Постанова

від 19.09.2012 по справі 5019/695/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2012 року Справа № 5019/695/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Василишин А.Р.

при секретарі Левчук І.О.

за участю представників сторін:

позивача: представник Цимбалюк І.О.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємця Самсонюка Петра Богдановича на рішення господарського суду Рівненської області від 27.06.12р. у справі № 5019/695/12 (суддя Романюк Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТГА"

до відповідача Приватного підприємця Самсонюка Петра Богдановича

про стягнення в сумі 104 073 грн. 92 коп.

ВСТАНОВИВ :

Розпорядженням в.о. голови Рівненського апеляційного господарського суду від 18.09.12 р. у зв'язку із неможливістю прийняти участь в судовому засіданні зі справи № 5019/695/12 судді Філіпової Т.Л., через участь в судових засіданнях в складі колегій суддів по інших справах та відповідно до затверджених складів колегій, внесено зміни до складу колегії суддів, окрім заміни головуючого судді. У справі № 5019/695/12 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Василишин А.Р.

Рішенням господарського суду Рівненської області у справі №5019/695/12 від 27.06.12р. позовні вимоги задоволено повністю.

Рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що враховуючи наявність заборгованості за поставлений згідно Договору та додатків № 1 від 22.04.2011 р. до договору поставки № 21/04 від 21.04.2011р., № 2 та № 3 від 06.05.2011 р. до договору поставки № 21/04 від 21.04.2011р., № 4 від 13.05.2011 р. до договору поставки № 21/04 від 21.04.2011р. в сумі 82 211 грн. 01 коп. підтверджується зібраними у справі доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги ТОВ "ТГА" про стягнення з ПП Самсонюка П.Б. заборгованості за отриманий товар в сумі 82 211 грн. 01 коп., а тому позов у цій частині підлягає задоволенню. Крім того, розмір вказаної штрафної санкції, нарахованої ПП Самсонюку П.Б. та розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та не суперечить положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаних сум підлягають задоволенню в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Приватний підприємець Самсонюк Петро Богданович звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції від 27.06.12р. у справі 5019/695/12.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню. Крім того, апелянт, як на підставу скасування рішення суду першої інстанції, посилається на те, що судом не досліджено ніяких документів, крім представленого договору. Не досліджено документів, що підтверджують прийняття товару. Не представлено позивачем, на думку, апелянта, також актів звірки взаєморозрахунків. Тому стверджувати про обґрунтованість задоволеного позову немає ніяких підстав, адже ні в якій мірі не підтверджено факт поставки товарів відповідно до договору поставки, факту прийняття товару покупцем, підтвердження поставки товару первинними документами.

Представником позивача подано відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого він просить суд рішення господарського суду Рівненської області від 27.06.12р. залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення з підстав, викладених у відзиві.

Оскільки явка відповідача в судове засідання обов'язковою не визнавалася, апелянт належним чином був повідомлений про день, час і місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить повідомлення про вручення поштової кореспонденції (ухвали суду, а.с. -56), клопотань про відкладення її розгляду до суду не надходило, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі відповідача.

Рівненський апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 27.06.12р. у даній справі слід залишити без змін, а апеляційну скаргу скаржника - без задоволення, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи 21.04.2011р. між товариством з обмеженою відповідальністю "ТГА" та приватним підприємцем Самсонюком Петром Богдановичем укладено договір поставки № 21/04 (далі - Договір), згідно якого позивач здійснював поставку Нітроамофоску (далі - товар) відповідачу, в обсягах та за ціною, визначеною умовами Договору та в додатках № 1 від 22.04.2011 р. до договору поставки № 21/04 від 21.04.2011р., № 2 та № 3 від 06.05.2011 р. до договору поставки № 21/04 від 21.04.2011р., № 4 від 13.05.2011 р. до договору поставки № 21/04 від 21.04.2011р..

Відповідно до п. 1.1 Договору, у терміни і на умовах, визначених даним Договором, постачальник зобов'язується передати покупцю Нітроамофоску (надалі - товар), а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар, асортимент, ціна і кількість якого зазначаються у додатку(ах) до даного Договору.

Згідно п. 2.1. та п. 2.2. Договору ціна товару визначається в додатку(ах) до Договору, що є невід'ємною частиною Договору. Загальна ціна Договору являє сумарну вартість всього товару, що поставляється за даним Договором згідно додатку(ів), що є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п. 3.1. Договору, порядок, розміри та строки розрахунків за поставлений товар визначається в додатку(ах) до даного Договору.

Відповідно до п. 5 та п. 6 додатків № 1 від 22.04.2011 р. до договору поставки № 21/04 від 21.04.2011р., № 2 та № 3 від 06.05.2011 р. до договору поставки № 21/04 від 21.04.2011р., № 4 від 13.05.2011 р. до договору поставки № 21/04 від 21.04.2011р., оплата в розмірі 100 % від загальної вартості товару за даними додатками, здійснюється до "20" травня 2011 року. Ці додатки доповнюють договір постачання № 21/04 від 21.04.2011 р. та є його невід'ємною частиною.

Як встановлено в ході судового розгляду справи та вбачається з наявних у справі матеріалів, на виконання умов договору та додатків № 1 від 22.04.2011 р. до договору поставки № 21/04 від 21.04.2011р., № 2 та № 3 від 06.05.2011 р. до договору поставки № 21/04 від 21.04.2011р., № 4 від 13.05.2011 р. до договору поставки № 21/04 від 21.04.2011р. позивач за видатковими накладними № 1 від 22.04.2011 року, № 3 від 06.05.2011р., № 4 від 06.05.2011р. та № 5 від 13.05.2011 року (а.с. 16-19) поставив відповідачу товар (нітроамофоск) на загальну суму 454 501 грн. 01 коп., який відповідачем прийнятий без будь-яких застережень стосовно кількості чи ціни товару.

Із зібраних у справі доказів також вбачається, що відповідач вартість отриманого товару сплатив лише частково - в сумі 372 290 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням № 73 від 29.07.2011 р. (а.с. 20).

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, умови якого, за змістом вимог ч. 1 ст. 629 ЦК України, є обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

22 листопада 2011 року Позивачем була надіслана Відповідачу претензія про оплату заборгованості в сумі 82 211грн. 01 коп. (а.с.21), яка залишена Відповідачем без відповіді.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Місцевий господарський суд Рівненської області, дослідивши договір поставки та укладені до нього додатки (№ 1 від 22.04.2011р., № 2 та № 3 від 06.05.2011р. № 4 від 13.05.2011р.), первинні бухгалтерські документи (накладні, платіжні доручення на оплату) дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовної вимоги ТОВ "ТГА" про стягнення з ПП Самсонюка П.Б. заборгованості за отриманий товар в сумі 82 211 грн. 01 коп., а тому позов у цій частині задоволено правомірно.

Оскільки умовами договору поставки (п.4.8) передбачено нарахування пені в розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується неустойка, позивачем нараховано 17455грн.51коп. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань, яка підлягає стягненню із відповідача.

За змістом частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (частина 1 статті 549 ЦК України).

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Розрахунок обрахованого позивачем розміру пені був предметом розгляду як судом першої інстанції так і судом апеляційної інстанції, складений вірно, а відтак позовні вимоги в частині стягнення із відповідача пені задоволені місцевим судом правомірно.

Відповідно до змісту частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем здійснено обрахування 3% річних, яке судом задоволено правомірно.

Інфляційні втрати позивачем у позовній вимозі не виставлялися, предметом розгляду не були.

Твердження апелянта у апеляційній скарзі щодо порушення місцевим господарським судом норм матеріального права в суді апеляційної інстанції свого підтвердження не знайшло.

Натомість апелювання до апеляційного суду з приводу порушення норм процесуального права в частині неповідомлення відповідача про день та час розгляду справи, колегією суддів розцінюється як порушення процесуальних прав (зловживання такими правами), направленими на невиправдане затягування строку набрання рішенням законної сили. Матеріали справи містять зворотні повідомлення органу поштового звязку, якими відповідач повідомлявся про кожен день судового засідання (а.с.24, 30). У жодне судове засідання відповідач (його повноважний представник) не з'явилися.

З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені відповідачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 99, 101, 103 - 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Рівненської області від 27.06.12 р. у справі №5019/695/12 залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного підприємця Самсонюка Петра Богдановича - без задоволення.

Справу №5019/695/12 повернути господарському суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Василишин А.Р.