Ухвала

від 20.09.2012 по справі 2а-1773/10/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 вересня 2012 року м. Київ К-33680/10

Вищий адміністративний суд України у складі: суддя Костенко М.І.-головуючий, судді Лосєв А.М., Маринчак Н.Є.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області (далі -Кременчуцька ОДПІ)

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010

у справі № 2а-1773/10/1670

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Стелс" (далі -Товариство)

до Кременчуцької ОДПІ

про скасування акта про анулювання реєстрації платника ПДВ.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий адміністративний суд України

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.05.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010, позов задоволено; визнано протиправним та скасовано акт Кременчуцької ОДПІ від 26.02.2010 № 62 про анулювання реєстрації позивача платником ПДВ. У прийнятті названих рішень суди виходили з відсутності передбачених законом підстав для позбавлення Товариства статусу платника ПДВ.

У касаційній скарзі до Вищого адміністративного суду України Кременчуцька ОДПІ просить скасувати прийняті у справі рішення та відмовити у позові Товариства. На обґрунтування касаційних вимог скаржник зазначає, що реєстрацію позивача як платника ПДВ було анульовано на виконання пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 09.09.2009 № 1120-р «Про деякі питання адміністрування податку на додану вартість»з причин ухилення позивача від сплати податків.

Справу розглянуто в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Кременчуцької ОДПІ з урахуванням такого.

Судовими інстанціями у справі з'ясовано, що за актом від 26.02.2010 № 62 Кременчуцькою ОДПІ було анульовано реєстрацію Товариства як платника ПДВ з посиланням на підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість». При цьому фактичною підставою для такого анулювання стало виписування позивачем податкових накладних в рамках господарських правовідносин з підприємствами з ознаками фіктивності без декларування відповідної суми податкових зобов'язань.

За змістом пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість реєстрація діє до дати її анулювання. При цьому у цій нормі Закону наведено виключний перелік підстав для такого анулювання, серед яких відсутня така підстава, як недекларування платником податкових зобов'язань. Правовим наслідком заниження платником суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях, є визначення контролюючим органом суми податкового зобов'язання платника податків, як це передбачено підпунктом «б»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(який діяв на момент виникнення спірних правовідносин).

Посилання Кременчуцької ОДПІ на підпункт «в»пункту 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»як на підставу для анулювання реєстрації Товариства як платника ПДВ у даному разі є безпідставним, позаяк здійснене податковим органом тлумачення цієї норми Закону не відповідає її змісту. Так, цим підпунктом Закону передбачено анулювання реєстрації у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Правовий аналіз наведеного законодавчого припису не дає підстав для висновку про можливість анулювання реєстрації платника ПДВ з будь-яких причин, оскільки поняття «будь-які інші причини»у цій нормі Закону вжито саме стосовно звільнення особи від сплати податку з інших мотивів, ніж рішення суду, при цьому жодним чином не розширюючи закритий перелік підстав для анулювання реєстрації платника за цією нормою.

З урахуванням викладеного попередні судові інстанції дійшли неспростовуваного доводами касаційної інстанції висновку про незаконність анулювання реєстрації Товариства як платника ПДВ, а тому процесуальні підстави для скасування оскаржуваних рішень зі спору відсутні.

Керуючись статтями 220, 220 1 , 223, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області відхилити.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду міста Києва від 01.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2010 у справі № 2а-1773/10/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України в порядку статей 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: М.І. Костенко судді:А.М. Лосєв Н.Є. Маринчак