Рішення

від 13.09.2012 по справі 0552/2820/2012

ЦЕНТРАЛЬНО-МІСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МАКІЇВКИ

Центрально-Міський районний суд м.Макіївки

Справа № 0552/2820/2012

Провадження № 2/0552/1370/2012

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

13 вересня 2012 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі головуючого судді Суханової А.В. при секретарі Пащенко Г.Д., розглянув у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділення благодійного фонду «Доркас Ейд Інтернешенел Закарпаття»третя особа Катко Ференц Васильович про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення на роботі на посаді проект-координатора Відділення Міжнародного благодійного фонду «Доркас Ейд Інтернешенел Закарпаття»східний регіон з 04 травня 2012 року, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди у розмірі 5000 гривень.

В судовому засіданні позивач підтримав заявлені позовні вимоги та на їх обґрунтування зазначив, що з 01.10.2010 року він працював у відповідача на посаді проект -координатора фонду у східному регіоні. Роботу він виконував на дому в м. Макіївка через Інтернет та мобільний зв'язок. Приблизно через місяць після прийому його на роботу, офіс східного регіону, в якому він працював було переведено у м. Запоріжжя. В жовтні 2011 року відповідачем було запропоновано йому надати в письмовому вигляді свої пропозиції по поводу подальшої його роботи у відділенні благодійного фонду у зв'язку зі зміною істотних умов праці та переведення підприємства у іншу місцевість. Він надав свої пропозиції в електронному вигляді, однак, відповіді так і не отримав. Офіційне попередження про переведення його на роботу в іншу місцевість, яке було відправлене 23.04.2012 року -він отримав 28 квітня 2012 року. Електронним листом він проінформував директора Катко Ференца, що у нього є два місяця до звільнення. Однак, 28 квітня 2012 року був виданий наказ про його звільнення з 03 травня 2012 року. Відповідачем були порушені норми ст. 49-2 КЗпП України, оскільки про наступне вивільнення він був попереджений менш ніж за два місяці. 04 травня електронною поштою він отримав наказ про своє звільнення, а пізніше він отримав наказ поштою. Тобто був порушений порядок повідомлення його про зміни істотних умов праці, передбачений ст. 32 КЗпП України та порядок вивільнення працівника за ініціативою роботодавця, передбачений ст. 49-2 КЗпП України.

Представник відповідача Відділення Міжнародного благодійного фонду «Доркас Ейд Інтернешенел»- Шаланкі С.С., який діє на підставі довіреності в судовому засіданні позов не визнав і суду пояснив, що позивач працював у східному регіоні фонду на посаді проект-координатора з 01 жовтня 2010 року. На той час в регіоні не було офісу і робота виконувалась на дому у м. Макіївка Донецької області. З 29 жовтня 2010 року координація проектів почала здійснюватися через орендований офіс фонду в м. Запоріжжя по вул.. Комарова, буд. 2, про що знав і позивач. Робота позивача полягала в координації та моніторингу благодійних проектів у східному регіоні України, тому в подальшому робота на дому вже не задовольняла потреби ні набувачів благодійної допомоги, ні благодійний фонд. Ще 07 липня 2011 року електронною поштою позивачу було доведено до відома, що його подальша робота дома неприпустима для фонду. Позивач написав директору фонду, що у нього є два місяця до звільнення. Повідомлення про переведення на роботу в іншу місцевість і вимога фонду про виконання своїх трудових обов'язків через офіс у м. Запоріжжя відповідачу були відправлені електронною поштою 28 квітня 2012 року та поштовим зв'язком. В той же день позивач через листування електронною поштою, відмовився від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством. Після отримання відмови позивача від запропонованих умов праці було складено наказ про звільнення його з роботи з 03 травня 2012 року. Відповідач був звільнений з роботи за ч. 6 ст. 36 КЗпП України. Звільнення є законним, оскільки позивач в липні 2011 року був повідомлений про зміну істотних умов праці і 28 квітня 2012 року відмовився від переведення в іншу місцевість 28.04.2012 року. Норми ст. 49-2 КЗпП України регламентують інші правовідносини між роботодавцем і працівником. Поняття вивільнення працівників охоплює собою випадки звільнення за п.1 ст.40 КЗпП України, тому фонд не був зобов'язаний повідомити відповідача за два місяця до вивільнення. У зв'язку з тим, що не було допущено порушень трудового законодавства відносно позивача, відсутні підстави для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

Третя особа Катко Ф.В. у судовому засідання проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 заперечував, оскільки вважає його звільнення законним і обґрунтованим та таким, що відповідає вимогам п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Суд заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, третьої особи, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1 працював у відділенні Міжнародного благодійного фонду «Доркас Ейд Інтернешенел Закарпаття»східного регіону на посаді проект-координатора в офісі східного регіону з 01 жовтня 2010 року. Наказ про прийом на роботу № 12-к від 01.10.2010 року ( а.с.11-62).

На підставі наказу № 1/04-К від 28.04.2012 року ОСОБА_1, проект-координатора Відділення Міжнародного благодійного фонду Доркас Ейд Інтерешенел Закарпаття»східний регіон було звільнено із займаної посади у зв'язку з відмовою працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмовою від продовження роботи у зв'язку зі зміною істотних умов праці з 03.05.2012 року ( а.с. 6).

Відповідно до п. 6 ст. 36 КЗпП України підставою для припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв'язку із зміною істотних умов праці.

Згідно до наказу №12-к від 01.10.2010 року було визначено робоче місце позивача -«офіс у східному регіоні»(а.с. 62).

Відповідно до ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, допускається лише за згодою працівника.

У зв'язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших -працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи у нових умовах, то трудовий договір припиняється п. 6 ст. 36 КЗпП України.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що на момент прийому позивача на роботу у східному регіоні був відсутній офіс благодійного фонду і позивач виконував роботу на дому.

З 29 жовтня 2010 року координація проектів почала здійснюватись через офіс у м. Запоріжжі, що підтверджується договором оренди № 2475 від 29 жовтня 2010 року, відповідно до якого ВМБФ «Доркас Ейд Інтернешенал»прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення, площею 20,5 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд 2- оренда офісу. До договору оренди додається акт прийому -передачі в оренді нежитлового приміщення. (а.с.26-32).

Офіційне повідомлення про переведення на роботу в іншу місцевість (зміна істотних умов праці), відправлене 23.04.2012 року, позивач отримав 28 квітня 2012 року. Відповідно до якого відповідач повідомив позивача про переведення його на роботу на тому ж підприємстві, але в іншу місцевість разом з підприємством, а саме в м. Запоріжжя, вул. Комарова, буд. 2. Трудові обов'язки було запропоновано виконувати через офіс у м. Запоріжжя не менш трьох робочих днів в неділю.

Також відповідач повідомив позивача, що у разі незгоди з запропонованими умовами праці, трудовий договір буде розірвано на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України. ( а.с. 5).

28 квітня 2012 року позивач електронною поштою повідомив відповідача про відмову від переведення на роботу в іншу місцевість у зв'язку з істотними змінами умов праці. ( а.с. 24)

Таким чином, позивач відмовився від продовження роботи в нових умов і трудовий договір з ним повинно бути розірвано на підставі п. 6 ст. 36 КЗпП України.

Офіційне повідомлення про переведення на роботу разом з підприємством в іншу місцевість та зміну істотних умов праці позивач отримав 28 квітня 2012 року, а звільнений був 03 травня 2012 року.

Відповідно до п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»у тих випадках, коли підстави для зміни умов праці були, але працівник, який відмовився від проходження роботи, не був попереджений за два місяці про їх зміну або звільнений до закінчення цього строку після попередження, суд відповідно змінює дату звільнення.

Таким чином, суд приходить до переконання, що позивач був звільнений до закінчення двох місяців після офіційного попередження, а тому суд вважає за необхідне враховуючи вимоги ст. 32 КЗпП України змінити дату звільнення позивача, а саме з 03 травня 2012 року на 28 червня 2012 року і вважати датою звільнення ОСОБА_1 28 червня 2012 року. В частини вимог про поновлення на роботі відмовити.

Відповідно до ч 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі одночасно приймається рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Середній заробіток обчислюється відповідно до Порядку нарахування середнього заробітку затвердженого постановою КМУ від 08.092.1995 року № 100 зі змінами та доповненнями, шляхом множення середньоденного заробітку на кількість робочих днів за період вимушеного прогулу.

В судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_1 працював при п'ятиденному робочому тижні, розмір його середньоденної заробітної плати, згідно наданої довідки складає 205,43 грн. Даний розрахунок відповідає вимогам законодавства і не оспорюється позивачем, у зв'язку з чим суд приймає його за основу при вирішенні спору.

Час вимушеного прогулу з 04 травня 2012 року по 28 червня 2012 року складає 42 дні.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 205,43 грн. х 42 = 8628 грн. 06 коп.

безробітний і за період з червня по серпень 2012 року включно отримав допомогу по безробіттю у розмірі 9423,51 грн., допомога по безробіттю за червень 2012 року склала 2129,30 грн.

Відповідно до п. 31 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів»при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав у цей час.

Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне зарахувати допомогу по безробіттю в середній заробіток за час вимушеного прогулу і стягнути на користь позивача середній заробіток у розмірі 6498,76 грн. ( 8628,06 грн. -2129,30 грн. = 6498,76 грн.)

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових засиль для організації свого життя.

Позивач просить стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000 гривень, спричинену йому незаконним звільненням, вказуючи, що його сім»я була позбавлена засобів існування, він не може працевлаштуватися на роботі.

Виходячи з вимог ст. 237-1 КЗпП України моральна шкода відшкодовується за наявності порушення прав працівника у сфері трудових правовідносин.

Відповідачем були порушені трудові права позивача і звільнення було проведено без додержання вимог ст. 32 КЗпП України.

Оскільки відповідачем були порушені законні права позивача, які призвели до порушення нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації його життя, є підстави для стягнення моральної шкоди на його користь. Враховуючи принципи розумності та справедливості, суд вважає можливим стягнути на користь позивача моральну шкоду у розмірі 500 гривень і вважає, що вказаний розмір буде достатнім і справедливим у даній конкретній ситуації.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 214,60 гривень

Керуючись ст.ст. 32, п. 6 ч. 1 ст. 36, ст. ст. 49, , 221, 232, 234, 235, 237-1 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів»з наступними змінами та доповненнями, ст. ст. 3-7, 10-13, 15, 16, 60, 61, 79, 84, 88, 209-213, 215, 218 ЦПК України, суд -

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Змінити дату звільнення ОСОБА_1 з посади проект-координатора Відділення Міжнародного благодійного фонду «Доркас Ейд Інтернешенел Закарпаття»східний регіон згідно наказу № 1/04-К від 28 квітня 2012 року -03 травня 2012 року на 28 червня 2012 року і вважати датою звільнення ОСОБА_1 28 червня 2012 року.

Стягнути з Відділення Міжнародного благодійного фонду «Доркас Ейд Інтернешенел Закарпаття»східний регіон на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04 травня 2012 року по 28 червня 2012 року у розмірі 6498,76 гривень.

Стягнути з Відділення Міжнародного благодійного фонду «Доркас Ейд Інтернешенел Закарпаття»східний регіон на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 500 гривень.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Відділення міжнародного благодійного фонду «Докас Ейд Інтернешенел Закарпаття»східний регіон на користь держави судовий збір у розмірі 214 грн. 60 коп.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції, протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Особи, які приймали участь у судовому засіданні, але не біли присутні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: