Постанова

від 13.09.2012 по справі 2а/0570/10528/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/10528/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зінченка О.В.

при секретарі Асмановій Е.Е.

з участю представників:

позивача - Тураєвої Г.С.,

відповідача - Попової О.А., Заікіна О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енерговугілля» до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною індивідуальну податкову консультацію від 07 липня 2012 року № 9766/10/06-213-8, зобов'язання надати нову індивідуальну податкову консультацію, -

в с т а н о в и в :

14 серпня 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енерговугілля» (далі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби у Донецькій області (далі - відповідач) про скасування висновків індивідуальної податкової консультації від 26 червня 2012 року № 26/06-2, зобов'язання надати нову індивідуальну консультацію.

В обґрунтування вимог позивач посилався на те, що при наданні індивідуальної податкової консультації відповідач невірно тлумачив пункт 15 Порядку Міністерства фінансів України «Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної» № 1379, яким передбачено, що у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Позивач вважає, що підставами для виписки зведеної податкової накладної є: наявність постійних зв'язків із покупцем; постачання повинно мати безперервний або ритмічний характер; обов'язковим додатком до зведеної податкової накладної є реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг. Перелічені підстави є виключними, інших вимог Порядком не передбачено. Застереження ж «але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця» має відношення до періодичності виписки податкових накладних, а не до періодичності оплати, як визначено відповідачем у консультації. Також позивач зазначив, що висновки відповідача відносно того, що позивач не має права виписувати зведені податкові накладні, оскільки оплата поставленого товару відбувається у місяці наступному за місяцем постачання, що на його думку суперечить основній умові виписки зведених накладних, є необґрунтованими та суттєво обмежують права позивача при застосуванні пункту 15 Порядку у своїй діяльності.

Просив суд скасувати висновки індивідуальної податкової консультації від 26 червня 2012 року № 26/06-2, зобов'язати Державну податкову службу у Донецькій області надати нову індивідуальну консультацію (арк. справи 3-6).

Представник позивача у судовому засіданні надала заяву про уточнення позовних вимог (арк. справи 42), згідно якої просила суд визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію від 07 липня 2012 року № 9766/10/06-213-8, зобов'язати Державну податкову службу у Донецькій області надати нову індивідуальну податкової консультацію, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення адміністративного позову, про що надали письмові заперечення (арк. справи 34-35), в яких посилалися на те, що при підготовці проекту відповіді податковий орган виходив з положень пункту 201.7 статті 201 Податкового кодексу України та пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01 листопада 2011 року № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071. Виходячи з положень вищевказаних норм представник відповідача зазначає, що зведена податкова накладна виписується на кожну визначену договором дату оплати поставлених товарів/послуг, але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. Для виписки зведеної податкової накладної необхідне дотримання одночасно двох умов: щодо безперервного або ритмічного характеру постачання товарів/послуг при постійних зв'язках з покупцем; щодо визначення у договорі поставки періодичності оплати поставлених товарів/послуг. Умови договорів, укладених позивачем на постачання вугілля, що були описані у запиті, не відповідають приписам пункту 15 Порядку, що позбавляє його можливості оформлення зведених регістрів податкового обліку. Крім того, у запереченнях наголошується на тому, що відповідь ДПС у Донецькій області на запит платника податків щодо застосування податкового законодавства не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не впливає на права і обов'язки платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, а отже не тягне юридичних наслідків для нього та не порушує його права та інтереси, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржена до адміністративного суду. У зв'язку з викладеним, ДПС у Донецькій області вважає, що податкова консультація стосовно можливості оформлення зведеної податкової накладної ТОВ «ТД «Енерговугілля» надана без порушень норм чинного законодавства.

На підставі вищевикладеного, просили суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енерговугілля» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Донецької міської ради 11 жовтня 2011 року за адресою: 83003, Донецька область, місто Донецьк, Калінінський район, проспект Ілліча, будинок 58 А, включено до ЄДРПОУ за номером 37902764, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 472755, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АЖ № 350486 (арк. справи 7-10).

Відповідно до довідки про взяття на облік платника податків від 21 лютого 2012 року № 240/10/29-014-2 позивач узятий на облік в органах державної податкової служби 12 жовтня 2011 року та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Калінінському районі м. Донецька за № 1062 (арк. справ 11).

Відповідач - Державна податкова служба у Донецькій області у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України є суб'єктом владних повноважень.

