Рішення

від 11.09.2012 по справі 5020-896/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 вересня 2012 року справа № 5020-896/2012 За позовом Приватного акціонерного товариства „КримНДОпроект",

ідентифікаційний код 02497878

(99011, м. Севастополь, вул. Демідова, 13)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

„Судноремонтний завод „Южний Севастополь",

ідентифікаційний код 32013775

(99014, м. Севастополь, вул. Правди, 24)

про стягнення 29 084,16 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники учасників судового процесу:

позивач (ПАТ „КримНДОпроект") -Єсауленко П.М. -представник, довіреність № 176-1/12 від 01.06.2012;

відповідач (ТОВ „Судноремонтний завод „Южний Севастополь") -явку уповноваженого представника не забезпечив.

Обставини справи:

10.08.2012 Приватне акціонерне товариство „КримНДОпроект" (далі -ПрАТ „КримНДОпроект", позивач) звернулось до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний завод „Южний Севастополь" (далі -ТОВ „Судноремонтний завод „Южний Севастополь", відповідач) про стягнення 29 084,16 грн, з яких: 25 000,00 грн -основний борг; 84,16 грн -3% річних; 4 000,00 грн -реальні збитки.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на розробку проектної документації № 102537 від 24.02.2011 щодо своєчасної та повної оплати виконаних позивачем робіт.

Ухвалою від 13.08.2012 порушено провадження у справі, розгляд справи призначено в судовому засіданні на 11.09.2012.

У засіданні суду представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався своїми процесуальними правами, наданим йому статтями 22, 59 Господарського процесуального кодексу України: письмовий відзив на позов та документи в обґрунтування заперечень проти позову не надав, у засідання суду явку свого повноважного представника не забезпечив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно і належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення /арк. с. 54/; про причини неявки суду не сповістив.

Згідно зі статтею 77 Господарського процесуального кодексу України суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Отже, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що явка представника відповідача обов'язковою не визнавалась, а подальше відкладення розгляду справи суперечить міжнародному принципу вирішення спору протягом розумного строку та порушує відповідне право позивача, суд вирішив розглянути справу у відсутність представника відповідача за наявними у справі матеріалами -в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

24.02.2011 між Закритим акціонерним товариством „КримНДОпроект" (перейменованим в Приватне акціонерне товариство „КримНДОпроект") (Виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний завод „Южний Севастополь" (Замовник, відповідач) був укладений договір на розробку проектної документації № 102537 (далі -Договір) /арк. с. 42-45/.

Відповідно до пункту 1.1 Договору позивач взяв на себе зобов'язання за дорученням відповідача виконати „Висновок про технічний стан збудованого об'єкта „Комплекс навантажувальний КПМ-350" та проектну документацію по цьому ж об'єкту -стадія „П" (проект)."

Склад робіт по обстеженню, який зобов'язаний виконати Виконавець, зазначений сторонами у пункті 1.2 Договору.

Відповідно до пункту 1.4 Договору строк розробки проектної документації складає 90 календарних днів з дня отримання авансу та вихідних даних, необхідних для проектування.

Сторони погодили договірну ціну за виконання робіт за Договором у сумі 100 000,00 грн, в т.ч. ПДВ 16 666,67 грн (п. 2.1 Договору).

Згідно з пунктом 8.1 Договору, цей Договір набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами та діє до повного виконання Сторонами зобов'язань за Договором.

На виконання умов Договору позивачем розроблено відповідну проектну документацію та передано її відповідачеві за накладною № 1 від 16.02.2011 /арк. с. 46/.

Крім того, сторонами підписано Акти виконаних робіт:

24.02.2011 на суму 50 000,00 грн, в т.ч. ПДВ -8 333,33 грн /арк. с. 47/;

01.11.2011 на суму 25 000,00 грн, в т.ч. ПДВ -4 166,66 грн /арк. с. 48/.

Таким чином, позивач виконав роботи за Договором у повному обсязі, а відповідач прийняв ці роботи без жодних заперечень.

Натомість, вартість виконаних робіт, за твердженням позивача, була оплачена відповідачем лише частково -у сумі 75 000,00 грн, а саме: 24.02.2011 -50 000,00 грн, 22.07.2011 -25 000,00 грн.

Отже, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 25 000,00 грн (100 000,00 -75 000,00).

22.06.2012 позивач надіслав відповідачеві претензію за вих. № 220/12 від 22.06.2012 з вимогою виконати зобов'язання за Договором № 102537 від 24.02.2011 та погасити заборгованість у сумі 25 000,00 грн, до якої додав рахунок-фактуру від 22.06.2012 та Акт здавання-приймання виконаних робіт за Договором на суму 25 000,00 грн /арк. с. 49-50/. Факт отримання вимоги відповідачем підтверджується штемпелем із зазначенням вх. № 341 від 22.06.2012 та підпису відповідальної особи на першому аркуші листа /арк. с. 49/. Проте, відповідач наявну заборгованість не погасив, що спричинило звернення позивача до суду із даним позовом.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом установлено, що 24.02.2011 між сторонами укладено Договір № 102537 на виконання проектної документації, який за своєю правовою природою та ознаками є договором підряду.

Саме цей Договір є підставою виникнення у відповідача зобов'язань щодо оплати виконаних позивачем робіт.

Частиною другою статті 317 Господарського кодексу України унормовано, що загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

За договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом (ст. 887 ЦК України).

За правилом частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, -достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Із наведеною нормою узгоджується і пункт 1 частини першої статті 889 Цивільного кодексу України, згідно з якою Замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Умовами Договору (пункт 2.2) передбачена щомісячна оплата робіт рівними частками на підставі рахунків, виставлених Виконавцем. Зважаючи на те, що строк виконання робіт становить 90 днів (пункт 1.4), тобто три місяці, а перша частина коштів 50 000,00 грн), за твердженням позивача, надійшла 24.02.2011, відповідач був зобов'язаний сплатити наступні 25 000,00 грн не пізніше 31.03.2011, а решту 25 000,00 грн -не пізніше 30.04.2011 за умови виставлення йому позивачем відповідних рахунків.

Оскільки рахунок-фактура від 22.06.2012 отриманий відповідачем 22.06.2012 /арк. с. 49/, останній був зобов'язаний остаточно розрахуватися за виконані роботи принаймні в строк до 29.06.2012 включно.

В свою чергу, передача Замовнику результату робіт здійснюється лише після повної оплати усіх робіт за Договором (п. 3.1 Договору).

Але водночас, відповідно до статті 531 Цивільного кодексу України боржник (в даному випадку Виконавець) має право виконати свій обов'язок достроково, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту, що й було зроблено позивачем.

Таке ж право надано виконавцеві і статтею 854 Цивільного кодексу України.

Таким чином, оскільки позивач достроково виконав роботи за Договором та передав результат цих робіт відповідачеві, виставивши відповідний рахунок, у відповідача виникло зобов'язання щодо оплати проектних робіт за фактом виконання, адже чинним законодавством та умовами Договору встановлено наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 882 Цивільного кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин в силу частини другої статті 887 цього Кодексу, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.

Згідно з пунктами 3.1-3.4 Договору, передача Замовнику оформленої та укомплектованої документації, яка є предметом цього Договору, здійснюється із супровідними документами (накладною, актом здавання-прийняття робіт). Замовник протягом трьох днів після передачі йому Виконавцем проектної документації зобов'язується підписати та передати Виконавцеві акт здавання-прийняття робіт або надати умотивовану відмову від прийняття робіт. У випадку мотивованої відмови Замовника від прийняття робіт Сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доопрацювань із зазначенням строків їх виконання. При неотриманні Виконавцем у встановлений строк підписаного акта здавання-прийняття робіт чи мотивованої відмови, роботи за цим Договором вважаються прийнятими Замовником.

Як установлено судом та підтверджено наданими позивачем доказами, відповідач отримав проектну документацію (за накладною № 1 від 16.02.2011), два примірники Акта здавання-прийняття робіт на суму 25 000,00 грн та рахунок від 22.06.2012.

Натомість, у визначені строки ані підписаного Акта, ані вмотивованої відмови від прийняття робіт відповідач позивачеві не надав.

Так само, в порушення умов Договору виконані позивачем проектні роботи на суму 25 000,00 грн залишились неоплаченими.

За приписами статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В порушення наведених норм відповідач не надав суду доказів оплати виконаних позивачем робіт та не навів жодного обґрунтування щодо припинення відповідного зобов'язання.

Підсумовуючи вищевикладене та враховуючи те, що оплата Замовником виконаних підрядних робіт є основним обов'язком відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за виконані останнім та прийняті, але не оплачені відповідачем, роботи за Договором в сумі 25 000,00 грн.

Відповідно до статей 526, 625 Цивільного кодексу України зобов'язання повинно виконуватись належним чином. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 3% річних у сумі 84,16 грн.

Перевіривши наведений у тексті позовної заяві розрахунок 3% річних суд зазначає, що він містить арифметичну помилку, хоча й здійснювався за вірною формулою:

Сз * 3% / 366 * Д, де:

Сз -сума заборгованості;

366 -кількість днів у році;

Д -кількість днів прострочення.

За розрахунком суду 3% річних складають 84,02 грн (25 000,00*3%/366*41=84,02), а не 84,16 грн, як зазначено позивачем.

За таких обставин, суд задовольняє позовну вимогу щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 84,02 грн. У частині стягнення 3% річних в сумі 0,14 грн (84,16 -84,02) в позові слід відмовити.

Поряд із наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 4 000,00 грн витрат на правову допомогу. Позивач наполягає на тому, що заявлена до стягнення сума витрат на правову допомогу за своєю правовою природою є збитками, що понесені позивачем внаслідок невиконання відповідачем умов Договору № 102537 від 24.02.2011 на розробку проектної документації.

Розглянувши дану вимогу, суд встановив наступне.

