Ухвала

від 23.01.2013 по справі 2а-1852/12/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" січня 2013 р. м. Київ К/9991/60888/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.,

за участю секретаря Стоцького О.І.,

представників позивача Дорошенка Р.В., Норова Г.О.,

представника відповідача Приходька О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року

у справі № 2а-1852/12/2670

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укргазбуд»(далі -позивач, ПАТ «Укргазбуд»)

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (далі -відповідач, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Укргазбуд»звернулось у лютому 2012 до суду з адміністративним позовом до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.10.2011 року № 0004232302.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2012 року в задоволені позову було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2012 року скасована, прийнята нова постанова, якою адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із судовим рішенням у справі, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.06.2012 року залишити без змін та просить прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення попередніх судових інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касацій скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинство України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому засіданні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судами попередніх інстанцій, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва ДПС проведено перевірку ПАТ «Укргазбуд», за результатами якої 23.09.2011 року складено акт № 10167/23-02/14277604 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Кон Діос» С.Р.Л. з питання правильності нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року.

Актом перевірки встановлено порушення пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» при відображені в податковому обліку результатів господарських відносин з ТОВ «Кон Діос» С.Р.Л., яке мало правові відносини з платником податків, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 2 842 736,00 гривень, у тому числі за липень 2010 року на 369 335,00 гривень, за серпень 2010 року на 1 815 674,00 гривні, за листопад 2010 року на 80 713,00 гривень.

На підставі встановленого порушення відповідачем 07.10.2011 року винесено податкове повідомлення-рішення № 0004232302, яким позивачу збільшено ПДВ на суму 3 553 420,00 гривень, у тому числі 2 842 736,00 гривень - основний платіж та 710 684,00 гривні -штрафні (фінансові) санкції.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволені позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з огляду на нікчемність правочинів, за наслідками укладення яких у позивача виникло право на податковий кредит з податку на додану вартість.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для донарахування податкового зобов'язання стало виявлення податковим органом під час перевірки позивача придбання останнім товару від ТОВ «Кон Діос»С.Р.Л. та віднесення до складу податкового кредиту сум, сплачених у зв'язку з таким придбанням за договорами, які суперечать п. п. 1, 2 ст. 215 , п. п. 1, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) , тобто є нікчемним, а тому не створюють юридичних наслідків.

Вказані висновки контролюючого органу ґрунтуються на тому, що згідно протоколу допиту у якості свідка ОСОБА_7, яка є засновником, директором та головним ухгалтером ТОВ «Кон Діос» С.Р.Л. у одній особі, вказане товариство зареєстровано невідомою особою за винагороду, без наміру провадження господарської діяльності.

Аналізуючи наведені доводи, колегія суддів апеляційної інстанції зазначила таке, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

За правилами пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як вбачається із матеріалів справи, між позивачем (покупцем) та ТОВ «Кон Діос» С.Р.Л. (постачальник) було укладено договори оренди будівельної техніки, поставки продукції та обладнання, надання послуг по розкорковуванню глини.

На підтвердження реальності вказаних угод, позивачем надано копії актів прийому-передачі будівельної техніки, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), акту приймання комплектуючих агрегатів бурової установки та приймання названої установки для проведення випробувань, навчання машиністів, а також проведення бурових випробувань та передачі бурової установки. Окрім того, суду було надано копії видаткових накладних та виписок з банку на підтвердження проведення розрахунків за отриманий товар та надані послуги.

Використання у господарській діяльності позивача, придбаних за спірними договорами майна та послуг також підтверджується копіями актів списання товарно-матеріальних цінностей, а також копією договору зберігання від 30.07.2010 року № 19/08 та актами виконаних робіт до нього.

Таким чином, аналізуючи висновки податкового органу щодо правомірності включення позивачем до податкового кредиту сум, на які виписано податкові накладні ТОВ «Кон Діос» С.Р.Л. колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до наступного, з чим також погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

У відповідності до пп. 7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону , протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За приписами пп. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який зауважив, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податку податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Законом України «Про податок на додану вартість» , та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

В матеріалах справи відсутні будь-які дані про те, що на момент надання податкових накладених контрагент позивача не був зареєстрований платником податку на додану вартість, а тому не мав права виписувати податкові накладні.

У свою чергу, право платника податку на додану вартість на отримання податкового кредиту не пов'язано зі сплатою особою, що видала податкову накладну, своїх податкових зобов'язань перед бюджетом, а також із порушенням правил ведення бухгалтерського та податкового обліку.

Таким чином, податковий кредит позивача підтверджено належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Посилання відповідача на покази свідка суд апеляційної інстанції правомірно не прийняв до уваги, оскільки жодних доказів названим обставинам відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України , не надано.

До того ж, навіть у разі встановлення факту фіктивного підприємництва контрагентом позивача, останній не позбавлений права формувати податковий облік на підставі первинних документів, виданих від імені першого.

Отже, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які б могли б призвести до скасування оскаржуваних рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2012 року у справі № 2а-1852/12/2670 -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько