Постанова

від 13.09.2012 по справі 2а-1852/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1852/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" вересня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Глущенко Я.Б,

суддів Пилипенко О.Є., Романчук О.М.,

при секретарі Окис Т.О.,

за участю:

представників позивача -Дорошенка Р.В., Норова Г.О.,

представника відповідача -Гаджиєва Р.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення -рішення, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 червня 2012 року,

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Укргазбуд»звернулося у суд з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення №0004232302 від 07.10.2011 року, якими товариству визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2012 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду -скасуванню з таких підстав.

Так, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на нікчемність правочинів, за наслідками укладення яких у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Проте, з таким висновком суду погодитися не можна.

Колегією суддів установлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Кон Діос»С.Р.Л. з питань правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, за підсумками якої складено акт від 23 вересня 2011 року №10167/23-02/14277604 та виявлені порушення п.п. 7.2.3., 7.2.6. п. 7.2. та п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

У зв'язку із наведеним відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0004232302 від 07 жовтня 2011 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 3443420,00 грн., з яких 2842736,00 грн. основного зобов'язання та 710684,00 -штрафні (фінансові) санкції.

Обговорюючи правомірність рішення податкового органу, колегія суддів зважає на таке.

Як убачається із матеріалів справи, підставою для донарахування податкового зобов'язання стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача придбання останнім товару від ТОВ «Кон Діос»С.Р.Л. та віднесення до складу податкового кредиту сум, сплачених у зв'язку з таким придбанням за договорами, які суперечать п.п. 1, 2 ст. 215, п. 1, 5 ст. 203 ЦК України, тобто є нікчемним, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що згідно протоколу допиту у якості свідка ОСОБА_5, яка є засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ «Кон Діос»С.Р.Л. у одній особі, вказане товариство зареєстровано невідомою особою за винагороду, без наміру провадження господарської діяльності.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів зважає на таке.

За правилами п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як убачається із матеріалів справи, між позивачем (покупцем) та ТОВ «Кон Діос»С.Р.Л. (постачальник) було укладено договори оренди будівельної техніки, поставки продукції та обладнання, надання послуг по розкорковуванню глини.

На підтвердження реальності вказаних угод, позивачем надано копії актів прийому-передачі будівельної техніки, актів здачі -прийняття робіт (надання послуг), акту приймання комплектуючих агрегатів бурової установки та приймання названої установки для проведення випробувань, навчання машиністів, а також проведення бурових випробувань та передачі бурової установки. Окрім того, суду надано копії видаткових накладних та виписок з банку на підтвердження проведення розрахунків за отриманий товар та надані послуги.

Використання у господарській діяльності позивача, придбаних за спірними договорами майна та послуг також підтверджується копіями актів списання товарно-матеріальних цінностей, а також копією договору зберігання від 30.07.2010 року №19/08 та актами виконаних робіт до нього.

Аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «Кон Діос», С.Р.Л. колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6, 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 року платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, судова колегія зауважує, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість», та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Відтак, податковий кредит позивача підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Посилання відповідача на покази свідка колегія суддів до уваги не приймає, оскільки жодних доказів названим обставинам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, не надано.

До того ж, навіть у разі встановлення факту фіктивного підприємництва контрагентом позивача, останній не позбавлений права формувати податковий облік на підставі первинних документів, виданих від імені першого.

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними в адміністративному позові щодо протиправності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є підставою для його скасування.

Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»задовольнити .

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 21 червня 2012 року скасувати .

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби від 07.10.2011 року №0004232302.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

(Повний текст постанови складений 18 вересня 2012 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Романчук О.М