Рішення

від 17.07.2012 по справі 5006/48/4/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.07.12 р. Справа № 5006/48/4/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго"

до Приватного підприємства "Фірма Ліко"

про про стягнення 701,51 грн.

за участю представників:

від позивача Позднякова І.О. - представник

від відповідача не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" до Приватного підприємства "Фірма Ліко" про стягнення заборгованості за спожиту активну електроенергію у розмірі 631,65 грн., заборгованості за перевищення договірних величин споживання у розмірі 43,02 грн., пені у розмірі 20,81 грн., 3% річних у розмірі 4,14 грн. та інфляційних втрат у сумі 1,89 грн..

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилає?ться на неналежне виконання відповідачем умов договору постачання електричної енергії № 1689 від 28.03.1997 щодо своєчасної вартості спожитої електричної енергії.

Відповідач відзив?у та письмових пояснень на поз?ов не подав, явку своїх представників в судові засідання не забезпечив. Ухвали про призначення розгляду справи та про її відкладення направлялись відповідачу рекомендованою кореспонденцією за юридичною адресою. Про місце, дату та час с?удових засідань, відповідач б?ув повідомлений належним чин?ом, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуаль?ного кодексу України разі від?сутності сторін за адресою, за?значеною в Єдиному державном?у реєстрі юридичних осіб та фі?зичних осіб-підприємців, вваж?ається, що ухвала про порушенн?я провадження у справі вручен?а їм належним чином. Доказів на підтвердження поважних причин невиконання вимог ухвали суду та нез'явлення в судове засідання відповідач суду не надав. Заявлені позовні вимоги не заперечив.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається судом за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

28.03.1997 між Державною акціонерною електропостачальною організацією "Донецькобленерго" (електропостачальна організація), правонаступником якої є згідно статуту ВАТ "Донецькобленерго" і статуту ПАТ "ДТЕК Донецькобленерго" є Публічне акціонерне товариство "ДТЕК Донецькобленерго", та Повним товариством "Лавров і Коновалов "Фірма "Ліко" (споживач) укладено договір № 1689 про постачання електричної енергії (далі - Договір).

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №06/3-16/1475 від 10.07.2012 наданого Головним управлінням статистики у Донецькій області у відповідь на запит суду Приватне підприємство "Фірма "Ліко" (ідентифікаційний код 23033769) створено шляхом реорганізації Повного товариства "Лавров і Коновалов "Фірма Ліко" (ідентифікаційний код 23033769).

Відповідно до ст. 108 Цивільного кодексу України перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми.

У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Згідно з п. 6 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 118 від 22.01.1996 ідентифікаційний код зберігається за суб'єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним.

У разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код.

Таким чином, Приватне підприємство "Фірма Ліко" є правонаступником Повного товариства "Лавров і Коновалов "Фірма "Ліко".

Предметом вказаного Договору є умови поставки, порядок реалізації електричної енергії та її використання на межі балансової приналежності між електропостачальною організацією та споживачем.

Відповідно до п. 5 Договору даний Договір укладено до 28.03.1998 і вступає в дію з 28.03.1997 та вважається продовженим, якщо за місяць до закінчення строку дії Договору не надійде заява однієї з сторін про відмову від даного Договору або його перегляд.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази надіслання на адреси сторін заяв про припинення Договору, та позивачем підтверджується, що вказані заяви не надсилались, суд приходить до висновку, що строк дії Договору неодноразово було пролонговано на той самий термін і на тих самих умовах, які були ним передбачені.

Пунктом 4.1.3 Договору передбачено, що плата за електроенергію стягується в формі планових платежів в наступні строки та наступних розмірах: до 10 числа поточного розрахункового періоду - перший плановий платіж в розмірі 50% вартості середньомісячного споживання електроенергії та прикінцевий розрахунок за попередній розрахунковий період; 20 числа поточного розрахункового періоду - другий плановий платіж в розмірі 50% вартості середньомісячного споживання електроенергії.

Розрахунковий період встановлено споживачу з 25 числа місяця до такого ж числа наступного місяця (п. 1 Додатку № 5 до Договору).

Згідно з абз. 2 п. 7 додатку № 5 до Договору за результатами розрахункового періоду споживачем та постачальником електричної енергії визначається фактичний обсяг поставленої споживачу електричної енергії та оформлюється додаток № 22 "Акт прийняття-передавання товарної продукції".

Відповідно до п. 2 Додатку № 5 до Договору споживач 25 числа кожного місяця самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів та надає постачальнику звіт про обсяги спожитої за розрахунковий період електричної енергії за встановленою формою.

Якщо постачальник не отримав у зазначений термін дані про обсяги спожитої електричної енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії за поточний розрахунковий період здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період (п. 2.6 Додатку № 5 до Договору).

З огляду на те, що споживачем у встановлений термін не було надано звіт про обсяги спожитої за лютий 2012 року електричної енергії за встановленою формою, постачальником було розраховано обсяги спожитої електроенергії за вказаний період, виходячи з середньодобового обсягу спожитої електроенергії за попередній розрахунковий період.

Відповідно до складених позивачем актів приймання-передавання товарної продукції (електроенергії) за Договором, постачальник поставив споживачу електричну енергію у наступному обсязі:

- у січні 2012 року: активна електрична енергія - 747 кВт/год, реактивна електрична енергія - 0 кВАр/год.;

- у лютому 2012 року: активна електрична енергія - 848 кВт/год, реактивна електрична енергія - 0 кВАр/год.;

Відповідачем не спростовано факт споживання ним зазначеної кількості активної електричної енергії за період січень-лютий 2012.

В матеріалах справи містяться докази надсилання позивачем на адресу відповідача актів приймання-передавання товарної продукції за Договором за січень-лютий 2012 року та відповідних рахунків за електроенергію.

Згідно з п. 4.5 Додатку № 5 до Договору розрахунку за електричну енергію здійснюється до початку розрахункового періоду шляхом перерахування споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання попередньої оплати заявленого на розрахунковий період обсягу споживання електричної енергії, включаючи ПДВ.

Відповідно до п. 7 Додатку № 5 до Договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначених на підставі показів розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) з урахуванням сум, що надійшли від споживача. Для проведення остаточного розрахунку споживач у термін до 3 робочих днів з дня закінчення розрахункового періоду повинен отримати в розрахунковому відділі відповідного РЕМ рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений споживачем протягом 5 банківських днів з дня його отримання, якщо споживач здійснює оплату самостійно, та 10 банківських днів, якщо споживач здійснює оплату через свою головну структуру. В разі неявки споживача для отримання рахунку постачальних направляє рахунок споживачу рекомендованим листом. У такому разі рахунок вважається отриманим споживачем з дня його відправлення (п.п. 1, 7 Додатку №5 до Договору).

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" та п. 1.3 Правил користування електричною енергією, споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Правила регулюють взаємовідносини, які виникають в процесі продажу і купівлі електричної енергії між виробниками або постачальниками електричної енергії та споживачами (на роздрібному ринку електричної енергії). Дія Правил поширюється на всіх юридичних осіб та фізичних осіб (крім населення).

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором енергопостачання.

У відповідності до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме поставив відповідачу активну електричну енергію у період січень-лютий 2012 року, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі актами приймання-передачі та рахунками за електроенергію, що надсилались на адресу відповідача.

Однак, відповідач порушив умови Договору, здійснив оплату за поставлену електричну енергію не у повному обсязі та перевищив договірні величини споживання у лютому 2012 року.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії та перевищення договірних величин, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за поставлену активну електричну енергію у розмірі 631,65грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідачем зобов'язання з оплати спожитої електроенергії в порядку та строки, встановлені Договором, не виконані. Заборгованість відповідача за лютий 2012 року за використану активну енергію становить 631,65 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Наведений позивачем розрахунок відповідач не спростував.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав. Належних доказів погашення заборгованості за Договором відповідачем суду не надано.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну електричну енергію у розмірі 631,65 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до додатку № 13 "Договірні величини споживання електричної енергії" до Договору, узгодженими величинами електроспоживання на січень 2012 року є 0,8 тис. кВт/год, на лютий 2012 року - 0,8 тис. кВт/год.

Посилаючись на перевищення споживачем у лютому 2012 обсягу договірної величини споживання електричної енергії, несплату останнім вартості перевищення договірної величини електроспоживання у повному обсязі, позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 43,02 грн.

Згідно з п. 6.1 Договору відносно питань, які не обумовлені даним Договором сторони керуються чинним законодавством та нормативними документами, Правилами користування електричної енергії (далі ПКЕЕ).

Згідно п. 4.4 ПКЕЕ, споживач має право протягом розрахункового періоду звернутися до постачальника електричної енергії за регульованим тарифом із заявою щодо коригування договірної величини споживання електричної енергії. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом протягом п'яти робочих днів від дня отримання звернення розглядає заяву споживача, приймає рішення за цим зверненням та не пізніше шостого робочого дня від дня отримання звернення письмово повідомляє споживача про результати розгляду заяви. Пропозиції споживача щодо коригування договірних величин є пріоритетними за умови попередньої оплати додатково заявлених обсягів та отримання постачальником за регульованим тарифом заяви споживача не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення розрахункового періоду. Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право відмовити споживачу в коригуванні (збільшенні) договірних величин у разі невиконання споживачем своїх зобов'язань щодо оплати електричної енергії за договором про постачання електричної енергії.

Матеріали справи не містять доказів звернення відповідача до позивача із заявою про коригування (збільшення) договірних величин електроспоживання на лютий 2012 року.

Згідно акту прийому-передачі за лютий 2012 року відповідач фактично спожив 848 кВт/год. Перевищення договірної величини активної електроенергії складає: кількість фактично спожитої величини активної електроенергії 848 кВт/год - кількість договірної величини активної електроенергії 800 кВт/год = 48 кВт/год).

На виконання умов Договору постачальник направив відповідачу з супровідним листом № 1296 від 02.03.2012 повідомлення за перевищення договірної величини споживання активної електроенергії №1293 від 02.03.2012 та відповідний рахунок №30/1689.142507 від 02.03.2012 на суму 43,02 грн.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Зазначений вище рахунок №30/1689.142507 на момент розгляду справи відповідачем у повному обсязі не оплачений, у зв'язку з чим наявне грошове зобов'язання за перевищення договірних величин споживання електричної енергії за лютий 2012 року в сумі 43,02 грн., що підтверджено матеріалами справи, а тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 20,81 грн., 3% річних у розмірі 4,14 грн. та інфляційні втрати в сумі 1,89 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ст. 218 Господарського кодексу України).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Сторонами в п. 8 Додатку № 5 до Договору погоджено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань постачальних проводить споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі день оплати, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

З огляду на те, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання з оплати оплати спожитої електричної енергії, відповідальність у вигляді пені за прострочення виконання зобов'язання передбачена Договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є правомірними та підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати спожитої електричної енергії на користь позивача встановлений судом та по суті відповідачем не спростований, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних та втрат від інфляції визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню за розрахунком позивача перевіреним судом та неоспореним відповідачем.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Фірма "Ліко" (84112, Донецька обл., м.Слов'янськ, вул. Комунарів, 28, кв. 60, ідентифікаційний код 23033769, з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Донецькобленерго" (84601, Донецька обл., м.Горлівка, проспект Леніна, 11, ідентифікаційний код 00131268) заборгованість за спожиту активну електроенергію у розмірі 631 (шістсот тридцять одна) грн. 65 коп., заборгованість за перевищення договірних величин споживання електричної енергії у розмірі 43 (сорок три) грн. 02 коп., пеню у розмірі 20 (двадцять) грн. 81 коп., 3% річних у розмірі 4 (чотири) грн. 14 коп., інфляційні втрати в сумі 1 (одна) грн. 89 коп. та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складення повного рішення 23.07.2012

Суддя Сажнева М.В.