Рішення

від 03.09.2012 по справі 5023/2769/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" вересня 2012 р.Справа № 5023/2769/12 вх. № 2769/12

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Ямщикової М.Ю.

за участю

позивача - Купирьова М.Є., довіреність № 03-10/2011 від 03.10.2011 р.;

відповідача - не з"явився;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод Багет", м. Донецьк

до Іноземного підприємства "Аркадія", м. Харків

про стягнення 138634,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод Багет", м. Донецьк, звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Іноземного підприємства "Аркадія", м. Харків, 133119,52 грн. боргу, 4595,53 грн. пені, 919,07 грн. 3% річних та судового збору, обгрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 38/02/10 від 01.02.2010 р. неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22 червня 2012 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 09 липня 2012 року.

06 липня 2012 року позивач надав суду клопотання, в якому просив відкласти розгляд справи на інший день, у зв"язку з неможливістю представника прибути у судове засідання.

09 липня 2012 року представник позивача у судове засідання не з"явився, документів, витребуваних ухвалою, суду не надав, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 липня 2012 року було відкладено розгляд справи на 07 серпня 2012 року.

07 серпня 2012 року представник відповідача надав суду клопотання, в якому просив призначити судову експертизу по справі № 5023/2769/12, проведення якої доручити Харківському науково - дослідному інституту судових експертиз ім. засл. проф. М.С. Бокаріуса.

07 серпня 2012 року відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому повідомив, що з початку 2011 року поставок товару позивачем не здійснювалось, відповідачем довіреностей на отримання товарно - матеріальних цінностей не видавалось, а також зазначив, що в обгрунтування позовних вимог позивач надає видаткові накладні за 2011 р. - 2012 р., проте зазначені накладні підписані невстановленою особою та не особисто, а за допомогою факсиміле.

В судовому засіданні 07 серпня 2012 року було оголошено перерву до 16 серпня 2012 року, зобов"язано сторони звірити свої розрахунки та акт звірки надати суду, про що зазначено в протоколі судового засідання від 07.08.12 р.

16 серпня 2012 року відповідач надав клопотання, в якому зазначив, що судом було зобов"язано сторін провести звірку взаєморозрахунків, у зв"язку з чим просив суд оголосити перерву при розгляді справи.

16 серпня 2012 року представник відповідача звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду спору № 5023/2769/12 на 15 днів.

16 серпня 2012 року позивач в наданих поясненнях зазначив, що доводи відповідача про те, що ним не було отримано ювелірних виробів на протязі 2011 року - 2012 року спростовується тим, що згідно банківських витягів відповідач здійснив на протязі 2011-2012 р. 102 платежі на загальну суму 482979,54 грн. за договором поставки, відповідно, відповідач отримав ювелірні вироби по видатковим накладним, здійснив часткову оплату їх вартості, а також вказав, що відповідач сам посилається на п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 р., у відповідності до умов якого допускається використання факсимільного відтворення підпису при оформленні первинних документів, у зв"язку з чим заперечення щодо способу підписання видаткових накладних, які є у відповідача, необгрунтовані.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 16 серпня 2012 року було відкладено розгляд справи на 28 серпня 2012 року.

27 серпня 2012 року відповідач надав клопотання, в якому просив суд відкласти розгляд справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 серпня 2012 року було відкладено розгляд справи на 03 вересня 2012 року. Викликано у судове засідання для надання пояснень посадових осіб відповідача та відповідальних осіб за прийомку товару Іноземним підприємством "Аркадія" від Ювелірного заводу "Багет".

03 вересня 2012 року позивач надав письмові пояснення, в яких вказав, що правомірність використання факсиміле у відповідності з п. 2.5 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Мінфіну № 88 від 24.05.1995 р. підтверджується судовою практикою, а також зазначив, що відсутність довіреностей на отримання матеріальних цінностей по видатковим накладним на протязі 2011 - 2012 років не є підставою для заперечень відносно факту поставки ювелірних виробів. Крім того, позивач зазначив, що залучені до матеріалів справи копії податкових накладних, а також податкова звітність свідчить про відображення в податковому обліку позивача операцій про передачу товару відповідачу. Представник позивача надав клопотання, в якому просив суд направити матеріали для правоохоронних органів для проведення розслідування факту отримання матеріальних цінностей від комерційного агенту позивача Кузнецова Р.Б. представником відповідача Фоміним В.В. (паспорт серії ВВ № 881778, виданий Добропольським ГРО УМВД України в Донецькій області 19.08.1999 р.), а також передачі цих матеріальних цінностей Фоміним В.В. на склад відповідача, та зупинити провадження у справі.

Представник позивача у судовому засіданні 03.09.2012 р. підтримував позовні вимоги.

Представник відповідача у судове засідання не з"явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, вимог ухвал суду не виконав.

