Ухвала

від 11.09.2012 по справі 2а-1122/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1122/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Патратій О.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"11" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: секретаря: Федорової Г.Г., Вівдиченко Т.Р., Ключковича В.Ю., Павленко Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2012 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техарт»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби про визнання недійсним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Техарт»(далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 13.01.2012 року № 0000172305/437.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2012 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техарт»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби від 13.01.2012 року № 0000172305/437.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Техарт»є юридичною особою, зареєстрованою Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 30.03.2009 року.

ТОВ «Техарт»перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва та є платником екологічного податку за місцем розміщення стаціонарних джерел забруднення, а саме: м. Київ, смт. Бортничі, вул. Автотранспортна, 1, у зв'язку з чим подає податкові декларації з екологічного податку в тому числі до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

19 вересня 2011 року службовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Техарт»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 02.04.2009 року по 30.06.2011 року, за результатами якої було складено акт від 14.10.2011 року №2181/2302/36413671, на підставі якого, ДПІ у Дарницькому районі міста Києва, прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000172305/437, яким ТОВ «Техарт»було збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «надходження від реалізованого палива податковими агентами і суб'єктами господарювання»на суму 29 044, 93 грн.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало встановлення під час проведення перевірки факту ненарахування ТОВ «Техарт»екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами та розміщення відходів.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України. Зокрема, Податковий кодекс України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно п. 240.2 ст. 240 Податкового кодексу України, платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи, що не провадять господарську (підприємницьку) діяльність, бюджетні установи, громадські та інші підприємства, установи та організації, постійні представництва нерезидентів, включаючи тих, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, а також громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферу пересувними джерелами забруднення у разі використання ними палива.

Відповідно до п. 241.1 ст. 241 Податкового кодексу України, податок, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, утримується і сплачується до бюджету податковими агентами.

В свою чергу п. 18.1 ст. 18 Податкового кодексу України встановлено, що податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.

Сукупний аналіз наведених правових норм дозволяє зробити висновок, що податковий агент, з метою виконання вимог кодексу, повинен забезпечити включення суми екологічного податку в ціну палива, по якій таке паливо реалізується платнику екологічного податку - кінцевому споживачу.

При цьому, податковий агент повинен забезпечити виконання вимог ст. 244 Податкового кодексу України, тобто в ціні реалізації палива кінцевому споживачу повинна міститись сума екологічного податку у розмірах вказаних ст.244 Податкового Кодексу України.

Пунктом 241.2 ст. 241 Податкового кодексу України встановлено, що до податкових агентів належать суб'єкти господарювання, які: здійснюють торгівлю на митній території України паливом власного виробництва та/або передають замовнику або за його дорученням іншій особі паливо, вироблене з давальницької сировини такого замовника; здійснюють ввезення палива на митну територію України.

Отже, враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що обов'язок податкового агента з екологічного податку покладено на:

- суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, яке було придбано у виробника на території України (перший оптовий продавець);

- суб'єктів господарювання, які здійснюють оптову торгівлю паливом, яке було імпортовано на митну територію України (перший оптовий продавець палива на території України);

- суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж палива, що було придбано у виробника на території України (перший продавець палива кінцевому споживачу - платнику екологічного податку) суб'єктів господарювання, які здійснюють роздрібний продаж палива, що було імпортовано на митну територію України (перший продавець палива кінцевому споживачу - платнику екологічного податку).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Техарт»орендує автозаправні станції для продажу автомобільного палива та, відповідно, здійснює викиди забруднюючих речовин в навколишнє природне середовище та розміщує відходи.

У перевіряємий період ТОВ «Техарт»здійснювало роздрібну торгівлю автомобільним пальним, яке придбавало за договорами поставки та купівлі-продажу нафтопродуктів ТОВ «Техарт»придбавало паливо у ПП «Інтекс-КОМ», ТОВ «Альянс Ойл Україна, ТОВ «Рось-1», ТОВ «Західна нафтогазова компанія.

При цьому, позивач проводив нарахування податкових зобов'язань екологічного податку за викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та подавав відповідні податкові декларації до ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

З листів ПП «Інтекс-КОМ», ТОВ «Альянс Ойл Україна, ТОВ «Рось-1», які містяться в матеріалах справи, вбачається, що останні є податковими агентами з екологічного податку за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення та у вартість товару, який поставлений позивачу згідно договорів було включено екологічний податок.

Отже, оскільки позивач не відноситься до податкових агентів, визначених п. 241.2. ст. 241 Податкового кодексу України, порушень вимог податкового законодавства ТОВ «Техарт», яке полягає у не нараховані екологічного податку, що справляється за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин пересувними джерелами забруднення у разі використання палива, колегією суддів не вбачається.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції зроблено помилковий висновок про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Тобто відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень, несе тягар доказування правомірності здійснених податкових донарахувань, так як він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Проте, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було надано достатніх та належних доказів правомірності прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 13.01.2012 року № 0000172305/437.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2012 року -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 травня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Вівдиченко Т.Р.

Ключкович В.Ю.