Постанова

від 23.02.2012 по справі 2а-11942/11/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 лютого 2012 р. (11:47) Справа №2а-11942/11/0170/17

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., представників сторін:

позивача - Василенка М.А., довіреність від 04.01.12р. № 210, Сулейманової Н.А., довіреність від 04.01.12р. № 310,

відповідача - Кирюхіної Я.М., довіреність від 20.11.09р. № 1408/9/10, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс"

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

28.09.2011р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем, від 27.04.2011р. № 0000422301.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято за необґрунтованих та безпідставних висновків акту перевірки, які також не відповідають дійсним обставинам та зроблені при довільному контролюючим органом положень податкового законодавства.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов за викладених в ньому підстав.

Відповідач проти адміністративного позову заперечив. Не визнаючи вимоги, викладені в позові, письмовими запереченнями відповідач наголосив на наявному порушенні позивачем вимог податкового законодавства, який сформував податковий кредит у січні 2011року у тому числі за рахунок податкових накладних виданих за нікчемним правочином, відсутності доказів на підтвердження реального здійснення фінансово-господарської діяльності, а зважаючи на те, що у податковій звітності підлягає відображенню лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст, якої лише відображено на первинних документах, то формування податкового кредиту за вказаних обставин, внаслідок нікчемної господарської операції, не спрямованої на реальне настання правових наслідків, є протиправним, таким, що порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету.

Представник відповідача, підтримавши у судових засіданнях письмові заперечення, за викладених у них обставинах, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доводи та заперечення сторін, з'ясувавши аргументи, доводи та міркування повноважних представників сторін, розглянувши зібрані по справі матеріали в їх сукупності, що сторони визнали достатніми для підтвердження своїх вимог та доводів, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивача до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, суд, досліджуючи матеріали справи, з'ясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Позивач, що є суб'єктом господарювання, здійснює свою діяльність на підставі нової редакції Статуту, ідентифікаційний код юридичної особи 30999380, зареєстрований виконавчим комітетом Алуштинської міської ради Автономної Республіки Крим з 24.05.2000р., узятий на облік платників податків у ДПІ в м. Алушті АР Крим з 23.11.2007р. за № 21644, є, відповідно до свідоцтва від 23.01.10р. № 100263547 про реєстрацію платника податків на додану вартість, платником податку на додану вартість з 25.10.2001р., індивідуальний податковий номер 309993801020, виконавши приписи статті 16 Податкового кодексу України, якими визначено обов'язки платника податків, зокрема, пп. 16.1.2, 16.1.3, 16.1.4., зобов'язують платника податків: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи, сформував відповідно до отриманих від своїх контрагентів податкових накладних за податковими зобов'язаннями податковий кредит.

Відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, здійснює свою діяльність на підставі Положення про державну податкову інспекцію в районі, місті без районного поділу, районні в місті, міжрайонну, об'єднану державну податкову інспекцію, іншу спеціалізовану державну податкову інспекцію, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 25.06.08р. № 412, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.07.08р. № 633/15324, будучі органом державної податкової служби у системі органів виконавчої влади, підпорядковується Державній податковій адміністрації в Автономній Республіці Крим і забезпечуючи реалізацію єдиної державної податкової політики на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, що у своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим Кодексом України, Законом України від 04.12.90р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня, відповідно до наданих положеннями статті 20 Податкового кодексу України прав, проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача щодо підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "СФК Промстройторг" (ЄДРПОУ 35736431) відомостей за січень 2011р., за результатами якої складено акт від 18.04.2011р. № 477/23/30999380 (а.с.14-19).

Відповідно до висновків акту перевіркою встановлені порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, ТОВ "Дайвіс" безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 119 255,01 грн., нараховану на вартість послуг отриманих від ТОВ "СФК "Промстройторг" в зв'язку з не підтвердженням факту придбання послуг при здійснення нікчемного правочину.

