Ухвала

від 23.01.2013 по справі 2а-3339/12/0170/17

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-3339/12/0170/17

23.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Ілюхіної Г.П.,

суддів Яковенко С.Ю. ,

Лядової Т.Р.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Папуша О.В.) від 05.07.2012 у справі № 2а-3339/12/0170/17

за позовом Приватного акціонерного товариства "Пневматика" (вул. Балаклавська, 68, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95048)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М. Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2012 позов задоволено.

Визнано противоправним та скасовано податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 23.03.2012 р. № 0000192204, № 0000202204 та від 26.03.2012 р. № 0012381702.

Повернуто з державного бюджету України за рахунок коштів Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим 2 113,81 грн. судових витрат Приватному акціонерному товариству "Пневматика" (т.3 арк.с.75-83).

Постанова суду мотивована тим, що висновки, викладені в Акті перевірки не підтверджені належними доказами, спростовані первинними документами бухгалтерського і податкового обліку, нормами матеріального права.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення по справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити (т.3 арк.с.89-92).

Доводи апеляції мотивовані тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи; крім того, відповідач зазначив про встановлення порушень податкового законодавства, зафіксованих Актом перевірки: зокрема, нарахування суми грошових зобов'язань по податку на прибуток відбулось у зв'язку із проведенням будівельних робіт, виконаних Виробничим кооперативом "Пневматика", яке у період з 12.10.2010 по 20.05.2011 не мало ліцензії і не могло виконувати роботи за договором про надання послуг від 11.08.2008, укладеним між Замовником - ВАТ "Пневматика" та Підрядником - ВК "Пневматика"; податковому органу не надана можливість зробити висновок про належність об'єкту, на якому виконані ремонтно-будівельні роботи, до основних фондів підприємства та пов'язати вказані роботи з господарською діяльністю підприємства, зробити вірний висновок правомірності віднесення до валових витрат вартості ремонтно-будівельних робіт; встановлені обставини свідчать про порушення підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", що призвело до завищення суми валових витрат на загальну суму 499136,00грн.; при нарахуванні податку на додану вартість відповідач виходив з того, що платником податків за отриманими будівельно-ремонтними послугами включено будівельно-ремонтні послуги на загальну суму 684967,00грн.; ремонтно-будівельні роботи виконані з 12.10.2010 по 20.05.2011 без наявності ліцензії, яка свідчить про наявність виробничих потужностей та трудових ресурсів, транспортних засобів та вказує про неможливість фактичного виконання будівельних робіт; з наданих платником податків контролюючому органу документів, останній не зміг зробити висновок чи належить об'єкт виконання ремонтно-будівельних робіт до основних фондів ПрАТ "Пневматика" та пов'язати виконанні роботи з господарською діяльністю підприємства, зробити вірний висновок правомірності віднесення до валових витрат та податкового кредиту. За вказаних обставин податковим органом зроблено висновок про порушення платником податків підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит при формуванні структури податкового кредиту ПрАТ "Пневматика" у перевіряємому періоді у загальній сумі 129793,00грн. Що стосується нарахування податку з доходів фізичних осіб, то його вчинено із порушенням підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб", в частині правильності утримання та своєчасності перерахування податку. Зокрема, перерахування ПрАТ "Пневматика" доходу фізичній особі ОСОБА_2 платіжним дорученням від 25.08.2010 № 18 за товари у сумі 5500,00грн. здійснено без утримання податку на суму 825,00грн.

В судове засідання, призначене на 23.01.2013 позивач та відповідач явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином та своєчасно, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Розглянувши справу в порядку статей 195, 197 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство "Пневматика" є суб'єктом господарювання, ідентифікаційний код юридичної особи 00223800, що здійснює свою діяльність на підставі нової редакції Статуту, затвердженої загальними зборами акціонерів 29.04.2011, узятий на облік в органах державної податкової служби з 20.02.1995 за № 5265, перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у м.Сімферополі Автономної Республіки Крим, є платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер 002238001290 (т.1 арк.с. 220, 221, 222-252, 253, 254).

У період з 10.02.2012 по 29.02.2012 Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку ПрАТ "Пневматика" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 по 31.12.2011, за результатами якої складено акт перевірки від 06.03.2012 № 173/22-1/00223800.