Суд, розглянувши клопотання позивача про зупинення провадження у справі дійшов висновку про те, що воно не підлягає задоволенню, оскільки норми ГПК України передбачають можливість зупинення розгляду справи, зокрема в разі неможливості її розгляду на даному судовому засіданні, однак в даному випадку таких підстав суд не вбачає. Тим більше, позивач за весь час розгляду справи мав можливість для звернення до правоохоронних органів з цього приводу.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, вислухавши уповноваженого представника позивача, судом встановлено наступне.

Позивачем пред'явлено позов до відповідача на підставі договору купівлі - продажу № 38/02/10 від 01 лютого 2010 року. У відповідності до умов вказаного договору позивач зобов"язався в порядку та строки, встановлені цим договором, передати у власність відповідача товар - ювелірні вироби та побутові вироби, виготовлені з драгоцінних металів, у відповідній кількості, відповідної якості та по узгодженій ціні, а відповідач, в свою чергу, прийняти їх та оплатити на умовах, визначених цим договором. Пунктом 5.3 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється на протязі 45 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача. Пунктом 11.1 договору передбачений строк його дії, а саме договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 01 лютого 2010 року.

Сторони до договору уклали додаткову угоду від 30.12.2010 р., в якій п. 10.1 виклали в наступній редакції: "Цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31 грудня 2012 року."

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар у 2010 році на 764223,32 грн. та у 2012 році на 55145,66 грн., що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких додані до матеріалів справи.

Відповідач не заперечує проти отримання товару у 2010 році за вищевказаними накладними, про що його представник зазначав у судових засіданнях.

Стосовно отримання товару у 2012 році відповідач заперечує, проте як вбачається з матеріалів справи, з боку відповідача товар був отриманий уповноваженою особою на підставі довіреностей № 3 5/57 від 03.01.2012 р., № 5/105 від 11.05.2012 р., які видані на отримання цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод Багет", м. Донецьк ( т. 2 а.с. 7, 12).

Як було вище зазначено, сторони узгодили порядок оплати - на протязі 45 календарних днів з моменту поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача.

Таким чином, відповідач отримав товар у 2010 році та у 2012 році та частково сплатив за нього на суму 719632,59 грн. за 2010 р. та на суму 18963 грн. за 2012 рік.

Внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов"язань щодо повної та своєчасної оплати, у відповідача виникла заборгованість за 2010 та 2012 роки у сумі 80773,39 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов"язковим для виконання сторонами.

Враховуючи вказані обставини та враховуючи вимоги ст.526 Цивільного Кодексу України, а саме те, що зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога позивача в частині стягнення грошових коштів в сумі - 80773,39 грн. правомірна та обгрунтована, така, що не спростована відповідачем, тому підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Ст. 525 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов"язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов"язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов"язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, позовна вимога щодо стягнення з відповідача 3% річних у сумі 556,14 грн. за прострочення виконання грошового зобов"язання підлягає задоволенню як правомірна.

Згідно зі ст.ст.193,198 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов"язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов"язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", пеня обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.2 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Позовна вимога щодо стягнення з відповідача пені у сумі 2787,34 грн., яка нарахована позивачем за прострочення виконання грошового зобов"язання у відповідності до умов, передбачених вищевказаним договором, відповідає вимогам діючого законодавства, розрахунок пені перевірено судом, тому підлягає задоволенню.

Позивач вказує на те, що на виконання умов вказаного договору він протягом 2011 р. також поставляв відповідачу ювелірні прикраси, на підтвердження чого були надані накладні за 2011 рік (копії додані до матеріалів справи).

Однак, проти отримання протягом 2011 року товару відповідач заперечує, а з наданих позивачем накладних не вбачається, що позивачем конкретно був переданий товар відповідачеві, оскільки про одержання товару за вищезгаданими накладними не вказано ні посади, ні прізвище особи, яка уповноважена на його отримання, а підпис здійснено за допомогою факсимільного відтиску, інших належних доказів на одержання товару позивачем суду не надано. Посилання у накладних та специфікаціях на договір також відсутні, як відсутні і довіреності на отримання товару (п.11 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості (П-6).

Відповідно до ст. 664 ЦК України моментом виконання обов'язку продавця передати товар та цей обов'язок вважається виконаним при:

1) врученні товару покупцеві якщо товар доставляється продавцем;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий за місцезнаходженням товару. Договором може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

За змістом пункту 11 Інструкції приймання товарів мають право здійснювати робітники отримувача (покупця), уповноважені на то керівництвом підприємства - отримувача, і ці працівники повинні відноситись до категорії матеріально - відповідальних осіб.

До договорів повинні бути додані розписки матеріально-відповідальних осіб, що вони ознайомлені з Правилами приймання товарів за їх особистими підписами. Відпуск товарно-матеріальних цінностей покупцям або передача їх безоплатно здійснюється підприємствами тільки на підставі доручень отримувачів (покупців).

Порядок використання доручень регулюється також Наказом Мінфіну України № 99 від 16.05.96 р. "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих та використаних доручень на отримання цінностей (далі - Інструкція 99)".

Отже, довіреність на отримання цінностей є первинним документом, у якому зафіксовано рішення керівника підприємства про уповноваження конкретну особу отримати для підприємства по переліку та у відповідній кількості товарно - матеріальні цінності. Без довіреності не може бути виписаний або підписаний інший первинний документ - накладна, яка є дозволом для здійснення господарської операції по видачі цінностей і яка відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

За змістом Інструкції № 99 забороняється відпускати товар у разі пред'явлення доручення, яке видано з порушенням встановленого порядку заповнення, тим більше, зовсім без доручень.

Відповідно до ч.1 п.15 Інструкції № 99 відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства - постачальника, які мають право підписувати первинні документи на відпуск цінностей фізичною особою - підприємцем підприємству цінностей, розрахунки за які проводяться у безготівковій формі, а також таких, що передаються безоплатно або товарообмінними операціями, здійснюються за умови подання підприємцю довіреності підприємства.

Матеріали справи не містять відповідних довіреностей відповідача на одержання товару за накладними, складеними позивачем у 2010 - 2011 роках.

Згідно ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" факт здійснення господарський операцій підтверджується відповідними документами первинного обліку, зокрема накладними, документами, які повинні бути підписані повноважними представниками сторін, містити назву документа (форми), дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88) первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.4 даного Положення первинні документи повинні мати такі обов*язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назву документу (форми), дату і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пункт 2.5. Положення передбачає, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Використання при оформленні первинних документів факсимільного відтворення підпису допускається у порядку, встановленому законом, іншими актами цивільного законодавства. (Пункт 2.5 глави 2 в редакції Наказу Міністерства фінансів N 372).

В обґрунтування позовних вимог позивачем надані накладні за 2011 р., в яких зі сторони покупця (відповідача) в графі «прийняв» значиться факсимільне відтворення підпису невідомої особи та відбиток назви підприємства.

За приписами ст. 207 Цивільного кодексу України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, електронно - числового підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Тобто, вчинення правочинів із застосуванням факсимільного відтворення підпису допускається лише у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Однак, доказів письмової згоди сторін на використання факсимільного відтворення підписів представників Іноземного підприємства «Аркадія» для отримання товару від ТОВ «Ювелірний завод «Багет» позивачем не надано, що виключає в даному випадку право використання факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання.

Наявність на накладних відбитку назви підприємства та факсимільного відтворення підпису невідомої особи не підтверджує факт отримання товару відповідачем, оскільки згідно ст. 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою. В наданих накладних, крім відсутності посилань на довіреність, відсутні посилання і на договір, як на підставу виписки накладної.

Посилання позивача на Акт звірки розрахунків є безпідставним, оскільки Акт звірки не є доказом, що підтверджує поставку товару за договором.

Посилання позивача в якості доказу на часткові проплати у 2011 році відповідачем боргу не підтверджують те, що оплата здійснювалась саме на погашення боргу за 2011 рік, оскільки всі платіжні документи в призначенні платежу не містять періоду погашення боргу, а в них є посилання лише на угоду № 38/02/10 від 01.02.10 р.

За вимогами п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України на стороні, що подала позов лежить зобов'язання доведення тих обставин, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі лише потрібних і достатніх доказів.

Вищенаведене надає суду підстави дійти висновку про те, що позивачем не доведений факт отримання відповідачем товару за вищевказаними накладними у 2011 році, тому у відповідача не виникає зобов*язань перед позивачем щодо оплати товару. Тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 52346,13 грн. за товар за накладними за 2011 р. не підлягають задоволенню.

Відсутність основного зобов*язання щодо оплати спричиняє відсутність додаткового зобов*язання щодо нарахування та сплати неустойки та 3 % річних, тому вимога позивача про стягнення пені в сумі 1808,19 грн. та 362,93 грн. 3 % річних в сумі також не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статей 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статей 11,15, 16, 207, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 629, 664 Цивільного кодексу України, статей 20, 193, 198 Господарського кодексу України, Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по кількості, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, керуючись ст. ст. 1,4,12, 22, 33, 34, 38, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Іноземного підприємства "Аркадія" (61044, м. Харків, пр. Московський, 257, п/р № 26005000123285 у відділенні № 2 ПАТ "Укрексімбанк" філії м. Харкова, МФО 351618, код ЄДРПОУ 34756064) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ювелірний завод Багет" (83058, м. Донецьк, вул. Переїзна, 2, п/р № 26005198097091 в Донбаській філії ПАТ "Кредитпромбанк" м. Донецька, МФО 335593, код ЄДРПОУ 24802402) 80773,39 грн. боргу, 2787,34 грн. пені, 556,14 грн. 3% річних та 1682,33 грн. судового збору.

В стягненні 52346,13 грн. боргу, 1808,19 грн. пені, 362,93 грн. 3 % річних відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 10.09.2012 р.

Суддя Смірнова О.В.