Ухвала

від 12.11.2012 по справі 2а-375/12/0170/17

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-375/12/0170/17

12.11.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Дадінської Т.В. ,

Курапової З.І.

секретар судового засідання Руднєва А.В.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕГ"- не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

представник відповідача, Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби - не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив,

розглянувши матеріали справи № 2а-375/12/0170/17 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В. ) від 03.07.12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕГ" (вул. Червоноармійська, буд.56,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

до Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби (вул. Леніна, 22а,Алушта,Автономна Республіка Крим,98500)

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕГ" до Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим від 15.12.11р. № 0001782301.

Стягнуто з Державного бюджету України, за рахунок коштів Державної податкової інспекції у м. Алушті Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, на відшкодування витрат зі сплати судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕГ" - 30 грн. 12 коп.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.07.2012 року, та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2012 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби.

Сторони в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду сповіщені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності нез 'явившихся сторін .

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянувши справу, судова колегія встановила наступне.

Позивач, який є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 33520667, що здійснює свою діяльність на підставі нової редакції Статуту, узятий на податковий облік 29.08.05р., перебуває на обліку у ДПІ у м. Алушті АР Крим ДПС, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 335206601028, виконавши приписи статті 16 Податкового кодексу України, задекларувавши у серпні 2011 року податкові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 262 579,00 грн. сформував податковий кредит у серпні 2011 року, у тому числі за рахунок задекларованих податкових зобов'язань за господарськими взаємовідносинами з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж".

Відповідач, провів у період з 26.10.2011р. по 01.11.2011р. документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "БЕГ" (код за ЄДРПОУ 33520667) з питань достовірності визначення показників декларації з податку на додану вартість за період серпень 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" (код за ЄДРПОУ 35554567), за результатами якої складено акт від 05.12.2011р. № 1354/23/33520667.

Відповідно до висновків акту, перевіркою встановлено порушення ч. 1, ст. 203, ст. 215, ст. 228, ст. 662, ст. 655, ст. 656 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочинах здійсненних ТОВ "БЕГ" з постачальником на загальну суму 54 750,00 грн., за серпень 2011р. в сумі 54 750 грн., на порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-VI (зі змінами та доповненнями).

На підставі вказаного акту перевірки 15 грудня 2011 року Керівником (заступником керівника) ДПІ у м. Алушті АР Крим прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001782301, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 7514010110, на загальну суму 82 125,00 грн., з яких за податком збільшено на суму 54 750,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) сумою 27 375грн. (а.с.10).

Судова колегія, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.11р. регулює Податковий кодекс України від 02.12.10р. № 2755-VI, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вирішуючи спір, що виник між позивачем та відповідачем, який є суб'єктом владних повноважень, наділений управлінськими відносно позивача контролюючими повноваженнями, суд виходить з того, що право на нарахування податку на додану вартість, складення податкових накладних та формування податкового кредиту, зі змісту пп. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-VI, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Податковий кредит, відповідно до положень статей 198 та 201 ПК України, формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), та надається отримувачу, є також податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З реєстрацією позивача платником податку на додану вартість в нього виникло право на формування податкового кредиту та обов'язок на подання податкової звітності з податку на додану вартість. Податковий кредит, зі значення терміну, розкритого пп. 14.1.181 названого Кодексу - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковим зобов'язанням, з положень пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна, на вимогу положень статті 201.4 ПК України, складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Приписи Податкового кодексу України передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Кодексом не передбачено.

Судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки досліджувались наявні у позивача податкові накладні, що підтверджують його право на формування податкового кредиту за господарськими операціями з його контрагентом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Лугпромстройсантехмонтаж". Своєчасність відображення сум податку на додану вартість за отриманими податковими накладними встановлено під час перевірки і не спростовано в ході розгляду справи.

