Постанова

від 12.09.2012 по справі 25/5005/722/2012

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.2012 року Справа № 25/5005/722/2012

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Чимбар Л.О. (доповідача)

суддів: Чохи Л.В., Кузнецової І.Л.

секретар судового засідання Ненарочкін І.О.

за участю Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора: Ткаченко Р.М., наказ № 2237 від 12.07.2012р.

представники сторін:

від позивача: Приходько Т.В., представник, довіреність №7/11-2522 від 23.12.11.

від відповідача: Дорошенко Г.В. представник, довіреність № б/н від 21.05.12;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Благодійного фонду "Наші діти" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2012 року у справі № 25/5005/722/2012

за позовом Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради (м. Дніпропетровськ)

до Благодійного фонду "Наші діти" (м. Дніпропетровськ)

про повернення тимчасово зайнятої земельної ділянки площею 0,1959 га,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2012р. у справі № 25/5005/722/2012 (суддя - Чередко А.Є.) позов прокурора задоволено. Зобов'язано Благодійний фонд "Наші діти" звільнити за власний рахунок тимчасово зайняту земельну ділянку розташовану за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграду, 156, площею 0,1959 га. - повернувши її державі в особі Дніпропетровської міської ради Дніпропетровської області. Стягнути з Благодійного фонду "Наші діти" 1073,00грн. судового збору в доход держбюджету.

Рішення мотивовано тим, що відповідач не повернув спірну земельну ділянку після закінчення строку оренди цієї ділянки, отже займає її самовільно, що є порушенням ст. ст. 125,126 ЗК України.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення господарського суду та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Відповідач вважає, що рішення по даній справі прийнято з порушенням норм процесуального права, оскільки жодні документи по даній справі, судові виклики чи повідомлення на адресу БФ "Наші діти" взагалі не надходили, про призначення судових засідань підприємство жодним чином не повідомлялось. Скаржник зазначає в скарзі, що, як вбачається з матеріалів справи, копію ухвали господарського суду про порушення провадження у справі від 26.01.2012 р. надіслано йому рекомендованим листом 31.01.2012 р. згідно з відміткою канцелярії суду на зворотній стороні оригіналу даної ухвали (а.с.1) та конверту з неотриманою ухвалою, а також поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення, на якому відсутня відмітка про отримання судової кореспонденції адресатом -БФ "Наші діти" (а.с. 15). У зв'язку з тим, що БФ "Наші діти" не був повідомлений про час і місце засідання господарського суду, він був позбавлений можливості реалізувати власні процесуальні права.

Відповідач звертає увагу на неможливість застосування судом ст. 212 Земельного кодексу України, якою передбачено обов'язок повернути самовільно зайняті земельні ділянки власникам землі, оскільки поняття "самовільно зайняті земельні ділянки", згідно зі ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" від 19.06.2003 р. № 963-ІУ свідчить про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування. При цьому Дніпропетровською міською радою було прийнято Рішення "Про організацію Благодійним фондом "Наші діти" ринку по торгівлі запасними частинами до автомобілів вул. Героїв Сталінграда, 156" від 17.06.1999 р. № 1137, що діє та не було скасоване, яким відповідачу погоджене місце розташування майданчика з продажу автозапчастин і автостоянки. На даний момент БФ "Наші діти" щомісячно сплачує за оренду землі належні платежі, та має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк. Відповідач зазначає в скарзі, що господарським судом не враховано ту обставину, що БФ "Наші діти" вчиняв дії щодо продовження дії договору оренди землі чи укладення нового договору оренди землі, а саме: звертався із відповідною заявою до міського голови м. Дніпропетровська (листи від 06.07.2010 р. № 30, від 09.03.2011 р. № 5). Уповноваженими державними органами рішення про відмову в поновленні договору оренди спірної земельної ділянки не приймалося, а також орендодавець не надсилав свої заперечення щодо поновлення договору оренди на новий строк, тому, відповідно ч.6 ст. 33 закону України "Про оренду землі", договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

В судовому засіданні 12.09.2012р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення прокурора та представників сторін, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 21.09.2005р. № 349/30 між Дніпропетровською міською радою (орендодавцем) та Благодійним фондом "Наші діти" (орендар) був укладений договір оренди землі від 07.11.2005 р.(державна реєстрація проведена 28.11.2005 р. за № 040510401235), за яким відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1959 га (кадастровий номер: 1210100000:02:134:0017), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда у районі будинку № 156 (Бабушкінський район), для розміщення об'єктів нерухомого майна, інших об'єктів інфраструктури, які зазначені в акті приймання-передачі земельної ділянки.

Вказаний договір укладався сторонами на один рік.

Згідно ч.1 ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено.

У п. 7.1. договору оренди сторони визначили, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Доказів продовження договору оренди на новий строк сторони суду не надали, акт про повернення зазначеної земельної ділянки не склали.

Предметом спору у даній справі є вимоги Дніпропетровського міжрайонного природоохоронного прокурора про зобов'язання Благодійного фонду "Наші діти" повернути до земель Дніпропетровської міської ради земельну ділянку (кадастровий номер 1210100000:02:134:0017), що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 156 площею 0,1959 га.

Відповідно до п. 12.3 договору підставою припинення договору оренди є:

- закінчення строку, на який його було укладено;

- придбання орендарем земельної ділянки у власність;

- викупу земельної ділянки для суспільних потреб або примусового відчуження земельної з мотивів суспільної необхідності в порядку. встановленому законом;

- ліквідації юридичної особи -орендаря.

Відповідно до п. 12.4 договору договір припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ст.ст. 142 -145 Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Статтею 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»визначено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання регулювання земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 2 Земельного кодексу України, до земельних відносин належать відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Відповідно до п. 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці другому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів -відповідні органи виконавчої влади.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, та, зокрема, встановлено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 5 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно із ст. 19 Закону України «Про оренду землі»строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

В силу ст. 31 названого Закону дія договору оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 34 вказаного Закону унормовано, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця. У разі невиконання орендарем обов'язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов'язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

В порушення наведених вимог законодавства відповідач після припинення договору оренди землі земельну ділянку орендодавцеві не повернув, що відповідачем не заперечується, та продовжує користуватися спірною земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 189 Земельного кодексу України, ст. 20 Закону України «Про охорону земель»самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Порядок здійснення контрольних повноважень органами місцевого самоврядування визначається насамперед Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, п. «б»ч. 1 ст. 33 Закону надає виконавчим органам рад повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель.

Дніпропетровською міжрайонною природоохоронною прокуратурою із залученням спеціалістів управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської обл. проведено перевірку додержання вимог земельного законодавства Благодійним фондом "Наші діти" при користуванні земельною ділянкою площею 0,1959 га., розташованою за адресою: м. Дніпропетровськ, Бабушкінський район, вул. Героїв Сталінграду, 156, яка використовується під розміщення майданчика з продажу автозапчастин і автостоянки.

Перевіркою встановлено, що Благодійний фонд "Наші діти" використовує вказану земельну ділянку з порушенням строків повернення тимчасово зайнятих земель, рішення про продовження строку дії договору оренди земельної ділянки не приймалось, договір оренди земельної ділянки не продовжувався, відповідач вищевказану земельну ділянку Дніпропетровській міській раді не повернув.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Враховуючи викладене, слід визначити, що рішення господарського суду Дніпропетровської області відповідає чинним нормам матеріального та процесуального законодавства, встановленим фактичним обставинам справи, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими.

Рішення суду належить залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Благодійного фонду "Наші діти" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2012 року у справі № 25/5005/722/2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий Л.О. Чимбар

Суддя Л.В. Чоха

Суддя І.Л. Кузнецова

Постанова виготовлена в повному обсязі 17.09.2012р.