Постанова

від 10.04.2012 по справі 2а-7606/11/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2012 р. (12:53) Справа №2а-7606/11/0170/17

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., представників сторін:

позивача - Федорової О.В., довіреність від 05.08.11р.; Косової О.Я., довіреність від 11.04.11р.,

відповідача - Бабаян А.Ю., довіреність від 02.03.12р. № 154/10/10-00; Лашкової В.О., довіреність від 18.04.11р. № 6211/10/10-0, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "АБС"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

01.07.11р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати незаконними податкові повідомлення-рішення від 17.06.11р. № 0000212304, № 0000222304.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржені податкові повідомлення-рішення прийнято за необґрунтованих та безпідставних висновків акту перевірки, які не відповідають дійсним обставинам та зроблені за довільного тлумачення положень податкового законодавства. При проведенні попередньої планової комплексної перевірки, порушень податкового законодавства у взаємовідносинах з постачальником товару, відносно якого при даній перевірці вказано на недійсність угоди та господарських взаємовідносин, не встановлено.

За поданим позовом, ухвалою суду від 04.07.11 р., відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовче провадження, за результатами закінчення якого справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд задовольнити позов за викладених в ньому підстав.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечив пославшись на заперечення відповідача, які, за викладених у них підставах, підтримав у повному обсязі. Заперечуючи проти адміністративного позову та не визнаючи його вимоги, відповідачем зазначено, що позивачем не дотримано вимог податкового законодавства, сформовано свій податковий кредит у тому числі за рахунок податкових накладних виданих за нікчемним правочином. При проведенні перевірки не встановлено доказів на підтвердження реального здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з його контрагентом (постачальником), а зважаючи на те, що у податковій звітності підлягає відображенню лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та зміст, якої лише відображено на первинних документах, то формування податкового кредиту за вказаних обставин, внаслідок нікчемних господарських операцій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, вчинених з метою ухилення від оподаткування, є протиправними діями, такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, а саме дохідної частини бюджету.

Заслухавши доводи та заперечення повноважних представників сторін, оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши докази зібрані по справі у їх сукупності, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Достовірно встановлені з матеріалів справи фактичні обставини свідчать про те, що повноважними особами відповідача, на підставі отриманої інформації від ДПІ у м. Енергодар Запорізьської області, згідно з наказом ДПІ в м. Керчі від 24.05.11р. № 520, проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Зерновий термінал "АБС", за результатами якої складено акт від 03.06.11р. № 443/23-4/32316183.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки, що покладені в основу оспорених податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток, операції позивача з його контрагентом - ПП "Зернодар", з придбання сільськогосподарської продукції у ПП "Агроторг-опт" є нікчемними, а тому також є нікчемними операції з реалізації ПП "Зернодар" сільськогосподарської продукції на адресу ТОВ "Зерновий термінал "АБС".

Відповідно до встановлених обставин господарські взаємовідносини ТОВ "Зерновий термінал "АБС" та ПП "Зернодар" мали безтоварний характер, господарські взаємовідносини та операції не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недісністю, порушують публічний характер та суперечать приписам ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

За вказаних обставин, на підставі акта перевірки від 03.06.11р. № 443/23-4/32316183, прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.06.2011р. № 0000212304, яким збільшено грошові зобов'язання по податку на додану вартість сумою 17 920,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 13 440,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.2011р. № 0000222304, яким збільшено грошові зобов'язання по податку на прибуток сумою 22 400,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 16 800,00 грн., правомірність прийняття яких, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесених на підставі таких висновку спірних правових актів індивідуальної дії на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, вирішуючи спір, що виник між позивачем, який є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 32316183, узятий на облік платником податків з 28.02.03р., є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 323161801069, та відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, наділений управлінськими відносно позивача контролюючими повноваженнями, суд виходить з того, що право на нарахування податку на додану вартість, складення податкових накладних та формування податкового кредиту, зі змісту пп.7.2.4. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного до 31.12.10р. та пп. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-VI, що набрав чинності з 01.01.11р., надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Взаємовідносини, що виникли між позивачем та його контрагентом, про нікчемність яких наголошено відповідачем, на підставі договору поставки від 29.07.2008 року № КЕ-186-2907/08 - АБС, свідчать про наявність зобов'язань господарського характеру щодо обов'язку ПП "Зернодар" поставити ТОВ "Зерновий термінал "АБС" у власність товар (пшеницю м'яку, українського походження, врожаю 2008 року) відповідно до вимог, якості, одиниці виміру, упаковки, кількості та за ціною, до складу якої входить ПДВ, визначених вказаним Договором (а.с. 14).

Відповідно до накладної від 31.07.08р. № 63, ПП "Зернодар" відпущено ТОВ "Зерновий термінал "АБС" пшеницю 6 кл., кількістю 107,52 т. за ціною з ПДВ на загальну суму 107 520,00 грн. (а.с.15), видано ПП "Зернодар" податкову накладну від 31.07.08р. № 63, у тому числі ПДВ, загальною сумою 107 520,00 грн., розмір яких, відповідно до виписки з банківського рахунку перераховано на рахунок ПП "Зернодар" у повному обсязі (а.с.16,16а). Позивач, надавши до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, наголосив на транспортуванні придбаного товару відповідно до кількості та на транспортних засобах вказаних у них (а.с.40-43). Відповідно до Декларацій з податку на прибуток підприємства, наданих позивачем, встановлено, що витрати, пов'язані з транспортуванням придбаного товару, відображено у податковій звітності у відповідний період їх виникнення. До реєстру отриманих та виданих накладних № 7 за період з 01.07.08р. по 31.07.08р. відображено показники отриманої від ПП "Зернодар" податкової накладної, суму за якою включено до складу податкового кредиту.

Відповідно до взаємовідносин, що виникли між позивачем та його контрагентом у 2008 році, під час чинності норм Законів України "Про податок на додану вартість", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", до 31.12.10р., суд зазначає.

Податковий кредит, відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податковий кредит, зі значення терміну, розкритого п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст. 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно положення пп. 7.4.5 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну вимоги до якої визначено пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість". Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної, в силу дії пп. 7.2.3. цього пункту Закону, надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки досліджувалась наявна у позивача податкова накладна, що підтверджує його право на формування податкового кредиту за господарськими операціями з його контрагентом - ПП "Зернодар". Своєчасність відображення сум податку на додану вартість за отриманою податковою накладною встановлено під час перевірки і не спростовано в ході розгляду справи.

В обґрунтування товарності господарської операції з придбання товару у ПП "Зернодар" позивачем також надано документи, які досліджені судом, достовірність та належність яких не спростована відповідачем, під час розгляду справи, які свідчать про те, що транспортні засоби, на яких транспортувався придбаний товар покупцю - ТОВ "Зерновий термінал "АБС" відповідають тим транспортним засобам, які перетинали територію ДП "Керченський морський рибний порт", що є орендодавцем причалу № 3, про що свідчить договір про надання послуг від 01.04.05р. № 13/05 до додаткові угоди до нього (а.с.81-85). Відповідно до умов вказаного договору за перетинання території для ввозу чи вивозу товару на користь порту стягується плата, визначена ДП "Керченський морський рибний порт". Як убачається з виписок з банківського рахунку, довідок про транспорт, який в'їжджав на територію порту у липні та серпні 2008 року, виданих рахунків та податкових накладних, оплачених позивачем, останнім придбаний товар використовувався у його господарській діяльності, у зв'язку із чим, витрати понесені ним правомірно віднесено до складу валових витрат.

Відповідно до пункту 5.1 статті Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В пункті 1.32 статті 1 названого Закону, зазначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Отже, за своїм змістом, наведені норми Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачають, як підставу для не включення до валових витрат, лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі.

Посилання відповідача на матеріали перевірки, отримані від Державної податкової інспекції у м. Енергодар Запорізьської області, відповідно до яких обсяги податкових зобов'язань та податкового кредиту за перевіряємий період - не є дійсними та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП "Енергодар" з постачальниками та покупцями, не сприймаються судом, оскільки податковий орган не наділений повноваженнями визначення будь яких дій, у тому числі господарських операцій, недійсними.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником (контрагентом) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Твердження податкового органу про нікчемність укладених правочинів позивача з його контрагентом - ПП "Енергодар" є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які будь-якими належними доказами не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Однак, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також позбавлення права на віднесення сум витрат, понесених у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, до складу валових витрат.

Суд зазначає, що нормами Закону України "Про податок на додану вартість" та нормами "Про оподаткування прибутку підприємств" право платника податку не поставлено в залежність від проведення або не проведення всіх зустрічних перевірок по всьому ланцюгу постачання до кінцевого виробника для формування податкового кредиту чи віднесення понесених витрат до складу валових витрат, у випадках передбачених законом.

За загальним правилом несплата ПДВ продавцем і його постачальниками сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту або відмови у відшкодуванні зазначеного податку покупцю, який відніс до податкового кредиту суму ПДВ, сплачену продавцю разом із ціною товару (послуги).

Окрім вищевказаного, суд також вважає за необхідне вказати, що платник податків на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи права на валові витрати за можливе порушення постачальниками товару правил оподаткування.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання, відображають необхідність їх фіксації в податковій звітності.

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

За вказаних обставин, збільшення суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток приватних підприємств, на підставі неправомірних висновків, викладених в акті перевірки, є протиправним, внаслідок чого застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі акту, висновки якого не знайшли свого підтвердження, є також неправомірним, тому оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Витрати понесені позивачем у зв'язку із розглядом цього спору, документально підтверджені, про що свідчить платіжне доручення від 20.02.12р. № 61, відповідно до приписів статті 94 КАС України, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції у м. Ялта АР Крим Державної податкової служби, шляхом їх безспірного списання із її рахунків.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.06.11р. № 0000212304, № 0000222304.

Стягнути з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової служби, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "АБС" в рахунок відшкодування судового збору, - 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя Папуша О.В.