Відповідно до договору поставки від 01.08.2011р. № 1754-34 укладеного між ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", що за його умовами є постачальником та ТОВ "БЕГ", який є покупцем, придбано товар - молоко коров'яче натуральне. Витратною накладною № 395 від 31 серпня 2011р. за безготівковий розрахунок ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж", на підставі рахунку-фактури від 31.08.11р. № 935, відпущено ТОВ "БЕГ" молоко у кількості 73 000,00л. за ціною 3,75 грн., що у сумі складає 273 750,00 грн. та 54 750,00 грн. - ПДВ. Окрім цього, продавцем - ТОВ "Лугпромстройсантехмонтаж" видано покупцю -ТОВ "БЕГ" податкову накладну від 31.08.2011р. № 935 на загальну суму 328 500,00 грн., у тому числі ПДВ - 54 750,00 грн. (а.с.97-99).

Водіям ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, виписано посвідчення про командировку строком на 3 дні, які містять відмітки про вибуття 30.08.11р. з м. Алушти, прибуття у м. Луганськ 31.08.11р., того ж дня вибуття з нього та прибуття 01.09.11р. у м. Алушта. Вказана командировка на три дні також підтверджується подорожніми листами вантажного автомобіля від 30 серпня -01 вересня 2011 року (а.с.100-107).

Досліджені документи первинного обліку, які фіксують факти здійснення господарських операцій, наявні в матеріалах справи, за своїм змістом вказують на відповідність господарський дій з придбання товару та його оплату. Зареєстровані та обліковані події та факти, аналіз яких розкриває об'єктивну картину господарської діяльності суб'єкта господарювання, відображає необхідність їх фіксації в податковій звітності.

Посилання відповідача в акті перевірки та доводи повноважного представника відповідача, наведені у судових засіданнях, стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентом господарських операцій, що є по своєї суті нікчемністю укладених правочинів, які не створюють юридичних наслідків, суд вважає безпідставними, які ніякими належними доказами не підтверджуються, а тому такі висновки є ні чим іншим як припущеннями відповідача.

Окрім цього, чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), який є платником податків, не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту (зобов'язання) здійснювати контроль та перевірку за дотриманням постачальником (контрагентом) вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника, зазнавати для себе певних негативних матеріальних наслідків.

Кваліфікація правочину, як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України, передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку -на ухилення від сплати податків). При цьому, за змістом ст. 228 ЦК України, нікчемний правочин, це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Тобто, піддаючи сумніву реальність здійснення господарських операцій з придбання позивачем товару у контрагента, оспорюючи самі фінансово-господарські відносини, податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину взаємовідносин у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки. Таким чином, податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Наслідком таких зроблених висновків, є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що в свою чергу приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі, не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків, внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

З наданих доказів, спірна операція між позивачем та його безпосереднім контрагентом, мала товарний характер, вчинена відповідно до вимог Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, що регулюють договірні зобов'язання.

Наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про невідповідність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

У випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мали місце недійсність, (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично мало місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Зібрані по справі докази дають підстави для висновку, що формування податкового кредиту у серпні 2011 року, до складу якого віднесено суму ПДВ розміром 54 750,00 грн., за взаємовідносинами позивача з "Лугпромстройсантехмонтаж" відбулось за товарною операцією, на підставі належним чином оформлених документів.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач не надав.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки всупереч вимогам частини другої статті 71 КАС України, відповідачем належних доказів на підтвердження доводів правомірності висновків про порушення позивачем норм Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту, викладених в акті перевірки, які також покладено в основу податкового повідомлення-рішення, суду не надано, як і не надано інших доказів, на підтвердження правомірності своїх дій з прийняття оспореного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу за обґрунтованих податковим законодавством підстав збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, нараховано штрафні (фінансові) санкції.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ст.195; ст.196; п.1 ч.1 ст.198; ст.200; п.1 ч.1 ст.205; ст.206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Алушті АР Крим Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.07.12 у справі № 2а-375/12/0170/17залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 19 листопада 2012 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис Т.В. Дадінська

підпис З.І.Курапова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук