Постанова

від 19.09.2012 по справі 5006/46/8/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" вересня 2012 р. Справа № 5006/46/8/2012

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М., суддівБакуліної С.В., Рогач Л.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Колективного підприємства Ясинуватський ВРП НВД-1 на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. у справі№5006/46/8/2012 Господарського судуДонецької області за позовомКолективного підприємства Ясинуватський ВРП НВД-1 доДержавного підприємства "Донецька залізниця" третя особаЯсинуватська дистанція колії державного підприємства "Донецька залізниця" провідшкодування збитків

за участю представників

- відповідача:Лашук Я.Г. (довіреність від 07.02.12р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Колективне підприємство Ясинуватський ВРП НВД-1 (далі -позивач) просило стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" (далі -відповідач) 40906,16 грн., з яких 39292,65 грн. -збитки в розмірі вартості демонтованих об'єктів, 800,00 грн. -вартість проведеної грошової оцінки демонтованих об'єктів, 813,51 грн. - вартість технічного звіту про стан під'їзної колії. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, від імені якого на відповідній правовій підставі діє Ясинуватська дистанція колії державного підприємства "Донецька залізниця" (далі -третя особа) без законних правових підстав демонтував "споруду залізничної колії бази №2-Ф" і "споруду залізничної колії бази №2-Н", які належать позивачу, чим завдано збитків. В позовній заяві позивач просив суд також стягнути з відповідача суму сплачених позивачем судових витрат: судовий збір в розмірі 455,60 грн., та оплату послуг адвоката в розмірі 4650,00 грн.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 29.05.2012р. (суддя Савченко С.В.) позов задоволений частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 39292,65 грн. збитків, 800,00 грн. вартості проведеної грошової оцінки демонтованих об'єктів, та 813,51 грн. вартості технічного звіту про стан під'їзної колії, в іншій частині позову відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Чернота Л.Ф., судді Бойченко К.І., Діброва Г.І.) рішення місцевого господарського суду скасовано, прийнято нове, яким в задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити без змін оскаржену постанову суду, посилаючись на те, що постанова суду є законною і обґрунтованою, а доводи, викладені в касаційній скарзі, висновків суду не спростовують.

Позивач та третя особа не використали наданого законом права на участь своїх представників у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі укладеного 30.06.1994р. між Донецьким регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області та орендним підприємством Ясинуватський ВРП НВД-1 (попередником позивача) договору купівлі - продажу орендного підприємства Ясинуватського ВРП НВД-1 №565, останнє придбало державне майно, яке розташоване за адресою: 343870, м.Ясинувата, вул.Октябрьська, буд.№182, яке було передано організації орендарів у тимчасове користування за договором оренди з правом викупу від 31.03.1994р. Умови викупу обумовлені договором оренди від 31.03.1994р.

Начальником відділення Фонду державного майна України в Донецькій області видано та підписано перелік нерухомого майна, яке приватизоване у складі цілісного майнового комплексу орендного підприємства "Ясинуватський ВРП НВД-1" від 06.02.2001р. №360, відповідно до якого об'єкти "споруда залізничної колії бази №2-Ф" та "споруда залізничної колії бази №2-Н" входять до нього за номерами 61 та 63 відповідно.

Право власності позивача на вищевказані об'єкти підтверджуються також реєстраційним посвідченням №1726 від 26.10.1997р. про державну реєстрацію майна.

Відповідачем названі об'єкти були демонтовані з посиланням на наказ керівника ДП "Донецька залізниця" Рогова Н.В. від 03.10.2011р. №Н/191, факт демонтажу споруд сторонами визнається.

15.02.2012р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія про перерахування вартості демонтованих об'єктів, яка залишена відповідачем без відповіді, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду про відшкодування збитків.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що вказаними діями відповідача позивачу завдано збитки, розмір яких позивачем підтверджено.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в позові, своє рішення мотивував тим, що оскільки судової експертизи проведено не було, то позивачем не доведено розміру збитків.

Між тим, з такими висновками суду апеляційної інстанції не можна погодитись виходячи з наступного.

На підтвердження розміру завданих збитків позивачем в суді першої інстанції було надано звіт про незалежну грошову оцінку під'їзної колії, та технічний висновок про стан під'їзної колії, згідно яких суд першої інстанції дійшов висновку про те, що прямі матеріальні збитки позивача складають 39292,65 грн.

Відповідно ж до приписів статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

При цьому, частиною п'ятою статті 42 наведеного кодексу визначено, що висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Згідно статті 33 зазначеного кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Разом з тим, суд касаційної інстанції зазначає, що статтею 38 Господарського процесуального кодексу України як суду першої інстанції, так і апеляційної, з урахуванням положень статті 101 цього кодексу, не надано повноважень на витребування доказів, якщо про це не подано клопотання, відтак, відповідно до вимог статті 33 цього кодексу, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З рішення місцевого господарського суду вбачається, що позивач надав суду докази на підтвердження вартості зазначеного майна, відповідач цих обставин у порядку змагальності не спростував. При цьому судом апеляційної інстанції не встановлено що надані докази не є належними та допустимими, а з наведених норм права вбачається, що доводи суду апеляційної інстанції про підтвердження таких обставин лише висновком судової експертизи, не ґрунтуються на наведених нормах права.

Відтак, постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, та необґрунтованою.

Відповідно до приписів статті 22 Цивільного кодексу України збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, та особа, якій їх завдано, має право на їх відшкодування.

Таким чином встановивши належність зазначеного майна позивачу, незаконність дій відповідача, та розмір збитків, місцевий господарський суд дійшов до правомірного висновку щодо наявності правових підстав для їх відшкодування.

Разом з тим, резолютивна частина рішення місцевого суду підлягає зміні у зв'язку з наступним.

В резолютивній частині свого рішення місцевий суд, фактично задовольнивши позовні вимоги, вказав про їх часткове задоволення, оскільки відніс вимоги, викладені в позовній заяві, про розподіл витрат на послуги адвоката до позовних.

Натомість згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України оплата послуг адвоката віднесена до судових витрат, а відповідно до ч.5 статті 49 цього кодексу суми, які підлягають сплаті, зокрема, за послуги адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на послуги адвоката є судовими витратами і не входять до об'єму позовних вимог, які направлені на захист порушеного суб'єктивного права позивача і є відповідним способом його захисту.

Відтак, враховуючи викладене, постанова апеляційного господарського суду підлягає скасуванню як така, що прийнята з порушенням вимог процесуального права, а рішення місцевого господарського суду -зміні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.5, ч.1 ст. 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Колективного підприємства Ясинуватський ВРП НВД-1 задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2012р. скасувати, а рішення Господарського суду Донецької області від 29.05.2012р. у справі №5006/46/8/2012 змінити.

В частині першій резолютивної частини рішення Господарського суду Донецької області від 29.05.2012р. слова ", стягнення судових витрат та витрат на послуги адвоката" та останнє слово "частково", виключити.

В частині третій резолютивної частини рішення суму "1610 грн. 13 коп." замінити на "1609 (тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп."

Частину четверту резолютивної частини рішення виключити.

В іншій частині рішення Господарського суду Донецької області від 29.05.2012р. залишити без змін.

Стягнути з Державного підприємства "Донецька залізниця" на користь Колективного підприємства Ясинуватський ВРП НВД-1 витрати позивача на сплату судового збору за подання касаційної скарги в сумі 804 (вісімсот чотири) грн. 75 коп.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді С.В. Бакуліна

Л.І. Рогач