Рішення

від 17.09.2012 по справі 5020-808/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2012 року справа № 5020-808/2012

За позовом Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044),

до Приватного підприємства «Фірма «Новица»

(ідентиф. код 20689506, 99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, будинок 29А)

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3).

про стягнення 27152,92 грн., розірвання договору оренди та звільнення приміщень,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ФКМ СМР) - Бекетова Н.С., довіреність б/н від 25.07.2012;

Відповідач (ПП "Фірма "Новица") - Карпенкова О.В., директор, рішення б/н від 07.06.2012;

Третя особа (СМР) - Бекетова Н.С., довіреність № 03-15/3910 від 23.08.2012.

.

Суть спору:

ФКМ СМР звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до ПП «Фірма «Новица»про стягнення 33215,20 грн., розірвання договору оренди та звільнення приміщень.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору оренди нерухомого майна в частині належного та своєчасного внесення орендної плати.

Ухвалою від 19.07.2012 позовна заява прийнята до розгляду судом.

У ході розгляду справи відповідачем було погашено суму основної заборгованості в повному обсязі, що підтверджується довідкою, яка була надана позивачем.

У судовому засіданні 17.09.2012 представник позивача надав клопотання про припинення провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 6062,28 грн.

Ухвалою від 17.09.2012 провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 6062,28 грн. було припинено на підставі пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 17.09.2012 представник позивача виклав зміст позовних вимог, просив позов задовольнити.

Представник відповідача з позовними вимогами не погодився, просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд -

В С Т А Н О В И В:

10.11.2011 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (орендодавець) та Приватним підприємством "Новица" (орендар) був укладений договір № 440-11 оренди нерухомого майна (надалі Договір, арк. с. 10-11).

Відповідно до п. 1.1. цього Договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар -приймає в оренду нерухоме майно -вбудовані нежитлові приміщення першого поверху окремо розташованої будівлі, загальною площею 32,0 кв.м, у місті Севастополі, вул. Гоголя 29а, що знаходиться на балансі КП СМР «Аррікон», вартістю 60640 грн станом на 31.05.2007.

Відповідно до пункту 1.2 Договору, об'єкт оренди використовується для розміщення овочевого магазину роздрібної торгівлі.

Відповідно до пункту 3.1 Договору, розмір орендної плати визначається відповідно до рішення Севастопольської міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 4851,20 грн. у рік. Орендна плата визначена виходячи з орендної ставки -8% від вартості об'єкта оренди, амортизаційні відрахування та вартість послуг орендодавця до орендної плати не враховуються.

В орендну плату не враховано витрати на комунальні послуги та технічне обслуговування, а також сума компенсації витрат балансоутримувача на оплату за користування земельною ділянкою.

Згідно з пунктом 3.2 Договору, орендна плата складає 729,06 грн. (без ПДВ) за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на серпень 2011 року) та перераховується орендарем з 01.08.2011 не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Згідно з пунктом 3.3 Договору розмір орендної плати за кожний подальший місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції відповідний попередньому місяцю.

Підставою для внесення орендної плати є цей договір (п. 3.8 Договору).

Відповідно до пункту 4.4.3 Договору, орендар зобов'язався своєчасно вносити орендну плату, а також здійснювати інші платежі, пов'язані з використанням об'єкту оренди, зокрема оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

За змістом пункту 7.1, Договір діє з моменту його підписання до 16.06.2012.

У випадку відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення строку дії договору, він вважається продовженим на тож же строк та на тих же умовах, що були передбачені договором. Орендар визнає, що заява про припинення або зміну договору вважається отриманою орендарем, якщо вона надіслана рекомендованою або цінною кореспонденцією на адресу орендаря, яка вказана у Договорі. При цьому реєстр відправлення вважається належним доказом надіслання заяви про зміну або припинення договору (п. 7.2 Договору).

Відповідно до п. 7.4, Договір може бути зміненим або розірваним за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку істотного порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

До істотних порушень договору сторони відносять порушення умов договору, визначені пунктами 3.4, 3.5, 4.4.2-4.4.13, 6.1 Договору.

Сторони погодились, що порушення любого з вищевказаних пунктів є достатньою підставою для розірвання договору.

Дія договору припиняється у випадку, зокрема, закінчення строку оренди, передбаченого у договорі, рішення суду, дострокового розірвання договору, відмовою від договору однією із сторін у випадках, визначених у договорі (п. 7.6 Договору).

Відповідно до пункту 8.1 Договору, сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору.

У випадку невиконання або неналежного виконання орендарем умов цього договору, зокрема зобов'язань, що передбачені п. 3.3-3.5, 4.4.2, 4.4.3, 4.4.5, 4.4.7, 4.4.8, 4.4.12, 5.1, 6.1 Договору, орендодавець має право в односторонньому порядку відмовиться від договору в повному обсязі із звільненням його від відповідальності, або відмовиться від прийняття подальшого виконання орендарем своїх обов'язків за договором.

Актом прийому передачі орендованого майна від 10.11.2011, укладеному між сторонами підтверджується передача в оренду нерухомого майна орендодавцем орендарю (арк.с. 12).

Враховуючи положення п. 7.2 Договору, суд дійшов висновку, що договір оренди є діючим на теперішній час.

Неналежне перерахування орендної плати за період з серпня 2011 року по квітень 2012 року (відповідно до розрахунку позивача (арк.с. 7) і стало підставою для звернення позивача до суду з вимогами про стягнення з відповідача орендної плати у розмірі 6062,28 грн., а також нарахованих пені, 30% річних та штрафу, а також розірвання договору оренди №440-11 від 10.11.2011 та звільнення приміщення.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами Договору, внесення орендної плати здійснюється Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 Договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено умови Договору стосовно своєчасного внесення орендної плати. Суму заборгованості за період з серпня 2011 року по квітень 2012 року у розмірі 6062,28 грн. відповідач сплатив лише у ході розгляду справи.

Ухвалою від 17.09.2012 провадження у справі в частині вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 6062,28 грн. було припинено на підставі пункту 1 1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи порушення відповідачем умов договору, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 285,47 грн. згідно з представленим розрахунком (арк.с 8).

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.5. Договору сторони встановили, що у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 цього договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця крім збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки Національного банку України, яка діє в період, за який буде нараховуватись пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок пені (арк.с. 8) перевірений судом та визнаний вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 285,47 грн такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 30% річних в розмірі 621,29 грн. відповідно до розрахунку (арк.с. 9)

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В даному випадку згідно з пунктом 8.6. Договору у разі, якщо прострочка внесення орендної плати буде продовжуватись більше, ніж 30 календарних днів, Орендодавець має право вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця поверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочки.

Суд перевірив наданий позивачем розрахунок 30% річних та визнав його вірним, а вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 30% річних в розмірі 621,29 грн. такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 26246,16 грн. , враховуючи положення пункту 8.7 Договору, згідно з яким у випадку, якщо прострочення оплати складає більш ніж 60 календарних днів, Орендатор сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф в сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час, стаття 232 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин , суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Наведені вище приписи законодавчих актів не містять переліку відповідних обставин. Отже, питання про зменшення розміру штрафу вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Також суд приймає до уваги те, що відповідач погасив наявну заборгованість у повному обсязі, порушення відповідачем зобов'язання не спричинило збитків іншим учасникам господарських відносин, а розмір заявленого до стягнення штрафу є надмірно великим порівняно з сумою заборгованості. Тому суд вважає можливим зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі 1000 грн.

З огляду на істотне порушення з боку відповідача умов договору, позивачем заявлено вимоги про розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача повернути орендодавцю орендовані приміщення.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу. При цьому одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є припинення правовідношення.

Частиною 3 статті 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»встановлено, що договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Крім того, згідно з п. 13 Роз'яснень ВАСУ № 02-5/237 від 25.05.2000 р. „Про деякі питання практики застосування Закону України „Про оренду державного та комунального майна" підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтею 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" або договором оренди.

Право розірвати договір за рішенням господарського суду на вимогу однієї зі сторін у випадку істотного порушення іншою стороною договору та з інших підстав передбачено пунктом 7.4 Договору.

Між тим, стаття 651 Цивільного кодексу України зв'язує розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін з істотним порушенням договору. При цьому, відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку про те, що необхідною умовою для застосування господарської санкції як правового наслідку порушення зобов'язання у вигляді розірвання договору є матеріальні наслідки у виді реально заподіяної шкоди. Тобто, йдеться не про загрозу заподіяння шкоди, не ймовірність її заподіяння, а про вже заподіяну шкоду, наслідком якої є позбавлення сторони за договором чогось, на що та розраховувала при укладенні договору.

На час розгляду справи спірна сума заборгованості вже перерахована на відповідні рахунки місцевого бюджету, що підтверджено матеріалами справи, отже, орендодавець одержав ту суму, на яку розраховував за період користування відповідачем орендованим майном з 01.08.2011 по 30.04.2012.

На суд дійшов висновку про відсутність підстав для розірвання оспорюваного договору та задоволення похідної від неї вимоги про встановлення обов'язку по звільненню об'єкту оренди та передання його Фонду комунального майна Севастопольської міської ради з огляду на непідтвердженість фактичними обставинами справи наміру на розірвання договору, істотного порушення договору та спричинення шкоди несвоєчасним внесенням орендної плати.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 285,47 грн. -сума пені, 621,29 грн. -30% річних, 1000 грн. -сума штрафу, а всього 1906,76 грн .

Витрати по сплаті судового збору стосовно майнових вимог позивача покладаються на відповідача у повному обсязі у розмірі 1609,50 грн, враховуючи те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, а також з огляду на приписи пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", яким встановлено, що судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Витрати по сплаті судового збору стосовно немайнових вимог у розмірі 1073,00 грн. покладаються на позивача відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 49, 75, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково .

2. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Новица» (ідентиф. код 20689506, 99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, будинок 29А) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) суму 1906,76 грн . з яких: 285,47 грн. -пеня, 621,29 грн. -30% річних, 1000 грн. -штраф, перерахувавши означену суму до місцевого бюджету міста Севастополя на р/р 33213870700001 у ГУ ДКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЗКПО 23895637 за кодом платежу 22080400.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Фірма «Новица» (ідентиф. код 20689506, 99011, м. Севастополь, вул. Гоголя, будинок 29А) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044) суму судового збору у розмірі 1609,50 грн .

4. В іншій частині позову відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 18.09.2012.

Суддя підпис О.С. Погребняк