Постанова

від 19.09.2012 по справі 5015/564/12 (5015/4500/11 (14/209))

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.12 Справа № 5015/564/12 (5015/4500/11

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії суддів: Желік М.Б. /головуючий/, Костів Т.С., Малех І.Б., розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ «Варіант-Логістик»(м. Чоп).

на ухвалу Господарського суду Львівської області

від 15.08.2012р. у справі № 5015/564/12(5015/4500/11(14/209)

за позовом ТзОВ «Варіант-Логістик»(м. Чоп)

до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»

за участю третіх осіб: 1. Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція, 2. Державна податкова інспекція у м. Львові.

про стягнення заборгованості в розмірі 32 885,36 грн.

за участю представників :

від позивача : не з'явився;

від відповідача : Гачак І.О.;

З правами та обов'язками, передбаченими ст. 22 ГПК України, представник Відповідача ознайомлений .

Позивач надіслав на адресу суду апеляційної інстанції, відповідно до якого просив розглянути справу без участі його представника.

Ухвалою від 15.08.2012р. у справі №5015/564/12(5015/4500/11(14/209) Господарського суду Львівської області (суддя Пазичев В.М.) припинено провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України .

Не погоджуючись із зазначеним процесуальним документом, ТзОВ «Варіант-Логістик»(м. Чоп) подано апеляційну скаргу, у якій Скаржник просить ухвалу Господарського суду Львівської області скасувати, з огляду на наступне:

- враховуючи предмет спору у даній справі, спір має приватно-правовий характер, і, згідно ст. 12 ГПК України, підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

- якщо суд вважає, що позов подано до особи, яка не має відповідати за позовом або заявлено вимогу, яка не підлягає задоволенню, то у такому випадку суд повинен розглянути спір по суті та відмовити у позові;

- оскаржувана ухвала порушує права Позивача на судовий захист в розумінні ст. 6, 13 Римської Конвенції, ст. 124, 129 Конституції України, ст. 1 ГПК України, інше.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника Відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального права, вважає, що ухвала Господарського суду Львівської області підлягає скасуванню, з огляду на наступне:

ТзОВ «Варіант-Логістик»звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ДТГО «Львівська залізниця»про стягнення 32885,36 грн. за послуги пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через Україну.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.12.2008 року відмовлено у задоволенні позову у зв'язку з пропуском встановленого строку позовної давності.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року рішення Господарського суду Львівської області від 16.12.2008 року скасовано. Позовні вимоги задоволено щодо повернення ДТГО «Львівська залізниця»безпідставно стягнених коштів в сумі 32855,36 грн. за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2010 року постанова Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року залишена без змін.

Постановою Верховного суду України від 30.05.2011 року скасовано постанову Вищого господарського суду України від 11.03.2010 року, а справу направлено на новий розгляд до суду касаційної інстанції, мотивуючи тим, що спірна сума є сумою ПДВ, утриманою з позивача та перерахованою до Державного бюджету України. Порядок її нарахування, сплати і повернення регулюється спеціальними нормами податкового законодавства, а спори з питань оподаткування не відносяться до компетенції господарських судів і вирішуються в порядку адміністративного судочинства.

Постановою Вищого господарського суду України від 20.07.2011 року постанову Львівського апеляційного господарського суду та рішення Господарського суду Львівської області скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Львівської області з моменту прийняття позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 08.08.2011 року відмовлено у прийняті позовної заяви ТОВ «Варіант-Логістик».

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року ухвалу Господарського суду Львівської області від 08.08.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2011 року постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.20011 року скасовано, а матеріали справи направлено до Господарського суду Львівської області для розгляду по суті.

В основу мотивації вказаної постанови Вищого господарського суду України була покладена та обставина, що в постанові Верховного Суду від 30.05.2010 року не зазначено, що спори по розрахунках між господарюючими суб'єктами та господарськими договорами даної категорії не підвідомчі господарським судам, а вказано, що спори щодо повернення сум ПДВ з Державного бюджету України не відносяться до компетенції господарських судів. Тому неправильне визначення способу захисту порушених права не є підставою для відмови у прийнятті позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 28.12.2011 року у справі № 5015/4500/11 (14/209) (суддя Синчук М.М.) провадження у справі припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року ухвалу Господарського суду Львівської області від 28.12.2011 року скасовано, а матеріали справи скеровано на розгляд Господарського суду Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.02.2012 року справу №5015/564/12 (5015/4500/11 (14/209) передано на розгляд Львівського окружного адміністративного суду. Однак, Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 року ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.02.2012 року скасовано, а справу передано на розгляд Господарського суду Львівської області для розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 14.05.2012 року суддею Левицькою Н.Г. порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 13.06.2012 року.

У зв'язку з обранням судді Левицької Н.Г. суддею Львівського апеляційного адміністративного суду, проведено повторний автоматизований розподіл справи №5015/564/12 (5015/4500/11 (14/209), внаслідок чого справу передано для розгляду судді Пазичеву В.М.

Як вже було зазначено вище, ухвалою місцевого господарського суду від 15.08.2012 року провадження у справі припинено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Разом з цим, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що такий висновок місцевого господарського суду є помилковим та таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права, з огляду на наступне:

Згідно ст. 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.

ТзОВ «Варіант-Логістик»звертаючись до господарського суду просило стягнути з ДТГО «Львівська залізниця»32855,36 грн. безпідставно стягнутих за червень-серпень 2005 р. коштів за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, на підставі ст. 1212 ЦК України як безпідставно набуте майно.

Так, згідно з нормою статті 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана його повернути потерпілому.

Предметом регулювання вказаної норми закону є цивільно-правові відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

З огляду на наведене, підстапвою для задоволення позовних вимог, ТзОВ «Варіант-Логістик»обрало ту обставину, що Відповідач у справі безпідставно набув у власність кошти Позивача, з посиланням на ст. 1212 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ГПК України Підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Перелік справ, підвідомчих господарським судам наведений у нормі ч. 1 ст. 12 ГПК України. Так, відповідно до вказаної статті господарським судам підвідомчі:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

2) справи про банкрутство;

3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом (ч. 3 ст. 16).

Аналогічну за змістом норму містить і ст. 20 ГК України.

Окрім того, Так, відповідно до ст. 129 Конституції України судочинство провадиться суддею одноособово, колегією суддів чи судом присяжних.

Основними засадами судочинства є:

1) законність;

2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом;

3) забезпечення доведеності вини;

4) змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості;

5) підтримання державного обвинувачення в суді прокурором;

6) забезпечення обвинуваченому права на захист;

7) гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами;

8) забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом;

9) обов'язковість рішень суду.

Законом можуть бути визначені також інші засади судочинства в судах окремих судових юрисдикцій.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Виходячи із системного аналізу вказаних норм Основного Закону, Конституція гарантує право особи на судовий захист з врахуванням вищенаведених засад судочинства.

Вказані положення Конституції, знайшли своє відображення, зокрема й у ч. 1 ст. 1 ГПК України, відповідно до якої підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами:

- підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

- державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

- прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави;

- Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що чинне законодавство передбачає право на звернення до господарського суду кожної особи, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.

Виходячи з системного аналізу вказаних норм, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що, в даному випадку має значення лише суб'єктивне уявлення особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту.

Разом з тим, як випливає зі змісту наведених статтей ГПК України, порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду.

При цьому, як вже було зазначено вище, позов ТзОВ «Варіант-Логістик»поданий до ДТГО «Львівська залізниця». Тобто, в даному випадку сторонами у справі є два суб'єкти господарювання, яких чинне законодавство не наділило владними функціями, а сам предмет спору пов'язаний із відносинами, що виникли між Сторонами у цивільно-правовій сфері.

Подаючи позовну заяву у даній справі, Позивач зазначив, що Відповідач порушив його саме цивільне право.

Разом з цим, слід звернути увагу, що, як вже було зазначено вище, в основу мотивації постанови Вищого господарського суду України від 23.11.11 у даній справі була покладена та обставина, що в постанові Верховного Суду від 30.05.2010 року не зазначено, що спори по розрахунках між господарюючими суб'єктами за господарськими договорами даної категорії не підвідомчі господарським судам, а вказано, що спори щодо повернення сум ПДВ з Державного бюджету України не відносяться до компетенції господарських судів. Тому неправильне визначення способу захисту порушених права не є підставою для відмови у прийнятті позовної заяви.

Окрім того, в резолютивній частині вказаної постанови Вищого господарського суду зазначено зазначено, що справу слід направити на адресу Господарського суду Львівської області для розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

За таких обставин, місцевий господарський суд не виконав вказівок суду касаційної інстанції та нерозглянувши дану справу по суті, припинив провадження з її розгляду.

З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції зазначає, що у випадку, якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення прав чи законних інтересів особи, яка звернулась до суду відсутнє, суд має відмовити в позові.

За таких обставин, та враховуючи вищенаведені вимоги судів касаційних інстанцій, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду зазначає, що подаючи позов у даній справі ТзОВ «Варіант-Логістик»вважав, що Відповідачем було порушене його суб'єктивне право. При цьому, в якості підстав для задоволення позовних вимог, Позивач визначив норму ст. 1212 ЦК України.

Відтак, дана справа підлягає розгляду в Господарському суді Львівської області по суті.

Таким чином, правовідносини між сторонами виникли не з владних повноважень, а з приводу безпідставного, на думку позивача, стягнення відповідачем коштів. Оскільки такі правовідносини регулюються нормами ЦК України, то висновок суду першої інстанції про те, що справи даної категорії відносяться до адміністративної юрисдикції, є неправомірним.

Отже, припиняючи провадження у даній справіна підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, місцевий господарський суд не врахував наведених вище норм матеріального та процесуального права, а також вказівок судів обох касаційних інстанцій, що призвело до прийняття необгрунтованої ухвали, а тому вона підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.

Відповідно до ч. 7 ст. 106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

З врахуванням припису вищенавденої норми процесуального права, справу слід передати на розгляд в Господарський суд Львівської області.

Разом з цим, відповідно до припису ст. 49 ГПК України Судовий збір покладається:

у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;

у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції зазначає, що оскільки, в даному випадку скасовано лише ухвалу про припинення провадження у справі, а сама справа по суті не вирішена, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вбачає підстав покласти судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги на Відповідача у справі, а тому в задоволенні цієї вимоги, зазначеної в апеляційній скарзі, слід відмовити.

На підставі наведеного та відповідно до вимог ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

п о с т а н о в и в:

1. Апеляційну скаргу задоволити частково.

2. Ухвалу від 15.08.2012р. у справі №5015/564/12(5015/4500/11(14/209) Господарського суду Львівської області скасувати.

3. Справу передати на розгляд в Господарський суд Львівської області.

4. Відмовити в задоволенні вимоги Скаржника про стягнення з Відповідача у справі судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали даної справи повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови виготовлений 19.09.2012 року.

Головуючий суддя Желік М.Б.

суддя Костів Т.С.

суддя Малех І. Б.