Постанова

від 10.09.2012 по справі 0870/5631/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2012 року 16:50 Справа № 0870/5631/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., при секретарі судового засідання Шмаріні І.О., за участю представника позивача - ОСОБА_3. (довіреність від 18 червня 2011 року), представника відповідача - не прибув, розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

12 червня 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (далі іменується - позивач) до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить, з урахуванням уточнень, визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 08.02.2012 №0000181701; визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що спірне податкове повідомлення-рішення суперечить приписам ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладає на платника податків додатковий обов'язок по сплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилається на безпідставність висновків Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про непідтвердженість реальності господарських операцій позивача з контрагентом, оскільки за даними операціями товар був поставлений, оплату здійснено в повному обсязі, господарські операції відображені в первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, відбулись реально і спричинили зміни у стані та структурі активів учасників таких операцій, товар використовується в межах господарської діяльності платника податків. Також зазначає, що відповідачем порушені вимоги статей, що регулюють порядок та строки проведення позапланової невиїзної перевірки.

Ухвалою судді від 15.06.2012 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

10.09.2012 в судове засідання прибув представник позивача, підтримав заявлені позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

В судове засідання також прибув представник відповідача, підтримав, викладену в письмових запереченнях на адміністративний позов, правову позицію щодо предмета спору та просив суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених позовних вимог в повному обсязі.

На підставі ст. 160 КАС України вступна та резолютивна частини рішення проголошені в судовому засіданні 10.09.2012.

Згідно ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових та речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з'ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_2, пройшов процедуру державної реєстрації, отримав свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця від 27.01.2006, а відтак набув правового статусу суб'єкта господарювання в розумінні ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 15.05.2003 №755-IV, згідно з яким державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - це засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру (а.с. 22, том 1).

На підставі наказу від 09.12.2011 №298 (а.с. 57, том 1) фахівцями Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби проведено перевірку фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, за результатами якої складено акт «Про результати позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з контрагентами ТОВ «Віста-Трейдінг» (код - 36977289) за період травень-червень 2010 року, ТОВ «Оптіма ЄОС» (код - 37167654) за період липень 2010 року» від 15.12.2011 №274\17\1-2244100361 (далі іменується - Акт перевірки) (а.с. 24, том 1).

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1 ст. 9, п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість та визначено суму податкових зобов'язань за 2010 рік, а саме: за травень місяць 2010 року на суму в розмірі 393666 грн. 80 коп. по контрагенту ТОВ «Віста-Трейдінг», за червень місяць 2010 року на суму в розмірі 525583 грн. 51 коп. по контрагенту ТОВ «Віста-Трейдінг», за липень місяць 2010 року на суму в розмірі 164916 грн. 64 коп. по контрагенту ТОВ «Оптіма ЄОС», загальна сума податкового зобов'язання по ПДВ - 1084166 грн. 95 коп.; ч. 1 ст. 203, ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_2, як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, мають ознаки нікчемності.

На підставі Акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.02.2012 №0000181701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів в розмірі 1355208 грн. 69 коп., в тому числі за основним платежем на суму в розмірі 1084166 грн. 95 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму в розмірі 271041 грн. 74 коп. (а.с. 7, том 1).

За результатами адміністративного оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, Державною податковою службою України прийнято рішення від 22.05.2012 №14106\І\10-2315 (а.с. 13, том 1), яким податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 08.02.2012 №0000181701 залишено без змін, а скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - без задоволення.

Не погоджуючись з винесеним суб'єктом владних повноважень податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про його скасування та визнання дій відповідача щодо проведення перевірки протиправними.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірного рішення, а також суджень, відображених суб'єктом владних повноважень в Акті перевірки від 15.12.2011 №274\17\1-2244100361, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд зазначає наступне.

Згідно пояснень представника позивача правочини між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 та ТОВ «Віста-Трейдінг» за період з травень-червень 2010 року та ТОВ «Оптіма ЄОС» за період липня 2010 року були вчинені в усній формі. Зі змісту первинних документів, які надані позивачем, вбачається, що укладені усні правочини за своєю суттю являлись договорами постачання (купівлі-продажу), оскільки такі первинні документи містять посилання на визначення статусу сторін - продавця та покупця.

На виконання укладених усних договорів суду надані рахунки-фактури від контрагента ТОВ «Віста-Трейдінг», видаткові накладні на поставку товару - «Молоко физ» (а.с. 2-42, том 2), та податкові накладні (а.с. 43-133, том 2). По контрагенту ТОВ «Оптіма ЄОС» судом досліджені рахунки-фактури, видаткові накладні (а.с. 134-151, том 2), та податкові накладні (а.с. 152-159, том 2), що також містили інформацію про товар - «Молоко физ». Будь-яких інших документів на підтвердження здійснення господарських операції позивачем не надано.

З метою встановлення факту здійснення господарських операцій, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту з податку на додану вартість, суд, зокрема, з'ясовував обставини руху активів в процесі здійснення господарських операцій.

Так, на вимогу суду позивач не надав жодних документів, які підтверджували б факт перевезення (транспортування) товарів від продавця до покупця - товарно-транспортних накладних, договорів перевезення, актів виконаних робіт з перевезення, подорожніх листів, документів на право власності або користування транспортними засобами тощо. Судом встановлено, що при проведенні перевірки контролюючим органом, позивачем також не були надані дані документи на вимогу відповідача.

Представником позивача під час розгляду справи з даного приводу надані пояснення, згідно з якими останній вказав, що перевезення товарів здійснював син фізичної особи - підприємця ОСОБА_2. Проте, суд не бере до уваги дані посилання позивача, оскільки на надання послуг з перевезення товару необхідне оформлення відповідного правочину та на його виконання - відповідні первинні документи, яких до суду також надано не було через їх фактичну відсутність.

Крім того, позивачем не надано суду жодних документів в підтвердження наявності основних фондів: транспортних засобів для перевезення товару, приміщень для зберігання товару (документи, що підтверджують рух товару по складу). Також позивачем не надано жодних документів в підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності.

Дослідивши питання реальності здійснення господарських операцій позивачем з його контрагентами - ТОВ «Віста-Трейдінг» та ТОВ «Оптіма ЄОС», суд дійшов висновку про відсутність факту придбання товару.

За приписами ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі іменується - Закон України №996-XIV), господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти зміни майнового стану платника податків.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 №168/97-ВР (далі іменується - Закон України №168/97-ВР), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Звітний (податковий) період - період, за який платник податку зобов'язаний проводити розрахунки податку та сплачувати його до бюджету.

Відповідно до пп. 7.2.1 ст. 7 Закону України №168/97-ВР, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунком документом.

Підпунктом 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Водночас, статтею 1 Закону України №996-XIV встановлено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 9 Закону України №996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Для відображення господарської операції в податковому обліку не достатньо самого лише її документального оформлення податковою накладною. Господарська операція повинна відбутись фактично.

Законом України «Про молоко та молочні продукти» від 24.06.2004 №1870-IV визначено правові та організаційні основи забезпечення безпечності та якості молока і молочних продуктів для життя та здоров'я населення і довкілля під час їх виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України.

Цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, транспортування, переробки, зберігання і реалізації, ввезення на митну територію та вивезення з митної території України молока, молочної сировини та молочних продуктів, і поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять господарську діяльність у цій сфері.

Підтвердження відповідності безпечності та якості молока і молочної сировини та молочних продуктів здійснюється в порядку, визначеному законодавством України.

Згідно наказу Державного департаменту ветеринарної медицини від 20.04.2004 №49 «Про затвердження Правил ветеринарно-санітарної експертизи молока і молочних продуктів та вимог щодо їх реалізації», ці правила обов'язкові для виконання установами, організаціями, підприємствами незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості (далі - суб'єкти господарювання), фізичними особами - власниками тварин (далі - власник), які здійснюють діяльність у сфері обігу молока та молочних продуктів, а також спеціалістами ветеринарної медицини.

Молоко та молочні продукти, що надходять від суб'єктів господарювання для реалізації за прямими зв'язками та у вільний продаж на ринки, підлягають ветеринарно-санітарній експертизі.

Молоко та молочні продукти за критеріями безпеки повинні відповідати вимогам нормативно-технічних (ДСТУ, ТУ тощо) та нормативно-правових актів.

Проте, жодних документів які являються обов'язковими для здійснення господарських операцій з придбання, перевезення, реалізації молока, позивачем не надані через їх фактичну відсутність.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено факту придбання товару та реальності вчинених правочинів в цілому, оскільки наявність лише видаткових та податкових накладних не свідчить та не може свідчити про вчинення відповідних операцій.

З положень наведених вище норм права випливає, що відсутність відповідних первинних документів, які підтверджують рух товарно-матеріальних цінностей між суб'єктами господарювання або внутрішньогосподарське переміщення товарно-матеріальних цінностей, є порушенням установленого порядку обліку товарів.

За матеріалами справи судом встановлено, що позивач до перевірки не надав ані первинних документів про рух товарів між суб'єктами господарювання, ані документів про внутрішньогосподарське переміщення товарів.

Дана позиція також визначена Постановою Верховного суду України від 07.02.2012, приписи якої є обов'язковими для судів згідно ст. 244-2 КАС України. В даній постанові зазначено, що наявність у позивача податкових накладних, виданих контрагентом, за умови встановлення судом факту нездійснення самої господарської операції, не є підставою для віднесення зазначених у цих накладних сум до податкового кредиту.

Крім того, позивач, в обґрунтування заявленої позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової невиїзної перевірки, посилається на те, що наказ від 09.12.2011 №298 про проведення перевірки не містить конкретного рішення керівника податкового органу про дату початку, тривалість та місце проведення перевірки; даний наказ був направлений на його адресу після проведення перевірки, що призвело до порушення його права бути обізнаним про дату, час і місце проведення такої перевірки та брати участь в перевірці; відсутність акта відмови від підпису та відсутність доказів вручення Акта перевірки платнику податків або його законним представникам, що є свідченням порушення відповідачем процедури складання акта перевірки та його узгодження з платником податків.

Проте, суд зазначає, що формальні порушення щодо недотримання процедури прийняття оспорюваного рішення самі по собі не можуть бути достатньою підставою для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, за умови доведеності фактів порушення податкового законодавства, а у даній справі, як вже було зазначено вище, має місце недоведеність факту реальності здійснення господарських операції.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, оцінивши докази по справі у їх сукупності, приходить до висновку, що відповідачем доведено всі обставини встановлені в Акті перевірки та спростовані докази позивача.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Пологівської міжрайонної державної податкової інспекції Запорізької області Державної податкової служби про визнання дій протиправними та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення від 08 лютого 2012 року №0000181701 - залишити без задоволення.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя К.М.Недашківська