Постанова

від 11.03.2013 по справі 5015/564/12 (5015/4500/11 (14/209))

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2013 р. Справа № 5015/564/12 (5015/4500/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Якімець Г.Г.,

суддів: Зварич О.В.,

Кравчук Н.М.,

при секретарі Олійник І.О.,

за участю представників:

від позивача - не з'явився

від відповідача - Гачак І.О.

від третіх осіб - не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант- Логістик» вих.№6 від 29.01.2013 року

на рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2012 року, суддя Фартушок Т.Б.

у справі № 5015/564/12 (5015/4500/11)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант -Логістик», м. Чоп

до відповідача Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів

третя особа-1 Ужгородська міжрайонна державна податкова інспекція, м. Ужгород

третя особа-2 Державна податкова інспекція у місті Львові, м. Львів

про стягнення заборгованості в розмірі 32885,36 грн.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Львівської області від 16.12.2008 року по справі №14/209 (арк. справи 107-11 т.13) в задоволенні позову ТзОВ «Варіант-Логістик» відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2009 року (арк. справи 166-181 т.14), яка залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 11.03.2010 року (арк. справи 33-37 т.15), рішення суду першої інстанції від 16.12.2008 року по справі №14/209 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено, стягнено з ДТГО "Львівська залізниця" на користь ТОВ "Варіант-Логістик" 32855,36 грн. безпідставно стягнутих за період червень-серпень 2005р. за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 03.03.2011 року (арк. справи 98 - 102 т.15), яка прийнята за наслідками розгляду заяви ДТГО «Львівська залізниця» про перегляд за нововиявленими обставинами постанови апеляційної інстанції від 20.05.2009 року по справі №14/209 (02-4/4-14), вказану постанову залишено без змін.

30.05.2011 року постановою Верховного Суду України (арк. справи 181-183 т.15) постанову Вищого господарського суду України від 11.03.2010 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до ВГСУ.

20.07.2011 року постановою Вищого господарського суду України (арк. справи 199 - 201 т.15) постанову Львівського апеляційного господарського суду від 20.05.2009р. та рішення господарського суду Львівської області від 16.12.2008р. по справі №14/209 (02-4/4-14) скасовано, справу направлено на розгляд до господарського суду Львівської області з моменту прийняття позовної заяви.

08.08.2011 року ухвалою господарського суду Львівської області по справі №5015/4500/11 (14/209) (арк. справи 203 т.15), яка залишена без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 року (арк. справи 224-225 т.15) відмовлено в прийнятті позовної заяви ТзОВ "Варіант-Логістик" до ДТГО "Львівська залізниця" про повернення 32855,36 грн. безпідставно стягнутих коштів.

Постановою Вищого господарського суду України від 23.11.2011 року (арк. справи 240-242 т.15) вказану вище постанову апеляційної інстанції від 12.09.2011 року та ухвалу господарського суду від 08.08.2011 року скасовано, справу направлено до господарського суду Львівської області для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 28.12.2011 року провадження у справі №5015/4500/11 (14/209) припинено (арк. справи 244 т.15).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2012 року (арк. справи 22-24 т.16) ухвалу господарського суду Львівської області від 28.12.2011 року скасовано, справу направлено на розгляд господарського суду.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 20.02.2012 року (арк. справи 27-28 т.16) справу №5015/564/12 (5015/4500/11 (14/209) передано на розгляд Львівського окружного адміністративного суду.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.04.2012 року (арк. справи 72-75 т.16) вказана ухвала від 20.02.2012 року скасована, справа передана до господарського суду Львівської області для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 15.08.2012 року по справі №5015/564/12(5015/4500/11(14/209) провадження у справі припинено (арк. справи 139-151 т.17).

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 19.09.2012 року у справі №5015/564/12(5015/4500/11(14/209) (арк. справи 26-32 т.18) ухвалу від 15.08.2012 року скасовано, справу направлено на розгляд господарського суду Львівської області.

Рішенням господарського суду Львівської області від 17.12.2012 року по справі №5015/564/12 (5015/4500/11) відмовлено в задоволенні позову ТзОВ "Варіант-Логістик" про стягнення з ДТГО "Львівська залізниця" - 32855,36 грн.

Суд у рішенні беручи до уваги умови договору №753 від 30.01.2013 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів, договір №74 від 01.04.2003 року про подачу та забирання вагонів по ст.Чоп Львівської залізниці, угоду №410 від 10.06.2005 року про взаємодію сторін, посилаючись на положення Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на момент спірних правовідносин), Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Закону України «Про транзит вантажів», ст.48 Бюджетного кодексу України, вказує, що спірна сума не може вважатись отриманою відповідачем без достатніх підстав та збереженою у себе за рахунок відповідача, так як набувачем є Державний бюджет України, а також зазначає про те, що посилання позивача при поданні позову на норми ст.ст.1212-1214 ЦК України є безпідставними, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ТзОВ «Варіант-Логістик» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2012 року по справі №5015/564/12 (5015/4500/11), прийняти нове рішення, яким позов задоволити. Зокрема, скаржник звертає увагу суду на те, що відповідачем у період червень - серпень 2005 року, в порушення п.п.6.2.4 п.6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість», безпідставно стягнено з ТзОВ «Варіант-Логістик» кошти в сумі 32855,36 грн. за послуги, що надавались у вказаний період відповідачем і були пов'язані із здійсненням операцій по обслуговуванню транзитних вантажів. Апелянт зазначає, що згідно Закону України «Про податок на додану вартість» операції пов'язані із обслуговуванням транзитних вантажів звільнені від оподаткування податком на додану вартість, а спірна сума стягнена безпідставно та в порядку ст.1212 ЦК України підлягає поверненню. Крім того, вказує, що відповідачем не подано доказів, якими б підтверджувалось фактичне перерахування стягнутих з позивача сум ПДВ до Державного бюджету України.

Представники позивача та третіх осіб в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представник відповідача в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечив, з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу (від 06.03.2013 року вих.№М-441), просив оскаржуване рішення залишити без змін. Зокрема, вказував, що позивачем не долучено до матеріалів справи договору із залізницею, який б засвідчував зобов'язання виконувати роботи пов'язані з транзитом вантажу. Поряд з цим, зазначав, що спірна сума є податком на додану вартість, утриманим залізницею, як платником податку з товариства, яку було відповідно до вимог ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» перераховано до Державного бюджету України та звертав увагу на те, що вказана сума податку не може вважатись отриманою залізницею без достатньої правової підстави та збереженої в себе за рахунок товариства.

Оскільки явка представника позивача та третіх осіб не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути справу за їхньої відсутності.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного:

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 30.01.2003 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Варіант-Логістик" та Львівською залізницею укладено договір №753/12 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за надані послуги з перевезення вантажів, згідно з яким відповідач відкрив позивачу особовий рахунок (код) №7584981 в Технологічному підрозділі по обробці перевізних документів (ТехПД) для обліку надходження і списання коштів за надані послуги, а також надавав послуги за вільними (договірними) тарифами, зокрема, щодо переведення стрілок.

Згідно п. 2.2. договору №753/12 від 30.01.2003 р., залізниця зобов'язалась приймати до перевезення та видавати вантажі вантажовласнику, подавати під завантаження (вивантаження) вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками вантажовласника та надавати йому додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів.

Пунктом 3.2. договору №753/12 від 30.01.2003 р. встановлено, що у міру виконання перевезень та надання послуг залізниця списує відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, штрафи) з особового рахунку вантажовласника на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т. ін.

По закінченні кожного місяця залізниця надає вантажовласнику витяг з його особового рахунку і податкову накладну (п. 3.3. договору).

01.04.2003 р. між позивачем (користувачем) і підрозділом відповідача (залізницею) було укладено договір №74 про подачу та забирання вагонів. Відповідно до п. 1 вказаного договору, згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору здійснюється подача, розставляння на місця навантаження, вивантаження і забирання вагонів з під'їзної колії, яка примикає до станції Чоп Львівської залізниці, а пунктом 14 договору передбачено, що користувач сплачує залізниці плату за подачу і забирання вагонів та маневрову роботу згідно Тарифного керівництва №1, а за додаткові послуги/перевід ручних стрілок - згідно діючих цін і тарифів на договірні послуги за фактично виконану роботу. Збори і плати вносяться щодобово по накопичувальній картці та відомості плати за користування вагонами (контейнерами) за фактично виконану роботу.

10.06.2005 р. між позивачем та відповідачем укладено угоду №410 про взаємодію Львівської державної залізниці та ТзОВ "Варіант-Логістик" при перевезенні вантажів відповідно до транспортного права ЦІМ та СМГС, згідно умов якого, позивач зобов'язався проводити перевантаження вантажів із вагонів колії 1435 мм у вагони колії 1520 мм, які прибувають по документах ЦІМ та СМГС з відміткою у відповідних графах перевізних документів "Перевантаження "Логістиком".

Позивач здійснював діяльність з перевалки (перевантаження вантажів з вагонів стандарту колії 1435 мм у вагони стандарту колії 1520 мм та з автомобілів у вагони стандарту колії 1520 мм), а також з митного декларування вантажів, що слідували як у прямому (вагон-вагон), так і у змішаному (автомобіль-вагон з перевантаженням з автомобільного виду транспорту на залізничний вид транспорту) сполученні.

Розрахунки за всі види послуг відповідача, проводилися в рамках договору №753/12 від 30.01.2003р. з попередньої оплати через ТехПД Львівської залізниці з використанням особового рахунку (коду) № 7584981.

У травні, червні - серпні 2005 р. на підставі накопичувальних карток та відомостей плати за користування вагонами відповідач списав з особового рахунку позивача вартість наданих послуг, нараховуючи на їх вартість податок на додану вартість в сумі 32855,36 грн. грн.

Оспорювана сума - 32855,36 грн., стягнена відповідачем з попередньої оплати позивача, є сумою нарахованого ПДВ за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, про що також вказано у постанові Верховного Суду України від 30.05.2011 року по даній справі (арк. справи 181-183 т.15).

ТзОВ «Варіант-Логістик» подаючи позов просить стягнути з ДТГО "Львівська залізниця" безпідставно стягнутих за червень-серпень 2005р. коштів за послуги, пов'язані з перевезенням вантажів транзитом через територію України, посилаючись при цьому на ст.1212 ЦК України.

Предметом спору у даній справі є стягнення суми податку на додану вартість, утриманої відповідачем та перерахованої до Державного бюджету України.

Згідно із п.7.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин) поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. П. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000р. передбачено, що у випадках, визначених чинним законодавством, на суми платежів і зборів, що підлягають сплаті, залізниця нараховує податок на додану вартість, який списується з особового рахунку платника. При цьому чинне законодавство не вимагає згоди від платника в будь-якій формі на нарахування та списання податку на додану вартість.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування за загальним правилом є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, а згідно із п. 6.1. ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Положеннями п.5.15 ст.5 вказаного Закону встановлено, що звільняються від оподаткування операції з поставки послуг по перевезенню (переміщенню) пасажирів та вантажів транзитом через територію і порти України.

У відповідності до ст.ст. 1, 7 Закону України "Про транзит вантажів" транзит вантажів - це перевезення транспортними засобами транзиту транзитних вантажів під митним контролем через територію України між двома пунктами або в межах одного пункту пропуску через державний кордон України. Транзитні послуги (роботи) - безпосередньо пов'язана з транзитом вантажів підприємницька діяльність учасників транзиту, що здійснюється в межах договорів (контрактів) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод тощо. Транзитні послуги (роботи) призначаються для споживання та використання за межами митної території України і надаються (виконуються) на підставі відповідних дво- чи багатосторонніх договорів (контрактів) між учасниками транзиту. При цьому, договори (контракти) про надання (виконання) транзитних послуг (робіт) укладаються як між резидентами і нерезидентами, так і між самими резидентами і нерезидентами, які вільно обирають комплекс транзитних послуг (робіт), їх надавачів (виконавців), а також засоби транзиту залежно від умов перевезень.

Статтею 8 Закону України "Про транзит вантажів" передбачено, що тарифи на транзитні послуги (роботи) визначаються договорами (контрактами), зазначеними у статті 7 цього Закону, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, для забезпечення їх конкурентоспроможності порівняно з відповідними послугами (роботами) у суміжних державах. Розрахунки між вантажовласниками та іншими учасниками транзиту здійснюються у порядку, визначеному цими договорами (контрактами), згідно з якими вантажовласники можуть попередньо перераховувати на рахунки інших учасників транзиту кошти, що не є власністю останніх і використовуються ними виключно для розрахунків від імені вантажовласників за транзитні послуги (роботи) з їх надавачами (виконавцями), після чого такі операції оподатковуються відповідно до законодавства України як оплата цих послуг (робіт).

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, договори (контракти) перевезення, транспортного експедирування, доручення, агентських угод щодо транзиту вантажів у відповідності до вимог ст. 7 Закону України "Про транзит вантажів" між сторонами не укладались, а із відомостей плати за користування вагонами, накопичувальних карток, ВМД, залізничних накладних, не вбачається факту замовлення позивачем у відповідача послуг з транзиту вантажу, надання відповідачем транзитних послуг. При проведенні позивачем оплати наданих відповідачем послуг, не зазначено, що оплата здійснюється за послуги з транзиту вантажів.

Сума нарахованого відповідачем податку на додану вартість була перерахована до Державного бюджету України відповідно до ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість". На суму сплаченого податку на додану вартість відповідач надав позивачу податкові накладні. У зв'язку з цим, відповідно до п.п.7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" у Позивача виникло право на формування податкового кредиту. Доказів невключення податку на додану вартість до податкового кредиту Позивачем суду не надано. Таким чином, Позивач не був позбавлений права отримати відшкодування спірної суми податку за рахунок Державного бюджету України, доказів того, що ним не заявлялася до відшкодування вищезазначена сума податку, не подано.

До матеріалів справи долучено витяг із акту органу ДПІ №140/23-0/01059900 від 20.11.2006 р. "Про результати виїзної планової документальної перевірки ДТГО "Львівська залізниця" (код ЄДРПОУ 01059900) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 по 31.03.2006р.", з якого вбачається, що порушень відповідачем податкового законодавства, в тому числі правильності нарахування та сплати податку на додану вартість, не виявлено.

Згідно ст.ст. 1, 2 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів) а також проведення відповідних перевірок та встановлення фактів порушення податкового законодавства відноситься до компетенції податкових органів.

Статтею 48 Бюджетного кодексу України визначено, що в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами державного бюджету, розрахунково-касового обслуговування розпорядників бюджетних коштів, контролю бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів, а також бухгалтерського обліку та складання звітності про виконання державного бюджету.

Відповідно до ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи без, достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Предметом регулювання вказаної норми закону є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними нормами права.

Статтею 1213 ЦК України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що спірна сума є податком на додану вартість, яка утримана ДТГО «Львівська залізниця» та перерахована до Державного бюджету України, а відтак така сума податку не може вважатися отриманою відповідачем без достатньої правової підстави та збереженою у себе за рахунок позивача, так як набувачем у цій ситуації є Державний бюджет України, з огляду на що посилання позивача на ст.1212-1214 ЦК України є безпідставними.

Поряд з цим, як уже зазначено вище, вказана справа неодноразово розглядалась судами. Вищий господарський суд України у постанові від 23.11.2011 року по даній справі (арк. справи 240-242 т.15) відзначив, що в постанові Верховного Суду України від 30.05.2010 року не вказано, що спори по розрахунках між господарюючими суб'єктами та господарськими договорами даної категорії не підвідомчі господарським судам, а зазначено що спори щодо повернення сум ПДВ з Державного бюджету України не відносяться до компетенції господарських судів. Тому неправильне визначення способу захисту порушених права не є підставою для відмови у прийнятті позовної заяви.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правомірно відмовив у позові.

За таких обставин, суд вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд повно і всебічно перевірив всі обставини справи, дав належну правову оцінку зібраним у справі доказам та прийняв законне і обґрунтоване рішення.

Таким чином, доводи скаржника про скасування рішення місцевого суду є безпідставними.

Судовий збір за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду, в порядку ст.49 ГПК України покладається на скаржника.

Рішення місцевого суду прийняте у відповідності з вимогами діючого законодавства, а тому підстав для його скасування апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.ст.101,103,105 ГПК України, суд,

постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 17.12.2012 року по справі №5015/564/12 (5015/4500/11) залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Варіант- Логістик» без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд .

Головуючий-суддя: Якімець Г.Г.

Судді: Зварич О.В.

Кравчук Н.М.