Постанова

від 17.09.2012 по справі 2а/1270/5459/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/5459/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді: Дибової О.А.

при секретарі судового засідання: Марковій О.О.

за участю сторін:

від позивача - Нестеренко С.В., Ландирєва О.А., Чеб О.В.,

від відповідача - Цуцков І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Приватного багатопрофільного підприємства "Булат-С" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000552310 та №0000522310 від 03.03.2012 року,-

ВСТАНОВИВ:

13 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного багатопрофільного підприємства "Булат-С" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000552310 та №0000522310 від 03.03.2012 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив наступне.

Приватне багатопрофільне підприємство «Булат-С», зареєстровано виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області 21.03.1997 року. Як платник податків взято на облік Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганської області, 15.04.1997 року, реєстраційний номер 1330. Позивач є платником податку на додану вартість, про що Відповідачем видано свідоцтво платника ПДВ від 23.07.1997 року № 16267192.

В період з 18.01.2012 року по 13.02.2012 року, відповідно до положень п.п. 78.1.1, п.п. 78.1.4, п.78.1 ст. 78, та п.79.1, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу № 109 від 27.01.2012 року Алчевською об'єднаною державною податковою інспекцією Луганською області ДПС проведена позапланова невиїзна перевірка Приватного багатопрофільного підприємства «Булат-С», код за ЄДРПОУ 24208372 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з податку на додану вартість за період з 01.01.08 по 31.12.10 по взаємовідносинам з суб'єктами господарювання.

За результатами проведеної перевірки складений Акт від 20.02.2012 року № 421/231/24208372.

На підставі зазначеного Акту перевірки Алчевською ОДПІ Луганської області 03 березня 2012 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0000552310, яким позивачу визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45250 грн. 00 коп., в тому числі 36200 грн. 00 коп. - податок та 9050 грн. 00 коп. - штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення № 0000522310, яким позивачу визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 56566 грн. 25 коп., в тому числі 45253 грн. 00 коп. - податок та 11313 грн. 25 коп. - штрафні санкції.

Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення Алчевської ОДПІ Луганської області ДПС прийняті з порушенням норм чинного законодавства, так як відповідач не дав оцінки первинної документації, яка є підтвердженням реальності та товарності угод між Приватного багатопрофільного підприємства «Булат-С» та контрагентами, та визнало правочини нікчемними, так як по контрагентам Приватного підприємства «Ангелон» та Приватного підприємства «Харвест - 2008» є вироки судів по ст. 205 ККУ. Проте в судовому порядку взаємовідносини між ПБП «Булат - С» та ПП «Ангелон», ПП «Харвест - 2008» не визнані нікчемними.

За таких обставин, позивач не згоден з податковим повідомленням-рішенням та просить суд визнати їх протиправними та скасувати їх.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, надав суду заперечення на адміністративний позов, яке обґрунтував наступним.

Перевірку було проведено на підставі постанови СВ ПМ Алчевської ОДПІ від 12.08.11 в рамках кримінальної справи №10/11/9118 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, порушеної у відношенні посадових осіб ПП „Єлліон-Біт".

Також, перевірку було проведено на підставі постанови СВ ПМ Алчевської ОДПІ від 23.08.11 в рамках кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, порушеної у відношенні посадових осіб ПП „Харвест-2008", створеного з метою прикриття незаконної діяльності по наданню послуг іншим суб'єктам господарювання по документальному оформленню безтоварних операцій з метою мінімізації ними формування податкового кредиту по ПДВ та валових витрат.

В акті перевірки зазначено, що між ПБП „Булат-С" та ПП „Харвест-2008" (Постачальник) було укладено договір поставки від 02.01.09 №0505/01, на виконання умов якого було оформлено видаткові та податкові накладні про відвантаження продовольчих товарів в асортименті та МБП на суму 196112,07 грн. (32685,34 грн. ПДВ).

Згідно з актом перевірки ПБП „Булат-С" по операціях з ПП „Харвест-2008" відобразило в деклараціях з податку на прибуток підприємства в рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за 2008 рік - 5476,00 грн., І квартал 2009 року - 24362,00 грн., півріччя 2009 року - 72053,00 грн., З квартали 2009 року грн., 2009 рік - 157950,00 грн. та податковий кредит у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2008 року - 638,00 грн., грудень 2008 року - 457,41 грн., січень 2009 року -1749 грн., лютий 2009 року - 953,00 грн., березень 2009 року - 2170,00 грн., квітень 2009 року - 3254,00 грн., травень 2009 року - 2178,00 грн., червень 2009 року - 4106,00 грн., липень 2009 року - 3441,00 грн., серпень 2009 року - 3246,00 грн., вересень 2009 року -2730 грн., жовтень 2009 року - 2531,00 грн., листопад 2009 року - 1917,00 грн., грудень 2009 року - 3314,00 грн.

Перевіркою встановлено, що між ПБП „Булат-С" та ПП „Ангелон" (Постачальник) було укладено договір поставки від 04.01.10 №2901/01, на виконання умов якого було оформлено видаткові та податкові накладні про відвантаження продовольчих товарів в асортименті та МБП на суму 27671,64 грн. (4611,95 грн. ПДВ).

Згідно з актом перевірки ПБП „Булат-С" по операціях з ПП „Ангелон" відобразило в деклараціях з податку на прибуток підприємства в рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за Р-квартал 2010 року - 23060,00 грн., півріччя 2010 року - 23060,00 грн., З квартали 2010 року - 23060,00 грн., 2010 рік - 23060,00 грн. та податковий кредит у податкових деклараціях з ПДВ за січень 2010 року - 1815,00 грн., лютий 2010 року - 1518,00 грн., березень 2010 року - 1278,00 грн.

Алчевським міським судом Луганської області 24.10.11 по справі №1- 642/2011 винесено постанову по обвинуваченню засновника та директора ПП „Єлліон-Біт" ОСОБА_5, якого визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво). В постанові суду зазначено, що ОСОБА_5 маючи реальну можливість фактично керувати фінансово-господарською діяльністю ПП „Єлліон-Біт", складати та надавати первинні бухгалтерські документи, а також надавати податкову та іншу звітність до контролюючих органів в порушення норм законодавства України в сфері підприємницької діяльності, ніякої фінансово-господарської діяльності, як службова особа зазначеного підприємства, не здійснював, бухгалтерський облік не вів, податкову звітність не подавав, а після оформлення та підписання необхідних документів по реєстрації ПП „Єлліон-Біт" в якості винагороди отримав від невстановленої особи грошові кошти, при цьому засновницькі, реєстраційні документи та печатку ПП „Єлліон-Біт" передав цій особі. У ході слідства встановлено, що ПП „Єлліон-Біт" входить до складу єдиної фінансово -промислової групи, створеної з метою надання послуг по наданню податкового кредиту та мінімізації податкових зобов'язань по ПДВ підприємствам реального сектору економіки до складу якої входять, зокрема ПП „Харвест-2008", ПП „Ангелон".

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків.

Відповідно до п. 9 ч.1 ст. 3 КАС України, відповідачем є суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.7 ч.1 ст. 3 КАС України).

Згідно статті 20 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків); під час проведення виїзних перевірок отримувати у платників податків (представників платників податків) копії документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності)), що свідчать про порушення вимог податкового законодавства або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби; перевіряти під час проведення перевірок у платників податків - фізичних осіб, а також у посадових осіб та інших працівників платників податків - юридичних осіб документи, що посвідчують особу; проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вимагати виготовлення і надання копій первинних документів (засвідчені підписом платника податків або його посадовою особою та скріплені печаткою), які свідчать про порушення податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, та отримувати їх у платників податків у порядку, встановленому цим Кодексом; під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

В судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Позивач - Приватне багатопрофільне підприємство «Булат - С», зареєстроване 21.03.1997 виконавчим комітетом Алчевської міської ради Луганської області, як юридична особа, код ЄДРПОУ 24208372, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії А00 № 705222 (Т. 1 а.с. 189 - 190).

З 15.04.1997 позивач перебуває на обліку в Алчевській об'єднаній державній податковій інспекції Луганської області Державної податкової служби, як платник податків за № 1330, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 24.10.2002 № 274/20-23 (Т. 1 а.с. 191)

Позивач 23.07.1997 зареєстрований платником податку на додану вартість, індивідуальний податковий номер № 242083712067, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника ПДВ № 16267192 (Т. 1 а.с. 191).

З 18.01.2012 по 13.02.2012 Алчевською ОДПІ було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного багатопрофільного підприємства «Булат - С», код за ЄДРПОУ 24208372 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та з ПДВ за період з 01.01.2008 по 31.12.2010 по взаємовідносинам з суб'єктами господарювання: ПП «Харвест - 2008», ПП «Ангелон», ПП «Укрфінес», ПП «Елліон-Біт», ПП «Аттікс.Ком.Алчевськ», ПП «Анмарі-О», ПП «Сіаворд», ПП «Беніста», ПП «Берст», ПП «Бенфол», ПП «Самайлан-Алчевськ».

Перевірку було проведено на підставі постанови СВ ПМ Алчевської ОДПІ від 12.08.11 в рамках кримінальної справи №10/11/9118 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, порушеної у відношенні посадових осіб ПП „Єлліон-Біт". Також, перевірку було проведено на підставі постанови СВ ПМ Алчевської ОДПІ від 23.08.11 в рамках кримінальної справи за ознаками складу злочину, передбаченого частиною 1 статті 205 Кримінального кодексу України, порушеної у відношенні посадових осіб ПП „Харвест-2008", створеного з метою прикриття незаконної діяльності по наданню послуг іншим суб'єктам господарювання по документальному оформленню безтоварних операцій з метою мінімізації ними формування податкового кредиту по ПДВ та валових витрат. (Т. 5 а.с. 107 - 117, 124 - 128)

З результатами первірки складено Акт від 20.02.2012 № 421/231/24208372 (Т. 1 а.с. 14-38)

Згідно з актом перевірки ПБП „Булат-С" по операціях з ПП „Харвест-2008" відобразило в деклараціях з податку на прибуток підприємства в рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за 2008 рік - 5476,00 грн., І квартал 2009 року - 24362,00 грн., півріччя 2009 року - 72053,00 грн., 3 квартали 2009 року грн., 2009 рік - 157950,00 грн. та податковий кредит у податкових деклараціях з ПДВ за жовтень 2008 року - 638,00 грн., грудень 2008 року - 457,41 грн., січень 2009 року -1749 грн., лютий 2009 року - 953,00 грн., березень 2009 року - 2170,00 грн., квітень 2009 року - 3254,00 грн., травень 2009 року - 2178,00 грн., червень 2009 року - 4106,00 грн., липень 2009 року - 3441,00 грн., серпень 2009 року - 3246,00 грн., вересень 2009 року -2730 грн., жовтень 2009 року - 2531,00 грн., листопад 2009 року - 1917,00 грн., грудень 2009 року - 3314,00 грн.

Перевіркою встановлено, що між ПБП „Булат-С" та ПП „Ангелон" (Постачальник) було укладено договір поставки від 04.01.10 №2901/01, на виконання умов якого було оформлено видаткові та податкові накладні про відвантаження продовольчих товарів в асортименті та МБП на суму 27671,64 грн. (4611,95 грн. ПДВ).

Згідно з актом перевірки ПБП „Булат-С" по операціях з ПП „Ангелон" відобразило в деклараціях з податку на прибуток підприємства в рядку 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11» за І квартал 2010 року - 23060,00 грн., півріччя 2010 року - 23060,00 грн., 3 квартали 2010 року - 23060,00 грн., 2010 рік - 23060,00 грн. та податковий кредит у податкових деклараціях з ПДВ за січень 2010 року - 1815,00 грн., лютий 2010 року - 1518,00 грн., березень 2010 року - 1278,00 грн.

Також податковим органом під час перевірки були взяті до уваги акт від 18.02.2010 № 296/231/35999338 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Бест» з питання дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за вересень 2009 року та жовтень 2009 року (Т. 5 а.с. 129 - 133), акт від 18.02.2010 від 297/231/35999343 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Бенфол» з питання дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за вересень 2009 року та жовтень 2009 року (Т. 5 а.с. 134 - 138), акт від 18.02.2010 № 298/231/35999317 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Сіаворд» з питання дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за серпень 2009, вересень 2009 року та жовтень 2009 року (Т. 5 а.с. 139 - 143), акт від 18.02.2010 від 299/231/35999322 про результати документальної невиїзної перевірки ПП «Беніста» з питання дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за серпень 2009 року, вересень 2009 року та жовтень 2009 року (Т. 5 а.с. 144 - 148)

На підставі Акту перевірки від 20.02.2012 № 421/231/24208372 Алчевською ОДПІ Луганської області 03 березня 2012 року винесено:

- податкове повідомлення-рішення № 0000552310, яким позивачу визначені грошові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 45250 грн. 00 коп., в тому числі 36200 грн. 00 коп. - податок та 9050 грн. 00 коп. - штрафні санкції;

- податкове повідомлення-рішення № 0000522310, яким позивачу визначені грошові зобов'язання з податку на прибуток в сумі 56566 грн. 25 коп., в тому числі 45253 грн. 00 коп. - податок та 11313 грн. 25 коп. - штрафні санкції. (Т. 1 а.с. 11, 12)

27.02.2012 Позивач подав до Алчевської ОДПІ заперечення на акт перевірки №421/231/24208372 від 20.02.2012 (Т. 1 а.с. 30 - 34)

Відповіддю від 03.03.2012 № 7637/231-5 висновки акту перевірки №421/231/24208372 від 20.02.2012 залишені без змін (Т. 1 а.с. 35 - 38).

29.03.2012 Позивач подав до ДПА в Луганській області адміністративну скаргу на податкові повідомлення - рішення від 03.03.2012 № 0000552310, № 0000522310. (Т 1 а.с. 39 - 45)

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 24.05.2012 № 7959/10-408 залешено без змін податкове повідомлення - рішення від 03.03.2012 № 0000522310 про сплату 45253 податку на прибуток та 11313,25 грн. штрафної санкції; скасовано податкове повідомлення рішення від 03.03.2012 № 0000522310 в частині 1749,00 грн. ПДВ і 437,25 грн. штрафної санкції, а в іншій частині залишено без змін; а скаргу директора ПБП «Булат - С» не задоволено у певній частині (Т. 1 а.с. 45 - 48).

01 січня 2011 року набув чинності Податковий Кодекс України, який встановлює перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Податкового кодексу України з 01.01.2011 року Закон України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами"втратив чинність.

Проте, у зв'язку з тим, що дії які стали підставою виникнення податкового боргу були вчинені до набрання чинності Податковим Кодексом України, суд приходить до висновку, що в даному випадку слід застосовувати як норми Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", так і норми Податкового кодексу України.

На час діє спірних правовідносин, а саме - договорних відношень, що перевірялись згідно Акту від 20.02.2012 № 421/231/24208372, Приватного багатопрофільного підприємства «Булат - С», код за ЄДРПОУ 24208372 з суб'єктами господарювання: ПП «Харвест - 2008», ПП «Ангелон», ПП «Укрфінес», ПП «Елліон-Біт», ПП «Аттікс.Ком.Алчевськ», ПП «Анмарі-О», ПП «Сіаворд», ПП «Беніста», ПП «Берст», ПП «Бенфол», ПП «Самайлан-Алчевськ», діяли Закон України «Про податок на додану вартість», Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до вимог підпункту 2.1.1 пункту 2.1 статті 2 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" відповідач є платником податку на прибуток підприємства.

Закон України «Про податок на додану вартість» (далі закон № 168), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону № 168 бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Зазначеним законом встановлений прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку.

Визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 цього Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4, підпунктом 7.7.5 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку. При цьому зазначені етапи нерозривно пов'язані між собою: сплата податку, а потім включення відповідних сум до податкового кредиту з податку на додану вартість та відшкодування податку на додану вартість за рахунок коштів, що були сплачені у вигляді податку. За змістом Закону, право на відшкодування виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з самого факту існування зобов'язання щодо сплати податку на додану вартість у ціні товару.

Статтею 2 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" на органи державної податкової служби покладено обов'язки щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, до якого відноситься і Закон України "Про податок на додану вартість".

До компетенції державних податкових інспекцій законодавцем віднесено забезпечення обліку платників податків, контроль за своєчасністю подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, функцій щодо перевірки достовірності цих документів стосовно правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків (статті 10, 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні".

Згідно із підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган невірно визначив суму податкового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству з питань оподаткування або виходить за межі його компетенції, встановленої законом, такий платник податків має право звернутися до контролюючого органу із скаргою про перегляд цього рішення, яка подається у письмовій формі та може супроводжуватися документами, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати.

Абзацом 6 підпункту 5.2.4 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 21 грудня 2000 року № 2181-III "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" регламентовано, що день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

У відповідності до п. п. 41.1.1. ПКУ контролюючими органами України є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2. цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Згідно статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.п. 78.1.1, 78.1.4 п.78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у - бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704 та статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Крім того, у відповідності до ст. 83 ПК України, для посадових осіб органів державної податкової служби під час проведення перевірок підставами для висновків є документи, визначені ПК України, податкова інформація, експертні висновки, судові рішення, інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені ПК України або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 5.2 Наказу ДПАУ від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772 "Про затвердження Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

- чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків та господарську операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

- зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

- у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів;

- у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки.

Відповідно до п.п.20.1.1, 20.1.4, 20.1.8 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право:

- запрошувати платників податків або їх представників для перевірки правильності нарахування та своєчасності сплати податків та зборів, дотримання вимог іншого законодавства, здійснення контролю за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. Письмові повідомлення про такі запрошення надсилаються в порядку, встановленому статтею 42 цього Кодексу, не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня запрошення рекомендованими листами, в яких зазначаються підстави запрошення, дата і час, на які запрошується платник податків (представник платника податків);

- проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом;

- під час проведення перевірок вивчати та перевіряти первинні документи, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, інші регістри, фінансову, статистичну звітність, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

З систематичного аналізу зазначених норм вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у довільній формі, та такий факт про складання акта відмови відображається в акті документальної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами в судовому засіданні між Позивачем та ПП «Ангелон», ПП «Харвест-2008» склалися договірні правовідносини, про що свідчать додані до матеріалів справи позивачем договори та первінні документи.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено сторонами, що між позивачем та Приватним підприємством «Харвест-2008» був укладений договір №0505/01 від 02.01.2009 року на поставку товарів (Т.1. а.с. 76 -77).

Договір був підписаний повноважним представником позивача за довіреністю та директором Постачальника, який діє на підставі доручення. Строк дії договору - один рік з моменту підписання, відповідно до п.8.1. Договору

Згідно договору передбачено, що Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, в порядку визначених договором.

Поставкою Товару на склад Покупця здійснюється транспортом Постачальника та за рахунок Постачальника. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано накладні на отримання товару (Т.2 а.с.1-27), також позивачем були надані товарно-транспортні накладні (Т.5 а.с. 26-105). В свою чергу ТОВ "Харвест" виписало податкові накладні, які перевірялись представниками податкового органу під час перевірки підприємства позивача (Т. 2 а.с. 54-193). Також позивачу від підприємства були виписані видаткові накладні (Т.4 а.с.1-63,85-162).

На підтвердження оплати виконаних робіт позивачем надані виписки по особовому рахунку позивача в банківській установі (Т. 1 а.с. 143-187, Т.4 а.с. 166-225).

Відповідно до пункту 4.4. Договору замовлення на поставку складається в письмовій формі і направляється Постачальнику факсом, поштою, електронною поштою або через представника Постачальника. Постачальник (уповноважена особа) повинен підтвердити факт прийняття замовлення від Покупця із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові, а також часу прийняття замовлення одразу після прийняття замовлення такимож чином, яким передане замовлення.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що замовлення робились в усній формі менеджером безпосередньо в магазині за участю продавця, тому в додаткових узгодженнях замовлення не було необхідності.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено сторонами в судовому засіданні, 04 січня 2010 року між Позивачем та Приватним підприємством «Ангелон» був укладений договір №2901/01. Предметом договору є поставка товарів (Т.1 а.с.78-79).

Згідно договору передбачено, що Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець приймати та оплачувати на умовах і у порядку, визначених договором.

Поставкою Товару на склад Покупця здійснюється транспортом Постачальника та за рахунок Постачальника. На підтвердження виконання умов договору позивачем надано накладні на отримання товару (Т.2 а.с.28-32), також позивачем були надані товарно-транспортні накладні (Т.5 а.с.17-25).

ТОВ "Ангелон" виписало податкові накладні, які були надані під час перевірки (Т. 2 а.с. 33-53).

На підтвердження оплати виконанних робіт позивачем надані виписки по особовому рахунку позивача в банківській установі (Т. 1 а.с. 143-187, Т.4 а.с. 166-225).

Відповідно до пункту 4.4. Договору замовлення на поставку складається в письмовій формі і направляється Постачальнику факсом, поштою, електронною поштою або через представника Постачальника. Постачальник (уповноважена особа) повинен підтвердити факт прийняття замовлення від Покупця із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові, а також часу прийняття замовлення одразу після прийняття замовлення такимож чином, яким передане замовлення.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що замовлення робились в усній формі менеджером безпосередньо в магазині за участю продавця, тому в додаткових узгодженнях замовлення не було необхідності.

Позивач згідно договорів з ПП «Ангелон» та ПП «Харвест - 2008» купував продукти харчування невеликими партіями, які реалізовувались в магазинах ПБП «Булат- С». Потім цей товар реалізовувся в усіх торгових точках позивача, згідно реєстру (Т. 3 а.с. 1 - 312)

Після доставки товара на торгівельну точку продавець магазину перевіряв товар згідно накладної, виписаної підприємством - постачальником (ПП «Ангелон» та ПП «Харвест - 2008). Додатково акти приймання - передачі не укладалися.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких заявлене бюджетне відшкодування, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та судового засідання податковими накладними та дослідженими відповідачем під час перевірки первинними документами.

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Згідно ст. 208 ЦКУ - правочини, які належить вчиняти у письмовій формі: правочини між юридичними особами.

Згідно ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦКУ). За ст. 662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його належне та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦКУ право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених діючим законодавством, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ст. 664 ЦКУ моментом виконання обов'язку продавця, щодо передачі товару є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Суд вважає, що наявність у покупця (позивача) належно оформлених документів, які відповідно до Податкового Кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

Відповідно до пп. а) п. 1.1.2. Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Згідно із ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Сторони визнали, що надані Відповідачу під час перевірки документи та відображені в Акті № 421/231/24208372 від 20.02.2012, тотожні документам, долученим до матеріалів справи.

Відповідно пункту 7.2.3. Закону України № 168 податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Фактичне здійснення господарських операцій, за наслідками яких заявлене бюджетне відшкодування, підтверджується наданими позивачем під час проведення перевірки та судового засідання податковими накладними та дослідженими відповідачем під час перевірки первинними документами.

При цьому для віднесення відповідних сум податків, сплачених у ціні товару, до податкового кредиту платника податку, який придбав зазначений товар, Законом України «Про податок на додану вартість" не передбачено як умову сплату цих сум до бюджету.

Тобто, суд вважає, що основним первинним документом, що підтверджує суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, є податкова накладна.

Наявність належним чином оформленої податкової накладної дає покупцеві право на відображення податкового кредиту.

Статтею 7 зазначеного Закону передбачено лише обов'язок платника податку надати покупцю податкову накладну.

Відповідно до п.п. 7.7.7 ст. 7 Закону України № 168, якщо за наслідками документальної невиїзної (камеральної) або позапланової виїзної перевірки (документальної) податковий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий податковий орган: у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної податковим органом унаслідок таких перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з підпунктом 7.7.3 цього пункту у зменшення податкових зобов'язань з цього податку наступних податкових періодів.

Виходячи з вищенаведеного, слід зазначити, що ст 626, 629 Цивільного Кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлена, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. При цьому договір є обов'язковим виконання сторонами.

Згідно ст. 208 ЦКУ - правочини, які належить вчиняти у письмовій формі: правочини між юридичними особами.

Згідно ст. 655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ст.656 ЦКУ). За ст. 662 ЦКУ продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його належне та документи ( технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.658 ЦКУ право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених діючим законодавством, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ст.664 ЦКУ моментом виконання обов'язку продавця, щодо передачі товару є: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Суд вважає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" та Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість.

При перевезення вантажів автомобільним транспортом обов'язковим є оформлення товарно - транспортної накладної незалежно від умов оплати за роботу автомобіля, умов перевезення вантажів а також видів перевезення. Товарно-транспортна накладна додається до шляхового листа. Товарно-транспортна накладна оформляється вантажовідправником на кожну поїздку автомобіля та для кожного вантажоотримувача окремо.

Таким чином, товарно-транспортна накладна відноситься до первинної транспортної документації, застосування якої для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від форм власності є обов'язковим.

В судовому засіданні позивач надав товарно - транспортні накладні, виписані ПП «Ангелон» та ПП «Харвест - 2008», як вантажовідправниками та продавцями товару.

Відповідач в судовом узасіднні не зазначив, що данні документи не відповідають вимогам законодавства, діючого на той час.

Під час розгляду справи позивачем надано суду первинні документи (накладні, податкові накладні, товарно транспортні накладні), які підтверджують факт надходження товару до ПП «Булат - С» та докази сплати за поставлену продукцію.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджено реальність господарських операцій між ПБП «Булат - С» та контрагентами, - ПП «Ангелон» та ПП «Харвест - 2008».

В судовому засіданні не встановлено, що надані позивачем до перевірки податкові накладні оформленні з порушенням вимог діючого законодавства.

У сторін за угодою є первинні документи, що підтверджують факт перевезення вантажів, що є виконанням вимог Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за N 128/2568.

Здійснення поставки товару на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які передбачені законодавством про бухгалтерський облік.

Відсутність товарно-транспортних накладних є свідченням відсутності факту перевезення товару, що, у свою чергу, вказує на фіктивність відповідної господарської операції. Відсутність належних первинних документів свідчить про нездійснення самих господарських операцій. Податковий кредит та бюджетне відшкодування за такими операціями не можуть бути надані платникові податку.

Відповідно до статті 1 закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні":

Бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень;

господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до пп. 49.3 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів:

а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

Первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання договорів із ПП «Ангелон», ПП «Харвест - 2008», на підставі яких відповідну суму коштів включено до складу податкового кредиту Позивача, оформлена належним чином.

Також суд зазначає, що правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення. До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг. Факт отримання послуг, як зазначалося вище, підтверджено актами виконаних робіт, копії яких були надані Відповідачу. Здійснення Позивачем оплати отриманих послуг підтверджується платіжним дорученням, які також надавалися при перевірці та долучені до матеріалів справи.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами підтверджено реальність господарських операцій.

В судовому засіданні представник відповідача пояснив, що підствою для визнання нікчемнииу угод між ПБП «Булат - С» та ПП «Ангелон», ПП «Харвест - 2008» стали вироки суду по їх контрагентам.

Щодо посилання відповідача на те, що угоди, укладені між позивачем та ПП «Ангелон», ПП «Харвест - 2008» є нікчемними та не мають на меті реальних наслідків, суд зазначає наступне.

Згідно із ст. 3 Господарського Кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

З огляду на викладене, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Факт надання послуг підтверджується позивачем договором, актом виконаних робіт, податковими накладними та платіжними дорученнями.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Таким чином, положення ст.ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст.228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Також, при кваліфікації правочину за ст.228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, але в Акті відсутні посилання Відповідача на відповідні докази вини саме ПБП «Булат - С».

Так, згідно ч. 1 ст. 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеного в Узагальненнях «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конституційною ознакою правочину, як юридичного факту.

Таким чином, для висновку про нікчемність правочину, вчиненого з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства має бути доведеним умисел суб'єктів господарювання на вчинення такого правочину (господарського зобов'язання); намір сторін угоди на ухилення від оподаткування прибутків, відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності управлінського, технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, безтоварність операції, тощо.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Угоди, що укладені між Позивачем та відповідно ПП «Ангелон», ПП «Харвест- 2008» не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами. Отже, висновки про ознаки нікчемності укладених Позивачем угод ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи.

Вирішуючи питання про правомірність винесення відповідачем податкових повідомлень - рішень суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника податку, визначена у податкових деклараціях позивача та сформована позивачем як від'ємне значення різниці поточного звітного (податкового) періоду до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, що раніше встановлено судом.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковою не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Вказані вище обставини, встановлені в ході судового розгляду справи, вказують на не правомірність винесення відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, у зв'язку з чим вони підлягають скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 159 КАС обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови, повний текст постанови буде складено та підписано протягом п'яти днів, з дня закінчення розгляду справи, про що повідомлено сторін в судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 259 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного багатопрофільного підприємства "Булат-С" до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000552310 та №0000522310 від 03.03.2012 року задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000552310 від 03.03.2012 року

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000522310 від 03.03.2012 року.

Стягнути з державного бюджету України на користь позивача судовий збір в розмірі 1018 грн.16 коп. (одна тисяча вісімнадцять гривень 16 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 20 вересня 2012 року.

СуддяО.А. Дибова