Постанова

від 11.09.2012 по справі 2-а-282/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 р.Справа № 2-а-282/11/1470

Категорія: 8.2.1Головуючий в 1 інстанції: Желєзний І.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючогосудді -Семенюк Г.В. судді - Потапчук В.О. судді - Коваль М.П. при секретаріКапустинській А.М.

за участю сторін: ПВКФ „Тектоніт"Щербаков Ю.М. (довіреність)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Одеського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Южноукраїнської об'єднаної податкової інспекції в Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року по справі за позовом приватної виробничо-комерційної фірми „Тектоніт" до Южноукраїнської об'єднаної податкової інспекції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановиЛА:

Позивач, приватна виробничо-комерційна фірма „Тектоніт", звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Южноукраїнської об'єднаної податкової інспекції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної податкової інспекції № 0000662301/0 від 23.11.2010 року. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Южноукраїнської об'єднаної податкової інспекції № 0000662301/1 від 20.10.2010 року. Южноукраїнська об'єднана податкова інспекція в Миколаївській області не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року та прийняти по справі нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права. Крім того, апелянт зазначає, що при прийняті оскаржуваного рішення були неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи апеляційних скарг, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги підлягають задоволенню, з огляду на наступне:

Судом першої інстанції встановлено, що в період з 05.11.2010 по 09.11.2010 Южноукраїнською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «МТО-Групп»за період жовтень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року.

За наслідками перевірки складено відповідний акт від 09.11.2010 за №115\23-01/20860161.

Відповідно до акта перевірки встановлені, зокрема, порушення ст.ст.203, 215, 228, 662, 665, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними. Дані наведені у деклараціях з податку на додану вартість за період жовтень-грудень 2009 року та січень-березень 2010 року (з урахуванням уточнюючих розрахунків) про обсяги придбання (а отже і про задекларований податковий кредит) від ТОВ «МТО-Групп»є недійсними.

В порушення пп.7.4.1, пп.7.4.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»ПВФК «Тектоніт»у періоді, що перевіряється, безпідставно завищено дозволений податковий кредит в податкових деклараціях в розмірі ПДВ 75854,20грн., чим занижено податок на додану вартість на суму 75854,20грн., а саме:

за жовтень 2009 року - 31131,34грн.

за листопад 2009 року - 10394,11грн.

за грудень 2009 року - 25274,03грн.

за лютий 2010 року - 9054,72грн.

Документальна перевірка ПВКФ „Тектоніт" здійснена на підставі отриманих даних стосовно контрагента, з яким підприємство мало взаємовідносини, а саме:

акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 27.07.2010 № 1177/23 300/36142859 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «МТО-Групп», код ЄДРПОУ 36142859 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків контрагентами за період жовтень, листопад 2009 року, січень-березень 2010 року,

акту ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 17.08.2010 № 1288/23300/36142859 про результати документальної невиїзної перевірки ТОВ «МТО-Групп», код ЄДРПОУ 36142859 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з платниками податків контрагентами за період грудень 2009 року.

За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 за №0000662301/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 113781,00грн. (основний платіж 75854,00грн., штрафна санкція 37927,00грн.)

За наслідками розгляду первинної скарги, позивачеві відмовлено в скасуванні податкового повідомлення-рішення та винесено податкове повідомлення-рішення №0000662301/1 від 20.12.2010, яким підтверджено податкове повідомлення-рішення від 23.11.2010 за №0000662301/0.

Стосовно відносин з ТОВ «МТО-Групп», то до перевірки було надано договір від 01.10.2009 року № ДГ-27, відповідно до умов якого ТОВ «МТО-Групп»виконує доставку продукції партіями за заявкам покупця (ПВКФ „Тектоніт").

На виконання умов договору ПВКФ "Тектоніт" відповідачем було отримано від ТОВ «МТО-Групп»видаткові та податкові накладні.

Суми податку на додану вартість за зазначеними податковими накладними включено до податкового кредиту відповідних періодів, відображених у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкових декларацій з податку на додану вартість та даним декларацій з ПДВ за жовтень, листопад, грудень 2009р., лютий 2010р.

Разом з тим, ПВКФ „Тектоніт" не надано підтверджуючих документів , які б засвідчили факт отримання продукції у жовтні-грудні 2009р. і лютому 2010р. від Постачальника ТОВ «МТО-Групп»для подальшого використання в господарській діяльності, а саме:

- заявки на поставку продукції,

- товарно-транспортні накладні, які б підтверджували перевезення продукції від Постачальника до Замовника, тобто маршрут руху вантажу не зазначений,

- документи, які підтверджують факт відрядження працівника підприємства для отримання будівельних матеріалів у Постачальника,

- договори на перевезення вантажу, інші товарно-транспортні документи.

Відповідно до п.2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно п.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Таким чином, несплачений підприємством податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 № 168/97-ВР, який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, які не підтверджені податковими накладними.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України та Листа Вищого адміністративного суду, від 02.06.2011, № 742/11/13-11 "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України", для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Як вже зазначалось вище, в ході перевірки встановлено, що правочини, здійснені між ПВКФ „Тектоніт" та ТОВ «МТО-Групп», порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою отримання податкової вигоди.

Відповідно до Листа Вищий адміністративний суд, від 20.07.2010, № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби", якщо ж у процесі встановлення обставин у справі буде з'ясовано, що в діях платника податку, який заявляє право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, вбачається спрямованість на незаконне одержання коштів з державного бюджету або необґрунтоване зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість, у задоволенні подібної вимоги повинно бути відмовлено. Наявність цивільно-правового договору не є безумовним свідченням правомірності вчиненої платником податку господарської операції у тому разі, якщо такий договір не визнаний недійсним у судовому порядку. З урахуванням вимог статей 219, 228 Цивільного кодексу України суд повинен виходити з того, що договір, який суперечить публічному порядку, є нікчемним, а отже, не породжує передбачених ним правових наслідків. Визнання такого договору недійсним у суді не вимагається. При цьому наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Як вже зазначалось вище, в ході перевірки встановлено відсутність надання послуг, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Згідно із частиною 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а тому також не створює інших наслідків, крім тих, що пов'язані із його недійсністю.

В зв'язку з тим, що договір поставки товару є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Надані позивачем до суду договір, видаткові та податкові накладні не свідчать про фактичне здійснення господарських операцій, оскільки крім вказаного вище нічим іншим не підтверджуються, а у ТОВ «МТО-Групп»відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, сировина, матеріали для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки ЄДРПОУ, а отже позивачем не надано доказів на спростування висновків Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції в Миколаївській області в акті № 115\23-01/20860161 від 09.11.2010 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги приватної виробничо-комерційної фірми „Тектоніт" про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень не обґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову Постанову, якщо визнає, що судом першої інстанції неповно з'ясовані обставини, що мають значення до справи.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Южноукраїнської об'єднаної податкової інспекції в Миколаївській області на Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року по справі 2-а-282/11/1470 , - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 березня 2011 року по справі за позовом приватної виробничо-комерційної фірми „Тектоніт" до Южноукраїнської об'єднаної податкової інспекції в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень , - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову, у задоволені позовних вимог приватній виробничо-комерційній фірмі „Тектоніт", - відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Постанову складено у повному обсязі -12 вересня 2012 року.

Головуючийсуддя Г.В. Семенюк суддя В.О. Потапчук суддя М.П. Коваль