26 червня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енерговугілля» звернулося до Державної податкової інспекції у Калінінському районі м. Донецька із запитом № 26/06-2 «щодо отримання консультації» (арк. справи 13-15), в якому зазначалося, що підприємство є великим оптовим трейдером вугільної продукції на ринку України. В рамках здійснення своєї діяльності товариство придбає вугілля у різних суб'єктів господарювання та реалізує його підприємствам державної та комунальної форм власності, що є безпосередніми споживачами. Вугілля є специфічним товаром, ціна якого формується в залежності від його якісних показників. У специфікації до договору зазначається розмір базової ціни, базові показники якості та розмір надбавок/знижок до базової ціни. Фактична ціна на вугілля формується у місці постачання (у вантажоодержувача) на підставі формули визначення ціни, вказаної у специфікації. Місцем поставки за умовами договору є місце вантажоодержувача. Право власності на вугілля переходить з моменту підписання акту приймання-передачі. При цьому, покупець зобов'язаний підписати акти приймання-передачі вугілля в наступні строки: не пізніше 3 днів з дати закінчення приймання вугілля за якістю у вантажоодержувача; в останній календарний день місяця поставки - на вугілля, що знаходиться в дорозі або результати приймання якого ще не відомі. Оплата здійснюється покупцем згідно умов договору періодичними платежами протягом місяця відвантаження, але не пізніше сорока днів з дати постачання та приймання вугілля вантажоодержувачем.

У даному запиті позивач просив надати консультацію з наступних питань:

1. Чи має право товариство постійним покупцям, постачання з якими носить безперервний або ритмічний характер та з якими періодичність оплати за умовами договору складає не більше, ніж 40 календарних днів, керуючись пунктом 15 Порядку № 1379, виписувати на весь об'єм відвантаженого у звітному місяці вугілля декілька зведених податкових накладних або в останній день місяця одну зведену податкову накладну?

2. Чи має право товариство виписувати протягом місяця відвантаження датою фактуровки (акту приймання-передачі вугілля) декілька зведених податкових накладних: на партії вугілля, приймання якого відбулося вантажоодержувачем у місяці відвантаження, та в останній день місяця відвантаження - зведену податкову накладну на вугілля, що знаходиться в дорозі, або приймання якого за кількістю та якістю неможливо провести у місяці відвантаження?

3. Чи має право товариство, керуючись статтею 192 Податкового кодексу України, у разі якщо після виписки зведеної накладної здійснюється будь-яка зміна компенсації вартості вугілля, виписувати розрахунки корегування кількісних та вартісних показників до зведеної податкової накладної?

4. Чи має право товариство в одному звітному місяці в розрізі одного покупця виписувати декілька зведених податкових накладних (на вугілля, приймання якого за кількістю та якістю відбулося у місяці відвантаження) та декілька податкових накладних за першою подією (на вугілля, що знаходиться в дорозі, або приймання якого за кількістю та якістю неможливо провести у місці відвантаження)?

5. Чи необхідно у зведеній податковій накладній вказувати дату відвантаження вугілля напроти кожного виду номенклатури товару?

07 липня 2012 року за № 9766/10/06-213-8 Державна податкова служба у Донецькій області надала ТОВ «Торговий дім «Енерговугілля» податкову консультацію «Щодо застосування норм Податкового кодексу України», в якій вказала наступне: оскільки оплата за вугілля згідно умов договору здійснюється покупцем періодичними платежами протягом місяця відвантаження, але не пізніше сорока днів з дати постачання та приймання вугілля, а обов'язковою умовою щодо виписки зведеної податкової накладної відповідно до пункту 15 Порядку № 1379 є визначена у договорі періодичність оплати поставленої продукції, яка повинна бути не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця, то по операціях, наведених у запиті, зведена податкова накладна не може бути виписана (арк. справи 12).

Позивач, не погодившись із даними висновками, звернувся до суду з вимогами визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію від 07 липня 2012 року № 9766/10/06-213-8 та зобов'язати надати нову індивідуальну податкову консультацію.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Абзацом 6 статті 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 року № 509-XII встановлені завдання органів державної податкової служби, до яких, серед інших, належить - надання податкових консультацій.

Відповідно до підпункту 191.1.27 пункту 191.1 статті 191 Податкового кодексу України (далі - ПК України) органи державної податкової служби виконують таку функцію, як надання податкових консультацій відповідно до норм цього Кодексу.

У підпункті 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено поняття «податкова консультація». Це - допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Згідно пунктів 52.1-52.5 статті 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію. За вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі.

Консультації надаються органом державної податкової служби, в якому платник податків перебуває на обліку або вищим органом державної податкової служби, якому такий орган адміністративно підпорядкований, а також центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.

