Постанова

від 05.07.2012 по справі 2а-3339/12/0170/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 липня 2012 р. (15:24) Справа №2а-3339/12/0170/17

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Папуші О.В., за участю секретаря судового засідання Семякіна П.І., представників сторін:

позивача - Дербеньової Н.М., довіреність від 28.03.12р. № 05/515, паспорт серії ЕТ № 235638

відповідача - Калінчук К.В., довіреність від 13.03.12р. № 18/10-0, посвідчення УКР № 071034, розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "Пневматика"

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

29.03.12р. до суду надійшов названий адміністративний позов, яким позивач просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача: від 23.03.2012р. № 0000192204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій; від 23.03.2012р. № 0000202204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій; від 26.03.2012р. № 0012381702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників та застосування штрафних санкцій.

В обґрунтування заявлених вимог позивач послався на необґрунтованість та безпідставність висновків, зроблених під час перевірки, результати якої оформлено актом, що покладено в основу оспорених податкових повідомлень-рішень. Викладені в акті перевірки відомості не відповідають дійсності, існуючим фактам та діючому законодавству. Висновки за результатами вказаної перевірки, викладені в акті є помилковими, безпідставними та суперечливими. За вказаних обставин збільшення сум грошових зобов'язань по податку на прибуток, по податку на додану вартість та по податку на доходи найманих працівників є протиправним рішенням відповідача, а тому підлягає скасуванню. Додані до позову додатки спростовують висновки відповідача, викладені в акті та вказують на правомірність дій позивача вимогам податкового законодавства.

Представник відповідача позов не визнав з підстав викладених у запереченні. Заперечуючи проти позову, відповідач зазначив про встановлення порушень податкового законодавства, зафіксованих актом перевірки. Зокрема, нарахування суми грошових зобов'язань по податку на прибуток відбулось у зв'язку із проведенням будівельних робіт, виконаних Виробничим кооперативом "Пневматика", яке у період з 12.10.10р. по 20.05.11р. не мало ліцензії і не могло виконувати роботи за договором про надання послуг від 11.08.08р., укладеним між Замовником - ВАТ "Пневматика" та Підрядником - ВК "Пневматика". При перевірці документів, наданих ПрАТ "Пневматика", на підтвердження здійснення ремонтно-будівельних робіт, податковому органу не надалось можливості зробити висновок про належність об'єкту, на якому виконані ремонтно-будівельні роботи, до основних фондів підприємства та пов'язати вказані роботи з господарською діяльністю підприємства, зробити вірний висновок правомірності віднесення до валових витрат вартості ремонтно-будівельних робіт. Вказані обставини свідчать про порушення пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення суми валових витрат на загальну суму 499 136 грн.

При нарахуванні податку на додану вартість податкова інспекція виходила з того, що платником податків за отриманими будівельно-ремонтними послугами включено будівельно-ремонтні послуги на загальну суму 684 967 грн. Ремонтно-будівельні роботи виконані з 12.10.10р. по 20.05.11р. без наявності ліцензії, яка свідчить про наявність виробничих потужностей та трудових ресурсів, транспортних засобів та вказує про неможливість фактичного виконання будівельних робіт. З наданих платником податків контролюючому органу документів, останній не зміг зробити висновок чи належить об'єкт виконання ремонтно-будівельних робіт до основних фондів ПрАТ "Пневматика" та пов'язати виконанні роботи з господарською діяльністю підприємства, зробити вірний висновок правомірності віднесення до валових витрат та податкового кредиту. За вказаних обставин податковим органом зроблено висновок про порушення платником податків пп. 7.4.1 пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 198.3 п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит при формуванні структури податкового кредиту ПрАТ "Пневматика" у перевіряємому періоді у загальній сумі 129 793 грн.

Що стосується нарахування податку з доходів фізичних осіб, то його вчинено із порушенням пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в частині правильності утримання та своєчасності перерахування податку. Зокрема, перерахування ПрАТ "Пневматика" доходу фізичні особі ОСОБА_3 платіжним дорученням від 25.08.10р. № 18 за товари у сумі 5 500,00 грн. здійснено без утримання податку на суму 825,00 грн.

Заслухавши представників сторін, дослідивши зібрані по справі матеріали в їх сукупності, які сторони визнали достатніми для підтвердження своїх вимог та доводів, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, зважаючи на звернення позивача до окружного адміністративного суду з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 17 КАС України, з'ясовуючи фактичні обставини, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, виходячи з наступних підстав.

З наявних матеріалів справи судом достовірно встановлено, що у період з 10.02.12р. по 29.02.12р. Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "Пневматика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010р. по 31.12.2011р., за результатами якої складено акт перевірки від 06.03.2012р. № 173/22-1/00223800.

Перевіркою, про що зазначено у висновках названого акту, встановлено, зокрема, допущені ПрАТ "Пневматика" порушення:

- пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8, п. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.97р. № 283/97-ВР та пп. 14.1.11, пп. 14.1.13, пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.8.5 п. 138.8 ст. 138, п. 144.1 ст. 144, п. 146.12 ст. 146, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 296 776 грн., у т.ч. за 4 кв. 2010р. в сумі 71 492 грн.. за 1 кв. 2011р. в сумі 53 291 грн., за 2 кв. 2011р. в сумі 34 461 грн., за 3 кв. 2011р. в сумі 71 783 грн., у 4 кв. 2011р. в сумі 65 769 грн.

- п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 129 793 грн, у т.ч. у жовтні 2010р. у сумі 15 240 грн., в листопаді 2010р. у сумі 15 233 грн., у грудні 2010р. у сумі 26 721 грн., у січні 2011р. у сумі 11 650 грн., у лютому 2011р. у сумі 10 086 грн., у травні 2011р. у сумі 26 894 грн., у липні 2011р. у сумі 13 069 грн., у вересні 2011р. у сумі 10 900 грн.

- пп. 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб на суму 825,00 грн.

Відповідно до приписів п. 44.7 ст. 44 ПК України, платником податків безпосередньо до ДПІ у м. Сімферополь 05.03.2012р. за вих. № 03/337 подано копії документів, які з поважних причин, він не міг надати контролюючому органу під час проведення перевірки (т.1 а.с.140).

На підставі акту перевірки від 06.03.2012р. № 173/22-1/00223800 першим заступником ДПІ у м. Сімферополь 23 березня 2012 року прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000192204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПрАТ "Пневматика" по податку на прибуток приватних підприємств, 3011021000, на суму 296 776 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 17 874 грн.; № 0000202204, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, 3014010100, на суму 129 793 грн. застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 20 291,75 грн. (т.1 а.с.28,29).

26 березня 2012 року керівником (заступником керівника) ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС на підставі акту перевірки від 06.03.2012р. № 173/22-1/00223800 прийнято податкове повідомлення рішення № 0012381702, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПрАТ "Пневматика" по податку на доходи найманих працівників, 5211010106, на суму 825 грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 206,25 грн. (т.1 а.с.30).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, аналізуючи зміст норм матеріального і процесуального права, які регулюють спірні правовідносини, надаючи оцінку правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, суд виходив з наступного.

Приватне акціонерне товариство "Пневматика" є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 00223800, що здійснює свою діяльність на підставі нової редакції Статуту, затвердженої загальними зборами акціонерів 29.04.11р., узятий на облік в органах державної податкової служби з 20.02.95р. за № 5265, перебуває на обліку у ДПІ в м. Сімферополі, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 002238001290 (т.1 а.с. 220, 221, 222-252, 253, 254).

Відповідач є суб'єктом владних повноважень, який у своїй діяльності керується Конституцією України, Податковим Кодексом України від 02.12.10р. № 2755-VI, Законом України від 04.12.90р. № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", та іншими законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, у тому числі наказами, а також розпорядженнями органів державної податкової служби вищого рівня.

Як убачається з дослідженого судом акту перевірки, висновки якого покладеного в основу податкового повідомлення-рішення від 23.03.12р. № 0000192204, при перевірці повноти визначення доходів, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування встановлено його заниження за період з 01.04.2011р. по 31.12.2011р. на загальну суму 416 718 грн. за показниками відображеними у рядку 03 Декларацій "інші доходи", у зв'язку з не включенням до складу доходів кредиторської заборгованості з минулим строком позовної давності: в 3 кварталі 2011 року суми розміром 273 740 грн., яка виникла у серпні 2008 року перед ТОВ "Прем'єр Плюс" за отримане обладнання (вертикальний обробний центр DAHLIH модель MCV-720 з ЧПУ FANUC 21 iМВ - 1 шт.), що придбане за договором постачання від 22.07.08р. № 2207/02; - в 4-му кварталі 2011 року на суму 142 976грн., яка виникла у листопаді 2008 року перед ФОП ОСОБА_4 за виконані ним будівельні роботи по встановленню вікон ПВХ та комплектуючих за договором від 03.11.2008 року.

Кредиторська заборгованість платника податків перед контрагентами в розмірі вказаної суми значиться по рахункам 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами та дебіторами".

В акті зауважується, що заборгованість за послуги, надані за договором, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення загального терміну позовної давності, встановленого ст. 257 Цивільного кодексу України. Отже, вартість цих послуг вважається доходом з інших джерел і оподатковується у відповідності до пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України. Тож, підприємство повинно було збільшити доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму непогашеної кредиторської заборгованості у визначений строк.

Проте, як убачається із змісту визначення безнадійної заборгованості, встановленого пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

При цьому, за змістом пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги є:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Фінансовою допомогою, відповідно до пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це, в т.ч. сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Пункт 135.1 статті 135 ПК України передбачає, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.2 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Інші доходи, у розумінні цього Кодексу, у відповідності до п. 135.2 включають у тому числі вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (пп. 135.5.5).

Зокрема, відповідно до наявної між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Прем'єр Плюс", домовленості - договору постачання від 22.07.08р. № 2207/02, постачальник, яким є ТОВ "Прем'єр Плюс", зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар (вертикальний обробний центр DAHLIH, модель MCV-720 з ЧПУ FANUC 21 iМВ - 1 шт.), а покупець прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Складовою частиною договору є специфікація, в якій зазначено перелік товару та його вартість, про що визначено у п. 1.3 Договору постачання. Відповідно до п. 8.1 названого Договору покупець повинен оплатити поставлений товар не пізніше 14 робочих днів з дати укладання цього договору.

Придбаний товар, відповідно до специфікації обладнання на суму 288 740,80 грн. (вертикальний обробний центр DAHLIH, модель MCV-720 з ЧПУ FANUC 21 iМВ - 1 шт.) прийнято позивачем у власність відповідно до акту прийому передачі від 08.08.08р.

До спливу загального терміну позовної давності, 06.07.11р. між сторонами договору постачання укладено додаткову угоду № 1 про встановлення строку позовної давності до 31.12.13р., підписану представниками обох сторін та завірену відповідними печатками. На підтвердження намірів щодо погашення заборгованості, 27.09.11р. ПрАТ "Пневматика" перераховано на рахунок постачальника 15 000 грн., що відповідачем відраховано від загальної вартості отриманого обладнання.

Відповідно до укладеного 03.11.08р. між ВАТ "Пневматика" (замовником) та ФОП ОСОБА_4 (виконавцем) договору про надання послуг, виконавцем узято на себе зобов'язання щодо здійснення ремонтних робіт по улаштуванню вікон ПВХ та комплектуючих на загальну суму 150 076грн. Положення п. 2.3. названого договору передбачають обов'язок перерахунку суми за надані послуги протягом 10 днів з моменту підписання акту здачі-прийняття робіт. Відповідний акт № ОУ-0000007 підписано 25.11.08р., у зв'язку із чим строк сплати отриманих послуг спливав 05.12.08р.

До перебігу строку позовної давності 17.08.11р. ПрАТ "Пневматика" перераховано на рахунок виконавця 7 100,00 грн. Вказані дії свідчать про визнання боргу та переривання перебігу позовної давності, який починається заново.

12.10.11р. між сторонами укладено, підписано та скріплено печатками, додаткову угоду до договору від 03.11.08р., якою сторони збільшили строк позовної давності для даного договору до 31.12.13 р., що не заборонено статтею 259 ЦК України.

З положень статті 257 Цивільного Кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

На вимогу положень статті 259 названого Кодексу позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Позовна давність, встановлена законом, не може бути скорочена за домовленістю сторін.

При цьому, приписи статті 264 ЦК України передбачають, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання строків перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. № 88, встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Відповідно до п. 2.1 вказаного Положення, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Факт наявності первинних документів, у тому числі господарських угод та додатків до них, не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і відображення її результатів в податковій та бухгалтерській звітностях.

Відповідно до збільшеного строку позовної давності за домовленістю сторін, у платника податків відсутні законні підстави для включення сум до складу доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування кредиторської заборгованості з минулим строком позовної давності.

Встановлення усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), врахування обставин, на обов'язковість урахування яких прямо вказують законодавчі акти, як і інших обставин, що мають значення у конкретній ситуації, чого не було здійснено контролюючим органом, а також дослідження господарських договорів та укладених до них додатків, свідчить про передчасність висновків податкового органу, викладених в акті перевірки.

З досліджених судом доказів, що свідчать про досягнення позивачем з його контрагентами згоди про встановлення строку дії договору та збільшення позовної давності на певний строк, який є більшим ніж той, що встановлений Законом, така домовленість має конкретні вказівки саме на збільшення строку позовної давності, а також на конкретно визначений строк, на який він збільшується.

