Ухвала

від 09.10.2012 по справі 2а-7606/11/0170/17

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-7606/11/0170/17

09.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Горошко Н.П.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Романенко Г.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "АБС"- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції в м.Керчі Автономної Республіки Крим- не з'явився, до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність,

розглянувши матеріали справи № 2а-7606/11/0170/17 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В.) від 10.04.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "АБС" (вул.Свердлова, буд.49, кв. 421, м.Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим (вул.Борзенко, буд.40, м.Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "АБС" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим , у якому просить визнати незаконними податкові повідомлення-рішення від 17.06.11 №0000212304, № 0000222304.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.12 у справі № 2а-7606/11/0170/17 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "АБС" до Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим про визнання незаконним податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 17.06.11 №0000212304, № 0000222304.

Стягнуто з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зерновий термінал "АБС" в рахунок відшкодування судового збору - 3,40 грн.

Не погодившись з даною постановою, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, в задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін у судове засідання 9 жовтня 2012 року не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Представник відповідача до початку судового засідання надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Згідно ч.4 статті 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що згідно з наказом ДПІ в м. Керчі від 24.05.11 №520 відповідачем проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ "Зерновий термінал "АБС", за результатами якої складено акт від 03.06.11 № 443/23-4/32316183.

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки, що покладені в основу оспорених податкових повідомлень-рішень, якими збільшено суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість та податку на прибуток, операції позивача з його контрагентом - ПП "Зернодар", з придбання сільськогосподарської продукції у ПП "Агроторг-опт" є нікчемними, а тому також є нікчемними операції з реалізації ПП "Зернодар" сільськогосподарської продукції на адресу ТОВ Зерновий термінал "АБС".

Відповідно до встановлених обставин господарські взаємовідносини ТОВ "Зерновий термінал "АБС" та ПП "Зернодар" мали безтоварний характер, господарські взаємовідносини та операції не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю, порушують публічний характер та суперечать приписам ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України.

За вказаних обставин, на підставі акта перевірки від 03.06.11 № 443/23-4/32316183, прийнято податкові повідомлення-рішення від 17.06.11 №0000212304, яким збільшено грошові зобов'язання по податку на додану вартість сумою 17 920,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 13 440,00 грн. та прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.06.11 № 0000222304, яким збільшено грошові зобов'язання по податку на прибуток сумою 22 400,00 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції розміром 16 800,00 грн., правомірність прийняття яких, є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Податковий кредит, відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп.7.5.1. п.7.5. ст. 7 вказаного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно положення пп. 7.4.5 названого Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну вимоги до якої визначено пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість". Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної, в силу дії пп. 7.2.3. цього пункту Закону, надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки досліджувалась наявна у позивача податкова накладна, що підтверджує його право на формування податкового кредиту за господарськими операціями з його контрагентом - ПП "Зернодар".

Своєчасність відображення сум податку на додану вартість за отриманою податковою накладною встановлено під час перевірки і не спростовано в ході розгляду справи.

Також, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що транспортні засоби, на яких транспортувався придбаний товар покупцю - ТОВ "Зерновий термінал "АБС" відповідають тим транспортним засобам, які перетинали територію ДП "Керченський морський рибний порт", що є орендодавцем причалу № 3, про що свідчить договір про надання послуг від 01.04.05 № 13/05 до додаткові угоди до нього. Відповідно до умов вказаного договору за перетинання території для ввозу чи вивозу товару на користь порту стягується плата, визначена ДП "Керченський морський рибний порт". Як вбачається з виписок з банківського рахунку, довідок про транспорт, який в'їжджав на територію порту у липні та серпні 2008 року, виданих рахунків та податкових накладних, оплачених позивачем, останнім придбаний товар використовувався у його господарській діяльності, у зв'язку із чим, витрати понесені ним правомірно віднесено до складу валових витрат.

В пункті 1.32 статті 1 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" зазначено, що господарська діяльність це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 вказаного Закону встановлено, що до складу валових витрат включаються будь-які витрати, сплачені (нараховані) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, встановлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 наведеного Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником (контрагентом) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Судова колегія погоджується з думкою суду, що твердження податкового органу про нікчемність укладених правочинів позивача з його контрагентом - ПП "Енергодар" є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які будь-якими належними доказами не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутності господарських операцій, економічною необґрунтованістю) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, що визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Однак, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, це тягне відповідальність і негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення, платника податку права на формування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту, а також позбавлення права на віднесення сум витрат, понесених у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, до складу валових витрат.

Також, судом зазначено, що платник податків на час здійснення господарської операції з придбання товару не має обов'язку зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи права на валові витрати за можливе порушення постачальниками товару правил оподаткування.

Згідно з статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Досліджена судом первинна документація відповідає вимогам, установленим статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання, відображають необхідність їх фіксації в податковій звітності.

З урахуванням викладеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що збільшення суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість та по податку на прибуток приватних підприємств, на підставі неправомірних висновків, викладених в акті перевірки, є протиправним, внаслідок чого застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі акту, висновки якого не знайшли свого підтвердження, є також неправомірним, тому оскаржені податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Виходячи з вищенаведеного суд першої інстанції прийшов до обґрунтованих висновків про задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом першої інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. 159, 195, 196, п. 1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.12 у справі № 2а-7606/11/0170/17 - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 10.04.12 у справі № 2а-7606/11/0170/17 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України у порядку та в строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Н.П.Горошко

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Н.П.Горошко