Постанова

від 17.04.2012 по справі 2а-14614/11/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 квітня 2012 р. (11:38) Справа №2а-14614/11/0170/17

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання Суконнової Г.В., представників сторін:

позивача - Нестерук Н. В., довіреність від 05 10.11р.,

відповідача - Малишевої Т.В., довіреність від 03.03.12р. № 97/10/10-024, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України "Буревісник"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

18.11.11р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте відповідачем 21.10.2011р. № 0000162304, яким донараховано грошові зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт послуг) розміром 8 819,76 грн., у тому числі 7 055,81 грн. за основним платежем та 1 763,95 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржене податкове повідомлення-рішення прийнято за необґрунтованих та безпідставних висновків викладених в акті перевірки, які не відповідають дійсним обставинам, зроблені за довільним тлумаченням положень податкового законодавства, з огляду на що, доводи відповідача щодо порушення позивачем норм та приписів податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість є голослівними, такими, що спростовуються наданими позивачем доказами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки. Доводи податкового органу про нікчемність правочину позивача з ПП "Севелітстрой", який вчинено з метою ухилення від оподаткування, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, порушує публічний порядок, викладені в акті перевірки, не підтверджено податковим органом належними доказами, внаслідок чого це є лише припущенням. Оскільки податкове повідомлення-рішення ґрунтується на припущеннях відповідача та не підтверджено належними доказами, воно підлягає скасуванню, як таке що прийнято без достатніх на правових підстав.

За поданим позовом ухвалою суду від 21.11.11р. відкрито провадження в адміністративній справі, розпочато підготовче провадження, під час якого судом з'ясовано питання про склад осіб, які беруть участь у справі, визначено факти, які необхідно встановити для вирішення спору, вивчено документи надані позивачем, прийнято рішення щодо відсутності необхідності проведення попереднього судового засідання, внаслідок чого закінчено підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 12.01.11р.

Представником позивача у судових засіданнях підтримано у повному обсязі заявлені вимоги, відповідно до підстав та обставин, викладених у позові, підтверджених доказами наданими суду, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечив пославшись на заперечення відповідача, які, за викладених у них підставах, підтримав у повному обсязі. Заперечуючи проти адміністративного позову та не визнаючи його вимоги, зазначено, що позивачем не дотримано вимог податкового законодавства, сформовано свій податковий кредит у тому числі за рахунок податкових накладних виданих за нікчемним правочином. При проведенні перевірки не встановлено доказів на підтвердження реального здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з його контрагентом, а зважаючи на те, що у податковій звітності підлягає відображенню лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та зміст, якої лише відображено на первинних документах, то формування податкового кредиту за вказаних обставин, внаслідок нікчемних господарських операцій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, вчинених з метою ухилення від оподаткування, є протиправними діями, такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, а саме дохідної частини бюджету.

Представник відповідача, підтримавши у судових засіданнях письмові заперечення, за викладених у них обставинах просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Додатковими поясненнями, поданими в судовому засіданні 12.01.12р., позивач зазначив, що обставини, викладені в акті щодо вартості матеріалів за договором позивача з ПП "Севелітстрой", складає 63 989,89 грн., а за податковими накладними 44 271,15 грн., що ставить під сумнів факт передавання цінностей довіреній особі ПП "Севелітстрой" для користування в будівництві, не відповідають дійсності, оскільки відповідно до кошторисної документації, вартість будівельних робіт складає 121 753,39 грн. з ПДВ. Прямі затрати будівництва становлять 77 514,91 грн., у тому числі вартість матеріалів 50 699,35 грн., вартість експлуатації машин та механізмів - 2 625,56 грн. Загальний розмір суми, що підлягає поверненню, складає 50 699,35 грн. + 2 625,56 грн. = 53 324,91 грн. та 20 % ПДВ, а тому всього 63 989,89 грн. з ПДВ.

В судовому засіданні 20.03.12р., задоволено подане представником відповідача клопотання про заміну сторони, замінено первинного відповідача ДПІ в м. Євпаторія АР Крим її правонаступником - ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС.

Заслухавши доводи та заперечення представників сторін, дослідивши зібрані по справі матеріали в їх сукупності, які сторони визнали достатніми для підтвердження своїх вимог та доводів, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивача до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, суд, з'ясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

Позивач - Медичний реабілітаційний центр МВС України "Буревісник" - суб'єкт господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 23312765, що здійснює свою діяльність на підставі нової редакції Статуту, затвердженої Начальником управління охорони здоров'я МВС України (т. 1 а.с. 11,12,13-22), узятий на податковий облік 01.06.1994р., перебуває на обліку у ДПІ у м. Євпаторії АР Крим ДПС, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 233127601056.

Відповідач - суб'єкт владних повноважень, у своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим Кодексом України від 02.12.10р. № 2755-VI, Законом України від 04.12.90р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня.

Посадовою особою податкового органу проведено позапланову документальну невиїзну перевірку МРЦ МВС України "Буревісник" щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків: Приватним підприємством "Севелітстрой", код за ЄДРПОУ 35096833, з питань правомірності формування та нарахування податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.12.10р. по 31.12.10р., за результатами якої складено акт від 07.10.11 року № 2221/23-04/23312765.

Перевіркою встановлено порушення МРЦ МВС України "Буревісник" по взаємовідносинам з ПП "Севелітстрой" пп. 7.2.1, пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України від 03.04.97р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" зі змінами та доповненнями, п. 2 ст. 3 Закону України від 16.07.99р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" зі змінами та доповненнями, що привело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 7 055,81 грн., у тому числі за грудень 2010 року на 7 055,81 грн. Також, встановлено порушення п. 1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст. 228, ст. 626, ст. 629, ст. 650, ст. 655, ст. 658, ст. 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах здійснених МРЦ МВС України "Буревісник" з зазначеним у акті перевірки постачальником.

10.10.11 до ДПІ в м. Євпаторії позивачем подано заперечення на вказаний акт перевірки, відповідно до змісту яких, останнім наголошено на невірному тлумаченні норм цивільного права, при цьому визначаючи дії суб'єкта господарювання протиправними, без достатніх на то підстав та без надання належних доказів (т. 1 а.с.54-56).

Відповідь, надана податковим органом відповідачу, від 14.10.11р. № 10977/10/23-4, за своїм змістом вказує на те, що ПП "Севелітстрой" здійснювало діяльність, спрямовану на отримання податкової вигоди третім особам, а тому МРЦ МВС "Буревісник" у грудні 2010 року безпідставно сформовано податковий кредит по оподатковуваним операціям на загальну суму 7 055,81 грн. за рахунок відносин з підприємством постачальником ПП "Севелістрой". (т. 1 а.с.57-65)

На підставі зазначеного заступником керівника ДПІ у м. Євпаторії АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2011 року № 0000162304, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100, на загальну суму 8 819,76 грн., з яких за основним платежем збільшено на суму 7 055,81 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 1 763,95 грн. (т. 1 а.с.66).

З дослідженого судом акту перевірки, встановлено, що підставами для висновків, викладених в акті перевірки, на підставі якого прийнято оспорене податкове повідомлення-рішення, стали обставини того, що за даними інформаційної бази "Контрагенти" - "детальна інформація по платнику ПДВ щодо результатів автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПІ України", сума податкових зобов'язань по ПДВ, задекларована позивачем та відображена у розшифровці податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів по взаємовідносинам з ПП "Севелітстрой", за період, що перевірявся, розміром 9 627,25 грн., у тому числі: по оподатковуваним операціям - 7 055,81 грн., неоподатковуваним операціям - 2 571,44 грн., у податкових зобов'язаннях по ПДВ у контрагента ПП "Севелітстрой" відсутня, розбіжність складає 9 627,25 грн.

Як встановлено податковим органом під час перевірки, відповідно до бухгалтерських документів, матеріальні ресурси МРЦ МВС України "Буревісник" видані матеріально-відповідальною особою довіреній особі - представнику ПП "Севелітстрой" для користування в будівництві раніше, ніж фактично складено договір, то надання послуг позивачу його контрагентом належним чином не підтверджується документально та відповідними обставинами, а тому підприємство ПП "Севелітстрой" не могло надати послуги. Господарські взаємовідносини між МРЦ МВС України "Буревісник" та ПП "Севелітстрой" не відповідають вимогам закону, не спричинили реального настання правових наслідків та являються нікчемними.

