Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-8240/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8240/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Данилишин В.М.

Суддя-доповідач: Бужак Н.П.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бужак Н.П.

Суддів: Твердохліб В., Костюк Л.О.

За участю секретаря: Савін І.В.

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби до Приватного акціонерного товариства «Науково-технічний центр «Сузір»я»про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Науково-технічний центр «Сузір»я»заборгованості зі сплати податку на додану вартість та земельного податку з юридичних осіб з урахуванням пені у розмірі 8 922,31 грн. 17.07.2012 року позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, просив стягнути з позивача 7929,65 грн та пені 54,55 грн, оскільки відповідно до довідки за відповідачем рахується саме така сума боргу.

Відповідно до постанови Окружного адміністративного суду міс та Києва від 19 липня 2012 року у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Не погодившись із зазначеним рішення суду першої інстанції, позивач Державна податкова інспекція у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби подав апеляційну скаргу в якій просить (з урахуванням уточнень вимог, наданих у судовому засіданні) скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва та ухвалити у справі нову постанову про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з»явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ПрАП «НТЦ «Сузір»я зареєстровано як юридична особа 18.01.2005 року, є платником податків та зборів, в т.ч. ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на ПДВ від 28 червня 2010 року.

25 серпня 2011 року позивачем складено податкову вимогу № 2264 відповідно до якої загальний розмір податкового боргу відповідача за узгодженим грошовим зобов'язанням станом на 25 серпня 2011 року становив 53,97 грн, а 23 вересня 20911 року прийнято рішення № 26526/10 про опис майна відповідача у податкову заставу.

17 листопада 2011 року відповідачем було подано податкову декларацію з ПДВ №9011255666 за жовтень 2011 року в розмірі 1307,99 грн. Проте, узгоджене податкове зобов»язання відповідачем у встановлений строк не сплачено, оскільки на його рахунках були відсутні грошові кошти, а тому відповідачем було нараховано недоїмку в розмірі 938,11 грн, у т.ч. пеню у розмірі 7,04 грн.

Станом на 17 липня 2012 року заборгованість у розмірі 2246,10 грн відповідачем погашена, що підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення від 03 липня 2012 року №5.

27 січня 2011 року відповідачем подано податкову декларацію із плати за землю, якою визначено грошове зобов'язання із податку у розмірі 117 572,53 грн.

16.12.2011 року відповідач подав уточнюючу податкову декларацію із сплати за землю, якою річний земельний податок з юридичних осіб визначено у розмірі 112 213,87 грн, а 16 січня 2012 року -уточнюючу податкову декларацію із плати за землю, якою річний земельний податок визначено у розмірі 88179,39 грн. Вказаний податок відповідачем сплачено, що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності у відповідача заборгованості (недоїмки) зі сплати ПДВ.

Відповідно до вимог закону податковий борг -сума узгодженого грошового зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання зазначену в поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання декларації, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Податкова вимога надсилається (вручається) платникам податків , які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

У разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі, якщо після направлення (вручення) податкової вимоги, сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається ( не вручається).

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем погашено заборгованість з ПДВ, а тому підстави для її стягнення в судовому порядку відсутні.

Крім того, колегія суддів враховує наступні встановлені судом першої інстанції обставини.

Так, 05.10.2011 року між відповідачем та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ДП «Компанія «Міжріччя»укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до умов якого відповідач передає, а покупці приймають у власність об'єкт нерухомого майна, розташований по вулиці Полярній 20 у м. Києві та сплачує за нього кошти у повному обсязі в порядку та строки, встановлені договором.

Відповідно до ст. 377 ЦК України, статті 120 частини 1, пп. 269.1.2 п.269.1 ст. 269 Земельного Кодексу України, до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю, споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни його цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об»єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю, споруду, розміщені на земельній ділянці, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Платником податку є землекористувачі.

Згідно з п 287.6 ст. 287 Податкового Кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Отже, чинним законодавством України визначено, що до особи, яка набула право власності на будівлю, споруду, переходить право власності, право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, без зміни їх цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника чи землекористувача. Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв'язку з переходом права власності на будівлю чи споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об'єкти.

У разі набуття права власності на будівлю, споруду, що перебуває у власності, припиняється право користування земельною ділянкою на якій вони розташовані. До особи, яка набула право власності на споруду чи будівлю, розміщені на земельній ділянці, переходить право користування земельною ділянкою.

Таким чином, оскільки право власності на будівлю, в тому числі і право користування земельною ділянкою, на якій розташована дана будівля, перейшли від відповідача до іншої особи, відсутні підстави для проведення відповідачем плати за землю.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду є законною і обґрунтованою, ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для її скасування не має.

Викладені в апеляційній скарзі апелянтом доводи, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 198,200 КАС України, суд апеляційної інстанції має право за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 160,197,198,200,205,206,212,254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної Податкової інспекції у Оболонському районі міста Києва Державної податкової служби залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 липня 2012 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте на неї може бути подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Бужак Н.П.

Судді: Костюк Л.О.

Твердохліб В.А.

Повний текст виготовлено: 18 вересня 2012 року.