Перевіркою, встановлено, зокрема, допущені ПрАТ "Пневматика" порушення:

- підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8, пункту 5.1, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції від 22.05.1997 №283/97-ВР та підпунктів 14.1.11, 14.1.13, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, підпункту 138.8.5 пункту 138.8 статті 138, пункту 144.1 статті 144, пункту 146.12 статті 146, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, що призвело до заниження податку на прибуток в сумі 296776,00грн., у тому числі за ІV квартал 2010 року в сумі 71492,00грн.. за І квартал 2011року в сумі 53291,00грн., за ІІ квартал 2011 року в сумі 34461,00грн., за ІІІ квартал 2011 року в сумі 71783,00грн., у ІV квартал 2011 року в сумі 65769,00рн.

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 розділу V Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 129793,00грн., у тому числі у жовтні 2010 року у сумі 15240,00грн., в листопаді 2010 року у сумі 15233грн., у грудні 2010 року у сумі 26721,00грн., у січні 2011 року у сумі 11650,00грн., у лютому 2011 року у сумі 10086,00грн., у травні 2011 року у сумі 26894,00грн., у липні 2011 року у сумі 13069,00грн., у вересні 2011 року у сумі 10900,00грн.

- підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб на суму 825,00 грн.

Так, як вбачається з акту перевірки, висновки якого покладеного в основу податкового повідомлення-рішення від 23.03.2012 № 0000192204, при перевірці повноти визначення доходів, що враховуються при визначені об'єкту оподаткування встановлено його заниження за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 на загальну суму 416718,00грн. за показниками відображеними у рядку 03 Декларацій "інші доходи", у зв'язку з не включенням до складу доходів кредиторської заборгованості зі строком позовної давності, що минув: в ІІІ кварталі 2011 року суми розміром 273740,00грн., яка виникла у серпні 2008 року перед ТОВ "Прем'єр Плюс" за отримане обладнання (вертикальний обробний центр DAHLIH модель MCV-720 з ЧПУ FANUC 21 iМВ - 1 шт.), що придбане за договором постачання від 22.07.2008 № 2207/02; в ІV кварталі 2011 року на суму 142976,00грн., яка виникла у листопаді 2008 року перед ФОП ОСОБА_3 за виконані ним будівельні роботи по встановленню вікон ПВХ та комплектуючих за договором від 03.11.2008.

Кредиторська заборгованість платника податків перед контрагентами в розмірі вказаної суми значиться по рахункам 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками" та 6852 "Розрахунки з іншими кредиторами та дебіторами".

В акті також зазначено, що заборгованість за послуги, надані за договором, набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення загального терміну позовної давності, встановленого статтею 257 Цивільного кодексу України. Отже, вартість цих послуг вважається доходом з інших джерел і оподатковується у відповідності до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України. Тож, підприємство повинно було збільшити доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму непогашеної кредиторської заборгованості у визначений строк.

Відповідно до пункту 44.7 статті 44 Податкового кодексу України, платником податків безпосередньо до відповідача 05.03.2012 за вих. № 03/337 подано копії документів, які з поважних причин, він не міг надати контролюючому органу під час проведення перевірки (т.1 арк.с.140).

23.03.2012 на підставі акту перевірки від 06.03.2012 № 173/22-1/00223800 першим заступником Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 0000192204, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПрАТ "Пневматика" по податку на прибуток приватних підприємств, на суму 296776,00грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 17874,00грн.;

- № 0000202204, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість, на суму 129793,00грн. застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) на суму 20291,75грн. (т.1 арк.с.28, 29).

26.03.2012 керівником (заступником керівника) Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим Державної податкової служби на підставі акту перевірки від 06.03.2012 № 173/22-1/00223800 прийнято податкове повідомлення рішення № 0012381702, яким збільшено суму грошового зобов'язання ПрАТ "Пневматика" по податку на доходи найманих працівників, на суму 825,00грн., застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) 206,25грн. (т.1 арк.с.30).

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 23.03.2012 № 0000192204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та застосування штрафних санкцій; від 23.03.2012 № 0000202204 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних санкцій; від 26.03.2012 № 0012381702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників та застосування штрафних санкцій.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.

Правовідносини сторін регулюються Конституцією України, Податковим Кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI, Законом України від 04.12.1990 № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", Цивільним кодексом України.

Суд першої інстанції здійснив аналіз діючого законодавства України та дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що безнадійною є заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

- заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

- прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

- заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

- заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

- заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

- прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі.

При цьому, за змістом підпункту 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, безоплатно надані товари, роботи, послуги є:

- товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

- роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

- товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Фінансовою допомогою, відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це, в т.ч. сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності.

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України передбачає, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно пункту 135.2 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Інші доходи, у розумінні цього Кодексу, у відповідності до пункту 135.2 включають у тому числі вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи (підпункт 135.5.5).

Відповідно до наявної між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Прем'єр Плюс" домовленості - договору постачання від 22.07.2008 № 2207/02, постачальник, яким є ТОВ "Прем'єр Плюс", зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки покупцеві товар (вертикальний обробний центр DAHLIH, модель MCV-720 з ЧПУ FANUC 21 iМВ - 1 шт.), а покупець прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Складовою частиною договору є специфікація, в якій зазначено перелік товару та його вартість, про що визначено у пункті 1.3 Договору постачання. Відповідно до пункту 8.1 названого Договору покупець повинен оплатити поставлений товар не пізніше 14 робочих днів з дати укладання цього договору.

Придбаний товар, відповідно до специфікації обладнання на суму 288740,80грн. (вертикальний обробний центр DAHLIH, модель MCV-720 з ЧПУ FANUC 21 iМВ - 1 шт.) прийнято позивачем у власність відповідно до акту прийому передачі від 08.08.2008.

06.07.2011 між сторонами договору постачання укладено додаткову угоду № 1 про встановлення строку позовної давності до 31.12.2013, підписану представниками обох сторін та завірену відповідними печатками. На підтвердження намірів щодо погашення заборгованості, 27.09.2011 ПрАТ "Пневматика" перераховано на рахунок постачальника 15000,00грн., що відповідачем відраховано від загальної вартості отриманого обладнання.

Відповідно до укладеного 03.11.2008 між ВАТ "Пневматика" (замовником) та ФОП ОСОБА_3 (виконавцем) договору про надання послуг, виконавцем взято на себе зобов'язання щодо здійснення ремонтних робіт по улаштуванню вікон ПВХ та комплектуючих на загальну суму 150076,00грн. Положення пункту 2.3. зазначеного договору передбачають обов'язок перерахунку суми за надані послуги протягом 10 днів з моменту підписання акту здачі-прийняття робіт. Відповідний акт № ОУ-0000007 підписано 25.11.2008, у зв'язку із чим строк сплати отриманих послуг спливав 05.12.2008.

17.08.2011 ПрАТ "Пневматика" перераховано на рахунок виконавця 7100,00грн. Вказані дії свідчать про визнання боргу та переривання перебігу позовної давності, який починається заново.

12.10.2011 між сторонами укладено, підписано та скріплено печатками, додаткову угоду до договору від 03.11.2008, якою сторони збільшили строк позовної давності для даного договору до 31.12.2013, що передбачено статтею 259 Цивільного кодексу України.

Відповідно до збільшеного строку позовної давності за домовленістю сторін, у платника податків відсутні законні підстави для включення сум до складу доходів, які враховуються при визначенні об'єкта оподаткування кредиторської заборгованості зі строком позовної давності, що минув.

Факт наявності первинних документів, у тому числі господарських угод та додатків до них, не може бути проігнорований контролюючим органом, оскільки тільки аналіз первинних документів може давати об'єктивну картину господарської діяльності і відображення її результатів в податковій та бухгалтерській звітностях.

З досліджених судом першої інстанції доказів, що свідчать про досягнення позивачем з його контрагентами згоди про встановлення строку дії договору та збільшення позовної давності на певний строк, який є більшим ніж той, що встановлений Законом, така домовленість має конкретні вказівки саме на збільшення строку позовної давності, а також на конкретно визначений строк, на який він збільшується.

Таким чином, позивач не мав достатніх законних підстав для включення до складу доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування відповідно до вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, сум кредиторської заборгованості як у ІІІ кварталі 2011 року на суму 273740,00грн., так і в ІV кварталі 2011 року на суму 142976,00грн.

При перевірці повноти визначення платником податків валових витрат за період з 01.04.2010 по 31.03.2011 та витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 податковим органом встановлено завищення платником податків валових витрат на загальну суму 830314,00грн. (499136,00 + 331078,00), з яких: 285971,00 грн. у ІV кварталі 2010 року, 213165,00грн. у І кварталі 2011 року, 149831,00грн. у ІІ кварталі 2011року, 38271,00грн. у ІІІ кварталі 2011 року, 142976,00грн. у ІV кварталі 2011 року.

Сума загальновиробничих витрат (ряд. 06.1 3В декларації), що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, як зазначає відповідач, не зменшена на 142976,00грн. - суму непогашеної кредиторської заборгованості зі строком позовної давності, що минув по ФОП ОСОБА_3

За таких підстав вказані дії платника податків, як зазначає відповідач, є порушенням підпункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, оскільки амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових активів для використання в господарській діяльності.

Як вже зазначалось вище, відповідно до наявних господарських взаємовідносин, що підтверджується відповідним доказами, позивачем фактично придбано у контрагента - ТОВ "Прем'єр Плюс" основні засоби, які зараховано позивачем як платником податків на його баланс за первісною вартістю, оскільки введені в експлуатацію в серпні 2008 року. Амортизація даного об'єкта основних засобів нарахована помісячно, починаючи з місяця, що наступає за місяцем введення об'єкта основних засобів в експлуатацію.

Відповідні дії узгоджуються з приписами податкового законодавства, зокрема з положеннями пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, відповідно до змісту якого амортизації підлягають: витрати на придбання основних засобів, нематеріальних активів та довгострокових біологічних активів для використання в господарській діяльності. Відповідно до пункту 6 підрозділу 4 "Особливості справляння податку на Прибуток підприємств" розділу XX "Перехідні положення" Податкового Кодексу України для визначення переліку об'єктів основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів за групами відповідно до пункту 145.1 статті 145 цього Кодексу з метою нарахування амортизації з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу застосовуються дані інвентаризації, проведеної станом на 01.04.2011.

З наданих суду позивачем пояснень, судом першої інстанції встановлено, що відповідною комісією підприємства проводилася інвентаризація товарно-матеріальних цінностей з метою нарахування амортизації згідно ПК України. Матеріали проведеної інвентаризації надані до перевірки, що не спростовувалось ні актом перевірки, ні наданими суду поясненнями представником відповідача, свідчать про те, що до інвентаризації включено об'єкт основних фондів - вертикальний обробний центр DAHLIH, модель MCV-720 з ЧПУ FANUC 21 iМВ - 1 шт., отриманий позивачем за договором постачання від 22.07.2008 № 2207/02 у серпні 2008 року, укладеного між позивачем та ТОВ "Прем'єр Плюс".

Отже, зважаючи на обставини того, що строк позовної давності за договором постачання не сплив кредиторська заборгованість за отримані основні фонди не може вважатися безнадійною, а такі основні засоби не можуть вважатися безоплатно одержаними, а витрати на їх придбання відсутніми.

За вказаних обставин, висновок про завищення витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування в ІІІ кварталі 2011 року на 38271,00грн., в ІV кварталі 2011 року на 142976,00грн., зроблений податковим органом, не відповідає дійсності та спростовується встановленими судом обставинами.

Щодо відповідності висновків податкового органу дійсним обставинам при визначенні об'єкту оподаткування у ІІ кварталі 2011 року розміром 149831,00грн., валових витрат на поліпшення основних фондів у ІV кварталі 2010 року розміром 285971,00грн. та у І кварталі 2011 року розміром 213165,00грн. за господарськими операціями з придбання ремонтно-будівельних робіт, виконаних Виробничим кооперативом "Пневматика", судом першої інстанції встановлено, що вказані роботи придбані позивачем за договором про надання послуг від 11.08.2008 № 10, предметом якого є виконання ремонтно-будівельних робіт у цехах та на об'єктах ВАТ "Пневматика", в порядку та на умовах, визначених договором, відповідно плану поточного ремонту на календарний рік, зазначеного у додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього Договору (т.1 арк.с. 169-170).

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки податковим органом, платником податків неправомірно включено до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість отримані внаслідок наявних взаємовідносин з ВК "Пневматика" через відсутність у останнього ліцензії на виконання будівельних робіт.

Неправомірне включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість від вартості отриманих робіт від ВК "Пневматика" на загальну суму 129793,00грн. за показниками рядків 10.1-16.3 декларацій за період з жовтня 2010 року по травень 2011 року, відповідно до встановлених порушень мотивоване тими ж підставами, що і при встановлені завищення загальновиробничих витрат, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування у ІІ кварталі 2011 року на суму 149831,00грн. та валових витрат на поліпшення основних фондів у ІV кварталі 2010 року на 285971,00грн. та І кварталі 2011 року на 213165,00грн. Контролюючим органом донараховано позивачу грошові зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 129793,00грн., у тому числі: у жовтні 2010 року розміром 15240,00грн., в листопаді 2010 року - 15360,00грн., у грудні 2010 року - 26594,00грн., у січні 2011 року - 11650,00грн., у лютому 2011 року - 10086,00грн., у березні 2011 року - 20897,00грн., у квітні 2011 року - 13860,00грн., у травні 2011 року - 16106,00грн., вказано на порушення пунктів 198.3, 198.6 статті 198 розділу 5 Податкового кодексу України.

Відповідач зробив висновок про завищення витрат на поточний ремонт об'єктів ВАТ «Пневматика», вважаючи, що такі витрати згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про податок на прибуток підприємств" та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат, оскільки вони не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, бухгалтерського обліку та нарахування податку. В обґрунтування свого висновку відповідачем наведено доводи того, що первинні документи у будівництві, надані ВК "Пневматика", не можуть бути прийнятими до обліку ПрАТ "Пневматика", оскільки АКТ № КБ-2в був складений не за формою, затвердженою наказом Мінрегіонбуду України № 554 від 30.12.2009; також в актах виконаних робіт не вказано номеру і дату контракту та найменування об'єкту будівництва, у зв'язку з чим неможливо зробити висновок про належність об'єктів, на яких виконувалися ремонтно-будівельні роботи, до основних фондів позивача та пов'язати ці роботи з господарською діяльністю; акти прийомки виконаних робіт ВК "Пневматика" складено не за формою № Кб-2в, затвердженою наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 № 55; до перевірки не надано будівельні кошториси на виконання ремонтно-будівельних витрат та плани виконання ремонтно-будівельних робіт; ВК "Пневматика" не мало відповідної ліцензії на виконання ремонтно-будівельних робіт.

Згідно пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпунктом 8.7.1 вказаного Закону встановлено, що платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу), як зазначено в пункті 11.2.1 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Приписами підпункту 138.8.5 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включаються у тому числі витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення (підпункт "г"). Згідно підпункту 139.1.9 статті 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

На вимогу пункту 146.12 статті 146 Податкового кодексу України сума витрат, що пов'язана з ремонтом та поліпшенням об'єктів основних засобів, у тому числі орендованих, у розмірі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних засобів на початок звітного року, відноситься до витрат того звітного податкового періоду, в якому такі ремонт та поліпшення були здійснені.

Під час перевірки, як зазначено в акті, перевіряючими встановлено, що поліпшення фондів здійснювалось у межах 10 % ліміту - 10 % сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно пункту першого статті 9 Закону України від 16.07.1999 № 996-XV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені при здійсненні господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її завершення.

Для контролю і впорядкування обробки даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визначення первинного документа наведено у статті 1 вказаного Закону, зокрема з положень якої, первинний документ - це документ, що містить відомості про господарську операцію й підтверджує її здійснення.

За приписами пунктів 2 - 8 статті 9 зазначеного Закону первинні й зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати наступні обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату й місце складання; назву підприємства, від імені якого складений документ; зміст й обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посадових осіб, відповідальних за здійснення господарської операції й правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають можливість ідентифікувати особу, що приймала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.95 року під № 168/704 (надалі - Положення № 88), господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Згідно пункту 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Доводи відповідача щодо неможливості використання ПрАТ "Пневматика" первинних документів, що підтверджують виконання ремонтно-будівельних робіт, актів здачі-прийомки виконаних робіт, складених не за формою № КБ-2в, є безпідставними, в силу приписів Наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 04.12.2009 № 554 "Про затвердження примірних форм первинних документів з обліку в будівництві (Форми № КБ-2в, КБ-3)" типові форми підлягають обов'язковому застосуванню при проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи між замовниками та виконавцями робіт з будівництва, що здійснюється за рахунок бюджетних коштів та коштів підприємств, установ і організацій державної власності. По об'єктах, будівництво яких здійснюється за рахунок інших джерел фінансування, типові форми застосовуються відповідно до умов договору підряду.

Доказів використання ВАТ "Пневматика", під час проведення ремонтно-будівельних робіт ВК "Пневматика", бюджетних коштів, що зумовлює застосування типової форми № КБ-2в, відповідачем суду не надано.

Досліджені судом першої інстанції кошториси витрат поточного ремонту будівель та споруд, акти прийомки виконаних ремонтно-будівельних робіт, довідки про вартість виконаних ремонтно-будівельних робіт, мають усі необхідні обов'язкові реквізити та дають можливість ідентифікувати зміст господарської операції, її вимірник, перелік видів робіт, кількість (об'єм) виконаних робіт, їх вартість, найменування об'єктів, на яких проводились ці роботи.

Об'єкти, на яких проводились ремонтно-будівельні роботи є основними фондами підприємства, що підтверджується перевіркою достовірності відображених показників у ряд. 07 декларацій з податку на прибуток "Сума амортизаційних відрахувань" за 2010 - 2011 роки та встановлено, що підприємство використовувало у господарський діяльності основні фонди, перелік яких розбитий за групами, про які також зазначено в акті перевірки податковим органом. Оскільки поточний ремонт проведено на об'єктах, що є основними фондами підприємства, ці роботи є такими, що безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства.

Також, платником податків до перевірки були надані дані первинного обліку про рух основних засобів, якими підтверджується наявність на балансі основних засобів, які ремонтувалися: відомості обліку основних засобів з відображенням вартості, яка амортизується та ведеться за кожним об'єктом, що входить до складу окремої групи основних засобів, у тому числі вартість ремонту та поліпшення об'єктів основних засобів.

Окрім вказаного, що не заперечувалось представником відповідача, до предмету перевірки також увійшли відомості проведеної інвентаризації, спеціально створеною комісією позивача з метою нарахування амортизації у відповідності з вимогами Податкового кодексу України.

Доводи відповідача щодо проведення будівельних робіт без отримання ліцензії спростовуються наступним.

Види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, порядок їх ліцензування, встановлення державного контролю у сфері ліцензування, відповідальність суб'єктів господарювання та органів ліцензування за порушення законодавства у сфері ліцензування визначено приписами Закону України від 01.06.2000р. № 1775-ІІІ "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Зокрема, відповідно до пункту 11 статті 9 Закону будівельна діяльність підлягає ліцензуванню.

Будівництво (нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту) будівель і споруд, у відповідності до статті 1 Закону України від 20.05.1999 № 687-XIV "Про архітектурну діяльність", є архітектурною діяльністю.

На вимогу приписів статті 17 Закону України "Про архітектурну діяльність", господарська діяльність, пов'язана із створенням об'єкта архітектури, підлягає ліцензуванню відповідно до законодавства. Порядок ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 05.12.2007 № 1396 "Про ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури" затверджено розроблений відповідно до Законів України "Про архітектурну діяльність", "Про основи містобудування" та "Про регулювання містобудівної діяльності" Порядок, що встановлює загальні вимоги до ліцензування господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності (далі - будівельна діяльність).

Перелік видів господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, що підлягає ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством встановлено Наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 27.01.2009 № 47 "Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.03.2009 за № 226/16242 (далі - Наказ №47).

З положень пункту 1.2 Наказу № 47 господарська діяльність у будівництві, пов'язана із створенням об'єктів архітектури, підлягає ліцензуванню у порядку, визначеному законодавством, за видами: вишукувальні роботи для будівництва; розроблення містобудівної документації; проектування об'єктів архітектури; будівельні та монтажні роботи; монтаж інженерних мереж; будівництво транспортних споруд; інжинірингова діяльність у сфері будівництва.

Відповідач заперечуючи проти позову, зазначаючи про відсутність у контрагента позивача ліцензії на виконання ремонтно-будівельних робіт, у зв'язку із чим визначаючи порушенням податкового законодавства включення до складу податкового кредиту отриманих від нього податкових накладних, неправомірність віднесення витрат на ремонт до складу валових витрат, належних доказів на обґрунтування необхідності наявності ліцензії у ВК "Пневматика" для здійснення поточного ремонту, суду не надав. Викладені в акті перевірки доводи не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Окрім цього, судом першої інстанції не встановлено факту зупинення технологічного процесу, зупинення господарської діяльності ПрАТ "Пневматика", а також виведення з експлуатації на час проведення ремонтно-будівельних робіт за місцезнаходженням основних засобів виробництва позивача, розташованих по вул. Балаклавський, 68 в м. Сімферополь.

Належних доказів здійснення позивачем капітального ремонту будівель та споруд відповідачем суду не надано.

Наявні в матеріалах справи листи Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в АР Крим 12.03.2012 за №7/1-1241 та від 21.03.2012 № 7/1-1424, відповідно до змісту яких, перелік робіт, вказаний в копіях актів виконаних робіт за жовтень 2010 - травень 2011 року, наданих Інспекції позивачем, відповідно до Порядку ліцензування господарської діяльності, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затвердженого наказом Мінрегіонбуду України від 06.10.2010 № 392 "Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності в будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22.10.2010 за №965/18260, ліцензуванню не підлягає .

Щодо правомірності формування податкового кредиту, віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, отриманих за податковими накладними від Виробничого кооперативу "Пневматика" у 2010 - 2011 роках, досліджуючи окремо кожну податкову накладну, та їх у сукупності, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, оцінюючи докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, згідно якого, право на нарахування податку на додану вартість, складання податкових накладних та формування податкового кредиту, зі змісту підпункту 7.2.4. пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного до 31.12.2010, надано виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Податковий кредит, відповідно до підпункту 7.2.6. пункту 7.2. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, який поставляє товар (послуги), на вимогу їх отримувача.

З реєстрацією позивача платником податку на додану вартість в нього виникло право на подання податкової звітності з податку на додану вартість та формування податкового кредиту. Податковий кредит, згідно пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до підпункту 7.5.1. пункту 7.5. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпункту 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну вимоги до якої визначено в підпункті 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону "Про податок на додану вартість". Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної, в силу підпункту 7.2.3. цього Закону, надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Вона виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Висновки відповідача щодо неправомірності формування позивачем, як платником податків, податкового кредиту на підставі податкових накладних від 29.10.2010 №45 на суму 91438,80грн., в тому числі податок на додану вартість - 15239,80грн.; від 30.11.2010 №47 на суму 92162,40грн., в тому числі податок на додану вартість - 15360,40грн.; від 29.12.2010 №52 на суму 159562,80грн., в тому числі податок на додану вартість - 26593,80рн., спростовані наданими в матеріали справи доказами.

Податковий кредит позивачем сформовано з дотриманням вимог чинного законодавства на підставі належним чином оформлених документів первинного бухгалтерського обліку. Податкова накладна складається відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" у момент виникнення податкових зобов'язань. Зібрані по справі докази дають підстави для висновку, що формування податкового кредиту 2010 року по взаємовідносинах з ВК "Пневматика" відбулось на підставі належним чином оформлених документів.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, з 01.01.2011 регулює Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - Податковий кодекс України), який визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Право на нарахування податку на додану вартість, складення податкових накладних та формування податкового кредиту, зі змісту пункту 180.1 статті 180 Податкового кодексу України, надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку на додану вартість.

Податковий кредит, відповідно до положень статей 198 та 201 Податкового кодексу України, формується на підставі податкової накладної, яка видається платником податку, що поставляє товар (послуги), та надається отримувачу, є також податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

З реєстрацією позивача платником податку на додану вартість в нього виникло право на формування податкового кредиту та обов'язок на подання податкової звітності з податку на додану вартість. Податковий кредит, згідно підпункту 14.1.181 Податкового кодексу України - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковим зобов'язанням, з положень підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, є сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг, відповідно до приписів пункту 187.1 статті 187 вказаного Кодексу, вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

- дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

- дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна, відповідно до положень пункту 201.4 статті 201 Податкового кодексу України, складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом, що виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Приписи Податкового кодексу України передбачають лише єдиний випадок не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку - це відсутність податкової накладної. Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість даним Кодексом не передбачено.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем під час проведення перевірки досліджувались наявні у позивача податкові накладні від 31.01.2011 №3 на суму 69897,60грн., в тому числі податок на додану вартість - 11649,60грн.; від 28.02.2011 №2 на суму 60518,40грн., в тому числі податок на додану вартість - 10086,40грн.; від 31.03.2011 №1 на суму 75015,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 12502,00грн.; від 31.03.2011 №7 на суму 50366,40грн., в тому числі податок на додану вартість - 8394,40грн.; від 29.04.2011 №1 на суму 83161,20грн., в тому числі податок на додану вартість - 13860,20грн.; від 31.05.2011 №2 на суму 96636,00грн., в тому числі податок на додану вартість - 16106,00грн., що підтверджують його право на формування податкового кредиту за господарськими операціями з його контрагентом - Виробничим кооперативом "Пневматика". Своєчасність відображення сум податку на додану вартість за отриманими податковими накладними встановлено під час перевірки і не спростовано в ході розгляду справи.

З огляду на викладене, висновки акту перевірки, доводи відповідача про завищення податкового кредиту по податку на додану вартість за жовтень 2010 року - вересень 2011 року загальною сумою 129793,00грн. за господарськими взаємовідносинами з ВК "Пневматика", а також завищення валових витрат за ІV квартал 2010 року - ІV квартал 2011 року на суму 499136,00грн., є безпідставними, такими, що спростовуються матеріалами справи.

Досліджуючи правомірність висновків щодо правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати до бюджету утриманого податку з доходів фізичних осіб, суд першої інстанції вірно виходив з наступного.

Підставою для визначення порушення підпункту 4.2.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб" стало те, що під час перевірки контролюючому органу не надані документи, що свідчать про реєстрацію ОСОБА_2 суб'єктом підприємницької діяльності. Таким чином, дії позивача з не утримання та не перерахування до бюджету в серпні 2010 року податку з доходів фізичних осіб в сумі 825,00грн. є порушення вказаної норми, оскільки за її змістом до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Згідно пункту 1.2 статті 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" доходом є сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 зазначеного Закону, податковим агентом є юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону

Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, на вимогу підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 вказаного Закону, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту. До спеціального законодавства належить спеціальна (спрощена) система оподаткування (згідно з Указом Президента України від 03.07.1998 № 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в редакції Указу Президента України від 28.06.1999 № 746 та звичайна/загальна система оподаткування (згідно з розділом IV Декрету Кабінету міністрів України від 26.12.1992 № 13-92 "Про прибутковий податок з громадян" (далі - Декрет)).

Згідно з положеннями пункту 13 Декрету оподатковуваним доходом підприємця від провадження ним діяльності на загальній системі оподаткування є чистий дохід, який визначається як різниця між валовим доходом та витратами, понесеними у зв'язку з його одержанням, на підставі поданих підприємцем до податкового органу податкових декларацій.

Відповідно до статті 2 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" дохід, отриманий від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включається до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань платника єдиного податку

Платник єдиного податку відповідно до статті 6 названого Указу не є платником податку на доходи фізичних осіб (прибуткового податку з громадян) саме від здійснення того виду підприємницької діяльності, дохід від якої обкладається єдиним податком (ст. 6 Указу). Отже, особа, яка є джерелом виплати доходу (виручки) на користь суб'єкта підприємницької діяльності, не утримує податок з таких виплат, за умови пред'явлення останнім документа, підтверджуючого, що він зареєстрований підприємцем (свідоцтва про державну реєстрацію).

Предметом договору від 01.12.2010 №38, укладеного між суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_4 та ВАТ "Пневматик", є постачання товарів згідно з номенклатурою по договірній ціні, вказаній в видатковій накладній, ФОП ОСОБА_4 узято обов'язок з передачі у власність покупцю - ВАТ "Пневматика" товару.

Відповідно до реквізитів сторін, між якими укладено договір, вони місять відомості про свідоцтво про державну реєстрацію фізичної особи підприємця, свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. Копії вказаних документів були додані до матеріалів договору та досліджувались під час перевірки.

Проте, надані суду матеріали та докази не містять посилань на те, що у ІІІ кварталі 2010 року, зокрема у серпні 2010 року позивач виплачував будь-які доходи фізичній особі ОСОБА_2, в акті помилково зазначено, що підприємство перерахувало дохід фізичній особі ОСОБА_4 платіжним дорученням від 25.08.2010. №18 за товари у сумі 5500,00грн.

Взаємовідносини між ВАТ "Пневматика" та ФОП ОСОБА_4, що мали місце, були наявними у першому півріччі 2010 року, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 21131,58грн.: платіжні доручення від 03.03.2010 №350 на суму 3545,04грн.; від 10.03.2010 №384 на суму 1629,00грн.; від 16.03.2010 №423 на суму 1120,50грн.; від 16.03.2010 №426 на суму 4336,20грн.; від 31.03.2010 №502 на суму 3995,40грн.; від 07.04.2010 №533 на суму 854,40грн.; від 20.04.2010 №590 на суму 3302,52грн.; від 20.04.2010 №589 на суму 2348,52грн.

Відповідно до форми № 1ДФ за ІІ квартал 2010 року позивачем за ознакою доходу "42" "Дохід у межах підприємницької діяльності, виплачений само зайнятій особі" сума нарахованого, виплаченого доходу фізичній особі підприємцю ОСОБА_4 (ІНН НОМЕР_4) складає 6505,44грн., що співпадає з сумою розміру оплати за товари, поставлені у квітні 2012 року. Вимоги підпункту "б" пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" позивачем у встановлений законом термін дотримано.

За таких підстав, у податкового органу були відсутні правові підстави для визначення позивачу порушення підпункту 4.2.1 пункту 4.1 статті 4 Закону України від 22.05.2003 № 889-ІV "Про податок з доходів фізичних осіб", відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників в сумі 825,00грн. та штрафних санкцій в сумі 206,25грн., з огляду на що прийняте відповідачем рішення є протиправним.

Згідно зі статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи зі змісту наведених норм, саме на податкові органи покладено обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено (збільшено) відповідні грошові зобов'язання.

Доказів, що спростовують доводи позивача, відповідач суду не надав.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкові повідомлення-рішення від 23.03.2012 № 0000192204, № 0000202204 та від 26.03.2012 № 0012381702, визнані судом протиправними, - скасуванню.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим й не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 197, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2012 у справі № 2а-3339/12/0170/17 залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 05.07.2012 у справі № 2а-3339/12/0170/17 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис Г.П.Ілюхіна

Судді підпис С.Ю. Яковенко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.П.Ілюхіна