Постанова

від 11.09.2012 по справі 5017/1437/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2012 р.Справа № 5017/1437/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Белянкіній Г.Є.

за участю представників сторін:

від позивача: Батраков Р.А. (довіреність № 07 від 07.02.2012 року)

від відповідача: Ігнатенко Ю.Г. (довіреність б/н від 23.11.2011 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Промислово-будівельної групи „Інтобуд"

на рішення господарського суду Одеської області від „30" липня 2012 року

по справі № 5017/1437/2012

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрпінобетон", Одеська область, Овідіопольський район, с. Н. Долина

до Промислово-будівельної групи „Інтобуд", м. Одеса

про визнання частково недійсним договору оренди

В С Т А Н О В И В :

15.05.2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрпінобетон" (далі по тексту -позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Промислово-будівельної групи „Інтобуд" (далі по тексту -відповідач) про визнання недійсним договору оренди № 4/1 від 04.02.2008 року в частині третейського застереження, викладеного у п.6.1 ст.6 відповідного договору.

Позовні вимоги мотивовані тим, що для визначення місцезнаходження Одеського обласного відділення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива" та його існування позивач звернувся до Міністерства юстиції України, яке листом від 21.12.2010 року повідомило про те, що Законом України „Про третейські суди" не передбачена можливість створення відділень постійно діючого третейського суду, створення та існування відділень постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива" не передбачено Положенням та Регламентом зазначеного суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 30.07.2012 року по справі № 5017/1437/2012 (суддя Степанова Л.В.) позовні вимоги ТОВ „Укрпінобетон" задоволені повністю. Визнано п.6.1 розділу 6 договору оренди № 4/1, укладеного 04 лютого 2008 року між ПБГ „Інтобуд" та ТОВ „Укрпінобетон", в частині третейського застереження, недійсним. Стягнуто з ПБГ „Інтобуд" на користь ТОВ „Укрпінобетон" судовий збір у розмірі 1 073 грн.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, ПБГ „Інтобуд" звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити повністю в задоволенні позову ТОВ „Укрпінобетон". Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам, порушив та невірно застосував норми чинного законодавства, в зв'язку з чим виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону.

За твердженням скаржника, з інформації, яка розміщена на офіційному сайті постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива" вбачається, що постійно діючий третейський суд створений при Всеукраїнський громадській організації спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива", зареєстрований Міністерством юстиції України у 2004 році і складається із Президії, відділень в областях, районах, містах.

На думку скаржника, правомірність створення та діяльності відділень постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива" встановлена постановою Вищого господарського суду України від 13.07.2011 року у справі №12/179пд.

Скаржник вважає, що Законом України „Про третейські суди" передбачена можливість визначити розташування третейських судів за адміністративно-територіальним принципом та постійно діючий третейський суд при Всеукраїнській громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива" з його відділеннями був зареєстрований Міністерством юстиції України.

Скаржник посилається на те, що у відповідності до статей 256, 257, 261 ЦК України, після укладення сторонами договору оренди № 4/1 від 04.08.2008 року і почав перебіг строку позовної давності, оскільки ТОВ „Укрпінобетон" було ознайомлено з умовами договору, а саме зі змістом третейського застереження. Крім того, 13.02.2009 року між сторонами був складений акт звірки взаєморозрахунків, яким була встановлена заборгованість відповідача перед позивачем, а тому, згідно положень ст.261 ЦК України, саме з моменту складення акту звірки позивачу стало відомо про порушення свого права.

Позивачем надано до суду заперечення на апеляційну скаргу ПБГ „Інтобуд", в якому він та його представник в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого господарського суду -без змін, вважаючи його правомірним, обґрунтованим, відповідаючим матеріалам справи та нормам чинного законодавства.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу та заперечення на неї, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст.33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджено в ході апеляційного провадження, 04.02.2008 року між ПБГ „Інтобуд" (Сторона-1) та ТОВ „Укрпінобетон" (Сторона-2) було укладено договір оренди № 4/1 (а.с.7-8), відповідно до п.1.1 якого Сторона-2 надає Стороні-1 в користування наступну будівельну, авто та землерийну техніку: екскаватор „Атлас" -1 шт.; бульдозер „С-100" -1 шт.; самоскид „Камаз" -2 шт.; автокран „Зил 133ГЯ" 10т. -1 шт. для здійснення будівельних робіт в процесі здійснення будівництва шляхопроводу „Поїзний". Під'їзні шляхи. 1-ша черга будівництва в межах вул. Балківської, вул. Моїсеенко, вул. Ціолковського до шляхопроводу „Поїзний" в м. Одесі на умовах, передбачених даним договором, а Сторона-1, в свою чергу, сплачує Стороні-2 орендну плату за користування технікою на умовах, передбачених розділом 3 відповідного договору.

З метою встановлення порядку регулювання спірних відносин, пов'язаних з виконанням договору, сторони шостим розділом договору оренди погодили третейське застереження, відповідно до п.6.1 якого усі спори та розбіжності, що виникають під час укладання та виконання сторонами договору, повинні розглядатися в Одеському обласному відділенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнський громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива".

12.11.2010 року ТОВ „Укрпінобетон" звернулося до Міністерства юстиції України з листом № 45 для визначення місцезнаходження Одеського обласного відділення Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива" та його існування (а.с.9).

Листом від 21.12.2010 року № 19744-0-33-10/32 Міністерство юстиції України повідомило ТОВ „Укрпінобетон" про те, що Законом України „Про третейські суди" не передбачена можливість створення відділень постійно діючого третейського суду, створення та існування відділень постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива" не передбачено Положенням та Регламентом зазначеного суду, і про будь-які зміни до Положення та регламенту суду, пов'язані зі створенням регіональних відділень, його засновник, відповідно до ч.8 ст.9 Закону України „Про третейські суди" з заявою до органу реєстрації не звертався. Більш того, Міністерство юстиції України 18.11.2010 року звернулося до окружного адміністративного суду міста Києва про анулювання реєстраційного свідоцтва Третейського суду у зв'язку з невиконанням його засновником вимог частини 8 ст.9 Закону України „Про третейські суди" (а.с.10-11).

Постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2011 року по справі № 2а-16595/10/2670 позов Міністерства юстиції України задоволено повністю. Анульовано реєстраційне свідоцтво Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнській громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива" від 23.12.2004 року № 06-т.с. (а.с.12-14).

Судова колегія погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог ТОВ „Укрпінобетон" та вважає, що доводи, заперечення і вимоги ПБГ „Інтобуд", викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Статтею 8 Закону України „Про третейські суди" передбачено, зокрема, що постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України: всеукраїнських громадських організаціях; всеукраїнських організаціях роботодавців; фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів; торгово-промислових палатах; всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України; об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності -юридичних осіб, у тому числі банків. Постійно діючі третейські суди не можуть утворюватися та діяти при органах державної влади та органах місцевого самоврядування. Місцезнаходженням постійно діючого третейського суду є місцезнаходження його засновника, що не обмежує засновника третейського суду в праві визначати розташування третейських суддів за адміністративно-територіальним принципом.

Частини 8 та 9 ст. 9 Закону України „Про третейські суди" передбачають, що у разі внесення змін до документів, зазначених у пунктах 2-4 частини третьої статті 8 цього Закону, засновник постійно діючого третейського суду повинен протягом 15 днів подати до Міністерства юстиції України (його органу) заяву в порядку, передбаченому частиною другою цієї статті. У разі невиконання засновником постійно діючого третейського суду вимог частини восьмої цієї статті або виявлення протягом трьох років з дня реєстрації постійно діючого третейського суду недостовірних відомостей у поданих на державну реєстрацію документах орган, який зареєстрував такий суд, повинен звернутися до суду із заявою про анулювання реєстраційного свідоцтва. Рішення суду про анулювання реєстраційного свідоцтва постійно діючого третейського суду тягне за собою припинення його діяльності.

Як було вище зазначено, постановою окружного адміністративного суду міста Києва від 06.04.2011 року у справі № 2а-16595/10/2670 анульовано реєстраційне свідоцтво Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнський громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива".

Крім того, як вбачається з положень Закону України „Про третейські суди" та вірно визначено судом першої інстанції, нормами чинного законодавства не передбачена можливість створення відділень постійно діючого третейського суду, створення та існування відділень постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива".

Дані обставини також підтверджуються листом Міністерства юстиції України від 21.12.2010 року № 19744-0-33-10/32, відповідно до якого не передбачена можливість створення відділень постійно діючого третейського суду, створення та існування відділень постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива" не передбачено Положенням та Регламентом зазначеного суду, і про будь-які зміни до Положення та регламенту суду, пов'язані зі створенням регіональних відділень, його засновник, відповідно до ч.8 ст.9 Закону України „Про третейські суди" з заявою до органу реєстрації не звертався.

При цьому, як правильно зазначив місцевий господарський суд, відповідні положення Закону України „Про третейські суди" діяли також і на момент укладання між сторонами по справі договору оренди № 4/1 від 04.02.2008 року.

Стаття 15 ЦК України встановлює, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: 2) визнання правочину недійсним.

За приписами ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 Цивільного кодексу України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що положення пункту 6.1 розділу 6 укладеного між ПБГ „Інтобуд" та ТОВ „Укрпінобетон" Договору № 4/1 від 04.02.2008 року (усі спори та розбіжності, що виникають під час укладання та виконання сторонами договору, повинні розглядатися в Одеському обласному відділенні Постійно діючого третейського суду при Всеукраїнський громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива") не відповідають та протирічать статті 203 Цивільного кодексу України та статтям 8, 9 Закону України „Про третейські суди", у зв'язку з чим такий пункт (пункт 6.1 розділу 6 укладеного між ПБГ „Інтобуд" та ТОВ „Укрпінобетон" Договору № 4/1 від 04.02.2008 року) та його положення, згідно із статтями 215, 217 Цивільного кодексу України, підлягають визнанню недійсними, що і вірно було зроблено місцевим господарським судом.

Щодо строку позовної давності та його пропуску у даному спорі судова колегія вважає зазначити наступне.

Позовною давністю, в силу положень ст.256 ЦК України, є строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено матеріалами справи, договір № 4/1 (разом зі спірними положеннями п.6.1) укладений ПБГ „Інтобуд" та ТОВ „Укрпінобетон" 04.02.2008 року, тобто загальна позовна давність тривалістю у три роки, згідно із ст.257 ЦК України, сплила 05.02.2011 року.

Відповідно до частини 3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

ПБГ „Інтобуд", скориставшись правом, наданим ч.3 ст.267 ЦК України, подала до суду першої інстанції заяву про застосування спливу строку позовної давності.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Укрпінобетон" дізналось про те, що Законом України „Про третейські суди" не передбачена можливість створення відділень постійно діючого третейського суду, створення та існування відділень постійно діючого третейського суду при всеукраїнській громадській організації „Асоціація спеціалістів в аграрній сфері „Третейська ініціатива" лише, з листа Міністерства юстиції України від 21.12.2010 року № 19744-0-33-10/32.

Відповідно до ч.5 ст.267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що загальний строк позовної давності, згідно із ст.257 ЦК України, дійсно був пропущений ТОВ „Укрпінобетон", але з поважних причин, які суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв'язку з чим порушене право ТОВ „Укрпінобетон", згідно із ч.5 ст.267 ЦК України, підлягає захисту.

Судова колегія також вважає, що усі доводи, заперечення та вимоги ПБГ „Інтобуд", викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, безпідставними та підлягають відхиленню з підстав, викладених в мотивувальній частині постанови.

ПБГ „Інтобуд" ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду апеляційної скарги в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підставу своїх вимог, доводів і заперечень.

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість винесеного місцевим господарським судом рішення про задоволення позовних вимог ТОВ „Укрпінобетон".

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 30.07.2012 року по справі № 5017/1437/2012 відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, підстави для його скасування або зміни відсутні, а тому воно підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ПБГ „Інтобуд" -без задоволення.

Керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Промислово-будівельної групи „Інтобуд" залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „30" липня 2012 року по справі № 5017/1437/2012 залишити без змін.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови

складено „14" вересня 2012 року.

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя М.С. Петров