Постанова

від 23.02.2012 по справі 2а-11300/11/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 лютого 2012 р. (12:46) Справа №2а-11300/11/0170/17

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., представників сторін:

позивача - Петросенко І.М., довіреність від 17.10.11р., Дерюгіної Н.В., довіреність від 17.10.11р., Добровіної Т.В., на підставі довідки з ЄДР серії АБ № 050972,

відповідача - Шутенко К.П., довіреність від 02.11.11р. № 22565/10/10-0, Маргорської Т.М., довіреність від 22.02.12р. № 2184/10/10-0, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства "Крим"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим 13.09.11 року надійшов адміністративний позов Закритого акціонерного товариства "Крим" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.11р. № 0001312301 на сплату податку на додану вартість розміром 18 434,00 грн. і штрафних санкцій розміром 2 706,00 грн. та № 0001322301 на сплату земельного податку розміром 43 781,02 грн. і штрафу розміром 9 060,55 грн.

В обґрунтування поданого позову позивач зазначив, що вказані рішення прийнято на підставі помилкових та безпідставних висновків, викладених в акті перевірки, стосовно сплати податку на додану вартість. Висновки відповідача стосовно безпідставного формування податкового кредиту за рахунок виданих та отриманих податкових накладних по господарським операціям з контрагентами, які не сплатили до бюджету податок на додану вартість, за наявності первинних бухгалтерських та податкових документів, оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України, з урахуванням відсутності належного правового і фактичного обґрунтування підстав нікчемності правочинів за вказаними господарськими операціями, ґрунтуються виключно на припущення посадових осіб контролюючого органу.

Відповідно до рішення прийнятого щодо сплати земельного податку позивачем зазначено про наявність в акті перевірки недостовірних даних, які прийнято контролюючим органом до уваги, при тому, що платником податків дотримано вимоги законодавства в частині подання та сплати орендної плати за земельні ділянки, що діяло в період з 01.07.09р. по 01.01.11р.

Ухвалою суду від 15.09.11р. відкрито провадження в адміністративній справі за названим позовом, розпочато підготовче провадження, відповідачу надано строк для надання суду та в копії позивачу заперечення проти позову та документів на підтвердження своїх доводів, які в нього є, з'ясовано питання про склад осіб які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи надані позивачем, прийнято рішення щодо відсутності необхідності проведення попереднього судового засідання, внаслідок чого закінчено підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 20.10.11р.

В судових засіданнях представником позивача підтримано позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити позов за викладених в ньому підстав.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив. Не визнаючи вимоги, викладені в адміністративному позові, у письмових запереченнях відповідач зазначив про необґрунтованість позовних вимог, порушення позивачем вимог податкового законодавства в частині формування податкового кредиту та включення до нього сум ПДВ розміром 9 751 грн., які його контрагентами не сплачено до бюджету. Крім того, встановлено, що за операціями з придбання товарно-матеріальних цінностей здійснено на підставі діючих законодавчих та нормативних документів, які є нікчемними згідно Закону, зокрема п. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Щодо донарахування земельного податку відповідач зазначив, що позивач є землекористувачем земельних ділянок, за які не сплачує земельний податок. На вказаних земельних ділянках наявні об'єкти нерухомості на які позивач не оформив право власності, а тому до укладення договору оренди з Керченською міською радою ЗАТ "Крим" повинно сплачувати земельний податок по факту користування земельної ділянки.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, розглянувши заяву відповідача, дослідивши зібрані по справі матеріали в їх сукупності, які сторони визнали достатніми для підтвердження своїх вимог та доводів, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивача до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, суд, з'ясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Позивач - Закрите акціонерне товариство "Крим" - суб'єкт господарювання, що здійснює свою діяльність на підставі Статуту (а.с.10-13), зареєстрований юридичною особою Виконавчим комітетом Керченської міської ради АР Крим з 30.07.96р., ідентифікаційний код 20675473 (а.с.8,9), відповідно до свідоцтва № 003255655 про реєстрацію платника податку на додану вартість серії НВ № 358657, виданого ДПІ в м. Керчі 27.07.97р. є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер юридичної особи 206754701065 (а.с.14).

Відповідач - державна податкова інспекція в м. Керчі АР Крим - суб'єкт владних повноважень, який здійснює свою діяльність на підставі Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районні в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.06.08р. № 412, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.07.08р. № 633/15324, є органом державної податкової служби у системі органів виконавчої влади, підпорядковується Державній податковій адміністрації в Автономній Республіці Крим і забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. У своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим кодексом України, Законом України від 04.12.90р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні" та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня.

За результатами проведеної документальної виїзної перевірки Закритого акціонерного товариства "Крим" (ЄДРПОУ 20675473) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.09р. по 31.03.11р., складено акт від 18.08.2011р. № 819/23-1/20675473, висновками якого, зокрема, встановлено порушення: пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1, 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. № 168/97-ВР, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-VI в наслідок чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 18 434 грн., у т.ч. у червні 2010р. - 4 717 грн., липні 2010р. - 227 грн., серпні 2010р. - 5 524-1 080=4444 грн., жовтні 2010р. - 1 023 грн., листопаді 2010р. - 124 грн., грудні 2010р. - 277 грн., січні 2011р. - 116 грн., лютому 2011р. - 249 грн., березні 2011р. - 7 257 грн.; ст. 2 ст. 5 Закону України "Про плату за землю" від 03.06.92р. № 2535-ХІІ, ст. 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001р. № 2768-ІІІ, п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-VI, занижено податкових зобов'язань по земельному податку всього на загальну суму 43 781,02 грн., у тому числі липень 2009р. - 1 373,54 грн., серпень 2009р. - 1 373,54 грн., вересень 2009р. - 1 418,06 грн., жовтень 2009р. - 2 041,28 грн., листопад 2009р. - 2 041,28 грн., грудень 2009р. - 2 041,28 грн., січень 2010р. - 2 161,77 грн., лютий 2010р. - 2 161,77 грн., березень 2010р. - 2 161,77 грн., квітень 2010р. - 2 161,77 грн., травень 2010р. - 2 161,77 грн., червень 2010р. - 2 161,77 грн., липень 2010р. - 2 161,77 грн., серпень 2010р. - 2 161,77 грн., вересень 2010р. - 2 161,77 грн., жовтень 2010р. - 2 161,77 грн., листопад 2010р. - 2 161,77 грн., грудень 2010р. - 2 161,77 грн., січень 2011р. - 2 161,77 грн., лютий 2011р. - 2 161,77 грн., березень 2011р. - 3 227,27 грн.

Підставами для таких висновків стали обставини того, що склад податкового кредиту сформовано за податковими накладними, виданими позивачем у перевіряємому періоді своїм контрагентам за господарськими операціями, які ними ці суми податку на додану вартість не відображено, тобто, на думку контролюючого органу, при фактичному продажі товарів, послуг ТОВ "АГРОКОРН", ТОВ "ФОРА-КРИМ", ТОВ ТУРИСТИЧНА ФІРМА "РАДА", ТОВ ФІРМА "КОНСОЛЬ ЛТД", ТОВ "ЧЕЛТОН", ТОВ "ХЛІБНА НИВА", ЗАТ "ДОСТАВКА", СГД Безкоровайний О.В., ПП "КРИММОЛСНАБ" повинно було відобразити у складі податкових зобов'язань суму в розмірі 9 751 грн. Так як перераховані постачальники послуг не відобразили у складі податкових зобов'язань суму податку на додану вартість в розмірі 9 751 грн., не сплатили до бюджету ПДВ, то і ЗАТ "КРИМ" не має право на податковий у сумі 9 751 грн.

Земельний податок, задекларований за перевірений період сумою 40 285,56 грн., проте перевіркою повноти визначення плати за землю за перевіряємий період встановлено заниження земельного податку на загальну суму 43 781,02 грн.. Вказану суму податку не сплачено ЗАТ "КРИМ" внаслідок відсутності документів, які встановлюють право власності на земельні ділянки (договори оренди), проте відповідно до листа Керченського бюро технічної інвентаризації ЗАТ "КРИМ" має у власності комплекс за адресою: вул. Войкова, 7/2, відповідно до договору купівлі-продажу від 15.02.03р. реєстр № 540, площа земельної ділянки складає 5 311 кв.м. та нежилу споруду за літерою "М" за адресою: вул. Войкова 2, відповідно до договору купівлі-продаж від 18.11.08р. № 8062, площа земельної ділянки складає 3 587,00 кв.м., а тому до укладення договору оренди з Керченською міською радою ЗАТ "КРИМ" повинно сплачувати земельний податок по факту користування земельними ділянками за адресами вул. Войкова, 2 та Войкова, 7/2, з урахуванням прибудинкової території. Розрахунок суми податку, який не сплачено ЗАТ "КРИМ" здійснено відповідно до листа Відділу Держкомзему в м. Керч, яким надано дані про нормативно-грошову оцінку 1 кв.м. по адресам: вул. Войкова, 2 та Войкова, 7/2 (а.с.17-38).

Податковими повідомленнями-рішеннями Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 02.09.11р. № 0001312301 повідомлено ЗАТ "КРИМ" про збільшено суму грошових зобов'язань з податку на додану вартість сумою 18 434,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) розміром 2 706,00 грн. (т.1 а.с.15); від 02.09.11р. № 00031322301 про збільшено суму грошових зобов'язань з земельного податку сумою 43 781,02 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) розміром 9 060,55 грн.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачем в акті перевірки зафіксовано порушення податкового законодавства, внаслідок чого податковими повідомленнями-рішеннями збільшено суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість та земельному податку, у період чинності Податкового кодексу України, при тому що відповідні дії, вчинені позивачем, які відповідач визначає порушенням податкового законодавства, - неправомірне формування податкового кредиту, сплата земельного податку не в повному обсязі, виникли у період чинності Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких також застосовуються судом при вирішення цієї справи, а також продовжились вже у період чинності Податкового кодексу України - з 01.01.2011 року.

Суд, надаючи оцінку прийнятим суб'єктом владних повноважень рішень, зазначає, що податковими повідомленнями-рішеннями породжено підстави для зміни майнового стану відповідача, яким оскаржено такі рішення, з метою захисту порушеного права у публічно-правових відносинах за для збереження належного особі майна, а тому досліджуючи правомірність збільшення сум грошових зобов'язань, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), досліджуючи оскаржені рішення суб'єкта владних повноважень, аналізуючи підстави, покладені в їх основу, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, вирішуючи позовні вимоги по суті виходив з наступного.

На вимогу п. 1.3 ст. 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинного до 31.12.10р., що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, платником податку визнавалась особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Приписами п.п. 7.2.8 п. 7.2 статті 7 вказаного Закону на платника податків покладається обов'язок з ведення окремого обліку операцій з поставки та придбання товарів (послуг), які підлягають оподаткуванню цим податком, а також які не є об'єктами оподаткування згідно із статтею 3 та звільнених від оподаткування згідно із статтею 5 цього Закону, зведені результати якого відображаються у податкових деклараціях, форма і порядок заповнення яких визначаються відповідно до закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю, що має містити окремими рядками вимоги визначені пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та відповідно до пп.7.2.3 складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг), яку платники податку повинні зберігати протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, за приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважається здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, зведені за відповідними первинними бухгалтерськими документами відомості, відображені у податковій звітності, є підставами для відображення податкових зобов'язань у складі податкового кредиту, який відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" є сумою, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до приписів п. 198.1, 198.2 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як Законом України "Про податок на додану вартість", так і Податковим кодексом України порядок формування податкового кредиту та момент виникнення у платника податку права на податковий кредит, зумовлено і поставлено у залежність від підтвердження факту придбання товару, послуги, отриманою платником податку податковою накладною. Формування податкового кредиту відбувається із сум податків нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку із їх придбанням, і ніяким чином не залежить від обставин відображення чи не відображення сум податку на додану вартість у складі податкових зобов'язань контрагентів.

Судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки досліджувались наявні у позивача податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями, що не спростовується представником відповідача. Своєчасність відображення сум податку на додану вартість за отриманими податковими накладними підтверджується реєстрами отриманих/виданих податкових накладних, дослідженими судом в судовому засіданні. Надані позивачем податкові накладні суду, на підтвердження позовних вимог (т.1 а.с.43-117), вказують на дотримання платником податків приписів статті 16 Податкового кодексу України, зокрема, пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4, зобов'язують платника податків: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Положення ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Органи державної податкової служби, вказані в абз. 1 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатись до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність. У разі задоволення позову висновок суду про нікчемність правочину має міститись у мотивувальній, а не в резолютивній частині судового рішення.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Суд вважає, що спірні операції між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мали товарний характер, вчинені відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють договірні зобов'язання.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 ЦК України, після 01.01.2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Отже, Податковим кодексом України визначено конкретні форми і способи реалізації відповідачем своїх повноважень у сфері забезпечення державної податкової політики, які в силу ст. 19 Конституції України є вичерпними і дотримання яких є безумовним обов'язком відповідача.

З огляду на викладене, наявні докази в матеріалах справи спростовують висновки відповідача щодо порушення позивачем вимог ст. 198, 201 Податкового кодексу України.

За таких підстав, враховуючи обставини справи та надані позивачем докази, суд приходить до висновку щодо неправомірності дій відповідача, оскільки рішення про збільшення суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість прийнято за умов довільного тлумачення контролюючим органом положень законодавчих актів за фактом виявлених порушень, які не знайшли свого підтвердження ні в матеріалах справи, ні ході судового слідства.

Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001р. № 2768-ІІІ, а справляння плати за землю - Податковим кодексом України від 02.12.10р. № 2755-VI.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати і визначається від грошової оцінки земель. Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок.

Фактично встановлені з матеріалів справи підстави для збільшення грошових зобов'язань по земельному податку, підтримані в судових засіданнях представником відповідача, свідчать про те, що контролюючим органом нарахування основного платежу та фінансових санкцій здійснено відповідно до приписів ст.ст. 269, 274, 286, 287 Податкового кодексу України.

Згідно приписів статті 269 ПК України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, які відповідно до статті 287 ПК України сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Відповідно до приписів статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

З положень п. 14.1.73 Податкового кодексу України землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Отже, передача земельної ділянки у користування підтверджується відповідними правовстановлюючими документами, відповідно до змісту яких можливо встановити приналежність користування земельною ділянкою відповідною особою.

Відповідачем не надано суду належних доказів на підтвердження факту того, що позивач є землекористувачем земельних ділянок по вул. Войкова, 7/2, площа земельної ділянки 5 311 кв.м. та по вул. Войкова 2, площа земельної ділянки складає 3 587,00 кв.м., отримавши їх у користування відповідно до закону. Договори купівлі-продажу нерухомого майна, що розташоване не відповідних земельних ділянках, не є документом, що підтверджує речові права на земельні ділянки, оскільки права на земельну ділянку виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми відповідачем правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення суду не доведено, не надано жодного належного доказу, яким би підтверджувались зроблені ним висновки, викладені в акті перевірки, що покладено до основи податкового повідомлення-рішення про збільшення суми грошових зобов'язань та нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів).

Враховуючи, наведене відповідач діяв на порушення вимог частини другої статті 19 Конституції України, згідно якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки суд прийшов до висновку про неправомірність донарахування (збільшення) основного платежу з податку на додану вартість та земельного податку, то нарахування штрафних санкцій здійснено податковим органом також є неправомірним.

Прийняті на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскаржені рішення суб'єкта владних повноважень підлягають скасуванню, як прийняті протиправно, без достатніх на то правових підстав, а позовні вимоги, викладені в адміністративному позові підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, з підстав ухвалення судового на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує на її користь усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, факт понесення яких підтверджено платіжним доручення від 12.09.11р. № 6294679.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 02.09.11р. № 0001312301 та № 0001322301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства "Крим" на відшкодування витрат зі сплати судового збору за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції в м. Керчі АР Крим, - 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша