Рішення

від 04.09.2012 по справі 5006/37/95пд/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

04.09.12 р. Справа № 5006/37/95пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при помічнику судді Куц Н.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО», м. Донецьк, ідентифікаційний код 03343410

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА- ЛАЙТ», м. Київ, ідентифікаційний код 31404751

про: визнання недійсним договору купівлі-продажу №254 від 16.09.2010р.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - Філіпова К.В. (за довіреністю від 01.11.2011р.), Синиціна Г.Д. (за довіреністю від 02.07.2012р.);

від Відповідача - Новохатько В.В. (за довіреністю №13/08 від 13.08.2012р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України у судовому засіданні 20.08.2012р. було оголошено перерву до 04.09.2012р.

У судовому засіданні 04.09.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО», м. Донецьк (далі - Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА- ЛАЙТ», м. Київ (далі - Відповідач) про визнання недійсним договору купівлі-продажу №254 від 16.09.2010р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що спірний договір суперечить вимогам законодавства, оскільки при його укладанні не дотримано порядок державних закупівель, встановлений законом України «Про державні закупівлі».

На підтвердження вказаних обставин Позивач надає договір купівлі-продажу №254 від 16.09.2010р., видаткову накладну №РН-0000175 від 20.09.2012р., правоустановчі документи, наказ №36-л від 30.06.2011р., розпорядження Донецького міського голови від 29.06.2011р. «Про кадри», нормативно обґрунтовуючи свої вимоги посиланням на ст.ст. 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, ст.207 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

На підтвердження своєї позиції Позивач надав додаткові документи (а.с.а.с.33-34, 64-73), у тому числі довідку про місцезнаходження світильників та письмові пояснення із запереченнями аргументів відзиву Відповідача та обґрунтуванням сутності порушень прав Позивача існуванням спірного договору.

Відповідач надав відзив від 15.08.2012р. (а.с.а.с. 35-37) з додатками (а.с.а.с.38-47), яким проти позову заперечив, посилаючись на: невиконання Позивачем своїх зобов'язань за договором купівлі-продажу; непередбаченість законодавством недійсність правочинів, укладених без додержання порядку передбаченого Законом України «Про здійснення державних закупівель».

На обґрунтування своєї позиції та виконання вимог ухвали суду Відповідачем були надані додаткові документи для залучення до матеріалів справи (а.с.а.с.53-63), у тому числі письмові пояснення щодо неможливості застосування наслідків недійсності правочину до спірного договору.

Представники сторін у судовому засіданні 04.09.2012р. підтримали аргументи, викладені письмово, вказуючи на відсутність будь-яких додаткових доказів на підтвердження своєї позиції. При цьому, на запитання суду представник Позивача наголошував на відсутності повноважень у свого попереднього керівника на укладання спірного договору на таку суму без проведення встановленої процедури закупівлі.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу в цьому судовому засідання за наявними матеріалами, яких цілком достатньо для правильної правової кваліфікації спірних правовідносин.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до преамбули Статуту Позивача (а.с.а.с.15-26), його власником є Донецька міська рада (Засновник), від імені якої виступає Головне управління благоустрою та комунального обслуговування.

Згідно п. 2.1. Статут до мети діяльності Позивача віднесено, у тому числі, забезпечення надійного і безперервного функціонування системи міського зовнішнього освітлення, світлотехнічного обладнання зовнішнього освітлення і ілюмінації міста Донецька.

Як встановлено п. 3.4. Статуту Позивач є комунальним унітарним підприємством і виконання робіт з будівництва нових мереж зовнішнього освітлення, реконструкції (модернізації) існуючих мереж зовнішнього освітлення, капітального, поточного ремонту та експлуатації мереж зовнішнього освітлення здійснюється за фінансовою підтримкою міського бюджету, або бюджету всіх рівнів.

Згідно із п.п.3.6., 5.1.6. Статуту Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО» має право укладати договори з фізичними і юридичними особами, здобувати майнові і особисті немайнові права, виконувати свої зобов'язання тощо.

В свою чергу, відповідно до п.п.6.1., 6.4. Статуту Позивача його вищим органом управлення є Засновник , а керівництво здійснює директор, який, серед іншого, діє без довіреності від імені підприємства відповідно з діючим законодавством, укладає угоди тощо.

16.08.2010р. між Відповідачем (Продавець) та Позивачем (Покупець) без оголошення і проведення процедури закупівлі, визначеної Законом України «Про здійсненні державних закупівель», був укладений договір купівлі-продажу товарів №254 (а.с.а.с.8-10), згідно умов розділу 1 якого Продавець в порядку та на умовах договору зобов'язується передати у власність покупцю, а Покупець в порядку та на умовах. визначених у договорі зобов'язується прийняти та оплатити у розмірі 338 400 грн. світильники ЖКУ 14У-250-004У1 Онікс -2ST.

Від імені Позивача означений договір підписаний на той час директором Тімченком В.І., який в подальшому був звільнений з цієї посади за розпорядженням Донецького міського голови №205/9к від 29.06.2011р. (а.с.27).

Згідно видаткової накладної №РН-0000175 від 20.09.2010р. (а.с.11) Відповідач передав уповноваженій за довіреністю №282 від 17.09.2010р. (а.с.12) особі Позивача визначені умовами спірного договору світильники на загальну суму 338400грн. з урахуванням ПДВ. Згідно довідки поточного керівника Позивача №01/92 від 14.08.2012р. (а.с.34) вказані світильники встановлені Позивачем в системі зовнішнього освітлення Путилівської транспортної розв'язки.

У зв'язку із нездійсненням оплати за отримані на підстав спірного договору світильники (а.с.40), Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРА- ЛАЙТ» звернулось з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО» про стягнення заборгованості та нарахованої на неї 3% річних, інфляційну індексацію та пеню у загальній сумі 398199,45грн., який рішенням Господарського суду Донецької області від 28.05.2012р. у справі №5006/6/54/2012 від 28.05.2012р. (а.с.а.с.55-60), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012р. (а.с.а.с.61-63), задоволений (позов) у повному обсягу.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві від 15.08.2012р. (а.с.а.с. 35-37).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи та позовних вимог, сутність розглядуваного спору полягає у визнанні недійсним договору купівлі-продажу №254 від 16.09.2010р. у зв'язку із недотриманням вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель».

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність або недоведеність будь-якого з означених елементів предмету доказування зумовлює відмову у задоволені позову.

Суд наголошує, що обов'язковість доведення наявності факту порушення спірної угодою прав та/або інтересів Позивача випливає із позиції Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз. 1 п. 4. Роз'яснення „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними" від 12.03.1999р. № 02-5/111 та у повній мірі узгоджується із змістом ст. 55 Конституції України.

Беручи до уваги, що Позивач є стороною спірного договору - Покупцем - такий договір у світлі положень ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, безпосередньо впливає на права та обов'язки Позивача, зокрема - у вигляді встановлення грошового зобов'язання з оплати вартості майна в сумі 338 400 грн., що достатньою мірою було підтверджено в межах справи №5006/6/54/2012 між цими ж сторонами.

За таких обставин, враховуючи висловлені Позивачем у поясненнях від 04.09.2012р. (а.с.а.с.64-65) заперечення проти правомірності встановлення поза межами процедур закупівлі відповідних грошових зобов'язань та їх виконання, Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО» як сторона за спірним договором згідно ч.3 ст.215 Цивільного кодекс України цілком управнене ініціювати позовне провадження відносно перевірки законності такого договору.

За змістом ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину, яким у розумінні ч. 2 ст. 202 Цивільного кодексу України є спірний договір, є недодержання в момент його вчинення вимог ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Виходячи із наведених Позивачем підстав позову, останній стверджує, що спірний договір є недійсним, оскільки договір було укладено в порушення Закону України «Про здійсненні державних закупівель», кваліфікуючи це як порушення ч.1 ст.203 Цивільного кодексу України.

Враховуючи правову позицію Верховного суду України, викладену в абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.112009р.N 9, оцінка законності спірного правочину здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення.

Так, на дату укладання спірного договору - 16.09.2010р. - вже набув чинності і діяв Закону України «Про здійснення державних закупівель» (в редакції на момент укладання спірного договору з урахуванням змін згідно Закону України від 10 липня 2010р. N 2487-VI), метою якого є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів.

Виходячи із визначення термінів «державна закупівля», «державні кошти», «предмет закупівлі» та «підприємство», приведених в п.п.3, 4, 21, 24 ч.1 ст.1 Закону України «Про здійснення державних закупівель» відповідно, встановленого судом виходячи із змісту наведених положень Статуту статусу Покупця за спірним договором, а також ціни договору (вартості товару), визначеної в п. 1.2. договору, в контексті приписів ч.ч.1, 2 ст.2 цього Закону, господарська операція з придбання Позивачем світильників у кількості і вартістю, що визначені спірним договором і видатковою накладною до нього, мала здійснюватися виключно в порядку, на умовах та згідно процедури закупівлі, визначеної цим Законом.

Більш того, ч. 5 ст. 2 і ч.4 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» безпосередньо встановлено заборону укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Наразі, як було встановлено судом і Відповідачем не заперечується, в розглядуваному випадку спірний договір попри ціну товару в розмірі 338400грн. був укладений без проведення процедури закупівлі згідно положень Закону України «Про здійснення державних закупівель», хоча за змістом ч.5 ст.28, ч.ч.1,2 ст.31 цього Закону договір може бути укладений замовником (в нашому випадку - Покупцем) виключно із визначеним за результатами конкурсу переможцем.

За висновком суду, викладення в договорі купівлі-продажу, укладеного поза межами процедури закупівлі, умови щодо вартості ціни товару, яка є кваліфікуючою ознакою для застосування у розглядуваному випадку вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель» згідно його ч.1 ст.2 суперечить означеній нормі і достатньою мірою вказує на недотримання вимог чинності правочину, встановлених ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Водночас, укладання такого договору директором Позивача всупереч прямої заборони, встановленої ч. 5 ст. 2 і ч.4 ст.40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», незважаючи на наявність у керівника повноважень за статутом без довіреності укладати такий договір, однозначно свідчить про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у правовідносинах, врегульованих спеціальним Законом, що є порушенням і ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України.

В контексті відсутності у позовній заяві безпосереднього посилання на ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України, суд наголошує, що за змістом визначення підстави позову, приведеного в абз.3 п.3.12. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р., як обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, суд не позбавлений можливості самостійно здійснити правову кваліфікацію визначеної Позивачем підстави - укладання договору без процедури закупівлі (абз.6 п.3.12 Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р.).

Судом відхиляються заперечення Відповідача, наведені у відзиві та поясненнях, оскільки:

- по-перше, факт виконання або невиконання обов'язків за спірним договором не впливає на оцінку його законності (абз.4 п.7 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009р.);

- по-друге, питання про можливість чи неможливість застосування реституційних наслідків не має відношення до предмету судового дослідження, оскільки прийняття рішення судом не обумовлюється економічної чи іншою доцільністю, і такої вимоги майнового характеру в межах цієї справи не заявлялось;

- по-третє, спірний договір в межах справи №5006/6/54/2012 за відсутністю позовних вимог про це не досліджувався з точки зору його законності, а визнання недійсним договору, пов'язаного із предметом спору за змістом п.1 ч.1 ст.83 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов'язком суду;

- по-четверте, оскільки обмеження повноважень на укладання спірного договору для керівника Позивача мала об'єктивний (в силу вимог Закону), а не суб'єктивний характер, положення ч.3 ст.92 та ст.241 Цивільного кодексу України в контексті прийняття виконання за договором, здійснене Відповідачем, в розглядуваному випадку не впливають на відсутність у Тімченка В.І. достатнього обсягу цивільної дієздатності на вчинення такої угоди. Дійсно, виходячи із приписів ст.ст.57, 68 Конституції України, презюмується обізнаність і Відповідача на момент укладання спірного договору про необхідність дотримання вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», оприлюдненого у встановленому порядку.

Згідно ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України договір спірний купівлі-продажу є недійсним з моменту його вчинення і не є підставою для виникання у сторін обумовлених ним взаємних прав та обов'язків. Висновок суду щодо моменту недійсності договору купівлі-продажу кореспондується із позицією Вищого господарського суду України, сформульованою в п. 19 Інформаційного листа „Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" від 07.04.2008р. №01-8/211.

Приймаючи до уваги означені висновки суду, відповідність обраного способу захисту порушених прав приписам ст.16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та загальним гарантіям ефективного захисту, встановленим ст. 13 ратифікованою Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950р., суд задовольняє позов у повному обсягу.

Оскільки вимог про застосування реституційних наслідків за спірним договором в межах розглядуваної справи не висувалось, суд, зважаючи на правову позицію Вищого господарського суду України, викладену у п. 17 згаданого Інформаційного листа, не вбачає за необхідне вирішувати питання про такі наслідки у цій справі.

Відповідно до ч.2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені Позивачем судові витрати зі сплати судового збору розподіляються між сторонами порівну, оскільки жодна із сторін не мала правових підстав для укладання спірного договору без визначеної процедури закупівлі.

Більш того, враховуючи встановлений судом факт грубого порушення Закону України «Про здійснення державних закупівель», суд, керуючись ст.90 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне надіслати відповідне повідомлення до органів прокуратури з метою перевірки наявності ознак злочину, відповідальність за який передбачена ст.365 Кримінального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2 - 4-6, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позовні вимоги Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО», м. Донецьк (ідентифікаційний код 03343410) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА- ЛАЙТ», м. Київ (ідентифікаційний код 31404751) про визнання недійсним договору купівлі-продажу №254 від 16.09.2010р.

2. Визнати недійсним договір купівлі-продажу №254 від 16.09.2010р. укладений між Комунальним комерційним підприємством Донецької міської ради «ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО», м. Донецьк (ідентифікаційний код 03343410) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРА- ЛАЙТ», м. Київ (ідентифікаційний код 31404751).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕРА- ЛАЙТ», м. Київ (ідентифікаційний код 31404751) на користь Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО», м. Донецьк (ідентифікаційний код 03343410) витрати пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 536,50 грн.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 04.09.2012р. проголошено і підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 10.09.2012р.

Суддя Попков Д.О.