Постанова

від 14.09.2012 по справі 5023/2807/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р. Справа № 5023/2807/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бородіна Л.І. , суддя Камишева Л.М. , суддя Лакіза В.В.

при секретарі Козікові І.В.

за участю представників сторін:

за участю представників сторін:

від прокурора м. Харкова -Гавриленко О.В. -наказ від 05.06.2012р. №978к;

від позивача -Счастлива Я.О. - за довіреністю від 28.05.2010р. №38-1867;

від відповідача -Кислов А.М. -за довіреністю від 10.09.2012р.;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Е.Е.В.», смт. Солоницівка (вх.№2682Х/2)

на рішення господарського суду Харківської області від 09.08.2012р.

у справі № 5023/2807/12

за позовом Першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі», м. Харків

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Е.Е.В.», смт. Солоницівка

про стягнення 20 897,46 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.08.2012р. у справі №5023/2807/12 (суддя Савченко А.А.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Е.Е.В.»на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»20 897,46 грн. заборгованості; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Е.Е.В.»на користь Державного бюджету України 1 609,50 грн. судового збору. Рішення суду з посиланням на ст.526 ЦК України мотивовано доведеністю матеріалами справи суми заборгованості за послуги з теплопостачання за період з листопада 2011року по квітень 2012року в розмірі 20897,46грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.Е.Е.В.»з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати повністю рішення господарського суду Харківської області від 09.08.2012р. у справі № 5023/2807/12 за позовом Першого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради та Комунального підприємства «Харківські теплові мережі»до ТОВ «Л.Е.Е.В.»про стягнення 20 897,46 та залишити позов без розгляду. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що перший заступник прокурора не мав права підписувати позовну заяву з вимогами про стягнення з ТОВ «Л.Е.Е.В»на користь КП «Харківські теплові мережі»заборгованості за невиконання договірних зобов'язань, оскільки господарський суд порушує справи за заявами прокурора лише в інтересах держави, які не можуть ототожнюватись з майновими інтересами суб'єкта господарювання.

11.09.2012р. на адресу Харківського апеляційного господарського суду надійшов відзив від КП «Харківські теплові мережі», у якому позивач зазначає, що ним здійснено постачання теплової енергії до приміщень відповідача на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії від 01.10.2010р. №13734, відповідач належним чином не виконав прийняті на себе зобов'язання за цим договором по оплаті одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим за ТОВ «Л.Е.Е.В.»утворилась заборгованість у розмірі 20897,46грн. Крім того, вказує на те, що прокурор мав право на звернення до господарського суду з відповідним позовом, оскільки «інтереси держави»є оціночним поняттям, а енергетика є головною галуззю народного господарства країни.

Прокурор міста Харкова заперечує проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. При цьому зазначає, що відповідно до вимог ст.121 Конституції України, ст.20 Закону України «Про прокуратуру», ст.2 ГПК України прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України та законами повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою задоволення інтересів держави, які у даному випадку полягають у тому, що несплата споживачами отриманих послуги теплопостачання спричиняє загрозливу ситуації з екологічної безпеки на території м. Харкова.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив рішення господарського суду першої інстанції скасувати і залишити позов без розгляду.

Прокурор та представник КП «Харківські теплові мережі»заперечили проти вимог апеляційної скарги та просили рішення господарського суду Харківської області від 09.09.2012р. у справі №5023/2807/12 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, наведених у відзивах на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

04.10.2011р. між Комунальним підприємством «Харківські теплові мережі»(теплопостачальною організацією) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Л.Е.Е.В.»(споживачем) укладений договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №13734, згідно з п.1 якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Відповідно до п.2.1 цього договору теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком 1 до даного договору на такі потреби: опалення та вентиляцію; гаряче водопостачання.

У п.6.1 договору встановлено, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться в грошовій або в іншій формі, яка не суперечить чинному законодавству України, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів, діючих на період постачання теплової енергії, та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії, а при їх відсутності -виконаних розрахунків відповідно до теплових навантажень.

Розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за три дні до початку розрахункового періоду самостійно, ініціативним дорученням сплачує теплопостачальній організації вартість, зазначено в додатку 1 до договору кількість теплової енергії, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію споживач здійснює: до 28-го числа поточного місяця - при розрахунках за показниками приладів обліку; до 18-го числа місяця, наступного за розрахунковим, - при відсутності приладів комерційного обліку (п.6.3,6.4 договору).

Пунктом 10.4 договору встановлено, що договір вважаєте пролонгований на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення дії договору не буде письмово заявлено однією із сторін.

У додатку №4 від 10.10.2010р. до договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №13734 зазначено, що теплопостачання здійснюється за адресою: м.Харків вул. Пушкінська,14 у продовольчий магазин загальною площею 160м 2 .

Згідно з актом підключення споживача до джерела теплової енергії від 16.10.2011р. №177/7383 на підставі розпорядження губернатора Харківської області від 30.09.2011р. №548 проведено підключення споживача з окремим вводом, розташованого за адресою: м.Харків, вул. Пушкінська,14 (а.с.23).

09.04.2012р. на підставі розпорядження начальника філії від 06.04.2012р. проведено відключення споживача розташованого за адресою: м.Харків., вул. Пушкінська,14, що підтверджується актом №177/6387 відключення споживача від джерела теплової енергії (а.с.24).

Вказані акти підтверджують факт споживання ТОВ «Л.Е.Е.В.»теплової енергії з листопада 2011 року по квітень 2012р.

20.06.2012р. перший заступник прокурора м. Харкова звернувся до господарського суду Харківської області з позовом в інтересах Харківської міської ради та КП «Харківські теплові мережі»до ТОВ «Л.Е.Е.В.»про стягнення боргу у сумі 20897,46грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.08.2012р. у справі № 5023/2807/12 позов задоволено з підстав, викладених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Предметом позову у даній справі є стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді від 04.10.2010р. №13734.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод. Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»споживач зобов'язується, зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Л.Е.Е.В.»несвоєчасно виконувало прийняті на себе грошові зобов'язання по оплаті теплової енергії в гарячій воді за договором від 04.10.2010р. №13734, у зв'язку чим за період з листопада 2011року по квітень 2012 року за ним утворився борг у сумі 20897,46грн.

В судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач не заперечував проти суми боргу, однак зазначав, що місцевим господарським судом безпідставно не залишено позов прокурора без розгляду, оскільки не можна ототожнювати інтереси держави з майновими інтересами суб'єкта господарювання, а отже прокурор не мав права звертатись в інтересах КП «Харківські теплові мережі». Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає вказане твердження безпідставним та необґрунтованим з наступних підстав.

Відповідно до положень статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. При цьому, частиною 3 статті 2 ГПК України визначено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99 у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді)" встановлено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави , і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді . Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств .

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі»належить до комунальної власності Харківської міської ради, основним предметом його діяльності є задоволення потреб населення міста Харкова, державних, кооперативних, приватних підприємств і організацій у якісній тепловій енергії.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо правомірності пред'явлення позову першого заступника прокурора в інтересах держави в особі Харківської міської ради та КП «Харківські теплові мережі», який полягає у запобіганні загрозливої ситуації з екологічної безпеки на території м. Харкова.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування рішення відсутні. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу ТОВ «Л.Е.Е.В.»слід залишити без задоволення.

Відповідно до ст.49 ГПК України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги -Товариство з обмеженою відповідальністю «Л.Е.Е.В».

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИЛА:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Л.Е.Е.В»залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Харківської області від 09.08.2012 р. у справі № 5023/2807/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 14.09.2012р.

Головуючий суддя Бородіна Л.І.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Лакіза В.В.