Висновок контролюючого органу щодо безпідставного віднесення до складу ТОВ "Дайвіс" податкового кредиту суми розміром 119 255,01 грн. зроблено з підстав того, що повноважною особою відповідача, яка проводила перевірку, встановлено нікчемність господарських взаємовідносин ТОВ "Дайвіс" з його контрагентом ТОВ "СФК "Промстройторг" за операціями у січні 2011 року, через що усі оподатковані податком на додану вартість операції з купівлі-продажу за січень 2011р. мають ознаки нікчемності (а.с.17).

Податковим повідомленням рішенням від 27.04.2011р. № 0000422301 ДПІ у м. Алушті АР Крим повідомлено ТОВ "Дайвіс", що на підставі акта перевірки від 18.04.2011р. № 477/23/30999380, встановлених порушень, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) сумою 119 255,01 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) розміром 1 грн. (а.с.22).

Подані скарги, в порядку апеляційного адміністративного оскарження, на податкове повідомлення рішення від 27.04.2011р. № 0000422301, прийняте ДПІ у м. Алушті АР Крим, рішеннями Державної податкової адміністрації Автономної Республіки Крим та Державної податкової адміністрації України залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (а.с.21-28).

Надаючи оцінку правомірності дій відповідача щодо обґрунтованості збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), досліджуючи оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень, аналізуючи підстави, покладені в його основу, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд виходив з наступного.

Зважаючи на завдання адміністративного судочинства, якими є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, у справах за зверненням юридичної особи до суб'єкта владних повноважень щодо оскарження його рішення, дій чи бездіяльності, дослідженню судом підлягають питання вчинення суб'єктом владних повноважень дій, прийняття рішень, відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в їх компетенції, в порядку, у якому здійснюються дії, що спрямовані на реалізацію владних повноважень. Здійснюючи такі дії, суб'єкти владних повноважень вправі спиратись тільки на компетенційні права і обов'язки та використовувати у своїй діяльності ті засоби, форми, прийоми, що передбачені законодавством.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.11р. регулює Податковий кодекс України від 02.12.10р. № 2755-VI, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

З положень пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим зобов'язанням є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

На вимогу приписів п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу - Податок на додану вартість.

У разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу - у платника податку виникає право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Зі змісту п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У свою чергу, на вимогу приписів статті 198.3. ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З досліджених судом матеріалів справи, встановлено, що на виконання положень договору підряду від 08.10.10р. № 73, укладеного між ТОВ "Дайвіс" - замовник та ТОВ "СФК Промстройторг" - підрядник, що в порядку і на умовах, викладених у вказаному договорі, узяв на себе зобов'язання своїми силами і на свій ризик у строк до 31 січня 2011 року провести ремонтно-будівельні роботи в пансіонаті "Северная Двина" м. Алушта, у відповідності до затвердженого кошторису, відомості ресурсів, а Замовник узяв зобов'язання прийняти об'єкт та сплатити вартість виконаних робіт (а.с.29-31).

Відповідно до затверджених підсумкової відомості ресурсів (витрат - за фактом), довідки про вартість виконаних будівельних робіт (і витрат) за січень 2011 року, локального кошторису № 2-1-1, акту № 32 прийомки виконаних будівельних робіт за січень 2011 року (а.с.34-47) ТОВ "СФК Промстройторг" виставлено ТОВ "Дайвіс" рахунок-фактуру від 28.01.11р. загальною сумою ремонтно-будівельних робіт 715 530,08 грн., з яких сума ПДВ складає 119 255,01 грн. (а.с.32), надано податкову накладну від 28.01.11р. № 32 загальною сумою 715 530,08 грн., з яких ПДВ сумою 119 255,01 грн. (а.с.32,33). Платіжними дорученнями ТОВ "Дайвіс" перераховано на рахунок ТОВ "СФК Промстройторг" кошти (а.с.48-49, 75-80).

Досліджені судом податкова накладна, загальна сума податку на додану вартість за якою складає 119 255,01 грн., що віднесена платником податків до складу податкового кредиту у відповідному звітному періоді, відповідає встановленим законодавцем до неї вимогам, містить в окремих рядках обов'язкові реквізити, передбачені приписами статті 210 ПК України. Посилання відповідача на невизначеність місцезнаходження контрагента - ТОВ "СФК Промстройторг", що унеможливлює віднесення позивачем, як платником податків до складу податкового кредиту відповідних сум ПДВ за отриманою податковою накладною, не відповідає положенням розділу V цього Кодексу - "Податок на додану вартість" та вказано податковим органом без достатніх на то правових підстав.

Приписами п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України обмежено віднесення до податкового кредиту сум, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Посилання відповідача, на чому також наголошено його представником у судових засіданнях, на протиправність завищення податкового кредиту за рахунок його формування у тому числі за господарськими операціями з ТОВ "СФК Промстройторг", оскільки анульовано його свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість є безпідставним, адже, як то встановлено з постанови Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 14.07.11р. у справі № 2а-4168/11/6/0170, рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "СФК Промстройторг" прийнято Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим 18.03.11р., яке до того ж, вказаним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано 14.07.2011р.

Тобто, фактично на час видачі податкової накладної ТОВ "СФК Промстройторг" мало дійсне свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, що у свою чергу вказує на правомірність видачі податкової накладної.

Суд зазначає, що визначені законодавцем приписами статей 187, 198 ПК України події та обставини, є правом платника податків на формування податкового кредиту та відображення відповідних відомостей у податковій звітності, обмеження якого, без достатніх на то правових підстав, за надуманих та штучних обставин, вказаних в акті перевірки, факт наявності яких не передбачено податковим законодавством, а також спростовується належними доказами, що містяться у матеріалах справи та досліджувались під час проведення перевірки, є протиправними діями відповідача - податкового органу, на який покладено обов'язок щодо забезпечення регуляції державної податкової політики на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Встановлені судом з матеріалів справи обставини, за вимог, визначених податковим законодавством, надають платнику податку право на формування податкового кредиту за отриманими у відповідний податковий період податковими накладними, що засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) та відповідають вимогам встановленим приписами ст. 201 ПК України, а також право відображення відповідних відомостей у податковій звітності.

Факт наявності первинних документів не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і відображення її результатів в податковій та бухгалтерській звітностях.

Крім того, суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, які не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведеної норми, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Всупереч вимогам вказаної норми, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, викладених в акті перевірки, які також покладено в основу податкового повідомлення-рішення, на вимогу статті 71 КАС України, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності своїх дій з прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу за обґрунтованих податковим законодавством підстав донараховано (збільшено) суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм податкового законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд приходить до висновку про протиправність дій відповідача, вчинені без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав та інтересів платника податків, цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дії), без дотримання вимог податкового законодавства, дотримання яких, на вимогу положень статті 19 Конституції України, є безумовним обов'язком відповідача, у зв'язку з чим позовні вимоги є обґрунтованими, заснованими на законі, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність донарахування (збільшення) основного платежу з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій, здійснене податковим органом, також є неправомірним.

Прийняте на підставі висновків акту перевірки, які не відповідають дійсності та спростовуються матеріалами справи, оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню, як прийняте протиправно, без достатніх на то правових підстав, а позовні вимоги, викладені в адміністративному позові, підлягають задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 94 КАС України, у разі ухвалення судового на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує на її користь усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, а тому з огляду на понесені позивачем витрати зі сплати судового збору, факт понесення яких підтверджено квитанцією від 27.09.11 р. № К12/R, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції в м. Алушті, шляхом їх безспірного списання із її рахунків.

В судовому засіданні 23.02.12р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складено постанову у повному обсязі відповідно до норм, встановлених частиною третьою статті 160 КАС України, - 28.02.12р.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 27.04.2011р. № 0000422301.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дайвіс" на відшкодування витрат зі сплати судового збору, за рахунок коштів виділених Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим, - 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу3 розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення цього строку з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша