Рішення

від 07.08.2012 по справі 5024/975/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 серпня 2012 р. Справа № 5024/975/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Грицай О.С. при секретарі Степановій Н.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ СЕРВІС", м. Рівне

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсмарттранс Херсон", м.Херсон

про стягнення 21 522 грн. 31 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - Лесика В.Ф., представник, довіреність № 61 від 11.07.2012р.;

від відповідача - не з'явився.

в с т а н о в и в:

У липні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю "АМВ СЕРВІС" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсмарттранс Херсон", просило стягнути з відповідача суму боргу 29 291,94 грн., з яких 14 528,72 грн. -сума основного боргу, 1 344,5 грн. -сума пені, 13 418,72 грн. - штрафні санкції, посилаючись на невиконання умов договору поставки продукції щодо належного розрахування.

Розгляд справи відбувався у судових засіданнях 17.07.2012 року та 07.08.2012 року, у які представник відповідача не з'явився, без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю "Укрсмарттранс Херсон", не знаходиться за своїм місцезнаходженням: 73000, Херсонська область, місто Херсон, Суворовський район, вул. Карла Маркса, будинок 100, квартира 2, що вказана у всіх наявних матеріалах справи (в тому числі Витязі з ЄДР від 17.07.2012 р.), а тому і ухвали про призначення розгляду даної справи в суді та відкладення розгляду справи були повернуті до суду з відміткою за зазначеною адресою не проживає.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року №01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Таким чином, коли фактичне місцезнаходження учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того, відповідно до частини 1 статті 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2453-VI від 07.07.2010 року), ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Отже, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю представника відповідача за наявними у справі матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Крім викладеного судом встановлено, що 16.09.2011 року між сторонами укладено договір поставки продукції №143, відповідно до пункту 1 якого постачальник (позивач) зобов'язується поставити, а покупець (відповідач) прийняти і оплатити продукцію, товар, найменування і характеристики згідно рахунків-фактур, накладних, іншого товарно-супроводжуючого документа. Згідно цього договору продажу підлягає наступний товар: автомасла, автохімія, автокосметика, автофільтри, автомобільні гальмівні колодки і інші товари по обслуговуванню і ремонту автомобілів (а.с. 7-8).

Розділом 3 договору передбачено ціна і порядок оплати. Так, пунктом 3.1 договору передбачено, що продукція, яку постачає постачальник згідно заявки, оплачується покупцем по договірним цінам в гривнях. Постачальник залишає за собою право зміни ціни на продукцію, що поставляється, при зміні ціни заводу-виробника.

Пунктом 3.3 договору передбачено, що розрахунки за поставлену продукцію здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 14 банківських днів з моменту відвантаження товару по видатковій накладній, але не пізніше 25 числа календарного місяця.

Відповідальність сторін відображено у розділі 7 договору. Так, пунктом 7.2 договору передбачено, що за прострочення платежу покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення згідно положення Закону України від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

Згідно пункту 7.5 договору у випадку, якщо прострочення платежу перевищує 1 місяць, постачальник має право крім отримання передбачених п. 3.7 і п. 7.2 суми боргу і пені, додатково отримати з покупця 0,5% від простроченої суми за кожний день прострочення платежу (ст. 625 ЦК України).

На підтвердження виконання умов договору щодо поставки товару позивачем надано видаткові накладні №АМ-0001015 від 13.10.2011 року на суму 5 839,04, №АМ-0001083 від 25.10.2011 року на суму 6 590,80 грн., №АМ-0001182 від 15.11.2011 року на суму 4 967,02, № АМ-0001197 від 17.11.2011 року на суму 516,61 грн., всього на суму 17 913,47 грн., які підписані та мають печатку відповідача (а.с. 38-41).

Відповідно до пункту 1 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Матеріали справи містять акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 36) відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем станом на 29.02.2012 року складає 15 558, 72 грн.

