Рішення

від 15.08.2012 по справі 5006/48/5/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.08.12 р. Справа № 5006/48/5/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"

до Державного підприємства "Горлівський хімічний завод"

про стягнення 216 316,42 грн.

за участю представників:

від позивача Позняр С.В. - представник

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про стягнення з Державного підприємства "Горлівський хімічний завод" заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 20 759,00 грн., заборгованості за спожиту реактивну електроенергію у розмірі 159,17 грн., пені у розмірі 1 142,98 грн., 3% річних у розмірі 112 008,89 грн. та інфляційних втрат у сумі 82 246,38 грн.

В обґрунтування с?воїх позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання електричної енергії № 43 від 11.03.2003 щодо повної та своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії за період з травня 2011 року по лютий 2012 року, а також на невиконання рішень господарського суду Донецької області, якими з відповідача було стягнуто заборгованість за спожиту електричну енергію за вказаним договором, у зв'язку з чим позивачем також донараховано відповідачу пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позов визнав частково в частині стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію та спожиту реактивну електроенергію. В частині стягнення інфляційних втрат, 3% річних та пені просив у позові відмовити, посилаючись на наявні?сть порушеної відносно Держа?вного підприємства "Горлівський хімічний завод" справи про банкрутство, зазначив, що протягом дії морато?рію не нараховується неустой?ка (пеня, штраф), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В:

11.03.2003 між Відкритим акціонерним товариством "Донецькобленерго" (електропостачальна організація), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", та Державним підприємством "Горлівський хімічний завод" (споживач) укладено договір № 43 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач користується електроенергією та оплачує постачальнику електричної енергії її вартість згідно з умовами цього договору та додатків до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Згідно з п. 2.1.1 Договору постачальник зобов'язаний постачати споживачу електроенергію, як різновид товарної продукції, в межах 32000 кВт приєднаної (дозволеної до використання) потужності.

Споживач згідно з п.п. 2.2.2, 2.2.3 Договору зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 5 "Порядок розрахунків за електроенергію", а також оплачувати генерацію та споживання реактивної електричної енергії електроустановок споживача згідно з Додатком № 10 до Договору та (або) 10а "Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії".

Пунктом 2 Додатку № 5 до Договору передбачено, що споживачі здійснюють оплату в залежності від обсягу місячного споживання за такими термінами:

- при споживанні до 1 тис. кВтг - 1 раз до 26 числа розрахункового місяця;

- при споживанні від 1 тис. кВтг до 30 тис. кВтг - 2 рази 15 та 27 числа розрахункового місяця - 15 числа 50% і 27 числа - остаточне місячне споживання;

- при споживанні від 30 тис. кВтг до 100 тис. кВтг - 2 планових платежа 12 і 25 числа розрахункового місяця по 50% очікуваного місячного споживання і до 05 числа наступного місяця остаточний розрахунок;

- при споживанні від 100 тис. кВтг і більше платежі здійснюються щотижнево, кожного четверга по 25% і остаточний 05 числа слідуючого за розрахунковим місяцем.

Оплата отриманого споживачем рахунку повинна виконуватись протягом не більше 5 календарних днів (п. 3 Додатку № 5 до Договору).

Відповідно до складених сторонами актів прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) за Договором, постачальник поставив споживачу електричну енергію у наступному обсязі:

- у травні 2011 року: активна електрична енергія - 309 кВт/год, реактивна електрична енергія - 247 кВАр/год.;

- у червні 2011 року: активна електрична енергія - 339 кВт/год, реактивна електрична енергія - 0 кВАр/год.;

- у липні 2011 року: активна електрична енергія - 378 кВт/год, реактивна електрична енергія - 302 кВАр/год.;

- у серпні 2011 року: активна електрична енергія - 534 кВт/год, реактивна електрична енергія - 427 кВАр/год.;

- у вересні 2011 року: активна електрична енергія - 897 кВт/год, реактивна електрична енергія - 718 кВАр/год.;

- у жовтні 2011 року: активна електрична енергія - 3711 кВт/год, реактивна електрична енергія - 2969 кВАр/год.;

- у листопаді 2011 року: активна електрична енергія - 19085 кВт/год, реактивна електрична енергія - 998 кВАр/год.;

- у грудні 2011 року: активна електрична енергія - 375 кВт/год, реактивна електрична енергія - 300 кВАр/год.;

- у січні 2012 року: активна електрична енергія - 336 кВт/год, реактивна електрична енергія - 269 кВАр/год.;

- у лютому 2012 року: активна електрична енергія - 321 кВт/год, реактивна електрична енергія - 257 кВАр/год.;

Відповідачем визнано факт споживання ним зазначеної кількості активної електричної енергії за період травень 2011року - лютий 2012 року.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, якою передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму їх використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Пунктом 2 ст. 275 Господарського кодексу України передбачено, що відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Частинами 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу активну електричну енергію у період з травня 2011 року по лютий 2012 року, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами приймання-передачі та рахунками за електроенергію, що отримані особисто представником відповідача.

Однак, відповідач порушив умови Договору, здійснив оплату за поставлену електричну енергію не у повному обсязі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену у період з травня 2011 року по лютий 2012 року активну електричну енергію у розмірі 20 759,00 грн., реактивну електричну енергію у розмірі 159,17 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідачем зобов'язання з оплати спожитої електроенергії в порядку та строки, встановлені Договором, не виконані. Заборгованість відповідача за період з травня 2011 року по лютий 2012 року за спожиту активну енергію становить 20 759,00 грн., реактивну електричну енергію - 159,17 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Наведений позивачем розрахунок відповідач не спростував та підтвердив наявність у нього заборгованості у вказаному розмірі.

З наведеним позивачем розрахунком відповідач погоджується.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором № 43 відповідачем суду не представлено.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну енергію у розмірі 20 759,00 грн. та реактивну електричну енергію у розмірі 159,17 грн. підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача штрафні санкції за прострочення виконання вищевказаної заборгованості, а саме: пеню у розмірі 1 068,75 грн., 3% річних у розмірі 206,85 грн. та інфляційні втрати в сумі 180,75 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторонами в п. 4.2.1 Договору погоджено, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.2-2.2.3 Договору з порушенням термінів, визначених Додатком №5 до Договору "Порядок розрахунків за електроенергію", споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 1% за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Отже, стягненню в примусовому порядку підлягає сума пені, обмежена законодавством. В свою чергу, умови договору, зокрема і в частині сплати штрафних санкцій у більшому розмірі, є обов'язковими для сторін та можуть бути виконані в добровільному порядку.

Оскільки визначений сторонами у договорі розмір пені перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, розрахунок пені проводиться відповідно до вимог вищезазначеної норми.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, у тому числі, Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

З огляду на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії за період з травня 2011 року по лютий 2012 року, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені нарахованої на заборгованість за період з травня 2011 року по січень 2012 року є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії за період з травня 2011 року по січень 2012 року на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Рішеннями господарського суду Донецької області з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за споживання електричної енергії за договором № 43 від 11.03.2003, за різні періоди часу, а саме:

- рішенням господарського суду Донецької області по справі № 20/297 від 21.08.2007 з відповідача на користь позивача було стягнуто 1 583 730,64 грн. боргу за активну електричну енергію, 163 354,34 грн. - боргу за реактивну електроенергію;

- рішенням господарського суду Донецької області від 20.12.2007 по справі № 7/291 на користь позивача було стягнуто заборгованість за спожиту активну електроенергію у сумі 1 345 284,82 грн., 3% річних у сумі 102 798,41 грн., інфляційні втрати у сумі 429 893,22 грн.;

- рішенням господарського суду Донецької області від 15.01.2009 по справі № 25/235 з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість 2008 року за спожиту активну електроенергію за період червень-жовтень у сумі 323 709,88 грн., за реактивну електроенергію у розмірі 18 318,24 грн., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електроенергії у сумі 53 951,64 грн., а також пеню у розмірі 17 040,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 259,17грн. та 3% річних у розмірі 2 122,12 грн.;

- рішенням господарського суду Донецької області від 10.03.2009 по справі № 25/17 на користь позивача було стягнено заборгованість за спожиту у липні-листопаді 2008 року активну електроенергію у сумі 205 640,59 грн., заборгованість за реактивну електроенергію, спожиту у листопаді 2008 року, у розмірі 14 400,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 2 775,00 грн., 3% річних у розмірі 1 213,58 грн.;

- рішенням господарського суду Донецької області від 02.04.2009 по справі № 7/27 на користь позивача було стягнуто з відповідача заборгованість за активну електроенергію, спожиту у листопаді-грудні 2008 року у сумі 150 142,67 грн., заборгованість за реактивну електроенергію, спожиту за період листопад-грудень 2008 року у сумі 8 341,04 грн., 3% річних у сумі 320,65 грн., інфляційні втрати у сумі 2929,63 грн., пеню у сумі 2 665,18 грн., а також заборгованість за активну електроенергію за додатковою угодою про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості №303-Г за грудень 2008-січень 2009 у сумі 96 596,14 грн., заборгованість за перевищення договірних величин за додатковою угодою про реструктуризацію та порядок погашення заборгованості №303-Г за грудень 2008 року у сумі 43 406,92 грн., інфляційні втрати у розмірі 771,29грн., та 3% річних у розмірі 79,21 грн., які нараховані на суму боргу за активну електроенергію за період грудень 2008-січень 2009 за додатковою угодою №303-Г до договору;

- рішенням господарського суду у справі № 25/64 від 28.04.2009 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за активну електроенергію в сумі 177 352,89 грн., заборгованість за реактивну електроенергію в сумі 11 377,10 грн., спожиті в січні-лютому 2009 року, інфляційні втрати в сумі 2 746,47 грн., 3% річних в сумі 372,58 грн.;

- рішенням господарського суду Донецької області у справі № 7/178 від 27.07.2009 стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за спожиту у березні-травні 2009 року активну електричну енергію у розмірі 202 358,20 грн., реактивну електроенергію у розмірі 16 387,17 грн.;

- рішенням господарського суду Донецької області від 10.11.2009 по справі № 10/185 стягнуто заборгованість за період червень-липень 2009 року за спожиту активну електроенергію у сумі 97 462,37 грн. та за реактивну електроенергію в сумі 204 721,71грн.

- рішенням господарського суду від 02.02.2010 у справі № 10/226 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за спожиту активну електроенергію в сумі 198 452,88грн., реактивну електроенергію в сумі 12 349,86 грн. за період серпень-жовтень 2009 року;

- рішенням господарського суду від 12.05.2010р. по справі № 25/86 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за спожиту протягом листопада 2009 року та січня 2010 року активну електроенергію в сумі 110 302,80 грн., реактивну електроенергію в сумі 20 546,48 грн., інфляційні втрати в сумі 4 566,06 грн., 3% річних 868,50 грн., пеню в сумі 5 934,77 грн.;

- рішенням господарського суду від 26.08.2010 по справі № 38/148 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за спожиту за період лютий-квітень 2010 року активну електроенергію в сумі 77 294,26 грн., реактивну електроенергію в сумі 43 550,12 грн., інфляційні втрати в сумі 429,78грн., 3% річних у сумі 557,85грн., пеню у сумі 3 811,99грн.;

- рішенням господарського суду від 01.02.2011 по справі № 38/270 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за спожиту протягом грудня 2009 року, травня-жовтня 2010 року активну електроенергію в сумі 27 095,69 грн., реактивну електроенергію в сумі 15 273,13 грн., інфляційні втрати в сумі 1 989,04 грн., 3% річних в сумі 503,72 грн., пеню в сумі 2 664,75 грн.;

- рішенням господарського суду від 16.06.2011 по справі № 20/56 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за спожиту у період листопад 2010 року - січень 2011 року активну електроенергію в сумі 28 619,94 грн., реактивну електроенергію в сумі 193,08 грн., інфляційні втрати в сумі 63,56 грн., 3% річних в сумі 604,47 грн., пеню в сумі 634,29 грн.;

- рішенням господарського суду від 03.08.2011 по справі № 7/156 з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за спожиту протягом лютого-квітня 2011 року активну електроенергію в сумі 41 815,57 грн., реактивну електроенергію в сумі 17,64 грн., інфляційні втрати в сумі 1 171,23 грн., 3% річних в сумі 231,91 грн., пеню в сумі 1 198,22грн..

Зазначені судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони..

Посилаючись на наявність у відповідача простроченого (невиконаного) грошового зобов'язання, позивачем донараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати на заборгованість, яка стягнута вищевказаними судовими рішеннями, а саме: пеню у розмірі 74,23 грн., 3% річних у розмірі 111 802,04 грн. та інфляційні втрати в сумі 82 065,63 грн., яку позивач також просить стягнути з відповідача.

Відповідачем не надано доказів оплати заборгованості за договором № 43 від 11.03.2003, яку було стягнуто з нього відповідно до вищезазначених рішень господарського суду Донецької області, або доказів виконання вказаних рішень.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 598 цього ж кодексу зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Як випливає з приписів ст.ст. 598-609 Цивільного кодексу України, рішення суду про стягнення грошової суми не є підставою для припинення зобов'язання.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Тривале безпідставне утримання чужих коштів призводить до їх знецінення для власника внаслідок інфляційних процесів.

Інфляція - знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги (Методологічні положення щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін, затверджені наказом Держкомстату України від 14.11.2006 №519).

Відповідно до п. 1.14 Інструкції про порядок складання та оприлюднення фінансової звітності банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 27 грудня 2007 року № 480 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 січня 2008 року за № 32/14723 індекс інфляції - індекс споживчих цін, оприлюднений Державним комітетом статистики України.

Тому при прийнятті рішення про стягнення коштів, не сплачених у строк, суд має визначити їх реальну вартість на час відшкодування - з урахуванням індексу інфляції за весь час користування такими коштами.

Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України.

Наявність судових рішень про стягнення боргу та передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України грошових сум за інші періоди невиконання боржником зобов'язання і відкриття виконавчого провадження за цими рішеннями за відсутністю реального виконання боржником свого зобов'язання (добровільно чи примусово) не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін. Аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України (постанова від 25.10.2010 у справі № 20/242).

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства господарський суд прийшов до висновку, що оскільки відповідач не сплатив до цього часу заборгованість за Договором № 43 від 11.03.2003, стягнуту відповідно до рішень господарського суду за вищевказаними справами, то позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" про донарахування 3% річних, інфляційних та пені з урахуванням строку позовної давності за кожною вимогою є обґрунтованими.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок донарахування 3% річних, інфляційних та пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства з урахуванням строку позовної давності та періоду стягнення вказаних нарахувань за вищезазначеними рішеннями судів.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на неможливість стягнення з нього пені, 3% річних та інфляційних втрат, у зв'язку порушенням провадження у справі про банкрутство відносно відповідача, суд відхиляє з огляду на наступне.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06.12.2002 № 33/22Б порушено справу про банкрутство Державного підприємства "Горлівський хімічний завод" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно з абз. 4 ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Дія мораторію (а отже і його наслідки - відсутність можливості нарахування пені) поширюється лише на ті вимоги, строк виконання яких настав до дати введення дії мораторію.

З вищевикладеного можна зробити висновок про те, що мораторій стосується лише тих вимог, строк виконання яких настав до дня введення мораторію, тобто вимог конкурсних кредиторів. В силу положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" мораторій не розповсюджує свою дію на вимоги поточних кредиторів. Тобто, мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов'язань, які виникли після дня введення мораторію, а тому не зупиняє дію заходів, направлених на забезпечення виконання таких зобов'язань.

За змістом зазначених вище норм, боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію та нести юридичну відповідальність за їх невиконання у відповідності із чинним законодавством, у тому числі оплачувати пеню та штраф за їх невиконання або неналежне виконання.

Аналогічна позиція викладена у Постановах Вищого господарського суду України №5/34-09 від 27.09.2010; № 5002-33/4815-2010 від 23.02.2011.

Згідно з ч. 1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури припиняється нарахування неустойки (штрафу, пені), процентів та інших економічних санкцій по всіх видах заборгованості банкрута.

З матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що у відношенні відповідача було винесено постанову про визнання його банкрутом.

Частиною 3 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлено, що заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 22.03.2004 у справі № 33/221Б введено процедуру санації боржника - Державного підприємства "Горлівський хімічний завод" та призначеного керуючого санацією.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 09.04.2004 у справі № 33/221Б затверджено план санації боржника - Державного підприємства "Горлівський хімічний завод".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" з дня винесення ухвали про санацію арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.

В матеріалах справи відсутні докази введення обмежень дій боржника щодо розпорядження його майном в межах процедури санації.

Враховуючи викладене, судом не приймається посилання відповідача п. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платіжоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки ухвалами господарського суду від 22.03.2004 та від 09.09.2004 у справі № 33/221Б введено процедуру санації та затверджено план санації боржника, а згідно з п. 3 ст. 12 цього Закону, заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Горлівський хімічний завод" (84610, Донецька область, м. Горлівка, вул. Шербакова, 5, ідентифікаційний код 14310945) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, Донецька область, м. Горлівка, проспект Леніна, 11, ідентифікаційний код 00131268) заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 20 759 (двадцять тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп., заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію у розмірі 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 17 коп., пеню у розмірі 1 142 (одна тисяча сто сорок дві) грн. 98 коп., 3% річних у розмірі 112 008 (сто дванадцять тисяч вісім) грн. 89 коп., інфляційні втрати в сумі 82 246 (вісімдесят дві тисячі двісті сорок шість) грн. 38 коп. та 4 326 (чотири тисячі триста двадцять шість) грн. 33 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 17.08.2012

Суддя Сажнева М.В.