Як убачається з вищевказаного, позивач не мав достатніх законних підстав для включення до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування відповідно до вимог пп. 14.1.11, п. 14.1 ст. 14, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 ПК України, сум кредиторської заборгованості як у 3 кварталі 2011 року на суму 273 740грн., так і в 4 кварталі 2011 року на суму 142 976 грн.

При перевірці повноти визначення платником податків валових витрат за період з 01.04.10р. по 31.03.11р. та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за період з 01.04.11р. по 31.12.11р. податковим органом встановлено завищення платником податків валових витрат на загальну суму 830 314 грн. (499 136 + 331 078), з яких 285 971 грн. у 4 кв. 2010р., 213 165 грн. у 1 кв. 2011р., 149 831 грн. у 2 кв. 2011р., 38 271 грн. у 3 кв. 2011р., 142 976 грн. у 4 кв. 2011р.

Сума загальновиробничих витрат (ряд. 06.1 3В декларації), що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, як зазначає відповідач, не зменшена на 142 976 грн. - суму непогашеної кредиторської заборгованості з минулим строком позовної давності по ФОП ОСОБА_4.

За таких підстав вказані дії платника податків, як зазначає відповідач, є порушенням пп. 144.1 ст. 144 ПК України, оскільки амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності.

Як вже зазначалось вище, відповідно до наявних господарських взаємовідносин, що підтверджується відповідним доказами, позивачем фактично придбано у контрагента - ТОВ "Прем'єр Плюс" основні засоби, які зараховано позивачем як платником податків на його баланс за первісною вартістю, оскільки введені в експлуатацію в серпні 2008 року. Амортизація даного об'єкта основних засобів нарахована помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію.

Відповідні дії узгоджуються з приписами податкового законодавства, зокрема з положеннями п. 144.1 ст. 144 ПК України, відповідно до змісту якого амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності. Відповідно до пункту 6 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на Прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 1 квітня 2011 року.

З наданих суду позивачем пояснень, судом встановлено, що відповідною комісією підприємства проводилася інвентаризація товарно-матеріальних цінностей з метою нарахування амортизації згідно ПК України. Матеріали проведеної інвентаризації надані до перевірки, що не спростовувалось ні актом перевірки, ні наданими суду поясненнями представником відповідача, свідчать про те, що до інвентаризації включено об'єкт основних фондів - вертикальний обробний центр DAHLIH, модель MCV-720 з ЧПУ FANUC 21 iМВ - 1 шт., отриманий позивачем за договором постачання від 22.07.08р. № 2207/02 у серпні 2008 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Прем'єр Плюс".

Отже, зважаючи на обставини того, що строк позовної давності за договором постачання не сплив кредиторська заборгованість за отримані основні фонди не може вважатися безнадійною, а такі основні засоби не можуть вважатися безоплатно одержаними, а витрати на їх придбання відсутніми.

За вказаних обставин висновок про завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування в 3 кв. 2011р. на 38 271 грн., в 4 кв. 2011р. на 142 976 грн., зроблений податковим органом не відповідає дійсності та спростовується встановленими судом обставинами.

Досліджуючи відповідність висновків податкового органу дійсним обставинам при визначенні об'єкту оподаткування у 2 кв. 2011р. розміром 149 831 грн., валових витрат на поліпшення основних фондів у 4 кв. 2010р. розміром 285 971 грн. та у 1 кв. 2011р. розміром 213 165 грн. за господарськими операціями з придбання ремонтно-будівельних робіт, виконаних Виробничим кооперативом "Пневматика", судом встановлено, що вказані роботи придбані позивачем за договором про надання послуг від 11 серпня 2008 року № 10.

З дослідженого судом договору його предметом є виконання ремонтно-будівельних робіт у цехах та на об'єктах ВАТ "Пневматика", в порядку та на умовах, визначених договором, відповідно плану поточного ремонту на календарний рік, зазначеного у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору (т.1 а.с. 169-170).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки податковим органом, платником податків неправомірно включено до складу податкового кредиту суми ПДВ, отримані внаслідок наявних взаємовідносин з ВК "Пневматика" через відсутність у останнього ліцензії на виконання будівельних робіт.

Неправомірне включення до складу податкового кредиту сум ПДВ від вартості отриманих робіт від ВК "Пневматика" на загальну суму 129 793 грн. за показниками рядків 10.1-16.3 декларацій за період з жовтня 2010р. по травень 2011р., відповідно до встановлених порушень мотивоване тими ж підставами, що і при встановлені завищення загальновиробничих витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у 2 кв. 2011р. на суму 149 831 грн. та валових витрат на поліпшення основних фондів у 4 кв. 2010р. на 285 971 грн. та 1 кв. 2011р. на 213 165 грн. Контролюючим органом донараховано позивачу грошові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 129 793 грн., у т.ч. у жовтні 2010р. розміром 15 240 грн., в листопаді 2010р. розміром 15 360 грн., у грудні 2010р. розміром 26 594 грн., у січні 2011р. розміром 11 650 грн., у лютому 2011р. розміром 10 086 грн., у березні 2011р. розміром 20 897 грн., у квітні 2011р. розміром 13 860 грн., у травні 2011р. розміром 16 106 грн., вказано на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 розділу 5 ПК України.

Службові особи відповідача роблять висновки про завищення витрат на поточний ремонт об'єктів ВАТ "Пневматика, вважаючи, що такі витрати згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про податок на прибуток підприємств" та пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат, оскільки вони не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку. В обґрунтування свого висновку відповідачем наведено доводи того, що первинні документи у будівництві, надані ВК "Пневматика", не можуть бути прийнятими до обліку ПрАТ "Пневматика", оскільки АКТ № КБ-2в був складений не за формою, затвердженою наказом Мінрегіонбуду України № 554 від 30.12.09р.; також в актах виконаних робіт не вказано номеру і дату контракту та найменування об'єкту будівництва, у зв'язку з чим неможливо зробити висновок про належність об'єктів, на яких виконувалися ремонтно-будівельні роботи, до основних фондів позивача та пов'язати ці роботи з господарською діяльністю; акти прийомки виконаних робіт ВК "Пневматика" складено не за формою № Кб-2в, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009р. № 55; до перевірки не надано будівельні кошториси на виконання ремонтно-будівельних витрат та плани виконання ремонтно-будівельних робіт; ВК "Пневматика" не мало відповідної ліцензії на виконання ремонтно-будівельних робіт.

Надаючи оцінку доводам відповідача, в обґрунтування виявлених порушень, суд виходив з того, що згідно п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 названого Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з норми пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 згаданого Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 8.7.1 вказаного Закону встановлено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), як убачається до п. 11.2.1 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Приписами пп. 138.8.5 ст. 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включаються у тому числі витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (підпункт "г"). Згідно пп 139.1.9 ст. 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На вимогу п. 146.12 ст. 146 ПК України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.

Як убачається з наведених в акті перевірки обставин, перевіряючими встановлено, що поліпшення фондів здійснювалось у межах 10 % ліміту - 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, дія якого поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку, про що визначено приписами Закону України від 16.07.1999 року № 996-XV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"

З положень пункту першого статті 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення.

Для контролю і впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення первинного документа наведено у статті 1 вказаного Закону, зокрема з положень якої, первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

За приписами пунктів 2 - 8 статті 9 зазначеного Закону первинні й зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату й місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 1.2 ст. 1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.95 року під № 168/704 (надалі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

З положень п. 2.4 ст. 2 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Доводи відповідача стосовно неможливості використання ПрАТ "Пневматика" первинних документів, що підтверджують виконання ремонтно-будівельних робіт, актів здачі-прийомки виконаних робіт, складених не за формою № КБ-2в, є безпідставними, в силу приписів Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 04.12.09р. № 554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві (Форми № КБ-2в, КБ-3)" типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Доказів використання ВАТ "Пневматика", під час проведення ремонтно-будівельних робіт ВК "Пневматика", бюджетних коштів, що зумовлює застосування типової форми № КБ-2в, відповідачем суду не надано.

Досліджені судом кошториси витрат поточного ремонту будівель та споруд, акти прийомки виконаних ремонтно-будівельних робіт, довідки про вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт, мають усі необхідні обов'язкові реквізити та дають можливість ідентифікувати зміст господарської операції, її вимірник, перелік видів робіт, кількість (об'єм) виконаних робіт, їх вартість, найменування об'єктів, на яких проводились ці роботи.

Об'єкти, на яких проводились ремонтно-будівельні роботи є основними фондами підприємства, що підтверджується перевіркою достовірності відображених показників у ряд. 07 декларацій з податку на прибуток "Сума амортизаційних відрахувань" за 2010р. - 2011р. та встановлено, що підприємство використовувало у господарський діяльності основні фонди, перелік яких розбитий за групами, про які також зазначено в акті перевірки податковим органом. Оскільки поточний ремонт проведено на об'єктах, що є основними фондами підприємства, ці роботи є такими, що безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Також, платником податків до перевірки були надані дані первинного обліку про рух основних засобів, якими підтверджується наявність на балансі основних засобів, які ремонтувалися: відомості обліку основних засобів з відображенням вартості, яка амортизується та ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів.

Окрім вказаного, що не заперечувалось представником відповідача, до предмету перевірки також увійшли відомості проведеної інвентаризації, спеціально створеною комісією позивача з метою нарахування амортизації у відповідності з вимогами Податкового кодексу України.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлення державного контролю у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування визначено приписами Закону України від 01.06.2000р. № 1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Зокрема, відповідно до пункту 11 статті 9 Закону будівельна діяльність підлягає ліцензуванню.

Будівництво (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, у відповідності до статті 1 Закону України від 20.05.99р. № 687-XIV "Про архітектурну діяльність", є архітектурною діяльністю.

На вимогу приписів статті 17 Закону України "Про архітектурну діяльність", господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 05.12.07р. № 1396 "Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури" затверджено розроблений відповідно до Законів України "Про архітектурну діяльність", "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" Порядок, що встановлює загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (далі - будівельна діяльність).

Перелік видів господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що підлягає ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством встановлено Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.09р. № 47 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури",зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.09р. за № 226/16242.

З положень пункту 1.2 Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури" господарська діяльність у будівництві, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством, за видами: вишукувальні роботи для будівництва; розроблення містобудівної документації; проектування об'єктів архітектури; будівельні та монтажні роботи; монтаж інженерних мереж; будівництво транспортних споруд; інжинірингова діяльність у сфері будівництва.

Як то визначено у листі Державної архітектурно-будівельної інспекції від 22.01.2009р. № 22/9-281, поточним ремонтом є комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Якщо будівля в цілому не підлягає капітальному ремонту, комплекс робіт поточного ремонту може враховувати окремі роботи, які класифікуються як такі, що відносяться до капітального ремонту (крім робіт, які передбачають заміну та модернізацію конструктивних елементів будівлі). Поточний ремонт повинен провадитись з періодичністю, що забезпечує ефективну експлуатацію будівлі або об'єкта з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт (реконструкцію).

Відповідно до листа Державного комітету України з будівництва та архітектури від 30.04.2003 № 7/7-401, капітальним ремонтом будівлі є комплекс ремонтно-будівельних, робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель в зв'язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращання планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об'єкта. Капітальний ремонт передбачає призупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Відповідач заперечуючи проти позову, зазначаючи про відсутність у контрагента позивача ліцензії на виконання ремонтно-будівельних робіт, у зв'язку із чим визначаючи порушенням податкового законодавства включення до складу податкового кредиту отриманих від нього податкових накладних, неправомірність віднесення витрат на ремонт до складу валових витрат, належних доказів на обґрунтування необхідності наявності ліцензії у ВК "Пневматика" для здійснення поточного ремонту, суду не надав. Викладені в акті перевірки доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Окрім цього, судом під час дослідження акту перевірки, з'ясування обставин у справі, наданих пояснень сторін, не встановлено факту зупинення технологічного процесу, зупинення господарської діяльності ПрАТ "Пневматика", а також виведення з експлуатації на час проведення ремонтно-будівельних робіт за місцезнаходженням основних засобів виробництва позивача, розташованих по вул. Балаклавський, 68 в м. Сімферополь. Належних доказів здійснення позивачем капітального ремонту будівель та споруд відповідачем суду не надано.

Слід також зазначити, про наявний в матеріалах справи лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим 12.03.2012р. за №7/1-1241 та від 21.03.2012р. № 7/1-1424, відповідно до змісту яких, перелік робіт, вказаний в копіях актів виконаних робіт за жовтень 2010 - травень 2011 року, наданих Інспекції позивачем, відповідно до Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 06.10.10р. № 392 "Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності в будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.10р. за №965/18260, ліцензуванню не підлягає .

Що стосується правомірності формування податкового кредиту, віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих за податковими накладними від Виробничого кооперативу "Пневматика" у 2010 - 2011 роках, досліджуючи окремо кожну податкову накладну, та їх у сукупності, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає.

Надаючи оцінку взаємовідносинам позивача з його контрагентом у 2010 році, зважаючи на доводи відповідача щодо неправомірності дій позивача, як платника податків, виявленим відповідачем порушенням податкового законодавства, суд з огляду на те, що право на нарахування податку на додану вартість, складання податкових накладних та формування податкового кредиту, зі змісту пп. 7.2.4. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного до 31.12.10р., надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Податковий кредит, відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача.

З реєстрацією позивача платником податку на додану вартість в нього виникло право на подання податкової звітності з податку на додану вартість та формування податкового кредиту. Податковий кредит, зі значення терміну, розкритого п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону, вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно положення пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну вимоги до якої визначено пп. 7.2.1. п. 7.2. ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість". Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної, в силу дії пп. 7.2.3. цього пункту Закону, надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Дослідженими в судовому засіданні доказами спростовано висновки відповідача щодо неправомірності формування позивачем, як платником податків, податкового кредиту на підставі податкових накладних від 29.10.10р. № 45 на суму 91 438,80 грн, в т.ч. ПДВ 15239,80 грн.; від 30.11.2010р. № 47 на суму 92 162,40 грн., в т.ч. ПДВ 15 360,40 грн.; від 29.12.2010р. № 52 на суму 159 562,80 грн., в т.ч. ПДВ 26 593,80 грн.;

Податковий кредит позивачем сформовано з дотриманням чинного законодавства на підставі належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку. Податкова накладна складається відповідно до пп. 7.2.3. п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у момент виникнення податкових зобов'язань. Зібрані по справі докази дають підстави для висновку, що формування податкового кредиту 2010 року по взаємовідносинах з ВК "Пневматика" відбулось на підставі належним чином оформлених документів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.11р. регулює Податковий кодекс України від 02.12.10р. № 2755-VI, який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Право на нарахування податку на додану вартість, складення податкових накладних та формування податкового кредиту, зі змісту пп. 180.1 ст. 180 Податкового кодексу України від 02.12.10р. № 2755-VI, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Податковий кредит, відповідно до положень статей 198 та 201 ПК України, формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), та надається отримувачу, є також податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З реєстрацією позивача платником податку на додану вартість в нього виникло право на формування податкового кредиту та обов'язок на подання податкової звітності з податку на додану вартість. Податковий кредит, зі значення терміну, розкритого пп. 14.1.181 названого Кодексу - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковим зобов'язанням, з положень пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України, є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до приписів п. 187.1 ст. 187 вказаного Кодексу, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пп. 198.2 ст. 198 ПК України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна, на вимогу положень статті 201.4 ПК України, складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Приписи Податкового кодексу України передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Кодексом не передбачено.

Судом встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки досліджувались наявні у позивача податкові накладні від 31.01.11р. № 3 на суму 69 897,60 грн., в т.ч. ПДВ 11 649,60 грн.; від 28.02.11р. № 2 на суму 60 518,40 грн., в т. ч. ПДВ 10 086,40 грн.; від 31.03.11р. № 1 на суму 75 015 грн., в т.ч. ПДВ 12 502 грн.; від 31.03.11р. № 7 на суму 50 366,40 грн., в т.ч. ПДВ 8 394,40 грн.; від 29.04.11р. № 1 на суму 83 161,20 грн., в т.ч. ПДВ 13 860,20 грн.; від 31.05.11р. № 2 на суму 96 636 грн., в т.ч. ПДВ 16 106 грн., що підтверджують його право на формування податкового кредиту за господарськими операціями з його контрагентом - Виробничим кооперативом "Пневматика". Своєчасність відображення сум податку на додану вартість за отриманими податковими накладними встановлено під час перевірки і не спростовано в ході розгляду справи.

З огляду на викладене, висновки акту перевірки, доводи представника відповідача про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень 2010 р. - вересень 2011р. загальною сумою 129 793 грн. за господарськими взаємовідносинами з ВК "Пневматика", а також завищення валових витрат за 4 кв. 2010 року - 4 кв. 2011 року на суму 499 136 грн., є безпідставним, таким що спростовуються матеріалами справи.

За викладеним, оскаржене рішення прийнято відповідачем за необґрунтованим обмеженням прав позивача є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Досліджуючи правомірність висновків щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб, про неправомірність дій з чого, відповідачем зазначено в акті перевірки, суд виходив з наступного.

Підставою для визначення порушення пп. 4.2.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 22.05.03р. № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" стало те, що під час перевірки контролюючому органу не надані документи, що свідчать про реєстрацію ОСОБА_3 суб'єктом підприємницької діяльності. Таким чином, дії позивача з не утримання та не перерахування до бюджету в серпні 2010 року податку з доходів фізичних осіб сумо 825 грн. є порушення вказаної норми, оскільки за її змістом до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Приймаючи до уваги положення пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до п. 1.15 ст. 1 названого Закону що податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, на вимогу підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 вказаного Закону, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна (спрощена) система оподаткування (згідно з Указом Президента України від 03.07.98р. № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28.06.99р. № 746 та звичайна/загальна система оподаткування (згідно з розділом IV Декрету КМУ від 26.12.92р. № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі - Декрет)).

Згідно з положеннями пункту 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" оподатковуваним доходом підприємця від провадження ним діяльності на загальній системі оподаткування є чистий дохід, який визначається як різниця між валовим доходом та витратами, понесеними у зв'язку з його одержанням, на підставі поданих підприємцем до податкового органу податкових декларацій.

Відповідно до статті 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку

Платник єдиного податку відповідно до статті 6 названого Указу не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком (ст. 6 Указу). Отже, особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не утримує податок з таких виплат, за умови пред'явлення останнім документа, підтверджуючого, що він зареєстрований підприємцем (свідоцтва про державну реєстрацію).

З укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_6 та ВАТ "Пневматик" договору від 01.12.10р. №38, його предметом є постачання товарів згідно з номенклатурою по договірній ціні, вказаній в видатковій накладній, ФОП ОСОБА_6 узято обов'язок з передачі у власність покупцю - ВАТ "Пневматика" товару.

Відповідно до реквізитів сторін, між якими укладено договір, вони місять відомості про свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Копії вказаних документів були додані до матеріалів договору та досліджувались під час перевірки.

Проте, надані суду матеріали та докази не містять посилань на те, що у 3 кварталі 2010 року, зокрема у серпні 2010 року позивач виплачував будь-які доходи фізичній особі ОСОБА_3, в акті помилково зазначено, що підприємство перерахувало дохід фізичній особі ОСОБА_6 платіжним дорученням від 25.08.2010 р. №18 за товари у сумі 5500 грн.

Взаємовідносини між ВАТ "Пневматика" та ФОП ОСОБА_6, що мали місце, були наявними у першому півріччі 2010 року, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 21 131,58 грн.: платіжні доручення від 03.03.10р. № 350 на суму 3 545,04 грн.; від 10.03.10р. №384 на суму 1 629,00 грн.; від 16.03.10р. №423 на суму 1 120,50грн.; від 16.03.10р. №426 на суму 4 336,20 грн.; від 31.03.10р. №502 на суму 3 995,40грн.; від 07.04.10р. №533 на суму 854,40 грн.; від 20.04.10р. №590 на суму 3 302,52 грн.; від 20.04.10р. №589 на суму 2 348,52 грн.

Відповідно до встановленої судом з форми № 1ДФ за 2 квартал 2010 року позивачем за ознакою доходу "42" "Дохід у межах підприємницької діяльності,виплачений само зайнятій особі" сума нарахованого, виплаченого доходу фізичній особі підприємцю ОСОБА_6 (ІНН НОМЕР_7) складає 6 505,44 грн., що співпадає з сумою розміру оплати за товари, поставлені у квітні 2012 року. Вимоги пп. "б" п. 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивачем у встановлений законом термін позивачем дотримано.

За таких підстав, у податкового органу були відсутні правові підстави для визначення позивачу порушення пп. 4.2.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України від 22.05.03р. № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб", відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників в сумі 825,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 206,25 грн., з огляду на що прийняте відповідачем з необґрунтованим обмеженням прав позивача рішення є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

У відповідності до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладено обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено (збільшено) відповідні грошові зобов'язання.

Доказів підтверджуючих, що нарахування платнику податків грошових зобов'язань, за податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем здійснено правомірно, на підставі первинних документів позивача, ДПІ у м. Сімферополі АР Крим суду, в порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України не надано, хоча при вирішенні адміністративного спору про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи наведене, відповідач діяв неправильно застосовуючи вимоги частини другої статті 19 Конституції України, згідно яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Оцінивши повідомлені сторонами докази, дослідивши матеріали справи, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, суд вважає, що вимоги позивача, викладені в адміністративному позові, підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 23.03.12р. № 0000192204, № 0000202204 та від 26.03.12р № 0012381702, визнані судом протиправними, - скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 94 КАС України, судові витрати, понесені позивачем зі сплати судового збору у розмірі 2 113,81 грн., факт понесення яких підтверджено квитанцією від 28.03.12р. № 560, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, за рахунок коштів виділених Державній податковій інспекції у м. Євпаторії Автономної Республіки Крим Державної податкової служби, шляхом їх безспірного списання з її рахунків у повному обсязі.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополь АР Крим від 23.03.12р. № 0000192204, № 0000202204 та від 26.03.12р № 0012381702.

Повернути з Державного бюджету України за рахунок коштів Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим 2 113,81 грн. судових витрат Приватному акціонерному товариству "Пневматика".

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня отримання постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя О.В. Папуша