Позивач у позовній заяві зазначив, що відповідач виконував зобов'язання по оплаті частково, 18.11.2011 року здійснив частково оплату заборгованості в сумі 2 354,75 грн., а саме: 516,61 грн. згідно платіжного доручення №143 (а.с. 32) та 1 838,14 грн. згідно платіжного доручення №147 (а.с. 33) та 27.04.2012 року на суму 1 030 грн. згідно платіжного доручення №46, проте з урахуванням часткової оплати станом на момент звернення з позовом основна сума боргу складає 14 528,72 грн.

На час розгляду справи в суді відповідачем взяті зобов'язання в повному обсязі не виконані, у зв'язку з чим заборгованість складає 14 528,72 грн.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір поставки, згідно до приписів статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічне положення міститься у статті 712 Цивільного кодексу України.

Згідно до частини 7 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається, а тому несплата відповідачем заборгованості в розмірі 14 528,72 грн. є порушенням господарських зобов'язань за вказаним договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 14 528,72 грн. підлягають задоволенню.

Через несвоєчасне виконання зобов'язань за договором поставки позивачем нараховані відповідачу 1 344,5 грн. пені за період з 25.11.2011 року по 18.06.2012 року (відповідно до розрахунку пені та штрафних санкцій), у зв'язку з чим вирішуючи спір щодо правомірності нарахування цих сум суд зазначає наступне.

Пунктом 7.2 договору поставки сторони узгодили, що за прострочення платежу покупець оплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення згідно положення Закону України від 22.11.1996 року «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».

За статтею 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до статті 231 того ж Кодексу законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Крім того, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно пункту 6 статі 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Розрахунок пені позивача є неточним, оскільки не враховано зміну розміру облікової ставки НБУ та кількість днів у році, крім того, позивачем не враховано пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, щодо терміну нарахування пені, з врахуванням вищенаведеного, судом зроблений самостійних розрахунок пені за період шість місяців з 25.11.2011 року по 25.05.2012 року (з врахуванням часткової оплати 27.04.2012 року), яка складає 1 182,11 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення 13 418,72 грн. штрафних санкцій на підставі пункту 7.5 договору поставки.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню.

При цьому слід враховувати, що правила частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.

З врахування вищенаведеного, суд вважає, що штрафні санкції у сумі 13 418,72 грн. при основній сумі боргу 14 528,72 грн. є занадто великими, таким чином вбачається невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій з сумою боргу, що також підтвердив представник позивача у судовому засіданні, тому суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення штрафних санкції частково, а саме 40% від суми основного боргу, яка складає 5 811,48 грн.

Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

За таких обставин судовий збір в розмірі 1609,50 грн. покладається на відповідача, а надлишково сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 31,50 грн. підлягає поверненню йому на підставі пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір".

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

в и р і ш и в :

1.Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрсмарттранс Херсон" (73000, м. Херсон, вул. Дев'ятого Січня, 15, офіс 528; 73000, Херсонська область, місто Херсон, Суворовський район, вулиця Карла Маркса, будинок 100 квартира 2, код ЄДРПОУ 37049282, р/р 26000060389377 в філії Дніпропетровського ЗАО КБ Приватбанк, МФО 352479) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМВ СЕРВІС" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 38, код ЄДРПОУ 34638389, р/р 26005054704998 в Рівненській Філії ПАТ Приватбанку в м. Рівне, МФО 333391) -14 528,72 грн. суму основного боргу, 1 182,11 грн. -пені, 5 811,48 грн. - штрафні санкції та 1 609,50 грн. компенсації по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

4.Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "АМВ СЕРВІС" (33024, м. Рівне, вул. Млинівська, 38, код ЄДРПОУ 34638389, р/р 26005054704998 в Рівненській Філії ПАТ Приватбанку в м. Рівне, МФО 333391) з Державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір в сумі 31,50 грн., сплаченого платіжним доручення № 2443 від 25.06.2012 року.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено - 08 серпня 2012 року

Суддя О.С.Грицай