Крім того, перевіркою встановлено, що ПП "Севелітстрой" задекларовано податкові зобов'язання та сформовано податковий кредит у період з жовтня по грудень 2010 року за рахунок взаємовідносин з ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родина ХХІ", свідоцтва платників ПДВ яких анульовано 14.03.2011р., з огляду на що ПП "Севелітстрой" неправомірно сформовано податковий кредит, за вказаний період та завищено валові витрати.

Суд, надаючи оцінку обставинам встановленим в ході розгляду справи, доводам і запереченням представників сторін, стосовно правомірності збільшення суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу), досліджуючи оскаржене рішення суб'єкта владних повноважень, аналізуючи підстави, покладені в його основу, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, вирішуючи позовні вимоги по суті виходив з того, що спірні правовідносини врегульовано положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про порядок погашення зобов'язань платників податку перед бюджетами та державними цільовими фондами", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість", положення яких застосовуються судом при вирішення цієї справи.

Так, платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначались в Законі України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість", чинного до 31.12.2010р.

Згідно п. 1.3 ст. 1 названого Закону платник податку це особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР (з наступними змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 цього ж Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є видана платником податку на вимогу покупця податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а підставою для нарахування податкового кредиту є видана продавцем податкова накладна із заповненням всіх обов'язкових реквізитів.

З висновку, зазначеного в акті перевірки, на вимогу п. 7.4.5 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Проте, як то встановлено з матеріалів справи, саме з складеного відповідачем акту перевірки, судом встановлено, що усі необхідні первині бухгалтерські документи та податкові документи дослідженого перевіряючим під час проведення перевірки, в акті відсутні відомості стосовно того, що позивачем не надано до перевірки податкові накладні по взаємовідносинам з ПП "Севелітстрой".

Крім того, з дослідженого судом договору про надання послуг від 20.12.10р. № 774/281 (т. 1 а.с.70), укладеного між МРЦ МВС України "Буревісник" (Замовник) та ПП "Севелітстрой" (Виконавець) встановлено, що Замовником доручено виконавцю поточний ремонт об'єктів зовнішнього благоустрою (стіни грязєсховища) згідно додатку 9 ДБН Д.1.1-1-2000 п. 4.8, а Замовник зобов'язався прийняти його і сплатити. Замовником затверджено локальний кошторис № 7-1-1 (т. 1 а.с.85-88), затверджено дефектний акт (т. 1 а.с.94-95), узгоджено договірну ціну поточного ремонту окремих об'єктів зовнішнього благоустрою (т. 1 а.с.81-82). Виконання робіт за договором від 20.12.10р. № 774/281 підтверджено підписаним обома сторонами Актом № 1 прийомки виконаних робіт за грудень 2010 року (т. 1 а.с.71-75). Довідкою про вартість виконаних робіт за грудень 2010 року підтверджується довго строковість взаємовідносин позивача з контрагентом щодо надання послуг з будівельних робіт, у тому числі підтверджується вартість робіт та витрат за звітний - грудень місяць 2010 року сумою 57,76350 тис. грн. (т. 1 а.с.101).

Відповідно до податкової накладної від 29.12.2010р. № 7500, виданої Приватним підприємством "Севелітстрой" Медичному реабілітаційному центру МВС України "Буревісник" вартість послуг склала 57 763,50 грн., у тому числі ПДВ - 9 627,25 грн.

Платіжним дорученням від 21 січня 2011 року № 2619 перераховано позивачем на рахунок контрагента на виконання вимог договору від 20.12.10р. № 774/281 за поточний ремонт загальну суму 57 763,50 грн., у тому числі ПДВ розміром 9627,25 грн. (т.1 а.с.102).

Датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) за приписами пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Так, положення Закону України "Про податок на додану вартість" передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Законом не передбачено.

Судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки досліджувались наявні у позивача податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за проведеними господарськими операціями, що не спростовується представником відповідача. Своєчасність відображення сум податку на додану вартість за отриманими податковими накладними встановлено під час перевірки і не спростовано в ході розгляду справи представником відповідача.

Суд зазначає, що законодавством чинним на час виникнення спірних правовідносин передбачалось, що податковий кредит платника податку складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), факт придбання яких засвідчувала отримана платником податку податкова накладна.

Враховуючи посилання в акті перевірки від 07.10.11р. № 2221/23-4/23312765, на підставі якого прийнято оспорене податкове повідомлення-рішення, про заниження платником податків зобов'язань з податку на додану вартість на суму 9 627,25 грн. за взаємовідносинами з контрагентом - ПП "Севелітстрой", правомірно включено до складу податкового кредиту вказану суму на підстави отриманої податкової накладної у відповідному звітному періоді, суд знаходить висновки відповідача про збільшення суми грошових зобов'язань, відповідно до визначеної податковим повідомленням-рішенням суми, не обґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв'язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Досліджені судом документи первинного обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявні в матеріалах справи, за своїм змістом вказують на відповідні господарські дії - зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання та відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган виходе тим самим за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічної необґрунтованості) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що договірні відносини позивача з його контрагентом направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення, від сплати до державного бюджету обов'язків платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Проте, відповідно до приписів ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Отже, можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Посилання відповідача на частину 1 статті 203, статтю 215, статтю 216 Цивільного кодексу є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до частин 1-5 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Згідно зі ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З положень статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що зв'язані з його недійсністю - не настають.

Договір, укладений між позивачем та його контрагентом, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є за своєю суттю нікчемністю укладених правочинів, та не створює юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які не підтверджено належними доказами.

Що стосується посилання відповідача на неправомірність формування податкового кредиту за рахунок податкових зобов'язань з ПП "Севелітстрой", який мав взаємовідносини з ПП нікчемність укладеної угоди між ПП "Севелітстрой", що сформував податковий кредит, та завищив валові витрати за період з жовтня 2010 року по грудень 2011 року, відповідно до взаємовідносин з ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родина ХХІ", свідоцтва платників ПДВ яких анульовано 14.03.2011р., суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником (контрагентом) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Податкове законодавство України не передбачає відповідальності платника податку за порушення податкового та іншого законодавства, допущенні його контрагентом, якщо контрагент не виконав, або не виконує свої зобов'язання по виконанню вимог податкового та іншого законодавства, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього, як платника податків.

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладено обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено (збільшено) відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене, відповідач діяв неправильно застосовуючи вимоги частини другої статті 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Дослідивши первинні бухгалтерські та податкові документи, суд зазначає, що визначені законодавцем приписами пункту 1.7 статті 1, підпункту 7.3.1 підпункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, події та обставини є правом платника податків на формування податкового кредиту та відображення відповідних відомостей у податковій звітності, обмеження якого, без достатніх на то правових підстав, за надуманих та штучних обставин, вказаних в акті перевірки, факт наявності яких не передбачено податковим законодавством, а також спростовується належними доказами, що містяться у матеріалах справи та досліджувались під час проведення перевірки, є протиправними діями відповідача - податкового органу, на який покладено обов'язок щодо забезпечення регуляції державної податкової політики на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність збільшення суми грошових зобов'язань основного платежу з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій, здійснене податковим органом, також є неправомірним.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши повідомлені сторонам докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що вимоги позивача, викладені в адміністративному позові, підлягають задоволенню у повному обсязі, податкове повідомлення-рішення 21.10.2011р. № 0000162304, визнане судом протиправним, - скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору у розмірі 28,23 грн., факт понесення яких підтверджено квитанцією від 16.11.11р. № ПН 2200, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, шляхом їх безспірного списання з її рахунків у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії від 21.10.11р. № 0000162304.

Стягнути з Державного бюджету України, за рахунок коштів Державної податкової інспекції в м. Євпаторії, на відшкодування витрат зі сплати судового збору на користь Медичного реабілітаційного центру Міністерства внутрішніх справ України "Буревісник" 28,23 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частини постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів від дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша