Рішення

від 11.09.2012 по справі 16/26/2012/5003

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

11 вересня 2012 р. Справа 16/26/2012/5003

за позовом : товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна", м.Київ

до : товариство з обмеженою відповідальністю "Гранвіс", м.Вінниця

про розірвання договору поставки продукції та стягнення 863331,73 грн. попередньої оплати товару

Головуючий суддя Нешик О.С.

Секретар судового засідання Головаченко Т.В.

Представники сторін:

позивача - Проценко М.П. (довіреність № 408 від 26.07.12р.);

відповідача - Салтинський С.С. (довіреність № б/н від 28.03.12р., паспорт серії СМ 386541)

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" звернулось до господарського суду Вінницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Гранвіс" про розірвання договору поставки продукції №01/08/01 від 01.08.2011 року та стягнення 863331,73 грн. заборгованості, з яких: 841600,00 грн. - попередня оплата товару; 15840,53 грн. - відсотки за користування чужими грошовими коштами та 5891,20 грн. - сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів.

Ухвалою суду від 04.07.2012 року порушено провадження у справі №16/26/2012/5003 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 24.07.2012 року.

В зв'язку з неявкою в судові засідання 24.07.2012 року представника відповідача та 14.08.2012 року представника позивача, невиконанням сторонами вимог ухвал суду щодо надання доказів, необхідних для повного та всебічного з'ясування обставин справи, ухвалами суду від 24.07.2012 року та від 14.08.2012 року розгляд справи відкладався. Разом з тим, вказаною ухвалою суду від 14.08.2012 року продовжено строк розгляду спору у справі №16/26/2012/5003 на п'ятнадцять днів та призначено її розгляд на 11.09.2012 року.

07.09.2012 року до суду через канцелярію суду надійшли пояснення №33 від 07.09.2012 року (вх.канц. №08-46/9834/12) відповідача, в яких останній проти позову заперечує, зокрема посилаючись на те, що позивач затримав подачу вантажних автомобілів для прийняття товару на умовах EXW "Інкотермс" в редакції 2000 року у відповідний строк до 01.09.2011 року, що є порушенням позивачем своїх зобов'язань. Також в зазначених поясненнях відповідач наголосив на тому, що за договором не зобов'язаний самостійно шукати автотранспорт для перевезення вантажу та його доставки позивачу.

10.09.2012 року позивачем через канцелярію суду подані додаткові пояснення №0912-LD/8560 від 06.09.2012 року (вх. канц. №08-46/9841/12), в яких позивач вказує наступне.

Зазначені відповідачем листи на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором, є неналежними доказами виконання останнім своїх обов'язків по договору, оскільки датовані пізніше дати поставки, вказаної у договорі. Крім того, відповідач не надав доказів на підтвердження відправки зазначених листів, а саме фіскальних чеків про направлення листів і описів вкладення в цінні листи, а витяги з журналу відправлення факсимільних повідомлень не є належними доказами відправлення листів.

11.09.2012 року позивачем до суду через канцелярію суду подані пояснення №0912- LD/8549 від 11.09.2012 року (вх.канц. №08-46/9931/12), в яких, крім іншого, останній повідомив про те, що про виготовлення товару відповідач повідомляв телефонним зв'язком. З огляду на поставку відповідачем лише 32-х ящиків із 1000 ящиків, як це було передбачено договором, позивач змушений був шукати іншого постачальника. Зазначені відповідачем товарно-транспортні накладні від 02.09.2011 року та від 12.09.2011 року не є належними доказами поставки, оскільки зазначені документи мають бути в оригіналах. Також товарно-транспортні накладні не є первинними документами, що підтверджують отримання товару, а є лише доказами переміщення транспорту з однієї точки до пункту призначення. Доказом отримання товару є видаткова накладна, яка свідчить про те, що товар був відвантажений постачальником і отриманий покупцем, що підтверджується підписами осіб, які відвантажили та отримали даний товар. Відсутність таких підписів на видаткових накладних чи відсутність останніх свідчить про те, що товар не був прийнятий покупцем. Також позивачем наголошено на тому, згідно п.3.4. договору №01/08/01 від 01.08.2011 року право власності переходить від постачальника до покупця в момент підписання видаткової накладної. Датою поставки вважається дата підписання видаткової накладної.

В судовому засіданні 11.09.2012 року представник позивача позов підтримала в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в поданих до суду письмових поясненнях, які долучені до матеріалів справи.

Крім того, представником позивача надано до суду лист №597 від 24.11.2011 року, адресований відповідачу, в якому ТОВ "КВС-Україна" повідомляє про виявлену невідповідність контейнерів вимогам, зазначеним у додатку № 1 до договору. Як зазначено в даному листі, в присутності представників ТОВ "Гранвіс" було прийнято узгоджене обома сторонами рішення про відмову в прийманні контейнерів у зв'язку з невідповідністю їх якісним показникам та повернення всіх цих контейнерів ТОВ"Гранвіс" за рахунок та транспортом останнього. Відмітка ТОВ "КВС-Україна" на товарно-транспортних накладних свідчить лише про те, що автомобілі, замовлені за рахунок останніх, фактично виконали маршрут згідно поданої заявки.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, викладених в письмових поясненнях, які містяться в матеріалах справи, та зазначив, що товарно-транспортна накладна є єдиним для всіх учасників транспортного процесу юридичним документом, призначеним для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Крім того, представниками сторін подано клопотання від 11.09.2012 року (вх.канц. №08-46/9945/12) про прийняття рішення по справі №16/26/2012/5003 у судовому засіданні 11.09.2012 року, в зв'язку з наданням всіх наявних доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень .

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлене наступне.

01 серпня 2011 року між позивачем - товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Гранвіс" було укладено договір поставки продукції №01/08/01 (далі - договір).

За своєю правовою природою, основними та неосновними (другорядними) ознаками зазначений договір є договором поставки, відповідно до статті 712 ЦК України.

Відповідно до п. 1.1 договору на умовах даного договору постачальник зобов'язався виготовити та поставити дерев'яні контейнери, призначені для зберігання плодоовочевої продукції (картоплі), які по конструкції, використовуваним матеріалам та якості повинні відповідати Додатку № 1, який є невід'ємною частиною договору, а покупець зобов'язався їх прийняти та оплатити.

Згідно п. 2.1 договору кількість товару, який буде поставлятися по даному договору, складає 2000 контейнерів. Ціна одного контейнера становить 800,00 грн.

Згідно п. 2.2 договору загальна сума договору складає 1600 000,00 грн.

Якість товару, який поставляється по даному договору, повинна відповідати Додаткам №1 та №2, а також діючим нормам українського законодавства (п. 2.3 договору).

Товар поставляється постачальником партіями по 32 штуки у складеному стані (п. 3.1 договору).

Згідно п.3.2 договору встановлені наступні строки поставки товару:

- 1000 контейнерів у складеному вигляді по 32 штуки в одній партії постачаються по мірі їх виготовлення та повідомлення покупця до 01 вересня 2011 року;

- 500 контейнерів у складеному вигляді по 32 штуки в одній партії постачаються по мірі їх виготовлення та повідомлення покупця до 15 вересня 2011 року;

- 500 контейнерів у складеному вигляді по 32 штуки в одній партії постачаються по мірі їх виготовлення та повідомлення покупця до 25 вересня 2011 року.

Відповідно до п. 4.1 договору оплату товару покупець зобов'язаний провести на розрахунковий рахунок постачальника в наступному порядку:

"4.1.1. 50% попередньої оплати в сумі 800 000,00 грн. до 02.08.2011 року;

4.1.2. 25% попередньої оплати в сумі 400 000,00 грн. до 25.08.2011 року;

4.1.3. 25% попередньої оплати в сумі 400 000,00 грн. протягом трьох робочих днів з моменту поставки останньої партії товару".

Згідно з умовами п.4.1.1 договору позивач сплатив 02.08.2011 року на рахунок відповідача 800 000,00 грн. попередньої оплати в розмірі 50% від загальної суми договору та 25.08.2011 року ще 400 000,00 грн. попередньої оплати в розмірі 25% від загальної суми договору відповідно до п.4.1.2 договору, що підтверджується платіжними дорученнями № 1243 від 01.08.2011 р. та № 1376 від 23.07.2011 р. (т.1, а.с. 20-21).

Відповідач на виконання своїх зобов'язань за договором поставив 448 контейнерів, вартість яких за умовами договору становить 358 401,82 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН-0000062 від 30.08.2011 р., №РН-0000067 від 09.09.2011 р., №РН-0000071 від 09.09.2011 р., №РН-0000077 від 13.09.2011 р., №РН-0000078 від 14.09.2011 р., №РН-0000083 від 20.09.2011 р., №РН-0000084 від 21.09.2011 р., №РН-0000086 від 26.09.2011 р., №РН-0000087 від 29.09.2011 р., №РН-0000088 від 03.10.2011 р., №РН-0000089 від 03.10.2011 р., №РН-0000092 від 05.10.2011 р., №РН-0000093 від 05.10.2011 р., №РН-0000094 від 10.10.2011 р. (т. 1, а.с. 22-35).

Таким чином, відповідач поставив позивачу 32 контейнери 30.08.2011 року, 64 контейнери 09.09.2011 р., 32 контейнери 13.09.2011 року, 32 контейнери 14.09.2011 року, 32 контейнери 20.09.2011 року, 32 контейнери 21.09.2011 року, 32 контейнери 26.09.2011 року, 32 контейнери 29.09.2011 року, 64 контейнери 03.10.2011 року, 64 контейнери 05.10.2011 року, 32 контейнери 10.10.2011 року.

13 жовтня 2011 року позивачем направлено відповідачу лист-вимогу №538 від 12.10.2011 року про розірвання договору поставки продукції №01/08/01 від 01.08.2011 року та повернення 841600,00 грн., на які не було поставлено контейнери (т.1, а.с.41).

Однак відповідач залишив дану вимогу без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Спірне зобов'язання виникло в силу укладеного договору поставки №01/08/01 від 01.08.2011 року, що відповідає вимогам частини 1 статті 174 ГК України.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до вимог ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.2 ст.712 ЦК України, до договору поставки застосуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 670 ЦК України встановлено, якщо продавець передав покупцеві меншу вартість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до ч.2 ст.693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вбачається з матеріалів справи, та не заперечується сторонами, ними фактично прийнято до виконання зобов'язання за договором поставки. Позивач належним чином виконав свої договірні зобов'язання щодо попередньої оплати 75% вартості товару, яким мав постачатись відповідачем. Останній мав поставити товар - 2000 контейнерів, партіями по 32 штуки, остання з яких мала бути поставлена не пізніше 25 вересня 2011 року. Натомість по накладним №РН-0000086 від 26.09.2011 р., № РН-0000087 від 29.09.2011 р., № РН-0000088 від 03.10.2011 р., № РН-0000089 від 03.10.2011 р., № РН-0000092 від 05.10.2011 р., № РН-0000093 від 05.10.2011 р., № РН-0000094 від 10.10.2011 р. позивач отримав товар після зазначеної дати.

При цьому суд вважає, що продавцем не було дотримано домовленості сторін стосовно повідомлення покупця про готовність товару у визначені пунктом 3.2. угоди строки, що, зокрема, випливає із змісту самої умови договору.

Як видно з вищевказаних видаткових накладних на передачу товару, з боку відповідача мали місце порушення умов договору щодо строків та обсягів поставки товару, з чого судом вбачається наявність підстав для задоволення позовних вимог про розірвання договору виходячи з наступних приписів законодавства.

Так, нормами частин 1 та 2 статті 651 Цивільного кодексу України наведені наступні підстави та порядок розірвання цивільного договору: зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, розірвання договору.

Зважаючи на наведене вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині розірвання договору поставки №01/08/01 від 01.08.2011 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю «Гранвіс»та товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" є обґрунтованими. Судом також враховано, що даний договір втратив інтерес для позивача, оскільки, як вбачається з його пояснень, даний договір укладався з метою зберігання сезонного товару - насіннєвої картоплі. Після закінчення сезону збирання врожаю в позивача необхідність в контейнерах, які мали постачатись відповідачем, відпала.

Розглянувши вимоги про стягнення заборгованості в сумі 841600 грн. вартості попередньо оплаченого, але не поставленого товару, суд приходить до наступних висновків. Дана сума позивачем обґрунтована як різниця між попередньо сплаченими коштами в сумі 1200000,00 грн. та вартістю поставленого товару на суму 358 401,82 грн., фактично становить 841598,18 грн.

За твердженнями відповідача, викладених в його письмовому відзиві на позов та в усних поясненнях представника в судовому засіданні: "...позивач вказує меншу кількість товару, ніж була фактично поставлена: відповідач, окрім 448 контейнерів на загальну суму 358401,82 грн., поставив ще 64 контейнери на загальну суму 51200,26 грн., - по видатковій накладній від 02.09.2011 року на загальну суму 25600,13 грн., та по видатковій накладній від 12.09.2011 року на загальну суму 25600,13 грн."

Як зазначає відповідач, позивач, в порушення умов п.3.3 договору, за яким він зобов'язаний був на протязі трьох календарних днів з моменту отримання товару надіслати поштою оригінал підписаної і пропечатаної покупцем видаткової накладної, не повернув відповідачу видаткові накладні на отриманий товар.

Суд витребував від сторін оригінали товарно-транспортних накладних від 02.09.2011 року та від 12.09.2011 року. Однак в судове засідання надано оригінал накладної від 12.09.2011 року, накладну від 02.09.2011 року в оригіналі подано не було, долучена до матеріалів справи копія зазначеного документу не завірена.

Як вбачається з оригіналу накладної від 12 вересня 2011 року, на ній наявний штамп про прийняття контейнерів в кількості 32 штуки на склад ТОВ "КВС Україна" та підпис про прийняття товару. Як стверджує позивач, товар по накладній від 02.09.2011 року на загальну суму 25600,13 грн. та по видатковій накладній від 12.09.2011 року на загальну суму 25600,13 грн. був не прийнятий позивачем та повернутий відповідачу по причині недотримання обумовленої додатком №1 до договору якості товару. Відмітка ТОВ "КВС Україна" на товарно-транспортних накладних свідчить лише про те, що автомобілі фактично виконали маршрут згідно поданої заявки.

Твердження позивача про те, що він не одержував товар згідно накладної від 12 вересня 2011 року, суд розцінює критично, з наступних міркувань.

Відповідно до п.2.4 договору, якщо сторонами буде встановлено невідповідність товару, який приймається, вимогам якості, передбаченим п.2.3, покупець має право відмовитися від прийняття неякісного товару, а також має право вимагати від продавця заміни неякісного товару на товар, відповідаючий п.2.3 договору. Підставою для цього є виключно двосторонній акт , підписаний уповноваженими представниками сторін. Без вказаного акту претензії однієї із сторін не приймаються.

Зазначеного акту сторони суду не надали. З огляду на наявність відміток - штампу та підпису про прийняття контейнерів на склад "КВС Україна" згідно накладної від 12 вересня 2011 року, та відсутність належних доказів на підтвердження неприйняття товару, зокрема акту про невідповідність поставленого товару вимогам по якості, суд приходить до висновку, що у позивача відсутні підстави вимагати повернення коштів в сумі 25600,13 грн.

Суд також критично оцінює твердження позивача, що тільки видаткова накладна є підтвердженням факту поставки товару, а її відсутність у відповідача доводить, що фактично передача контейнерів не відбулась, адже відповідно до п.3.3. договору саме покупець протягом 3 днів з моменту отримання товару зобов'язаний поштою відправити її оригінал продавцю.

За таких обставин суд вважає, що стягненню з ТОВ "Гранвіс" підлягає сума здійсненої ним попередньої оплати товару згідно договору №01/08/01 від 01.08.2011 року в розмірі 815998,05 грн.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до положень ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підтвердження того, що позивач 02.09.2011 року отримав дерев'яні контейнери в кількості 32 штук на загальну суму 25600,13 грн., відповідач надав суду копію товарно-транспортної накладної, яка не може бути належним доказом в розумінні ст.36 ГПК України, оскільки її копія належним чином не завірена, а оригінал для огляду суду надано не було.

З урахуванням вказаних висновків відповідач не довів факт поставки товару 02.09.2011 року на суму 25600,13 грн., а тому вона підлягає стягненню.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення 5891,20 грн. інфляційних нарахувань за період з 04.11.2011 року по 19.06.2012 року та 3% річних в сумі 15840,53 грн., що нараховані за період з 04.11.2011 року по 19.06.2012 року, суд дійшов наступних висновків.

Договором №01/08/01 від 01.08.2011 року строк (термін) виконання продавцем обов'язку щодо повернення покупцю попередньо сплачених ним коштів в разі невиконання ним обов'язку стосовно поставки товару не визначений.

А тому до правовідносин сторін доцільно застосувати положення частини 2 статті 530 ЦК України, відповідно до яких якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно фіскального чеку УДППЗ "Укрпошта" №3639 від 13.10.2011 року (а.с.98, т.2) позивач 13 жовтня 2011 року на адресу відповідача надіслав лист №538 від 12.10.2011 року (а.с.96-97) з вимогою про розірвання договору поставки №01/08/11 від 01.08.2011 року та повернення попередньої оплати.

Таким чином суд вважає, що після отримання відповідачем листа №538 від 12.10.2011 року між сторони виникли зобов'язання щодо повернення коштів (грошові зобов'язання).

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання , на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слідуя висновкам, що викладені у постанові Вищого господарського суду України від 15.09.2010 року, ухваленій у справі №11/14-10, згідно яких: "індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочення платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних витрат", суд дійшов висновку, що правомірним є нарахування позивачем суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів за період з грудня 2011 року по травень 2012 року на заборгованість в сумі 815998,05 грн.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення інфляційних підлягає задоволенню в сумі 4898,40 грн.

Провівши перевірку нарахування 3% річних на заборгованість в сумі в сумі 815998,05 грн. за визначений в розрахунку період (з 05.11.2011 року по 19.06.2012 року), суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню в розмірі 15327,31 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню з розподілом судових витрат за правилами ст.49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 36, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір поставки №01/08/01 від 01 серпня 2011 року, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Гранвіс»(21017, м.Вінниця, вул.Липовецька, буд.6-А; ідент. код 33966295) та товариством з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, буд.3-А; ідент. код 31189761).

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гранвіс» (21017, м.Вінниця, вул.Липовецька, буд.6-А; ідент. код 33966295) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КВС-Україна" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, буд.3-А; ідент. код 31189761) 815998,05 грн. основного боргу; 4898,40 грн. інфляційних нарахувань; 15327,31 3% річних та 17224,48 грн. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Повне рішення направити сторонам у справі рекомендованими листами з повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Повне рішення складено 21 вересня 2012 р.

Суддя Нешик О.С.

віддрук. прим.:

1 - до справи;

2 - позивачу - ТОВ "КВС-Україна" (01015, м.Київ, вул.Лейпцизька, буд.3-А);

3 - відповідачу - ТОВ "Гранвіс" (21017, м.Вінниця, вул.Липовецька, буд.6-А)

7777