Постанова

від 23.11.2012 по справі 5006/37/95пд/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

20.11.2012 р. справа №5006/37/95пд/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Суддів:Малашкевича С. А. Гези Т. Д., Мартюхіної Н. О. при секретарі судового засідання Максименко Г. П. за участю представників сторін: від позивача:Філіппова К. В. -за довір. від відповідача:Новохатько В. В. -за довір. розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРА - ЛАЙТ", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2012р. у справі№ 5006/37/95пд/2012 (суддя: Попков Д.О.) за позовомКомунального комерційного підприємства Донецької міської ради "ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО", м. Донецьк до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРА - ЛАЙТ", м. Київ провизнання недійсним договору купівлі -продажу № 254 від 16.09.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.09.2012 р. у справі № 5006/37/95пд/2012 задоволений позов Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради "ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО", м. Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРА - ЛАЙТ", м. Київ про визнання недійсним договору купівлі -продажу № 254 від 16.09.2010р.

Зазначене судове рішення вмотивовано тим, що спірний договір укладений всупереч прямої заборони, встановленої Законом України «Про здійснення державних закупівель». За висновком суду першої інстанції, викладення в спірному договорі купівлі-продажу, укладеного поза межами процедури закупівлі, умови, щодо вартості ціни товару, суперечить ч. 1 ст. 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель»і достатньою мірою вказує на недотримання вимог чинності правочину, встановлених ч. 1 ст. 203 ЦК України. Водночас укладення такого договору з боку позивача за відсутністю у останнього необхідного обсягу цивільної дієздатності у правовідносинах врегульованих спеціальним Законом є порушенням і ч. 2 ст. 203 ЦК України.

Не погодившись з зазначеним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування цього посилається на те, що: - позивач не довів які саме його права та інтереси були порушені при укладанні спірного договору, оскільки за спірним договором позивач отримав світильники, які були встановлені два роки тому та експлуатуються, однак гроші за ці світильники позивачем не сплачувались; - позивач не вказує в чому саме полягає суперечність змісту правочину інтересам держави, суспільства або вимог цивільного законодавства; - законом не встановлюється недійсність правочинів, укладених без додержання порядку, передбаченого Законом України «Про здійснення державних закупівель»; - спірний договір був підписаний з боку позивача директором в межах повноважень, наданих йому статутом. Крім того, відповідач вказує на порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності, оскільки справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов`язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо, тому справа повинна розглядатися за місцем знаходження відповідача, тобто в господарському суді м. Києва.

Від відповідача надійшли письмові пояснення від 02.10.2012 р., в яких останній також наполягав на порушенні судом першої інстанції правил територіальної підсудності.

Представник позивача доводи апеляційної скарги заперечив, з мотивів, викладених у відзиві на апеляційну скаргу від 11.10.2012 р.

Представник відповідача у судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги підтримав, просив скаргу задовольнити, проти чого заперечував представник позивача, який вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, які прибули в судове засідання, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила.

16.08.2010р. між відповідачем (Продавець) та позивачем (Покупець) був укладений договір купівлі-продажу товарів № 254, згідно умов якого Продавець в порядку та на умовах договору зобов'язується передати у власність покупцю, а Покупець в порядку та на умовах, визначених у договорі зобов'язується прийняти та оплатити у розмірі 338 400 грн. світильники ЖКУ 14У-250-004У1 Онікс -2ST.

Відповідно до преамбули Статуту Позивача, його власником є Донецька міська рада (Засновник), від імені якої виступає Головне управління благоустрою та комунального обслуговування.

Згідно п. 3.4., 3.6, 5.1.6 Статуту, позивач є комунальним унітарним підприємством. Виконання робіт з будівництва нових мереж зовнішнього освітлення, реконструкції (модернізації) існуючих мереж зовнішнього освітлення, капітального, поточного ремонту та експлуатації мереж зовнішнього освітлення здійснюється за фінансовою підтримкою міського бюджету, або бюджетів всіх рівнів. Комунальне комерційне підприємство Донецької міської ради «ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО»має право укладати договори з фізичними і юридичними особами, здобувати майнові і особисті немайнові права, виконувати свої зобов'язання тощо.

Відповідно до п.п.6.1., 6.4. Статуту Позивача його вищим органом управління є Засновник , а керівництво підприємством здійснює директор, який, серед іншого, діє без довіреності від імені підприємства відповідно з діючим законодавством, укладає угоди тощо.

З матеріалів справи вбачається, що від імені позивача спірний договір купівлі-продажу підписаний на той час директором Тімченко В.І., який в подальшому був звільнений з цієї посади за розпорядженням Донецького міського голови № 205/9к від 29.06.2011р.

Згідно видаткової накладної № РН-0000175 від 20.09.2010 р. відповідач передав уповноваженій за довіреністю № 282 від 17.09.2010р. особі позивача визначені умовами спірного договору світильники на загальну суму 338400грн. з урахуванням ПДВ. Згідно довідки позивача № 01/92 від 14.08.2012р. вказані світильники встановлені позивачем в системі зовнішнього освітлення Путилівської транспортної розв'язки.

У зв'язку із несплатою за отримані світильники, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕРА- ЛАЙТ»звернулось з позовом до Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «ДОНЕЦЬКМІСЬКСВІТЛО»про стягнення заборгованості та нарахованої на неї 3% річних, інфляційну індексацію та пеню у загальній сумі 398199,45грн., який рішенням Господарського суду Донецької області від 28.05.2012р. у справі №5006/6/54/2012 від 28.05.2012р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 10.07.2012р., задоволений у повному обсягу.

Позивач звертаючись з даним позовом посилається на порушення встановленого Законом України «Про здійснення державних закупівель»порядку укладення договорів, а саме вважає, що укладенню договору повинно передувати проведення конкурсних торгів та інші процедури, які встановлені цим законом, а тому вважає, що спірний договір не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову, з огляду на наступне.

Предметом даного спору є вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 254 від 16.09.2010р., у зв'язку із недотриманням вимог Закону України «Про здійснення державних закупівель», який на час укладення спірного договору вже набув чинності.

Правовими підставами для визнання спірного договору купівлі-продажу недійсним позивач вказує ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Відповідно до абз. 3 п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.112009р. N 9, оцінка законності спірного правочину здійснюється судом з урахуванням законодавства, що діяло на момент його вчинення.

Спірний договір був укладений між сторонами 16 вересня 2010 року, тобто в період коли діяв Закон України «Про здійснення державних закупівель» № 2289-VI від 01.06.2010 р., метою якого є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів.

Пунктом 21 частини 1 статті 1 цього Закону визначено вичерпний перелік підприємств, до яких застосовується цей закон: підприємства, утворені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань і здійснення платежів, у тому числі державні, казенні, комунальні підприємства, а також господарські товариства, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, їх дочірні підприємства, а також підприємства, господарські товариства, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків належить державним, у тому числі казенним, комунальним підприємствам та господарським товариствам, у статутному капіталі яких державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків, об'єднання таких підприємств (господарських товариств).

Згідно Статуту позивача, який затверджено розпорядженням Донецького міського голови від 14.07.2011 р. № 537, власником Комунального комерційного підприємства Донецької міської ради «Донецькміськсвітло», згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», є Донецька міська рада (Засновник).

Отже, позивач належить до таких підприємств відповідно до свого статуту та положень Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Законом України «Про здійснення державних закупівель»визначені випадки його застосування та встановлені певні процедури, які повинні дотримуватися замовниками при здійсненні закупівель товарів, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів. Крім того, частиною 5 статті 2 Закону України «Про здійснення державних закупівель»встановлена заборона укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів, та/або оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур, визначених цим Законом.

Так, частиною 1 статті 2 зазначеного Закону встановлено, що його положення застосовуються до всіх замовників та закупівель товарів, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів за умови, що вартість предмета закупівлі товарів дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (в будівництві -300 тисяч гривень), а робіт -1 мільйон гривень.

Розділ 4 Закону України «Про здійснення державних закупівель»регламентує процедуру проведення відкритих торгів, які є основою державної закупівлі.

З матеріалів справи, зокрема з видаткової накладної № РН-0000175 від 20.09.2010 р. вбачається. що відповідач передав уповноваженій за довіреністю № 282 від 17.09.2010р. особі позивача визначені умовами спірного договору світильники на загальну суму 338400грн. з урахуванням ПДВ, тобто вартість предмета закупівлі товарів перевищує 100 тисяч гривень.

Попри те, що сума закупівлі товару перевищує 100 тис. грн. сторонами не були враховані положення Закону України «Про здійснення державних закупівель»та не були проведені відкриті торги.

Таким чином, сторонами було порушено встановлений законом порядок укладення договорів, якого повинні були дотримуватися сторони, коли мали на меті укладення спірного договору купівлі-продажу товарів на суму, що перевищує 100 000 грн.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у п. 7 постанови від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що спірний договір суперечить вимогам Закону України «Про здійснення державних закупівель», а тому в силу ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України такий правочин повинен бути визнаний недійсним.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що укладання спірного договору директором позивача всупереч прямої заборони, встановленої ч. 5 ст. 2 і ч.4 ст. 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель», незважаючи на наявність у керівника повноважень за статутом без довіреності укладати такий договір, однозначно свідчить про відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності у правовідносинах, врегульованих спеціальним Законом, що є порушенням і ч.2 ст.203 Цивільного кодексу України.

Щодо посилань апелянта на те, що права позивача не можуть вважатися порушеними, оскільки позивач отримав товар за договором купівлі-продажу, колегія суддів зазначає, що позивач є комунальним унітарним підприємством, діяльність якого здійснюється за фінансовою підтримкою міського бюджету, або бюджетів всіх рівнів, а тому спірний договір безпосередньо впливає на права та обов`язки позивача, зокрема у вигляді встановлення грошового зобов`язання з оплати вартості майна, отриманого за спірним договором.

Не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що законом не встановлюється недійсність правочинів, укладених без додержання порядку, передбаченого Законом України «Про здійснення державних закупівель», оскільки згідно ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, тобто зміст правочинів не може порушувати положень як законів, так і інших нормативно-правових актів, тоді як спірний правочин, як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій є таким, що порушує імперативні норми Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Стосовно порушення правил територіальної підсудності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи зі спорів, зокрема про визнання договорів недійсними, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов`язаної за договором здійснити на користь другої сторонни певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

При цьому стороною зобов`язаною здійснити певні дії, може будь-яка із сторін, у якої з огляду на умови договору та з урахуванням фактичних обставин справи відповідний обов`язок існує на момент подання позову (п. 20.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудноті справ господарським судам»).

На момент подання позову, зобов`язаною стороню вчинити певні дії, а саме розрахуватися за товар є позивач, місцезнаходження якого є м. Донецьк. Отже, позивач звернувся до належного суду, а тому посилання відповідача на порушення судом першої інстанції правил територіальної підсудності є безпідставними.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача та скасування чи зміни рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2012 р. у справі № 5006/37/95пд/2012.

Керуючись ст. ст. 91, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРА - ЛАЙТ", м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2012 р. у справі № 5006/37/95пд/2012 -залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Донецької області від 04.09.2012 р. у справі № 5006/37/95пд/2012 -залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя С. А. Малашкевич

Судді: Т. Д. Геза

Н. О. Мартюхіна