01.04.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Управляюча компанія „Незалежні директори" (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством „КримНДОпроект" (Замовник), укладено Договір про юридичну підтримку № 2/юр-2012 (далі -Договір про юридичну підтримку) /арк. с. 60-61/.

Зі змісту пункту 1 Договору про юридичну підтримку убачається, що Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з надання юридичної підтримки Замовнику.

Щомісячна сума оплати за Договором про юридичну підтримку становить 4 000,00 грн (п. 4.1 Договору про юридичну підтримку).

Пунктом 4.3 Договору про юридичну підтримку визначено, що розрахунковий місяць встановлюється з першого по останнє число включно кожного календарного місяця.

Відповідно до пункту 5.1 Договору про юридичну підтримку, протягом п'яти днів після закінчення календарного місяця Виконавець передає Замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт.

Сторони узгодили, що Договір про юридичну підтримку набирає чинності з дня його підписання сторонами та діє до 31.01.2013 (п. 9.1 Договору про юридичну підтримку).

На виконання Договору про юридичну підтримку, 31.07.2012 сторонами підписано Акт № ОУ-0000010 здачі-приймання робіт (надання послуг) з юридичної підтримки у липні 2012 року на суму 4 000,00 грн /арк. с. 62/.

Оплата послуг, отриманих позивачем за Договором про юридичну підтримку в липні 2012 року, підтверджується платіжним дорученням № 9423 від 16.08.2012 на суму 4 000,00 грн /арк. с. 63/.

Аналіз наданих доказів свідчить про те, що сплачені позивачем 16.08.2012 кошти у сумі 4 000,00 грн є обов'язковою щомісячною платою (в даному випадку за липень 2012 року), визначеною Договором про юридичну підтримку.

Тобто, не зважаючи на те, отримувались відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю „Управляюча компанія „Незалежні директори" юридичні послуги щодо стягнення дебіторської заборгованості, яка є предметом спору у даній справі, чи ні -в будь-якому випадку позивач був зобов'язаний сплатити Виконавцю за Договором про юридичну підтримку 4 000,00 грн за липень 2012 року.

Також позивачем не обґрунтовано ані необхідності звернення за правовою допомогою у даній справі, ані правової природи сплачених ним 4 000,00 грн саме як збитків у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Водночас, обов'язковою передумовою задоволення позовних вимог щодо відшкодування збитків є встановлення в діях відповідача складу цивільного правопорушення, складовими частинами якого є: наявність збитків; причинний зв'язок між діями відповідача та заподіянням збитків позивачеві; протиправність поведінки відповідача як заподіювача збитків; вина відповідача. Відсутність будь-якої з зазначених ознак виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Відтак, віднесення до збитків витрат позивача на правову допомогу суперечить закону. Збитки, пов'язані з витратами на оплату юридичних послуг, є витратами, які не мають обов'язкового характеру і факт їх наявності та розмір не знаходяться у необхідному зв'язку зі шкодою. Таку позицію займає і Верховний Суд України (постанова ВСУ № 2/217 від 04.03.2002).

Разом з тим, статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Таким чином, стаття 44 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.

Натомість, з наданих позивачем документів убачається, що Договір про юридичну підтримку укладений позивачем не з адвокатом, а з юридичною особою -Товариством з обмеженою відповідальністю „Управляюча компанія „Незалежні директори", а отже, сплачені кошти не є судовими витратами у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, відповідно до статті 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Враховуючи приписи зазначеної статті, а також статті 225 Господарського кодексу України, яка визначає склад збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, суд дійшов висновку, що понесені позивачем витрати на оплату юридичних послуг не є збитками і в розумінні статей 224, 225 Господарського кодексу України.

За таких обставин, позовні вимоги в частині стягнення 4 000,00 грн збитків задоволенню не підлягають.

Підсумовуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в сумі 25 084,02 грн, з яких: 25 000,00 грн -основний борг; 84,02 грн -3% річних. В решті позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд, відповідно до частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на нього сплачений позивачем судовий збір в повному обсязі -в сумі 1 609,50 грн /арк. с. 9/.

Керуючись статтями 49, 75, 82, 84-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Судноремонтний завод „Южний Севастополь" (ідентифікаційний код 32013775; 99014, м. Севастополь, вул. Правди, 24; п/р 26002010134596 в ПАТ АБ „Столичний", м. Суми, МФО 397133, або з інших рахунків, виявлених державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Приватного акціонерного товариства „КримНДОпроект" (ідентифікаційний код 02497878; 99011, м. Севастополь, вул. Демідова, 13; п/р 260010179701 у Філії „Кримська дирекція АБ „Кліринговий дім", м. Сімферополь, МФО 384920, або на інші рахунки) 25 084,02 грн (двадцять п'ять тисяч вісімдесят чотири грн 02 коп.), з яких: 25 000,00 -основний борг; 84,02 грн -3% річних, а також судовий збір у сумі 1 609,50 грн (одна тисяча шістсот дев'ять грн 50 коп.).

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 4 000,14 грн -у позові відмовити.

Повне рішення складено 17.09.2012.

Суддя підпис В.О. Головко