Рішення

від 20.09.2012 по справі 8/5014/2114/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

20.09.12 Справа № 8/5014/2114/2012

За позовом Луганської міської ради, м. Луганськ,

до Малого підприємства науково-запроваджувального центру "Інфорон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, м. Луганськ, -

про стягнення 37 326 грн. 19 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача -Кожихов А.Ю. -головний спеціаліст-юрисконсульт, - довіреність №И01/03-31/1783/0/2-12 від 19.03.12 року;

від відповідача -представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за землю за період з 01.08.11 року по 31.05.12 року у сумі 36782,80 грн. та пені за період з 01.10.11 року по 31.03.12 року у сумі 543,39 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди землі №1993, укладеного між сторонами 01.06.04 року, державна реєстрація від 09.07.04 року №5068.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 06.09.12 року до 20.09.12 року -у зв'язку з неявкою відповідача та невиконанням ним вимог суду про надання документів та доказів.

До початку судового засідання 20.09.12 року від позивача надійшло клопотання про відмову від здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, яке судом задоволено.

У судовому засіданні він підтримав свої позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судових слухань, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;26).

Позивач у позовній заяв вказав, що відповідач знаходиться за адресою: м. Луганськ, вул. Оборонна, 7, кв.42 (а.с.2-5), що підтверджується також спеціальним витягом з ЄДР №14616114 від 06.09.12 року (а.с.19-20).

Станом на день розгляду цього спору оператор поштового зв'язку не повернув до суду поштові відправлення, у яких суд спрямував на адресу відповідача ухвали про порушення провадження по справі та про відкладення її розгляду.

З огляду на викладене суд керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Позивач не заперечив проти розгляду спору у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.4 3 ,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, а також пунктом 3.9.2 вищезгаданої постанови пленуму ВГСУ, відповідно до якого у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності відповідача, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Заслухавши позивача, дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

01.06.04 року між позивачем (орендодавець) та відповідачем (орендар), у нотаріальній формі (за реєстром №1993), укладено договір оренди землі, відповідно до якого на підставі рішення Луганської міської ради від 02.03.04 року №18/146 орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування терміном на 49 років (п.7) земельну ділянку площею 0,2684 га (п.2), нормативною грошовою оцінкою 626477,81 грн. (п.4), під розміщену нежитлову будівлю, розміщення стоянки тимчасового перебування автотранспорту (без права здійснення будівельних робіт) та благоустрій прилеглої території (без права здійснення будівельних робіт), яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Совєтська,26 (п.1;14).

Річна орендна плата встановлюється у розмірі земельного податку (річного), який діє на момент укладення договору оренди земельної ділянки, збільшеної на коефіцієнт 2,5, у гривнях (п.8), безготівково, у сумі 15661,95 грн. (п.8.1), яка щороку, станом на 1 січня поточного року, індексується на коефіцієнт, який застосовується для індексації грошової оцінки земель, порядок проведення якої затверджується Кабінетом Міністрів України (п.9); обчислення розміру річної орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п.10).

Згідно п.11 договору орендна плата сплачується за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, у грошовій безготівковій формі щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п.11).

Розмір орендної плати переглядається один раз на рік у разі:

зміни умов господарювання, передбачених договором;

зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, у т.ч. внаслідок інфляції;

погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;

в інших випадках, передбачених законом (п.12).

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,023% неоплаченої суми за кожний день прострочення (п.13).

Орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п.25.4).

Орендар зобов'язаний виконувати обов'язки, передбачені Земельним кодексом України (п.28.2).

Сторони домовилися, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін, а у разі недосягнення згоди -у судовому порядку (п.31).

За невиконання або неналежне виконання сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п.36).

Державна реєстрація договору здійснена 09.07.04 року за №5068 (а.с.10-11; 12-13).

Позивач стверджує, що орендар у період з 01.08.11 року по 31.05.12 року не вносив орендну плату, у зв'язку з чим утворилася заборгованість у сумі 36782,08 грн. (а.с.9).

Оскільки орендар не вжив заходів до її погашення, позивач, керуючись умовами п.13 договору та чинним законодавством, на суму основного боргу нарахував пеню за період з 01.10.11 року по 31.03.12 року у сумі 543,39 грн., - а разом 37326,19 грн., які просить стягнути з відповідача.

Останній позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Заслухавши позивача, оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно ст.14 Конституції України та ст.1 Земельного кодексу України (далі -ЗКУ) земля є основним національним багатством, яке перебуває під особливою охороною держави.

Предметом вищезгаданого договору оренди є земельна ділянка комунальної форми власності.

Розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень сільських, селищних, міських рад (п. "а" частини 1 ст.12 ЗКУ).

Землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ та міст, є комунальною власністю (ч. 1 ст.83 ЗКУ), - тобто в даному випадку згадувана у рішенні земельна ділянка належить на праві власності територіальній громаді міста Луганська, а органом, на який законом покладено повноваження по здійсненню відповідних функцій з розпорядження земельними ділянками, є Луганська міська рада.

Правовідносини щодо оренди землі врегульовані низкою спеціальних нормативних актів, у тому числі - Законом України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі" (далі -ЗУ №161-ХІУ), відповідно до ст. 1 якого оренда землі -це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Частиною 1 ст. 2 цього Закону встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За загальним правилом (частини 1-2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі -ЦКУ)) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків ( частина 1 ст. 626 ЦКУ); він є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Як сказано у частині 3 ст. 640 Цивільного кодексу, договір, який підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 13 Закону №161-ХІУ договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Як зазначено у ст.125 Земельного кодексу України (ст.ст.14 та 20 названого Закону), право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації прав на неї, а відповідно до ч.5 ст. 126 цього Кодексу право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Частинами 1 та 2 ст. 21 Закону встановлено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю").

Частиною 1 ст. 2 Закону України від 03.07.92 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (був чинним на час укладення договору) встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки землі.

В силу ст. 13 Закону "Про плату за землю" підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 14 цього Закону визначено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на

поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

З 01.01.11 року набрав чинності Податковий кодекс України (далі -ПК України),

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень ПКУ з 01.01.11 року Закону України "Про плату за землю" припинив свою дію, а питання внесення плати за користування землею врегульовано розділом ХІІ Податкового кодексу "Плата за землю".

Відповідно до п. 287.1. ст. 287 Кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Статтею 288 Кодексу встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

За загальним правилом (п. 109.2 ст. 109 Кодексу) вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, нині чинний Податковий кодекс України також передбачає обов'язок орендарів земельних ділянок вносити плату за їх користування.

При вирішенні питання про доведеність вимог позивача про стягнення боргу з орендної плати за землю за період з 01.08.11 року по 31.05.12 року суд виходить з наступного.

Матеріалами справи належним чином доведено, що відповідач не вносив орендну плату упродовж зазначеного періоду часу, - тобто він повинен нести цивільно-правову відповідальність за невнесення орендної плати, - оскільки згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено в договорі чи в законі.

Такого права відповідачеві згідно умовам вищезгаданого договору оренди землі -не надано.

Як сказано в ст. 526 ЦКУ, зобов'язання повинно виконуватися належним чином згідно умовам договору та вимогам цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту чи інших вимог, які звичайно висуваються.

Частиною 1 ст. 530 ЦКУ встановлено: якщо у зобов'язанні встановлено термін (дату) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін (дату).

Орендар впродовж вказаного позивачем періоду часу не вносив орендну плату за землю.

Отже, з його боку має місце порушення зобов'язання за договором.

За загальним правилом згідно ст. 610 ЦКУ порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу встановлені правові наслідки порушення зобов'язання, а саме: у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 614 цього Кодексу особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

З огляду на порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором позивач правомірно скористався правилом частини 1 ст. 617 ЦКУ якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідач не довів наявність таких обставин.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 622 Цивільного кодексу боржник, який сплатив неустойку і відшкодував збитки, завдані порушенням зобов'язання, не звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором (ч. 1 та 2 ст.623 ЦКУ).

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4 ст. 129 ПКУ встановлено, що пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 % річних облікової ставки НБУ, яка діяла на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пунктом 5 тієї ж статті ПКУ передбачено, що зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України(далі -ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦКУ для стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено річний термін.

Позивач - з урахуванням періодів виникнення права на нарахування пені - дотримався усіх перелічених вимог чинного законодавства щодо її нарахування.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному розмірі з вищевикладених підстав.

Відповідно до ст.ст.44 та 49 ГПК України суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст.1,2,13,14,20,21 Закону України від 06.10.98 року №161-ХІУ "Про оренду землі"; ст.ст. 1,12,83 Земельного кодексу України, ст.ст. 109, 287 та 288 Податкового кодексу України, керуючись ст. 4 3 ,ч. 3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43,44,49,75,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Малого приватного підприємства науково-запроваджувальний центр "Інфорон" у вигляді товариства з обмеженою відповідальністю, ідентифікаційний код 13375026, яке знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Оборонна, 7, кв. 42, -на користь Луганської міської ради, ідентифікаційний код 26070794, яка знаходиться за адресою: місто Луганськ, вул. Коцюбинського, 14, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету Ленінського району 33214812700006, банк УДКСУ у Луганській області, МФО 804013, код 24046582, код платежу 13050200, - основний борг з орендної плати за землю у сумі 36782 (тридцять шість тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 80 коп., пеню у сумі 543 (п'ятсот сороку три) грн. 39 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 85 ГПК України у судовому засіданні 20.09.12 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано -21 вересня 2012 року.

Суддя А.П.Середа