Рішення

від 12.09.2012 по справі 5009/2691/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 8/79/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.09.12 Справа № 5009/2691/12

за позовом Місцевої Церкви (громади) Адвентистів сьомого дня Центральної м.Запоріжжя (69063, м.Запоріжжя, вул.. Артема,1)

до відповідача-1 Запорізької міської ради (69105, м.Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

до відповідача-2 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області (69095,м. Запоріжжя, пл.. Пушкіна, 4)

про визнання права власності на будівлю церкви - літ. В-2, склад - літ. Д, навіс -літ. Е за адресою м.Запоріжжя, вул.. Артема, 1

Представники :

Позивача -Вишнякова В.В., дов. від 22.06.2012 р.

Відповідача-1 -не з'явився

Відповідача-2 -не з'явився

Заявлено позовні вимоги про визнання права власності на будівлю церкви - літ. В-2, склад -літ. Д, навіс -літ. Е за адресою м.Запоріжжя, вул.. Артема, 1.

Розгляд справи, призначений на 22.08.2012 р., відкладався до 12.09.2012 р.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено в засіданні 12.09.2012 р.

Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, відповідно до ст. ст. 319, 331, 376 ЦК України. В обґрунтування позову зазначає, що 01.10.21997 р. представництвом Фонду державного майна України в м.Запоріжжя та місцевою Церквою (громадою) адвентистів сьомого дня Центральна в м.Запоріжжя укладено договір купівлі-продажу, відповідно до якого позивач придбав шляхом викупу будівлю в напівзруйнованому стані по вул.. Артема, 1 в м.Запоріжжя. Згідно свідоцтва про право власності № 64 від 29.10.1997 р. позивач є власником будівлі (у напівзруйнованому стані) літ. А-2 загальною площею 246,2 кв.м. по вул.. Артема, 1 в м.Запоріжжя. 23 листопада 2004 р. Запорізькою міською радою та місцевою Церквою (громадою) АСД Центральна в м.Запоріжжя укладено договір оренди землі для розташування церкви. Після оформлення права власності на будівлю (у напівзруйнованому стані) літера А-2 загальною площею 246,2 кв.м зазначену будівлю знесено та починаючи з 2000 року по 2011 р. збудовано будівлю церкви, будівлю складу та навіс. Згідно технічного паспорту станом на 18.04.2011 р. за адресою м.Запоріжжя, вул.. Артема, 1 знаходяться самовільно збудовані споруди: будівля церкви - літера В-2, будівля складу -літера Д, навіс - літера Е. Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради повідомив, що правові підстави для оформлення права власності на будівлю церкви літ. В-2 по вул.. Артема, 1 в м.Запоріжжі шляхом прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом Запорізької міської ради відсутні, оскільки декларація про готовність об'єкта до експлуатації не зареєстрована в установленому порядку. Декларація про готовність об'єкта до експлуатації не може бути прийнята інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області, оскільки до початку будівництва не було оформлено та отримано дозволу інспекції ДАБК у Запорізькій області на початок будівництва, не здійснювався необхідний контроль за його якістю. Позивач просить визнати право власності на будівлю церкви - літ. В-2, склад -літ. Д, навіс -літ. Е за адресою м.Запоріжжя, вул.. Артема, 1.

Відповідач-1 - Запорізька міська рада -письмовий відзив на позовну наяву не надав, свого представника в судове засідання не направив, клопотав про розгляд справи за його відсутності, заперечень щодо позовних вимоги не висловив.

Відповідач-2 -Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Запорізькій області свого представника в судове засідання не направив, клопотав про розгляд справи за його відсутності. Відповідач-2 надав суду пояснення, в яких зазначає, що згідно п. 10 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затв. Постановою КМУ від 13.04.2011 р. № 461 у разі коли на самочинно збудоване нерухоме майно визнано право власності за рішенням суду, воно приймається в експлуатацію згідно з цим порядком. Спірний об'єкт може бути прийнятий в експлуатацію в порядку, визначеному п. 10 вказаного Порядку.

Згідно з п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Оскільки всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду, відповідачі не скористались своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 06.09.2012 року за відсутності представників відповідачів.

Згідно до ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

Заслухавши представника позивача, вивчивши наявні матеріали, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню внаслідок наступного:

Як встановлено, 01.10.1997 р. Представництвом Фонду державного майна України в м.Запоріжжя (продавець) та місцевою Церквою (громадою) адвентистів сьомого дня Центральна м.Запоріжжя (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 60, згідно з яким продавець передав у власність покупця будівлю (у напівзруйнованому стані)літ. А-2 загальною площею 246,2 кв.м. за адресою м.Запоріжжя, вул.. Артема, 1, а покупець прийняв вказану будівлю та сплатив ціну відповідно до умов договору. На підставі вказаного договору та акту прийому-передачі № 74 від 14.10.1997 р. місцевій Церкві (громаді) Адвентистів сьомого дня Центральна в м.Запоріжжя 29.10.1997 р. видано свідоцтво про власність № 64.

Як вказує позивач, після оформлення права власності на будівлю (у напівзруйнованому стані) літ. А-2 загальною площею 246,2 кв.м. зазначену будівлю знесено та починаючи з 2000 по 2011 р.р. збудовано будівлю церкви, будівлю складу та навіс.

Вивчені матеріали свідчать: згідно технічного паспорту, складеного Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації, на земельній ділянці по вул. Артема, 1 в м.Запоріжжя розташовані наступні об'єкти нерухомості: будівля -літ. В-2, склад -літ. Д, навіс -літ. Е. Земельна ділянка площею 0,0654 га, на якій розташовані спірні об'єкти, надана позивачу в користування на підставі договору оренди землі, укладеного з Запорізькою міською радою. За умовами вказаного договору оренди землі орендодавець, відповідно до рішення Запорізької міської ради № 43 від 15.09.2004 р., надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку для розташування церкви. Згідно п. 8 договору оренди його укладено строком на 10 років.

Предметом даного позову є визнання права власності на самочинно побудоване нерухоме майно.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, не заборонених законом та вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Загальні засади здійснення будівництва об'єктів нерухомості визначені у статті 375 Цивільного кодексу України, за приписами якої власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно. Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Отже, недотримання особами, що здійснюють будівництво, вимог, передбачених статтею 375 Цивільного кодексу України, є підставою для визнання такого будівництва самочинним.

Відповідно до вимог статті 29 Закону України "Про планування і забудову територій" здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Як вбачається з доданих матеріалів, спірні приміщення збудовані позивачем самочинно.

Поняття самочинного будівництва, а також правові підстави та умови визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно визначені в статті 376 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною в регулюванні спірних правовідносин, оскільки врегульовує відносини, що виникають у тих випадках, коли вимоги закону та інших правових актів при створенні нової речі - самочинному будівництві - були порушені. Відповідно до вказаної статті житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

В окремих випадках стаття 376 ЦК України передбачає можливість визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно в разі наявності обставин, передбачених частинами третьою, п'ятою цієї статті.

Частиною третьою ст. 376 ЦК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

З аналізу вказаної норми вбачається, що право власності на самочинне будівництво може бути визнано в судовому порядку лише в тому випадку, якщо особа, яка здійснила таке будівництво, отримає в установленому порядку земельну ділянку розташовану під збудованим нерухомим об'єктом, такого цільового призначення, яке передбачає можливість будівництва на ній відповідного об'єкту.

За змістом частини п'ятої цієї ж статті на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про основи містобудування" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) забудова земельних ділянок, що надаються для містобудівних потреб, здійснюється після виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою у порядку, передбаченому законом, та отримання дозволу на виконання будівельних робіт.

Нормами ст. 24 Закону України "Про планування і забудову території" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво об'єктів містобудування на земельних ділянках, що належать їм на праві власності чи користування, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво об'єкта містобудування.

У разі прийняття сільською, селищною чи міською радою рішення про надання земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності для розміщення об'єкта містобудування в порядку, визначеному земельним законодавством, зазначене рішення одночасно є дозволом на будівництво цього об'єкта.

Дозвіл на будівництво дає право замовникам на отримання вихідних даних на проектування, здійснення проектно-вишукувальних робіт та отримання дозволу на виконання будівельних робіт у порядку, визначеному цим Законом.

Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови.

Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не є документом, що засвідчує право власності чи право користування земельними ділянками.

Дозвіл на будівництво об'єкта містобудування не дає права на початок виконання будівельних робіт без одержання відповідного дозволу місцевої Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Нормою статті 28 Закону України "Про планування і забудову територій" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил, регіональних і місцевих правил забудови та затверджується замовником в установленому законом порядку. Порядок розроблення і затвердження проектної документації на будівництво об'єктів містобудування встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань архітектури та містобудування. У випадках, передбачених законодавством, розроблення проектної документації здійснюється на конкурсній основі.

Як встановлено судом та не спростовано сторонами по справі, будівництво спірного об'єкта здійснено позивачем без відповідного дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю.

Матеріали справи свідчать, що до початку будівництва спірного об'єкта нерухомості позивачем отримано наступні документи: робочий проект, який складений архітектурною майстернею «В.Кузьменко», узгоджений протоколом № 183 від 29.02.2000 р. засідання містобудівної Ради при Головному управлінні архітектури та містобудування м.Запоріжжя та висновком № 58 головного державного санітарного лікаря м.Запоріжжя; експертний висновок № 11/2/1493 від 15.05.2000 р. Управління державної пожежної охорони ЦМВС України в Запорізькій області, яким встановлено відсутність порушень вимог пожежної безпеки. Згідно висновку від 07.09.2012 р. про технічний стан будівельних конструкцій нежитлової будівлі по вул.. Артема, 1 в м.Запоріжжя, складеного Запорізьким відділенням Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут будівельних конструкцій, з урахуванням виконаних посилень, технічний стан всіх будівельних конструкцій будівлі оцінюється як задовільний та працеспроможний, а будівлі в цілому -як задовільний.

Оскільки земельна ділянка, на якій позивачем здійснено самочинне будівництво, надана в користування місцевій Церкві (громаді) адвентистів сьомого дня Центральна м.Запоріжжя згідно договору оренди земельної ділянки, власник земельної ділянки -Запорізька міська рада - не висловив своїх заперечень та не заявив про знесення цієї споруди, будь-яких порушень прав інших осіб за даним спором судом не встановлено, збудований самочинно об'єкт відповідає санітарним та технічним нормам, суд вважає, що позовні вимоги про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна -будівлю церкви - літ. В-2, склад -літ. Д, навіс -літ. Е за адресою м.Запоріжжя, вул.. Артема, 1 підлягають задоволенню.

Позовні вимоги задовольняються.

Судові витрати відносяться на позивача.

На підставі викладеного, ст. ст. 328, 376 ЦК України, керуючись ст.ст. 49, 75, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити.

Визнати право власності Місцевої Церкви (громади) Адвентистів сьомого дня Центральної м.Запоріжжя (69063, м.Запоріжжя, вул.. Артема,1, ЄДРПОУ 24910824) на самочинно збудовані об'єкти нерухомості - будівлю церкви - літ. В-2, склад -літ. Д, навіс -літ. Е за адресою м.Запоріжжя, вул.. Артема, 1.

Суддя І.А. Попова

Рішення підписано 17 вересня 2012 року .