Постанова

від 03.07.2012 по справі 2а-375/12/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 липня 2012 р. Справа №2а-375/12/0170/17

Суддя Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим Папуша О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕГ"

до Державної податкової інспекції в м. Алушті АР Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИВ:

03.01.11р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 15.12.11р. № 0001782301, про збільшення суми грошових зобов'язань по податку на додану вартість сумою 54 750,00 грн., у тому числі нарахування штрафних (фінансових) санкцій 27 375,00 грн.

Зазначаючи на винесення вказаного рішення з порушенням норм чинного законодавства, посилаючись на його незаконність, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що в основу оскарженого рішення покладено необґрунтовані та безпідставні висновки акту перевірки, які не відповідають дійсним обставинам, зроблені за довільним тлумаченням положень податкового законодавства, з огляду на що доводи відповідача щодо порушення позивачем норм та приписів податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за податковими зобов'язаннями з податку на додану вартість є голослівними, такими, що спростовуються наданими позивачем доказами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки. Доводи податкового органу про нікчемність правочину позивача з ТОВ "Лугпромстройтехмонтаж", який вчинено з метою ухилення від оподаткування, завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, порушує публічний порядок, викладені в акті перевірки, обставини не підтверджено податковим органом належними доказами, внаслідок чого це є лише припущенням. Оскільки податкове повідомлення-рішення ґрунтується на припущеннях відповідача та не підтверджено належними доказами, воно підлягає скасуванню, як таке що прийнято без достатніх на то правових підстав.

За поданим позовом ухвалою суду від 10.01.12р. відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні, сторін повідомлено про місце, день і час судового розгляду.

Представником позивача у судових засіданнях підтримано у повному обсязі заявлені вимоги, відповідно до підстав та обставин, викладених у позові, підтверджених доказами наданими суду, позов просив задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечив пославшись на заперечення відповідача, які, за викладених у них підставах, підтримав у повному обсязі. Заперечуючи проти адміністративного позову та не визнаючи його вимоги, відповідачем зазначено, що позивачем не дотримано вимог податкового законодавства, сформовано свій податковий кредит у тому числі за рахунок податкових накладних виданих за нікчемним правочином. При проведенні перевірки не встановлено доказів на підтвердження реального здійснення фінансово-господарської діяльності позивача з його контрагентом, а зважаючи на те, що у податковій звітності підлягає відображенню лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та зміст, якої лише відображено на первинних документах, то формування податкового кредиту за вказаних обставин, внаслідок нікчемних господарських операцій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, вчинених з метою ухилення від оподаткування, є протиправними діями, такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на заволодіння майном держави, а саме дохідної частини бюджету.

Представник відповідача, підтримавши у судових засіданнях письмові заперечення, за викладених у них обставинах, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

03.07.12р. представник позивача, з огляду на неявку вповноваженого представника відповідача, надавши суду, до початку судового засідання клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, клопотання представника позивача, зважаючи на приписи статті 122 КАС України, суд не знаходить перешкод для розгляду справи та вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, без участі повноважних представників сторін відповідно до приписів частини шостої статті 128 КАС України за наявними в ній матеріалами.

Оцінивши повідомлені сторонами обставини, дослідивши докази зібрані по справі у їх сукупності, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач, який є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 33520667, що здійснює свою діяльність на підставі нової редакції Статуту, узятий на податковий облік 29.08.05р., перебуває на обліку у ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 335206601028, виконавши приписи статті 16 Податкового кодексу України, задекларувавши у серпні 2011 року податкові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 262 579,00 грн. сформував податковий кредит у серпні 2011 року, у тому числі за рахунок задекларованих податкових зобов'язань за господарськими взаємовідносинами з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж".

Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, у своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим Кодексом України від 02.12.10р. № 2755-VI, Законом України від 04.12.90р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня, відповідно до наданих положеннями статті 20 Податкового кодексу України прав, провів у період з 26.10.2011р. по 01.11.2011р. документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕГ" (код за ЄДРПОУ 33520667) з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" (код за ЄДРПОУ 35554567), за результатами якої складено акт від 05.12.2011р. № 1354/23/33520667.

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення ч. 1, ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочинах здійсненних ТОВ "БЕГ" з постачальником на загальну суму 54 750,00 грн., за серпень 2011р. в сумі 54 750 грн., на порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

На підставі вказаного акту перевірки 15 грудня 2011 року Керівником (заступником керівника) ДПІ у м. Алушті АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001782301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 7514010110, на загальну суму 82 125,00 грн., з яких за податком збільшено на суму 54 750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 27 375грн. (а.с.10).

Будучи не згодним з прийнятим суб'єктом владних повноважень рішенням, платник податків, скориставшись правом захисту порушеного права у публічно-правових відносинах, оскаржив до суду прийняте рішення, що безпосередньо змінює склад належного йому майна.

Аналізуючи установлені обставини, досліджуючи докази, надані сторонами, надаючи оцінку доводам наведеними сторонами у документах, наявних в матеріалах справи щодо правомірності прийнятого повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, застосування штрафних санкцій та їх збільшення, розглядаючи підстави покладені в основу прийнятих рішень, суд виходив з того, що вчинення суб'єктом владних повноважень дій, прийняття рішень є правомочним за умов дотримання ним засад, відповідно до наданих йому повноважень, визначених законом в їх компетенції, відповідно до порядку, у якому здійснюються дії, що спрямовані на реалізацію владних повноважень, дотримання засобів, форм, прийомів, передбачених законодавством, компетенційними правами і обов'язками.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.11р. регулює Податковий кодекс України від 02.12.10р. № 2755-VI, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вирішуючи спір, що виник між позивачем та відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, наділений управлінськими відносно позивача контролюючими повноваженнями, суд виходить з того, що право на нарахування податку на додану вартість, складення податкових накладних та формування податкового кредиту, зі змісту пп. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-VI, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Податковий кредит, відповідно до положень статей 198 та 201 ПК України, формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), та надається отримувачу, є також податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З реєстрацією позивача платником податку на додану вартість в нього виникло право на формування податкового кредиту та обов'язок на подання податкової звітності з податку на додану вартість. Податковий кредит, зі значення терміну, розкритого пп. 14.1.181 названого Кодексу - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковим зобов'язанням, з положень пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна, на вимогу положень статті 201.4 ПК України, складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Приписи Податкового кодексу України передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Кодексом не передбачено.

Судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки досліджувались наявні у позивача податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за господарськими операціями з його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Лугпромстройсантехмонтаж". Своєчасність відображення сум податку на додану вартість за отриманими податковими накладними встановлено під час перевірки і не спростовано в ході розгляду справи.

Відповідно до договору поставки від 01.08.2011р. № 1754-34 укладеного між ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", що за його умовами є постачальником та ТОВ "БЕГ", який є покупцем, придбано товар - молоко коров'яче натуральне. Витратною накладною № 395 від 31 серпня 2011р. за безготівковий розрахунок ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", на підставі рахунку-фактури від 31.08.11р. № 935, відпущено ТОВ "БЕГ" молоко у кількості 73 000,00л. за ціною 3,75 грн., що у сумі складає 273 750,00 грн. та 54 750,00 грн. - ПДВ. Окрім цього, продавцем - ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" видано покупцю - ТОВ "БЕГ" податкову накладну від 31.08.2011р. № 935 на загальну суму 328 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 54 750,00 грн. (а.с.97-99).

Водіям ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, виписано посвідчення про командировку строком на 3 дні, які містять відмітки про вибуття 30.08.11р. з м. Алушти, прибуття у м. Луганськ 31.08.11р., того ж дня вибуття з нього та прибуття 01.09.11р. у м. Алушта. Вказана командировка на три дні також підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля від 30 серпня - 01 вересня 2011 року (а.с.100-107).

Досліджені судом документи первинного обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявні в матеріалах справи, за своїм змістом вказують на відповідність господарський дій з придбання товару та його оплату. Зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання, відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Посилання відповідача в акті перевірки та доводи повноважного представника відповідача, наведені у судових засіданнях, стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, які не створюють юридичних наслідків, суд вважає безпідставними, які ніякими належними доказами не підтверджуються, а тому такі висновки є ні чим іншим як припущеннями відповідача.

Окрім цього, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником (контрагентом) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків). При цьому, за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Тобто, піддаючи сумніву реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару у контрагента, оспорюючи самі фінансово-господарські відносини, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки. Таким чином, податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, які не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є ні чим іншим як припущеннями відповідача, які ні чим не підтверджені.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

З наданих суду доказів, спірна операція між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мала товарний характер, вчинена відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють договірні зобов'язання.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про невідповідність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Зібрані по справі докази дають підстави для висновку, що формування податкового кредиту у серпні 2011 року, до складу якого віднесено суму ПДВ розміром 54 750,00 грн., за взаємовідносинами позивача з "Лугпромстройсантехмонтаж" відбулось за товарною операцією, на підставі належним чином оформлених документів.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, викладених в акті перевірки, які також покладено в основу податкового повідомлення-рішення, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності своїх дій з прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу за обґрунтованих податковим законодавством підстав збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Оскільки суд прийшов до висновку про протиправність збільшення суми грошових зобов'язань основного платежу з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій, здійснене податковим органом, також є неправомірним.

Оцінивши повідомлені сторонами докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 15 грудня 2011р. - скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору у розмірі 30,12 грн., факт понесення яких підтверджено квитанцією від 30.12.11р. № ПН 39, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, шляхом їх безспірного списання з її рахунків у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 15.12.11р. № 0001782301.

Стягнути з Державного бюджету України, за рахунок коштів Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, на відшкодування витрат зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕГ" - 30,12 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша