважає позивач, такий договір має бути визнано недійсним.

Щодо визначення відповідачем 2 у справі Кіровоградської обласної організації українського товариства мисливців та рибалок, господарським судом враховано наступне.

Згідно статті 14 Закону України "Про об'єднання громадян" (в редакції закону від 11.11.1993) легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян є обов'язковою і здійснюється шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність об'єднань громадян, які нелегалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною.

У випадку реєстрації об'єднання громадян набуває статус юридичної особи.

Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України.

Легалізація громадської організації здійснюється відповідно Міністерством юстиції України, місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Місцевими органами державної виконавчої влади, виконавчим комітетом сільської, селищної, міської Ради народних депутатів реєструються в обов'язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян, якщо така реєстрація передбачена статутними документами цих об'єднань.

У Статуті Українського товариства мисливців та рибалок, затвердженого XII з'їздом Українського Товариства мисливців і рибалок 07.05.1991 і зареєстрованого Міністерством юстиції України 21.10.1992 із подальшими змінами, зокрема у пункті 1.1 зазначено, що Українське Товариство мисливців і рибалок (УТМР) - є добровільною Всеукраїнською громадською організацією, яка об'єднує мисливців і рибалок з метою сприяння активному розвитку любительського мисливського, стендового і рибальського спорту, охорони, відтворення, збереження, раціонального використання тваринного світу та захист спільних інтересів. УТМР є юридичною особою і суб'єктом права приватної власності на належне йому майно та грошові кошти. Товариство є неприбутковою громадською організацією.

Згідно пункту 1.2 Статуту, єдину систему УТМР складають Кримська республіканська, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська обласні, Київська міська, Севастопольська регіональна, районні, міжрайонні, міські, первинні організації УТМР.

Згідно пункту 1.3 Статуту УТМР, Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська регіональна організації УТМР є юридичними особами, мають закріплене за ними майно і самостійний баланс, рахунки в банківських установах, печатку, штамп з своїм найменуванням, здійснюють свою діяльність, керуючись єдиним Статутом Українського товариства мисливців і рибалок, на підставі якого реєструються у відповідності до чинного законодавства України.

Для виконання статутних завдань Товариства юридичними особами можуть бути районні, міжрайонні, міські організації, які діють за єдиним Статутом УТМР, реєстрація яких здійснюється на підставі рішення ради Кримської республіканської, обласної, Київської міської та Севастопольської регіональної організації, цього Статуту, у відповідності до чинного законодавства України.

Районні, міжрайонні, міські організації УТМР, які не є юридичними особами легалізуються в місцевих органах виконавчої влади у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до пункту 4.5 Статуту в Автономній республіці Крим, областях, м. Києві, м. Севастополі, районах і містах створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська, Севастопольська регіональна, районні, міжрайонні, міські організації Товариства.

Згідно пункту 4.9 Статуту Рада Кримської республіканської, обласної, Київської міської, Севастопольської регіональної, районної, міжрайонної, міської організації УТМР здійснює керівництво діяльністю цих організацій в період між конференціями.

У пункті 4.12 Статуту зазначено, що Кримська республіканська, обласна, Київська міська, Севастопольська регіональна рада Товариства керує районними, міжрайонними, міськими організаціями УТМР, та створеними госпрозрахунковими структурними підрозділами, перевіряє їх і надає допомогу в їх діяльності.

Голова Кримської республіканської, обласної, Київської міської, Севастопольської регіональної, районної, міжрайонної міської ради УТМР, зокрема, має право без доручення представляти відповідну організацію УТМР у відносинах з іншими організаціями, іншими юридичними особами всіх форм власності та громадянами, а також бути позивачем і відповідачем в суді.

Згідно матеріалів реєстраційної справи Маловисківської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, 27.11.1996 Маловисківською районною державною адміністрацією було видано розпорядження № 532р про легалізацію шляхом реєстрації Маловисківської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, про що Маловисківською районною державною адміністрацією 25.10.1996 видано свідоцтво про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи (том 5 а.с. 13 - 15 у справі № 5013/30/12 та том 4 а.с. 54 - 56 у даній справі).

Поряд з тим, на запит суду Кіровоградською філією державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України надано Скорочений витяг з Єдиного реєстру громадських формувань на запит органів державної влади від 29.02.2012 (том 4 а.с. 49 у справі № 5013/30/12 та том 4 а.с. 52, 53 у даній справі), в якому зазначено, що Маловисківська районна організація Українського товариства мисливців і рибалок є місцевим осередком громадської організації (Українське товариство мисливців і рибалок), зареєстроване шляхом повідомлення про заснування та 28.09.2009 зареєстроване в Єдиному реєстрі громадських формувань.

В пунктах 4.1 - 4.3 Інформаційного листа Вищого арбітражного суду України від 30.12.1997 № 01-8/500 "Про Закон України "Про об'єднання громадян", який є чинним, зазначено наступне.

У визначенні підвідомчості справ зі спорів, що виникають у застосуванні Закону, арбітражному суду слід враховувати загальні правила, наведені у листі Верховного Суду України та Вищого арбітражного суду України від 20.07.1995 № 01-8/518а, тобто виходити з суб'єктного складу учасників спору.

Згідно із статтею 14 Закону об'єднання громадян набувають статусу юридичної особи лише у разі реєстрації (офіційного визнання), тому спори за участю громадських об'єднань, не зареєстрованих у встановленому порядку, а також спори про оскарження рішення легалізуючого органу про відмову у реєстрації арбітражним судам не підвідомчі (пункт 4.1).

Відповідно до частини шостої статті 14 Закону місцеві органи державної виконавчої влади, виконавчі комітети сільських, селищних, міських рад реєструють в обов'язковому порядку місцеві осередки зареєстрованих всеукраїнських та міжнародних об'єднань громадян за умови, якщо така реєстрація передбачена статутними документами цих об'єднань.

В разі реєстрації місцевих осередків вони не набувають статусу юридичної особи, і тому спори за їх участю підвідомчі арбітражному суду лише за умови, якщо статутом об'єднання громадян місцевому осередку надане право здійснювати в арбітражному суді повноваження сторони у справі. При цьому слід мати на увазі, що стороною у справі є громадське об'єднання, від імені якої діє місцевий осередок. У таких випадках підсудність спору визначається за місцем знаходженням такого осередку (пункт 4.2).

У об'єднань громадян, які були утворені, зокрема, у разі виділення одного чи кількох місцевих осередків зі складу діючого зареєстрованого об'єднання або внаслідок вибуття частини його членів (учасників), а так само в результаті реорганізації об'єднання громадян - створення на базі діючого місцевого осередку нового громадського об'єднання чи спілки об'єднань громадян або поділу об'єднання тощо, право на звернення до арбітражного суду виникає у новостворених об'єднань за умови їх реєстрації (офіційного визнання) (пункт 4.3).

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців") в первинній редакції - об'єднання громадян (у тому числі професійні спілки), благодійні організації, партії, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, банки, торгово-промислові палати, фінансові установи (у тому числі кредитні спілки), біржі, інші установи та організації, для яких законом встановлені особливості державної реєстрації, набувають статусу юридичної особи лише з моменту їх державної реєстрації у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно пункту 3 Перехідних положень вказаного закону, закони, нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно інформації наданої Головним управлінням статистики у Кіровоградській області від 20.02.2012 та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 29.02.2012, Маловисківська районна організація УТМР в ЄДРПОУ не значиться (том 4 а.с. 49 - 51).

Статут Українського товариства мисливців і рибалок в редакції від 30.03.1999 визначав, що практика переведення міських, районних (міжрайонних) організацій УТМР на самостійний баланс в умовах кризового стану господарювання не допускається (п. 1.3 статуту, том 4 а.с. 100 - 101).

З цього часу, зазначає відповідач у своїх поясненнях (том 3 а.с. 97 - 99) та у відзиві на позов (том 2 а.с. 54), всі районні організації і, зокрема Маловисківська районна організація УТМР, не вчиняли дії по створенню самостійного балансу, відкриття рахунку, відокремлення майна. Маловисківська районна організація фактично перетворилась у структурний підрозділ Кіровоградської обласної організації УТМР.

Відповідно до довідок Кіровоградської обласної організації УТМР від 07.03.2001 № 45 та від 05.04.2012 № 37, Маловисківська районна організація УТМР являється структурним підрозділом Кіровоградської обласної організації УТМР та діє на підставі єдиного статуту (том 4, а.с. 67, 68).

Спірний договір підписано Кавуном Анатолієм Григоровичем, який згідно поданих документів відповідачем 2 (том 3 а.с. 108 - 125) був головою президії Маловисківської райорганізації УТМР. Печатка в договорі - Маловисківської районної організації Українського товариства мисливців та рибалок, код - Кіровоградської обласної організації УТМР.

В свою чергу згідно пункту 4.10 статуту в редакції 1999 року для керівництва поточною роботою рада організації товариства обирає зі свого складу строком на 5 років президію ради та голову обласної, районної ради, який одночасно є головою президії.

Таким чином,обто договір укладено головою керівного органу Маловисківської районної організації УТМР, яке є структурним підрозділом Кіровоградської обласної організації УТМР.

Відтак, господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем 2 у даній справі позивачем правильно визначено - Кіровоградську обласну організацію Українського товариства мисливців та рибалок. Сам відповідач 2 не заперечує того факту, що саме він повинен бути відповідачем у даній справі.

Крім того, саме Кіровоградською обласною організацією Українського товариства мисливців та рибалок подано позов до: Маловисківської районної державної адміністрації за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державне підприємство "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" та відділ Держкомзему у Маловисківському районі про визнання недійсним розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації від 01.06.2002 № 187-р "Про затвердження права постійного користування земельною ділянкою державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" (справа № 5013/428/12, провадження у якій зупинено до розгляду справи № 5013/780/12).

Стосовно підписання спірного договору господарським судом враховано наступне.

Позивач стверджує, що як підписання спірного договору так і його продовження здійснено організацією, яка на момент підписання правочину не існувала, не мала права підписувати договір відповідно до установчих документів та не отримувала відповідних делегованих повноважень згідно із Статутом на укладення договору від 2000 року, а тому такий договір має бути визнано недійсним.

Відповідач у відзиві на позов (том 2 а.с. 53) та у поясненнях (том 3 а.с. 97 - 99), зокрема зазначає, що відповідно до статуту та державної реєстрації, яка не скасована в установленому порядку на час укладення договору оренди земельної ділянки площею 5,6 га була районною організацією з правом юридичної особи. А керівник цієї організації був наділений повноваженнями укладати договір.

Поряд з тим, враховуючи наведені вище пояснення відповідача 2 стосовно перетворення Маловисківської районної організації у структурний підрозділ Кіровоградської обласної організації УТМР, відсутність доказів на уповноваження Кавуна А.Г. на підписання спірного договору, договір підписано неуповноваженою особою.

Відповідач 2 посилається на те, що в Статуті позивача відсутні відомості про те, що позивач є правонаступником права користування землею підприємства, яке діяло станом на 29.09.1985.

Згідно із п. 1.1 статуту ДП "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" заснований на державній власності відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 24.07.1951 № 2659-1287 „Про розвиток видобування фосфорних руд на Першотравневому та Жовторічанському родовищах у Кривому Розі та Про організацію на базі цих родовищ Комбінату № 9 Другого головного управління при Раді Міністрів СРСР" та наказу Другого головного управління при раді Міністрів СРСР від 01.08.1951 № 3 „Про створення Комбінату № 9" і підпорядковане Міністерству енергетики та вугільної промисловості України, створеного у відповідності до Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади".

За відповідними змінами в державі та прийнятих нормативних документів органами державної влади даний Статут підприємства затверджений власником і розпорядником майна - Міністерством енергетики та вугільної промисловості України у новій редакції від 2012 року.

28.10.1993 згідно із свідоцтвом серія АОО № 421603 проведено державну реєстрацію ДП „Схід ГЗК" код 14309787.

За поясненнями позивача, з моменту створення - з 01.08.1951 року ДП „СхідГЗК" є діючим підприємством, і лише проведені процедури реорганізації підприємства шляхом виділення структурного підрозділу в окрему юридичну особу - ДП „Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд" створювало правонаступництво з прав та обов'язків.

Так, у відповідності до наказу Міністерства палива та енергетики України від 26.12.2005 за № 614 було створено ДП „Дирекція підприємства, що будується на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд шляхом виділення зі складу ДП „Східний гірничо-збагачувальний комбінат" відокремленого підрозділу Новокостянтинівське родовище уранових руд. При цьому за п. 7 даного наказу ДП „Дирекція" є правонаступником майнових прав та обов'язків відокремленого підрозділу Новокостянтинівське родовище уранових руд ДП „СхідГЗК" згідно з розподільчим балансом.

ДП „Дирекція" було зареєстровано як юридичну особу 10.02.2006 згідно із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО № 541162 за кодом 4218978. При цьому, ДП „СхідГЗК" не припинило свою діяльність.

26.11.2009 згідно із новим наказом Міністра палива та енергетики України за № 659 (із змінами та доповненнями) ДП „Дирекція" припиняє свою діяльність шляхом його реорганізації - приєднання до ДП „СхідГЗК", за п. 7 даного наказу ДП „СхідГЗК" є правонаступником усіх прав та обов'язків ДП „Дирекція" після завершення процедури припинення діяльності юридичної особи. Згідно із витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 23.09.2010 ДП „Дирекція" припинило свою діяльність як юридична особа.

Підстави набуття земельної ділянки та використання.

Виконавчим комітетом Кіровоградської обласної ради народних депутатів виданий Державний акт на право користування землею від 29.09.1985 № 6 (том 1 а.с. 38, 39), в якому зазначено, що в Новомиргородському та Маловисківському районах Кіровоградської області Української РСР у відповідності до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 08.05.1985 № 282-рс закріплюється в постійне користування 615,2 га землі в межах згідно доданого плану землекористування. Земля надається для державних потреб.

Позивач зазначає, що згідно розпорядження Ради Міністрів УРСР від 08.05.1985 № 282-рс саме Східному гірничо-збагачувальному комбінату були надані земельні ділянки під будівництво промислових та громадських об'єктів згідно вищевказаного Державного акта.

Так, у відповідності до листування підприємства та інших документів (том 2 а.с. 89 - 94) видно, що за актом від 25.12.1984 (том 2 а.с. 89) комісією Ради Міністрів УРСР визначено збитки землекористувачів і втрат сільськогосподарського виробництва, пов'язаних з вилученням земельних ділянок для державних потреб в Маловисківському і Новомиргородському районах. Дана сума втрат підлягала передачі Східним гірничо-збагачувальним комбінатом управлінню сільського господарства Кіровоградського виконкому на спецрахунок № 81801 в Кіровоградському місцевому управлінні Держбанку СРСР на освоєння нових земель в сумі 13912,62 тис. руб.

Дані втрати підприємством було перераховано, що підтверджується листом-повідомленням позивача від 21.08.1985 № ГР-2249сс (том 2 а.с. 91) та листом Управління справами Ради Міністрів Української РСР від 09.08.1985 № 00259 (том 2 а.с. 92).

Крім того, згідно із листом ДП „СхідГЗК" від 27.05.1985 № ГР-1464сс (том 2 а.с. 90) (на той час установою поштового ящика Р-6214, у зв'язку із накладенням на підприємство державного грифу „Таємно") проводилось листування, за яким підприємство ставило до відома інше про те, що Рада Міністрів Української РСР своїм розпорядженням від 08.05.1985 № 282-рс прийняло пропозицію виконкому Кіровоградської обласної Ради народних депутатів про відвід для державних потреб земельних ділянок загальною площею 884,5 га (в безстрокове користування 615,2 га і у тимчасове довгострокове користування 269,3 га). При цьому ділянки лісових площ відводяться без виключення з держлісфонду з правом розчистки лісу під габарити інженерних мереж.

Лист Управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах від 05.04.1996 № 81/05 адресований СхідГЗК (том 2 а.с. 93) свідчить про те, що станом на 1996 рік рішення про відвід земельних ділянок в постійне користування прийнято саме на користь ДП „СхідГЗК" згідно розпорядження Ради Міністрів УРСР від 08.05.1985 № 282-рс і підтверджує доводи позивача про те, що земельна ділянка розміром 615,2 га надана у постійне користування ДП „СхідГЗК" для проведення будівництва інженерних комунікацій та прокладки магістрального водоводу.

Тобто, дані документи свідчать про те, що у 1985 році саме ДП „СхідГЗК" було видано державний акт № 6 для державних потреб з будівництва промислових об'єктів та інженерних мереж.

Відповідно до постанови Верховної Ради України від 18.12.1990 № 563-XII, поступово в період з 1991 по 2000 рік проводилась робота з обстеження та визначення меж земельної ділянки в натурі, складання планів ділянок та проведено інвентаризацію земель відведених ДП „СхідГЗК" під будівництво промислових та цивільних об'єктів і інженерних мереж розпорядженням Ради Міністрів УРСР від 08.05.1985 № 282-рс. Дану інвентаризацію підприємство проводило із Кіровоградським обласним управлінням земельних ресурсів.

10.12.1998 ДП „СхідГЗК" у зв'язку з проведенням інвентаризації земель та складанням у зв'язку із цим державних актів на право постійного користування земельних ділянок, зайнятих промисловими та громадськими об'єктами на території Маловисківського району Кіровоградської області звернулось із листом до начальника Кіровоградського обласного управління земельних ресурсів з проханням надати технічні завдання на розробку технічної документації по складанню державних актів на право користування землею на територіях Оникіївської, Мануйлівської, Мар'янівської, Олександрівської сільських рад, Маловисківської міської ради та Смолінської селищної ради (том 4 а.с. 17).

По території Мар'янівської сільської ради 02.01.1999 Кіровоградським обласним управлінням земельних ресурсів було видане технічне завдання за № 0177. Згідно із актом 25.02.1999 було проведено встановлення та погодження в натурі меж земельної ділянки, заперечень та претензій з боку суміжних землекористувачів не було. При цьому, в самому акті було зазначено про те, що після встановлення та узгодження межі земельної ділянки змінювати самовільно положення меж і межових знаків заборонено.

По матеріалах відкорегованих в 1998 році зйомок також було складено плани земельних ділянок з вказанням меж земельної ділянки, довжин ліній по периметру меж, а також плани зовнішніх меж користування. Складено акти по встановленню та погодженню в натурі меж земельних ділянок, які підписані землекористувачем, суміжними землекористувачами, Маловисківським районним відділом земельних ресурсів та представником міської ради та видані у зв'язку із цим Державні акти на право постійного користування землею.

Згідно із корегуванням планового матеріалу по Маловисківській міській раді, яку проведено „УкрНДІземпроект" м. Кіровограду 05.1991 року, спірна земельна ділянка належала ДП „СхідГЗК", яка на той час була у розмірі 84,3 га, до якої входило 2 ставки розмірами 2,5 га (1-й ставок), 3,3 га (2-й ставок), та частина 3-го ставка розміром 5,3 га (том 3 а.с. 137).

Картограмою технологічних груп і індексів плодороду від 1992 року зазначено земельну ділянку ДП „СхідГЗК" по Мар'янівський сільській раді, до якої увійшла земельна ділянка 15,20 га, до якої в свою чергу увійшла частина 3-го ставка на той час розміром 2 га (том 3 а.с. 138).

В подальшому в результаті виконаної роботи було складено у 1999 році технічну документацію по визначенню меж земельних ділянок зайнятих промисловими об'єктами та інженерними мережами СхідГЗК на території Мар'янівської сільсько ради, згідно із якою встановлено, що земельний відвод ДП „СхідГЗК" складається з 3 ділянок та земель під інженерними спорудами (том 4 а.с. 1 - 20).

Так, до ділянки № 3 яка складалася із 15,20 га і була відведена під цивільне будівництво, входили землі під водою 3,42 га та заболочені землі 0,50 га, про що також відмічено висновком Маловисківського районного відділу земельних ресурсів від 22.06.1999 року (том 4 а.с. 10, 11,14).

Крім цього, Маловисківським районним відділом земельних ресурсів та районним відділом будівництва, архітектури та житлової політики надано висновки про те, що роботи про визначення меж земельних ділянок, інвентаризації земель, складання планів ділянок відведених під будівництво промислових та цивільних об'єктів проведено згідно діючих інструкцій про порядок інвентаризації земель та виготовлення державних актів на право постійного користування земельними ділянками.

26.11.1999 за № 89 восьмою сесією Маловисківської районної ради двадцять третього скликання було винесено рішення про підтвердження права постійного користування земельною ділянкою Схід ГЗК загальною площею 280,43 га, в тому числі площею 198,58 га на території Мар'янівської сільської ради, до якої також увійшла ділянка № 3 - 15,2 га (том 4 а.с. 15, 16).

На підставі вказаного рішення Маловисківською районною радою 15.11.2000 року СхідГЗК видано державний акт II-KP № 001828 на право постійного користування землею площею 198,43 га згідно з планом землекористування для промислових та інженерних мереж (том 2 а.с. 111 - 114).

В результаті виконаної роботи по інвентаризації земель СхідГЗК на території Маловисківської міської ради (тенічна документація 2000 року), відведених відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 08.05.1985 року, встановлено, що відносно земельної ділянки за позовними вимогами відноситься земельна ділянка площею 148,73 га земель, з яких: ділянка № 1 - 20,25 га, ділянка № 2 - 6,19 га, ділянка № 3 - 34,41 га та ділянка № 4 - 87,84 га (з них ставки 1-й - 5,0225 га, 2-й - 3,6117 га, частина 3-го - 6,2898 га) (том 3 а.с. 1 - 38).

Тобто, враховуючи вище викладене, вбачається, що право постійного користування ділянкою № 4 згідно із Державним актом № 6 від 1985 на право постійного користування земельною ділянкою належить ДП "СхідГЗК" і з моменту видання акта дана земельна ділянка з користування підприємства не виключалась.

Слід зазначити, що наявні в матеріалах цього технічного звіту документи, зокрема акти про встановлення в натурі та погодження мех земельної ділянки та ін. підписувались головою Маловисківської міської ради та начальником відділу земельних ресурсів.

Другою сесією Маловисківської районної ради двадцять четвертого скликання рішенням від 10.05.2002 за № 26 підтверджено право постійного користування землею СхідГЗК, зокрема на територіях Маловисківської міської ради загальною площею 148,73 га та прийнято рішення видати Схід ГЗК державний акт на право постійного користування землею і зобов'язано підприємство використовувати надані землі за призначенням (том 3 а.с. 39, 40).

Однак державний акт на вказану земельну ділянку серія ЯЯ № 155101 був виданий 21.04.2005 (том 1 а.с. 40) на виконання вже розпорядження голови Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області від 01.06.2002 № 187-р "Про затвердження права постійного користування земельною ділянкою Східного гірничо-збагачувального комбінату", яке прийнято на підставі тих же матеріалів інвентаризації (том 3 а.с. 45 - 47).

Як зазначає позивач у зв'язку із скороченням бюджетних коштів на цивільне будівництво, відсутністю необхідності в будівництві каналізаційних очисних споруд, бази будівельної індустрії та житлово-цивільного будівництва, ДП "СхідГЗК" було прийнято рішення про ведення будівництва житла та інших об'єктів соціальної сфери у відповідності до проекта будівництва "Підприємства на базі Новокостянтинівського родовища уранових руд" за рахунок міста Мала Виска.

Згідно із даним рішенням директором Смолінської шахти Коваленком В.В. 29.10.2005 (щодо земельної ділянки 15,20 га під цивільне будівництво згідно із державним актом від 15.11.2000) та в.о. генерального директора ДП "СхідГЗК" Кучею П.М. 28.11.2005 (щодо земельної ділянки № 1 площею 20,25 га для будівництва каналізаційних очисних споруд, № 3 площею 34,41 га - під будівництво бази будівельної індустрії, № 2-3 площею 0,16 га - під житлове будівництво, № 2-1 площею 0,05 га - по вул. Шевченка м. Мала Виска згідно з Актом від 25.04.2005) було направлено клопотання до Голови Маловисківської районної державної адміністрації Кіровоградської області та Маловисківської міської ради (том 2 а.с. 95, 115).

У відповідності із розпорядженням голови Маловисківської райдержадміністрації від 16.12.2005 № 658-р з землекористування ДП "СхідГЗК" вилучено земельні ділянки площею 20,25 га та 34,41 га та передано ділянки до земель резервного фонду на території Маловисківської міської ради, до числа вилучених також ввійшла орна земля - 15,20 га (том 2 а.с. 96).

Вказане вище вказує на те, що на момент прийняття рішення Маловисківською Міською радою - 25.02.2000 та передачі в тимчасове користування 3-го ставка Маловисківському товариству мисливців та рибалок (по договору оренди - 5,6 га) - 20.04.2000, повне право постійного користування даним ставком, який згідно із технічною документацією фактично складався з двох чстин - по Маловисківській міській раді 6,29 га, по Мар'янівській сільській раді - 3,42 га, що загалом складало 9,71 га, належало в повному обсязі ДП "СхідГЗК".

Матеріалами проведених інвентаризацій фактично підтверджується, що з 1985 року значно зменшилась площа відведеної в постійне користування землі позивачу у справі. Однак, матеріали справи підтверджують, що наявні на цій земельній ділянці ставки станом на день винесення спірного рішення та договору оренди, із користування ДП "СхідГЗК" не вилучались. Цього не підтверджує і рішення Маловисківської районної ради від 14.12.1995 року № 87 (том 4 а.с.88, 89) на яке посилається відповідач 2.

Більше того, позивачем постійно вчиняються дії по користуванню належними йому земельними ділянками, зокрема у 2005 році позивач відмовляється від частини земельної ділянки 15,2 га (до якої входить частина ставка), яка розміщена на території Мар'янівської сільської ради; постійно переоформлює право постійного користування; на сьогодні позивачем направлено на погодження до начальника відділу Держкомзему в Маловисківському районі технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки загальною площею 82,0778 га в натурі, до складу якї входять тіж самі ставки (том 3 а.с. 48 - 68) тощо.

За поясненнями представника Маловисківської міської ради, відділу Держкомзему у Маловисківському районі, на території Маловисківської міської ради інших водних об'єктів немає.

Відтак, господарський суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача 2 про призначення у даній справі будівельно-технічної експертизи.

Відповідач 2 заявляє про застосування строку позовної давності.

Відповідно до статті 71 ЦК УРСР 1963 року, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлювався в три роки.

Згідно вимог статті 76 ЦК УРСР 1963 року перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Винятки з цього правила, а також підстави зупинення і перериву перебігу строків позовної давності встановлюються законодавством Союзу РСР і статтями 78 і 79 цього Кодексу.

Позивач зазначає, що йому стало відомо про порушення свого права навесні 2011 року під час проведення Управлінням СБУ в Кіровоградській області перевірки.

Відповідач, в свою чергу зазначає, що відкрито користувався переданим йому в оренду ставком.

Всі наявні матеріали справи підтверджують те, що до травня 2011 року на протязі отриманого права користування земельною ділянкою підприємство повноцінно користувалось наданими земельними ділянками, отримувало відповідні документи - технічну документацію, державні акти, відмовлялось від частини користування земельними ділянками, переоформляло відповідні документи.

Крім того, Маловисківською районною радою 10.05.2002 було винесено рішення № 26 "Про затвердження права постійного користування земельною ділянкою СхідГЗК".

Аналогічне за змістом розпорядження було видано головою Маловисківської райдержадміністрації 01.06.2002 № 187-р.

Докази обізнаності позивача станом на день прийняття вказаних рішення та розпорядження із тим, що частина ставка перебуває у користуванні іншої особи відсутні.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

В даному випадку застосовуються правила про позовну давність чинного Цивільного кодексу, так як строк пред'явлення позову, встановленого законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Жодними доказами та жодними поясненнями осіб у відмовній кримінальній справі не зазначаються ті чи інші обставини, які б свідчили про те, що підприємству відомо про користування ділянкою іншими особами раніше.

Наявні в матеріалах технічної документації 2000 року документи, зокрема акти про встановлення в натурі та погодження меж земельної ділянки та ін. підписувались головою Маловисківської міської ради та начальником відділу земельних ресурсів.

В подальшому Маловисківський районний відділ земельних ресурсів готував всі схеми, технічну документацію на земельні ділянки, райдержадміністрація видавала державні акти на право постійного користування ділянками у зв'язку з правонаступництвом.

Матеріали справи не містять доказів того, що з боку посадових осіб, які видавали документи, повідомлень чи інформації про дану ситуацію підприємству не надавалось.

Крім того, зазначає позивач, земельна ділянка знаходиться не на маленькій відстані від будівництва основного підприємства, на даний час підприємством дана ділянка щодо проведення будівництва тимчасово не використовується у зв'язку із обмеженням надходження коштів із Державного бюджету України.

Згідно спірного рішення ставок в оренду надано для спортивного рибальства, згідно договору - для ведення рибного господарства.

Відповідачем 2 не надано доказів проведення відкритих спортивних змагань на спірній земельній ділянці.

Таким чином, інших доказів того, що позивачу стало відомо про порушення його прав навесні 2011 під час проведення Управлінням СБУ перевірки, матеріали справи не містять.

Крім того, пунктом 4 частини 1 статті 268 Цивільного кодексу України передбачалось, що позовна давність не поширюється на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Дана норма була виключена Законом України № 4176-VI від 20.12.2011, але підпунктом 3 пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень вказаного закону передбачено, що особа протягом трьох років з дня набрання чинності цим законом має право звернутися до суду з позовом "Про визнання незаконним правового акту органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право.

Таким чином, клопотання відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 2 Роз'яснення Вищого арбітражного суду від 26.01.2000 № 02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Відповідно до статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Визнання акта недійсним або незаконним відповідає способам захисту порушених прав та законних інтересів, передбачених пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України та статті 16 Цивільного кодексу України.

Враховуючи те, що позивачем доведено право постійного користування на земельні ділянки під ставками станом на 25.02.2000, господарський суд прийшов до висновку про порушення Маловисківською міською радою прав позивача у зв'язку з прийняттям рішення від 25.02.2000 № 127 "Про надання земель водного фонду у тимчасове користування" та про задоволення позовних вимог в цій частині і визнання вказаного рішення недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 203 цього кодексу встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено право, зокрема, юридичної особи звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Поряд з цим, господарський суд враховує правову позицію, викладену в п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/111 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999 з подальшими змінами та в абзаці 5 пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" стосовно того, що вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оскільки позивач не є стороною спірного договору, такий договір може бути визнаний недійсним за наявності одночасно двох умов: невідповідності його вимогам чинного законодавства та порушення укладеним договором прав та законних інтересів ДП "СхідГЗК".

Згідно із вимогами статей 1, 2, 19, 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII діючого в редакції від 17.03.1999 на момент укладення договору земельні відносини в Україні регулювались цим кодексом та іншими актами законодавства України і Республіки Крим, що видаються відповідно до нього. Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою створення умов для раціонального використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

Віднесення земель до категорій проводиться відповідно до їх цільового призначення. Переведення земель з однієї категорії до іншої здійснюється у разі зміни цільового призначення цих земель.

Право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, іншому громадянину, підприємству, установі, організації проводиться лише після вилучення (викупу) цієї ділянки в порядку, передбаченому статтями 31, 32, 34 цього Кодексу. При цьому, надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок.

Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натурі (на місцевості) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації.

Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві ради народних депутатів, підприємства, установи і організації.

Умови і строки розробки проектів відведення земельних ділянок і перенесення їх меж у натурі (на місцевості) визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт.

Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. Клопотання про відведення ділянок, що надаються Верховною Радою України, подаються до обласної, Київської, Севастопольської міської Ради народних депутатів.

До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали.

Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Згідно вимог ст. 31 ЗКУ вилучення (викуп) земельних ділянок з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам, установам і організаціям проводиться за згодою власників землі і землекористувачів на підставі рішення ВРУ, місцевих Рад народних депутатів.

На землях водного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню (ст. 79 ЗКУ).

Доказів того, що Міністерство палива та енергетики України або ДП „СхідГЗК" надавали свою згоду на передачу в оренду земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні підприємства, матеріали справи не містять.

Таким чином, Маловисківською міською радою при прийнятті рішення про передачу в оренду відповідачу 2 земельної ділянки не дотримано норм чинного на той час земельного законодавства та не враховано, що цим порушується право позивача та змінюється цільове призначення землі.

Крім того, при підготовці матеріалів інвентаризації земель та складання планів ділянок зайнятих промисловими і громадськими об'єктами та інженерними мережами позивача від 2000 року, документи з даної документації погоджувались головою Маловисківської міської ради, тобто відповідачу 1 було відомо про приналежність позивачу земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу 2.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати покладаються на відповідача 1, так як спір виник внаслідок неправильних його дій.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 87, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення Маловисківської міської ради від 25.02.2000 № 127 "Про надання земель водного фонду у тимчасове користування".

Визнати недійсним з моменту укладення договір на право тимчасового користування землями водного фонду від 20.04.2000, укладений між Маловисківською міською радою та Маловисківською районною радою Українського товариства мисливців та рибалок, зареєстрований у Маловисківському районному відділі земельних ресурсів.

Стягнути з Маловисківської міської ради (26200, Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Спортивна, буд. 6, код 04055373) на користь Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" в особі Новокостянтинівської шахти (26200, Кіровоградська область, Маловисківський район, с. Олексіївна, код 37262160) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,00 грн

Наказ видати стягувачеві після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірники рішення направити:

- Маловисківська районна державна адміністрація - 26200, Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Жовтнева, 78;

- відділ Державного комітету землеустрою у Маловисківському районі - 26200, Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. Шевченка, 58;

- Маловисківська районна організація Українського товариства мисливців та рибалок - 26200, Кіровоградська область, м. Мала Виска, вул. 40 років Жовтня, 50.

Повне рішення складено 17.09.2012.

Суддя В.Г. Кабакова