Відповідно до пункту 53.3 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду як правовий акт індивідуальної дії податкову консультацію контролюючого органу, викладену в письмовій або електронній формі, яка, на думку такого платника податків, суперечить нормам або змісту відповідного податку чи збору. Визнання судом такої податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Суд зазначає, що дана норма є спеціальною у спірних правовідносинах і прямо надає право платнику податків оскаржити до суду податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, тому твердження відповідача про те, що податкова консультація не має юридичного характеру, оскільки безпосередньо не впливає на права і обов'язки платника податків, не містить обов'язкового для нього припису, а отже не тягне юридичних наслідків для нього, не порушує його права та інтереси, тому не є правовим актом індивідуальної дії та не може бути оскаржена до адміністративного суду, з посиланням на пункт 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, є необґрунтованими.

Спірною обставиною у справі є можливість позивача виписувати зведені податкові накладні, що виникла через різне тлумачення сторонами пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної. Стосовно цього суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 201.1, 201.4, 201.6, 201.7, 201.8, 201.10 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів.

Пунктом 201.2 статті 201 ПК України встановлено, що форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України № 1379 від 01 листопада 2011 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України

22 листопада 2011 року за № 1333/20071.

Відповідно до пункту 15 цього Порядку у разі здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, покупцю може бути виписана зведена податкова накладна, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо), але не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця. При цьому до зведеної податкової накладної обов'язково додається реєстр товаротранспортних накладних чи інших відповідних супровідних документів, згідно з якими здійснено постачання товарів/послуг.

Із системного аналізу зазначеної норми у взаємозв'язку із нормами ПК України можна зробити висновок, що передумовою виписки зведеної податкової накладної є:

- здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем;

- у договорі визначена періодичність оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо);

При цьому, зведена податкова накладна повинна бути виписана не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо).

Як зазначалося раніше, відповідач у наданій ним податковій консультації зазначив, що зведена податкова накладна не може бути виписана позивачем, оскільки обов'язковою умовою щодо виписки зведеної податкової накладної відповідно до пункту 15 Порядку № 1379 є визначена у договорі періодичність оплати поставленої продукції, яка повинна бути не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця.

Отже, податковий орган при наданні податкової консультації можливість виписки зведеної податкової накладної поставив в залежність від факту оплати за товар, який повинен бути не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця.

Зазначені висновки податкового органу спростовуються наведеним вище судом аналізом пункту 15 Порядку, оскільки термін «не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця» у даних відносинах слід застосовувати саме до виписки зведеної податкової накладної.

Водночас, суд зазначає, що зведена податкова накладна, у разі дотримання умови щодо здійснення постачання товарів/послуг, постачання яких має безперервний або ритмічний характер при постійних зв'язках із покупцем, повинна бути виписана не рідше одного разу на місяць і не пізніше останнього дня місяця, виходячи із визначеної у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг.

За даних обставин обов'язковою умовою для можливості виписки зведеної податкової накладної є обумовленість у договорі періодичності оплати поставлених товарів/послуг (один раз на п'ять днів; один раз на десять днів тощо). Втім, на думку суду обумовленість в договорі оплати, як протягом місяця, з дня поставки товару, не є періодичністю.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку, що Державною податковою службою у Донецькій області під час надання податкової консультації не вірно розтлумачено зміст пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, у зв'язку із чим індивідуальну податкову консультацію від 07 липня 2012 року № 9766/10/06-213-8 слід визнати недійсною, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача в цій частині підлягають задоволенню.

Абзацом 2 пункту 53.3 статті 53 ПК України встановлено, що визнання судом податкової консультації недійсною є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енерговугілля» в частині зобов'язання Державну податкову службу у Донецькій області надати нову індивідуальну податкової консультацію підлягають також задоволенню.

На підставі статті 94 КАС України, суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, тобто у розмірі 33,06 гривень (арк. справи 2).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 254 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енерговугілля» до Державної податкової служби у Донецькій області про визнання недійсною індивідуальну податкову консультацію від 07 липня 2012 року № 9766/10/06-213-8, зобов'язання надати нову індивідуальну податкову консультацію, - задовольнити повністю.

Визнати недійсною індивідуальну податкову консультацію від 07 липня 2012 року № 9766/10/06-213-8 Державної податкової служби у Донецькій області.

Зобов'язати Державну податкову службу у Донецькій області надати товариству з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енерговугілля» нову індивідуальну податкової консультацію з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Енерговугілля» витрати по сплаті судового збору у розмірі 33,06 грн.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 13 вересня 2012 року.

Постанова у повному обсязі складена 18 вересня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зінченко О.В.