Постанова

від 19.09.2012 по справі 2а-1870/6389/12

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 вересня 2012 р. Справа № 2a-1870/6389/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Савченка Д.М.,

за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,

представника позивача - Цуканова В.В.,

представника відповідача - Талденко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія" до Державної податкової інспекції у місті Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лілія» (далі - позивач, ТОВ «Лілія») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати протиправним та недійсним податкове повідомлення - рішення відповідача № 00058/1503/39250 від 29.08.2012 р.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що в лютому 2012 року державною податковою інспекцією в м. Суми проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку позивача з питання повноти нарахування податкових зобов'язань за період з січня 2011 року по січень 2012 року.

В результаті перевірки складено Акт від 17 лютого 2012 року №961/15-319/14006271 про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки щодо повноти нарахування податкових зобов'язань за період з січня 2011 року по січень 2012 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Лілія» (код 14006271). Сума виявлених порушень згідно акту перевірки - 395 052,28 гривень.

Після листування і з'ясування того, що наданий акт, виконана камеральна перевірка та нарахування відноситься дійсно до ТОВ « Лілія» (це перукарня), Товариство одержало лист ДПІ в м.Суми від 20 березня 2012 року №24780/10/15-345 «Про надання інформації», який, на думку ДПІ в м.Суми, виправив допущені в Акті податкової перевірки помилки.

З урахуванням викладеного в листі ДПІ в м. Суми від 20 березня 2012 року № 24780/10/15-345 «Про надання інформації», ТОВ «Лілія» подало до ДПІ в м. Суми листа вих. № 02/03-2012 від 27.03.2011 року, в якому було зазначено про чергові помилки та недоліки перевірки.

Не враховуючи викладених письмово заперечень, не змінюючи вищезазначеного акту, Державною податковою інспекцією в м. Суми виписано податкове повідомлення - рішення від 21 березня 2012 року №002191503/25169 за платежем податок на додану вартість на суму 28 211,94 грн.

Свою позицію позивач обґрунтовує тим, що згідно з пунктом 183.4 статті 183 Розділу V Податкового кодексу України, обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість підлягає особа, що переходить на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування, у разі якщо така особа відповідає вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 Розділу V кодексу». Відповідно до пункту 183.10 статті 181 Розділу V Податкового кодексу України будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість».

Позивач зазначає, що податковим органом в Акті податкової перевірки з незрозумілих та необґрунтованих підстав ототожнено «дохід від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 395 052, 28 грн.» та «суму податкових зобов'язань за січень 2011 року по січень 2012 року на суму ПДВ 395 052, 28 грн.» (стор. 2 Акту).

В Акті податкової перевірки не обгрунтовано, чому річний період, протягом якого платник податків не може перевищувати суму 300 000 грн. обмежують 13 місяцями (січень 2011 року по січень 2012 року).

В Акті податкової перевірки не встановлено, в якому періоді платником податків було здійснено перевищення граничного обсягу обігових коштів, на яку суму це завищення було здійснено, з якого часу податковий орган вважає необхідним застосування до платника податків податкового законодавства, щодо податку на додану вартість, якими нормами права він керується.

Податковим органом порушено (не застосовано) Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» №3609-VI від 07 липня 2011 року, та відповідно нової редакції пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України, а саме: «Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування».

Реєстраційна заява платника податку на додану вартість за формою №1-ПДВ була подана до органів Державної податкової інспекції своєчасно, а саме 10 листопада 2011 року, але ДПІ в м. Суми залишила реєстраційну заяву платника податку на додану вартість без виконання, посилаючись на пункт 183.7 Податкового кодексу України: «Заява про реєстрацію особи як платника податку подається особисто такою фізичною особою або безпосередньо керівником або представником юридичної особи - платника (в обох випадках з документальним підтвердженням особи та повноважень) до органу державної податкової служби за місцезнаходженням (місцем проживання) особи».

Особа, яка подавала реєстраційну заяву, мала відповідні повноваження, а саме: реєстраційна заява (форма - 1 ПДВ) була підписана керівником ТОВ «Лілія», містило печатку Підприємства в передбаченому для цього місці, в полі № 5 «відомості про відповідальних осіб платника» (розділ 5 реєстраційної заяви) було зазначено особу, яка безпосередньо, в якості уповноваженої особи надала цю реєстраційну заяви до канцелярії (аналогічно тому, як це здійснюють кур'єри), в той же час ця уповноважена особа (ОСОБА_3) мала при собі доручення для подання зазначеної реєстраційної заяви, пред'явила його податковому інспектору, що є куратором ТОВ «Лілія». Останній поставив підпис на реєстраційній заяві після якого її прийняли в канцелярії. Без цього підпису, навіть за наявності довіреності ТОВ «Лілія» відмовляли в отриманні реєстраційної заяви через вікно канцелярії.

Згідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість по ТОВ «Лілія» санкції розраховано за жовтень 2011 р. - січень 2012 р.

При обрахунку цього періоду, за який було нараховано штрафні (фінансові) санкції з податку на додану вартість, податковим органом порушено (не застосовано) п. 183.2 статті 183 Податкового кодексу України, згідно якого «У разі обов'язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до органу державної податкової служби не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу».

Обсяг оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 Податкового кодексу України, ТОВ «Лілія» було досягнуто в жовтні 2011 року.

Строк подання відповідної заяви від ТОВ «Лілія» про сплату ПДВ - до 10 листопада 2011 року.

З урахуванням вищевикладених норм права, першим днем, з якого взагалі можливо нараховувати санкції на підставі норм права зазначених в повідомленні рішенні - 11 листопада 2012 року. (Якщо б ТОВ «Лілія» взагалі не подавало заява про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість).

Аналогічна позиція міститься в передостанньому абзаці листа ДПС України від 01.11.2011 р. № 4800/7/15-3317 «Щодо окремих питань, пов'язаних із реєстрацією особи, як платника ПДВ».

Стосовно ПДВ, нарахованого за січень 2012 року, позивач зазначає, що з незрозумілих підстав податковим органом нараховано також санкції за січень 2012 р. При оскарженні податкового повідомлення рішення до ДПС України у Сумській області строк, за який розраховано тіло податкового боргу та застосовано штрафні санкції, визначено з 01 січня 2012 року по 25 січня 2012 року.

Відповідно до пп. "г" пункту 5 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 4 листопада 2011 року № 4014 - VI "Про внесення змін до ПКУ та деяких інших законодавчих актів України щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності" визначено, що суб'єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва", а також юридичні особи, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм цього Закону і відповідають вимогам статті 291 ПКУ, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 20.12 року. Згідно із пп. 8 п. 298.3 ст. 298 ПКУ у заяві обов'язково зазначається дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування. ТОВ «Лілія» було визначено цю дату - 01 січня 2012 року. Отже, ТОВ «Лілія», яка прийняла рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування, подано заяву 17 січня 2012 року, відповідає вимогам ст. 292 Податкового кодексу України, вважається платником єдиного податку з 01 січня 2012 року.

Відповідно ТОВ «Лілія» було отримано свідоцтво про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою серія Б № 467110 з 01 січня 2012 року.

Тобто з 01.01.2012 року ТОВ «Лілія» було платником ПДВ та мало правові підстави для отримання податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити з підстав, викладених у позові.

Представник відповідача надав письмові заперечення проти позову (а.с. 42, 43), в яких вважав оскаржуване податкове повідомлення-рішення законним і обґрунтованим, просив у задоволенні позову відмовити, виходячи з наступного.

В ході перевірки позивача встановлено, що ТОВ «Лілія» занижено суму податкових зобов'язань на суму 395 052,28 грн., сума ПДВ - 79 010,46 грн., на порушення пункту 123.1 статті 123 розділу II Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ зі змінами та доповненнями.

Так, ТОВ "Лілія" в січні 2011 року перейшло на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи оподаткування. Згідно із пунктом 183.4 статті 183 розділу V Кодексу обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість підлягає особа, що переходить на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування, у разі якщо така особа відповідає вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 183.10 статті 183 розділу V Податкового кодексу України «Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподаткованих операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість».

Реєстраційна заява платника податку на додану вартість за формою №1-ПДВ була подана до ДПІ в м. Суми вх. № 540 від 10.11.2011 року, розглянута та повернута для повторного подання з усуненням підстав неприйняття. Причиною повернення було порушення пункту 183.7 статті 183 Податкового кодексу України, а саме, відсутність доручення для подання зазначеної реєстраційної заяви.

Згідно звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), поданих за 2010 рік ТОВ «Лілія» отримано дохід від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 296 063 грн. За період з січня 2011 року по січень 2012 року ТОВ «Лілія» отримано дохід від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 395 052,28 грн., сума ПДВ - 79 010,46 грн., за період з січня 2011 року по жовтень 2011 року - на суму 328 567,28 грн., сума ПДВ - 65 713,46 грн. Також встановлено, що платником податків було досягнуто та перевищено обсяг оподатковуваних операцій, визначений у статті 181 Податкового кодексу України, у жовтні 2011 року.

У ході перевірки встановлено, що ТОВ «Лілія» 17.01.2012 року було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування вх. № 3239/10 від 17.01.2012 р., тому січень 2012-го року охоплено актом камеральної перевірки з питання повноти нарахування податкових зобов'язань.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених вище, просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані судом та надані сторонами докази в їх сукупності, судом встановлено наступні фактичні обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лілія» зареєстровано як юридичну особу 17.03.1994 р. (а.с. 50), має ідентифікаційний код 14006271, перебуває на обліку в ДПІ у м. Сумах (а.с. 10).

17 лютого 2012 року працівниками ДПІ у м. Суми проведено камеральну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності, за наслідками якої складено Акт № 961/15-319/14006271 від 17.02.12 р. (далі - Акт перевірки), (а.с. 10, 11).

Згідно з висновками Акту, дані перевірки свідчать про заниження податкових зобов'язань на суму 395 052,28 грн., відповідальність платника передбачена п. 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Листом від 20.03.2012 р. (а.с. 41) ДПІ у м. Суми повідомила позивача про допущені помилки в Акті перевірки, у зв'язку з чим надало зміни в наступному порядку:

1. Абзац 4: Перевіркою встановлено: дане порушення вплинуло на розрахунки з бюджетом. Підприємством занижено суму податкових зобов'язань на суму ПДВ 22 569,55 грн.

2. Абзац 8: за період з січня 2011 року по січень 2012 року ТОВ «Лілія» отримано дохід від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 435 417,28 грн.

3. Абзац 11: за жовтень 2011 року - січень 2012 р на суму ПДВ 22 569,55 грн.

4. Висновки: Дані камеральної перевірки свідчать про заниження податкових зобов'язань на суму ПДВ 22 569,55 грн.

На підставі Акту перевірки 21.03.2012 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0002191503/25169 про збільшення суми грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 22 569,55 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 5 642,39 грн. (а.с. 12).

Зазначене податкове повідомлення-рішення оскаржено позивачем в адміністративному порядку, рішенням ДПС у Сумській області від 30.05.12 р. (а.с. 23-27) скаргу задоволено частково, скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині основного платежу в сумі 4 761,21 грн. та застосованих штрафних санкцій у розмірі 1190,30 грн.

Рішенням ДПС України від 16.07.12 р. (а.с. 28-31) у задоволенні повторної скарги позивача на оскаржуване податкове повідомлення-рішення відмовлено.

З урахуванням часткового скасування первісного податкового повідомлення-рішення, 29 серпня 2012 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 00058/1503/39250 про збільшення суми грошового зобов'язання позивачеві за платежем податок на додану вартість за основним платежем у сумі 17 808,34 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у сумі 4 452,08 грн. (а.с. 53), яке оскаржується в даній справі.

Як убачається з тексту Акту перевірки та рішення ДПС у Сумській області від 30.05.12 р., підставою для висновку про заниження позивачем суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість стали наступні обставини.

ТОВ "Лілія" в січні 2011 року перейшло на загальну систему оподаткування зі спрощеної системи оподаткування. Згідно з пунктом 183.4 статті 183 розділу V Кодексу обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість підлягає особа, що переходить на загальну систему оподаткування із спрощеної системи оподаткування, у разі якщо така особа відповідає вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 розділу V Кодексу.

Відповідно до пункту 183.10 статті 183 розділу V Податкового кодексу України «Будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, вважається платником податку з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподаткованих операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу, без права на віднесення сум податку до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником податку на додану вартість».

Реєстраційна заява платника податку на додану вартість за формою №1-ПДВ була подана до ДПІ в м. Суми вх. № 540 від 10.11.2011 року, розглянута та повернута для повторного подання з усуненням підстав неприйняття. Причиною повернення було порушення пункту 183.7 статті 183 Податкового кодексу України, а саме, відсутність доручення для подання зазначеної реєстраційної заяви.

Згідно звітів про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), поданих за 2010 рік ТОВ «Лілія» отримано дохід від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 296 063 грн. За період з січня 2011 року по січень 2012 року ТОВ «Лілія» отримано дохід від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 395 052,28 грн., сума ПДВ - 79 010,46 грн., за період з січня 2011 року по жовтень 2011 року - на суму 328 567,28 грн., сума ПДВ - 65 713,46 грн. Також встановлено, що платником податків було досягнуто та перевищено обсяг оподатковуваних операцій, визначений у статті 181 Податкового кодексу України у жовтні 2011 року.

Із посиланням на п. 181.1 статті 181 та на п.п. 183.4 і 183.10 статті 183 Податкового кодексу України актом перевірки встановлено, що обов'язок нарахування та сплати податкових зобов'язань з податку на додану вартість у ТОВ «Лілія» виник з 1 жовтня 2011 року. За даних обставин, перевіркою встановлено заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість з жовтня 2011 року по січень 2012 року на загальну суму 22 569,55 грн., у т.ч. за жовтень 2011 року на 4 761,21 грн., за листопад 2011 року на суму 6041,17 грн., за грудень 2011 року на 6 732,00 грн., за січень 2012 року на 5035,17 грн.

В ході перевірки встановлено, що ТОВ «Лілія» 17.01.2012 року було подано заяву про застосування спрощеної системи оподаткування вх. № 3239/10 від 17.01.2012 р., тому січень 2012-го року охоплено актом камеральної перевірки з питання повноти нарахування податкових зобов'язань.

Враховуючи приписи п. 5.2 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України № 978 від 22.12.10 р., згідно з яким будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку на додану вартість, вважається платником податку на додану вартість з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 Податкового кодексу України, без права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником ПДВ, у рішенні ДПС у Сумській області від 30.05.12 р. робиться висновок про те, що обов'язок щодо нарахування та сплати податку на додану вартість виник у позивача з 1 листопада 2011 року, у зв'язку з чим висновок Акту перевірки про заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року у сумі 4 761,21 грн. є безпідставним.

Вивченням матеріалів справи судом також встановлено, що 10.11.2011 року позивачем подано до ДПІ в м. Суми реєстраційну заяву платника податку на додану вартість.

Листом від 24.11.2011 р. № 94408/10/15-345 ДПІ у м. Суми вказану заяву повернуто платнику у зв'язку з тим, що заяву подано особою без документального підтвердження її повноважень, що є порушенням вимог п. 183.7 Податкового кодексу України (а.с. 55).

17 січня 2012 року позивачем подано відповідачеві заяву про перехід на спрощену систему оподаткування, 25 січня 2012 року отримано свідоцтво платника єдиного податку (а.с. 24).

Згідно з копією Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою серія Б № 467110, ТОВ «Лілія» є платником єдиного податку з 01 січня 2012 року (а.с. 22).

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши спірні правовідносини, суд вважає обґрунтованим висновок відповідача про те, що позивач вважається платником податку на додану вартість з 01 листопада 2011 року по 25 січня 2012 року, та заниження у зв"язку з цим позивачем податку на додану вартість за вказаний період у сумі 17 808,34 грн., виходячи з наступного.

Питання реєстрації особи платником податку на додану вартість врегульовано Податковим кодексом України, пунктом 183.4. якого передбачено, що у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. Якщо такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 182.1 статті 182 цього Кодексу, реєстраційна заява подається у строк, визначений пунктом 183.3 цієї статті.

Пунктом 181.1. ПК України передбачено, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300 000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Згідно з пунктом 183.10. ПК України, будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Як встановлено перевіркою і не заперечувалось позивачем, ТОВ «Лілія» перевищило обсяг виручки в сумі 300 000 грн. у жовтні 2011 року. У зв'язку з цим підприємство 10.11.2011 року подало до ДПІ в м. Суми реєстраційну заяву платника податку на додану вартість, яка була повернута позивачеві листом від 24.11.2011 року у зв'язку з порушенням порядку її подання.

Як пояснив представник позивача, відмова податкового органу у прийнятті реєстраційної заяви у встановленому порядку не оскаржувалась, повторна реєстраційна заява не подавалась.

Посилання позивача на незаконність відмови ДПІ у м. Суми в прийнятті реєстраційної заяви платника податку на додану вартість судом до уваги не беруться, оскільки законність вказаної відмови не є предметом дослідження в даній справі.

Натомість матеріалами справи встановлено, що позивачем у порушення вищевказаних вимог Податкового кодексу України реєстраційну заяву платника податку на додану вартість до 10 листопада 2011 року у встановленому порядку до ДПІ у м. Суми подано не було.

Згідно з п. 5.2 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 978 (чинного по 16 грудня 2011 року), будь-яка особа, що підлягає обов'язковій реєстрації як платник ПДВ, вважається платником ПДВ з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 розділу V Кодексу, без права на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування до моменту реєстрації платником ПДВ.

Отже, оскільки позивач досяг обсягу оподатковуваних операцій з поставки товарів/надання послуг у 300 000 грн. у жовтні 2011 року і не зареєструвався до 10 листопада 2011 року в якості платника ПДВ, він вважається платником цього податку з 01 листопада 2011 року.

При цьому суд не бере до уваги посилання позивача на лист ДПА України № 4800/7/15-3317 від 01.11.2011 р. «Щодо окремих питань, пов'язаних з реєстрацією особи як платника ПДВ» (а.с. 63), згідно з яким обов'язок зі сплати податку на додану вартість виникає з 11 числа місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій понад 300000 грн., оскільки вказаний лист суперечить вищенаведеним приписам п. 5.2 розділу ІІІ Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 978, і не має статусу нормативно-правового акта.

Як встановлено судом, 17 січня 2012 року позивач подав до ДПІ у м. Суми заяву про застосування спрощеної системи оподаткування, 25 січня 2012 року він одержав відповідне свідоцтво, згідно з яким є платником єдиного податку з 01 січня 2012 року.

Визначаючи момент, з якого позивач перестав вважатися платником ПДВ у зв'язку з переходом на спрощену систему оподаткування, суд виходить з наступного.

Оскільки платник податку, який підлягає обов'язковій реєстрації і не зареєструвався як платник ПДВ у встановленому порядку, вважається платником цього податку, на позивача розповсюджуються правила щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ, передбачені Податковим кодексом України.

Так, згідно з п.п. «в» п.184.1 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається у разі зокрема, якщо будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку, умова сплати якого не передбачає сплати податку на додану вартість.

Згідно з п. 184.2. ПК України, анулювання реєстрації на підставі, визначеній у підпункті "в" пункту 184.1 цієї статті, може здійснюватися за заявою платника податку або за самостійним рішенням відповідного органу державної податкової служби. Свідоцтво про реєстрацію платника податку вважається анульованим з дати анулювання реєстрації платника податку.

Згідно з п. 184.6. Податкового кодексу України, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації.

Згідно з п.п. 5.5.2.2. п.п. 5.5.2. пункту 5.5. Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 року № 1394 (чинного з 16 грудня 2011 року), рішення про анулювання реєстрації за ініціативою податкового органу приймаються за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей). Такими документами зокрема є Свідоцтво або корінець Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - фізичною особою та юридичною особою, яка обрала ставку єдиного податку 10 відсотків (підстава - підпункт "в" пункту 184.1 статті 184 розділу V Кодексу).

Таким чином, анулювання свідоцтва платника ПДВ в даному випадку відбувається після одержання платником свідоцтва про право сплати єдиного податку і на підставі вказаного свідоцтва.

Враховуючи, що свідоцтво про право сплати єдиного податку одержано позивачем 25 січня 2012 року, висновок податкового органу, що саме з цієї дати позивач втратив статус платника податку на додану вартість, є обґрунтованим.

Отже, суд вважає правильним висновок податкового органу про те, що позивач вважається платником податку на додану вартість з 01 листопада 2011 року по 25 січня 2012 року, у зв'язку з чим відповідач обґрунтовано дійшов висновку про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість за листопад 2011 року у сумі 6041,17 грн., за грудень 2011 року у сумі 6 732,0 грн., за січень 2012 року у сумі 5035,17 грн., усього в сумі 17 808,34 грн.

Враховуючи викладене, податкове повідомлення-рішення від 29.08.12 р. № 00058/1503/39250, яким позивачеві визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 17 808,34 грн., за штрафними санкціями у розмірі 25 % у сумі 4452,08 грн., прийнято відповідачем на підставі та у межах повноважень, визначених законом, у зв'язку з чим позовні вимоги щодо скасування вказаного податкового повідомлення-рішення задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 157-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Лілія" до Державної податкової інспекції у місті Сумах про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя (підпис) Д.М. Савченко

З оригіналом згідно

Суддя Д.М. Савченко

Повний текст постанови складено 24 вересня 2012 року.