Постанова

від 20.09.2012 по справі 2а-9036/12/0170/4

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 вересня 2012 р. о 16:08 Справа №2а-9036/12/0170/4

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Циганової Г.Ю., при секретарі судового засідання Кузьміні О.В., за участю

представника позивача - Кірдан Р.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алатау" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Алатау" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.08.2012 року №0002932204 про нарахування податку на додану вартість на суму 13693,00 грн. і застосування штрафних санкцій на суму 3423,00 грн.

Позов мотивовано помилковістю висновків відповідача за результатами проведеної перевірки, покладених в основу спірного податкового повідомлення-рішення про нікчемність правочину; невідповідністю рішення чинному законодавству.

Ухвалами суду від 23.08.2012 року відкрито провадження у справі, після закінчення підготовчого провадження справу призначено до судового розгляду.

Судом встановлено, що належною назвою відповідача є Державна податкова інспекція у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав, надав пояснення по суті справи, зазначив, що відповідачем безпідставно зроблено висновок щодо неправомірності включення до податкового кредиту січня 2012 року ПДВ у сумі 13693,00 грн. по розрахунках з ПП «Інтерстрой-2011».

Представник відповідача у судове засідання, призначене на 20.08.2012 року не з'явився, повідомлений належним чином про час, дату та місце розгляду справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач являється суб'єктом владних повноважень та його неявка не перешкоджає розглядові справи по суті, враховуючи наявність в матеріалах справи заперечень відповідача, суд вважає можливим на підставі ст.128 КАС України розглядати справу за відсутністю представника відповідача, повідомленого належним чином, на підставі наявних у справі доказів.

У судовому засіданні 06.09.2012 року представник відповідача проти позову заперечував, зазначив, що господарські операції позивача з ПП «Інтерстрой-2011» не підтверджуються виходячи з реального часу, за юридичною адресою контрагент не знаходиться, та встановити його місцезнаходження не можливо, тому позивачем неправомірно сформовано податковий кредит по податковим накладним, виданим ПП «Інтерстрой-2011» за січень 2012 року.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Алатау" є юридичною особою, зареєстроване Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 18.01.1999 року (ідентифікаційний код юридичної особи 30270678), з 20.01.1999 року перебуває на податковому обліку в ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, зареєстроване у якості платника ПДВ (свідоцтво №00885584) з 01.06.2005 року (а.с.154-159).

Позивач за КВЕД-2010 здійснює будівництво житлових і нежитлових будівель; електромонтажні роботи; монтаж водопровідних мереж, систем опалення та кондиціювання; оптову торгівлю деревиною, будівельними матеріалами, санітарно-технічним обладнанням; та інше, що підтверджується довідкою ГУ статистики АРК з ЄДРПОУ серії АА №529069 від 08.08.2012 року (а.с.155).

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин з ПП «Інтерстрой-2011» у січні 2012 року, за результатами якої складено Акт від 03.08.2012 року №1258/22-3/30270678 (далі -Акт) (а.с.161-172), згідно з висновками якого встановлено порушення позивачем:

- ч.5 ст.203, п.1,2 ст.215, ст.216 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) щодо недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП «Інтерстрой-2011» при придбанні та продажу товарів(послуг), які не були передані в порушення ст.ст.662,655,656 ЦК України;

- п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення податкового кредиту з ПДВ у сумі 13693,00 грн. та донараховано основного платежу в сумі 13693,00 грн.

За Актом, ці порушення виникли у результаті того, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит по податковим накладним, отриманим від ПП «Інтерстрой-2011» на підставі нікчемного правочину на суму ПДВ в розмірі 13693,00 грн., що відображено у податковій декларації з ПДВ за січень 2012 року (вх.№9006719399 від 20.02.2012 року).

Актом встановлено, що позивач при здійсненні господарської діяльності за січень 2012 року мав взаємовідносини з ПП «Інтерстрой-2011» (код ЄДРПОУ 37626563), вчинив правочин, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, є нікчемним. Перевіркою встановлено, що ПП «Інтерстрой-2011» за юридичною адресою не знаходиться, не має необхідних умов для здійснення господарських операцій у відповідних обсягах, у нього відсутні трудові ресурси, складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, засоби транспортування, отже вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з метою податкової вигоди.

Далі в акті перевірки наведено зміст статей 3, 5, 207 Господарського кодексу України, статей 30,92,93,202,203,215,216, 228,234,626, 629, 655, 658, 662 689, 712 Цивільного кодексу України, норм Бюджетного кодексу, Податкового кодексу України, Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за №168/704, Закону України "Про податок на додану вартість", інших законодавчих актів. На підставі вказаних норм в акті перевірки робиться висновок про те, що укладений правочин між позивачем і ПП «Інтерстрой-2011» не був спрямований на реальне настання правових наслідків, ним обумовлених.

На підставі зазначеного Акту 08.08.2012 року відповідачем було прийнято податкове повідомлення - рішення №0002932204 про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ всього у розмірі 17116,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 13693,00 грн., штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 3423,00 грн. (а.с.166).

Досліджуючи правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та надаючи оцінку вказаним висновкам відповідача суд встановив таке.

Відповідно до п.п.14.1.181. п.14.1. ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.1. ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.п.198.3. ст.198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З наведених законодавчих норм слідує, що право покупця на податковий кредит обумовлено двома законодавчими вимогами: зв'язок витрат на придбання товарів (робіт, послуг) з господарською діяльністю підприємства та наявність належно оформленої податкової накладної (митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.36. п.14.1. ст.14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 201.1 ст.201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках обов'язкові реквізити.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п.201.6 ст. 201 ПК України).

Відповідно до п.п.2.1. "Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства Фінансів України №88 від 24.05.1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за N168/704 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду (п.п.201.8-201.9 ст. 201 ПК України).

Проаналізувавши наведені вище норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що достатньою підставою для формування податкового кредиту є наявність податкової накладної, що засвідчує факт сплати отримувачем товару (робіт, послуг) їх вартості з урахуванням податку на додану вартість.

Порядок, визначення суми податку, яка підлягає бюджетному відшкодуванню та строки проведення розрахунків з 01.01.2011 року встановлені ст. 200 ПК України, а саме:

Судом було перевірено наявність у позивача відповідних документів для формування складу податкового кредиту січня 2012 року по правовідносинам з ПП «Інтерстрой-2011» та було встановлено наступне.

Судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «Інтерстрой-2011» (постачальник) було укладено договір постачання №60 від 10.01.2012 року, за яким постачальник зобов'язується передати покупцю товар, а покупець прийняти та оплатити його. Загальна сума договору - 300000,00 грн. з ПДВ., розрахунки здійснюються у безготівковій формі.

ПП «Інтерстрой-2011» було виписано податкові накладні №67 від 19.01.2012 року на суму 17160,96 грн., у тому числі ПДВ в сумі 2860,16 грн.; №102 від 26.01.2012 року на суму 3889,88 грн., у тому числі ПДВ в сумі 648,31 грн.; №122 від 31.01.2012 року на суму 61107,48 грн., у тому числі ПДВ в сумі 10184,58 грн., які отримані позивачем 19.01.2012 року, 26.01.2012 року, 31.01.2012 року та відображені у реєстрі отриманих податкових накладних (а.с. 56-60,104).

Податкові накладні, виписані ПП «Інтерстрой-2011» містять усі необхідні реквізити та відповідають вимогам передбаченим ст.201 ПК України, Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПАУ від 21.12.2010 року №969.

Реалізація товару також підтверджується рахунками-фактурою №СФ-0105/01 від 19.01.2012 року на суму 17160,96 грн., у тому числі ПДВ в сумі 2860,16 грн.; №СФ-0155/01 від 25.01.2012 року на суму 3889,88 грн., у тому числі ПДВ в сумі 648,31 грн.; №СФ-0180/01 від 30.01.2012 року на суму 61107,48 грн., у тому числі ПДВ в сумі 10184,58 грн. (а.с.61-63).

Господарські операції з поставки товару оформлені видатковими накладними, які підтверджують факт передачі товару: №РН-0062/01 (решітка металева, поріжок алюмінієвий з гумою для ступенів, килим гумовий, суміш бетону, рідкі цвяхи,та інше) від 19.01.2012 року на суму 17160,96 грн., у тому числі ПДВ в сумі 2860,16 грн.; №РН-0094/01 (плитка морозостійка, плінтус стельовий, та інше) від 26.01.2012 року на суму 3889,88 грн., у тому числі ПДВ в сумі 648,31 грн.; №РН-0112/01 (металопластик, пінопласт, колектор гофра, та інше) 31.01.2012 року на суму 61107,48 грн., у тому числі ПДВ в сумі 10184,58 грн. (а.с.107-109).

Оплата позивачем 31.01.2012 року 82158,30 грн., у тому числі ПДВ в сумі 13693,05 грн. за поставлений товар підтверджується виписками банку (а.с.145).

Судом встановлено, що зберігання отриманого товару здійснюється у нежитлових приміщеннях, які передані позивачеві за договором найму №5/12 від. 01.01.2012 року на підставі акту прийому передачі нежитлових приміщень у найм від 01.01.2012 року, що свідчить про наявність у позивача реальної можливості для придбання, зберігання придбаного товару (а.с.9-11).

В ході розгляду справи також підтверджено подальше використання позивачем у своїй господарській діяльності товару, отриманого від ПП «Інтерстрой-2011».

Так, 31.01.2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ «Будівельна Компанія «Крим-Білдінг» (підрядник) було укладено договори: №013105 по виконанню робіт по поточному ремонту ділянки №2 гарячого водопроводу гот. «Москва» у м. Сімферополі; №013106 по виконанню робіт по поточному ремонту приміщень клінічного пологового будинку №2. Роботи виконуються у тому числі з матеріалів замовника; №013102 по виконанню робіт з розширення багатоквартирного житлового будинку №27 по вул.Садова у м.Ялта (а.с.13-18). При виконанні робіт позивачем використано товари (матеріали), придбані у ПП «Інтерстрой-2011», включені у відповідні акти приймання виконаних будівельних робіт за січень 2012 року (ф. КБ -2в) та відповідно у Довідки про вартість виконаних будівельних робіт за січень 2012 року (ф. КБ-3) (а.с.36-47).

Також між позивачем (підрядник) та Оздоровчим комплексом «Парус» (замовник) укладено договори: 05.01.2012 року№0501 на виконання робіт з капітального ремонту спального корпусу №5 в оздоровчому комплексі «Парус» СБ України по вул.Морська,6 в м.Саки; 17.01.2012 року №1/01 на виконання робіт з поточного ремонту приймального відділення Оздоровчого комплексу «Парус» СБ України вул.Морська,6 в м.Саки (а.с.24-26). При виконанні робіт позивачем використано товари (матеріали), придбані у ПП «Інтерстрой-2011», включені у відповідний акт приймання виконаних будівельних робіт (ф. КБ -2в) та відповідно у Довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3). (а.с. 29-35).

Таким чином, наявними в матеріалах справи документами первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача підтверджується факт здійснення поставки товару по взаємовідносинам з ПП «Інтерстрой-2011», а також подальше використання цього товару у господарській діяльності позивача.

Судом встановлено, що позивачем сформовано податковий кредит січня 2012 року з урахуванням суми податку на додану вартість, сплаченого за податковими накладними, що виписані ПП «Інтерстрой-2011» в сумі ПДВ 13693,05 грн.

Суд зауважує, що Податковим кодексом України передбачені певні обмеження щодо формування податкового кредиту. Так, згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України суми, віднесені до складу податкового кредиту, мають бути обов'язково підтверджені відповідними документами, в тому числі податковими накладними. В разі недотримання цього правила платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, які були виписані ПП «Інтерстрой-2011», мають всі необхідні реквізити, передбачені чинним законодавством.

Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту з податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Однак, відповідачем не було надано суду доказів, які б вказували на недійсність даних, відображених у документах первинного бухгалтерського та податкового обліку позивача.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо нікчемності правочину, вчиненого з контрагентом ПП «Інтерстрой-2011» у зв'язку з тим, що останній за юридичною адресою не знаходиться, не має необхідних умов для здійснення господарських операцій у відповідних обсягах, у нього відсутні трудові ресурси, складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, засоби транспортування, отже вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з метою податкової вигоди суд вважає безпідставним, відповідачем не доведено яким має бути мінімальний обсяг трудових ресурсів, виробничого, транспортного і торгівельного обладнання, сировини і матеріалів контрагентів для укладання та виконання правочину, за яким позивачем сформовано податковий кредит з ПДВ.

При цьому суд звертає увагу на помилкове тлумачення податковим органом норм Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин, спрямований на знищення, пошкодження майна держави, незаконне заволодіння ним, вважається таким, що порушує публічний порядок (ч. 1), а отже, є нікчемним (ч. 2). Як установлено в ч. 2 ст. 215 цього Кодексу, визнання судом нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Відповідно до частини першої статті 216 зазначеного Кодексу недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Таким чином, суперечність правочину моральним засадам суспільства або спрямованість його на незаконне заволодіння майном держави, за даних обставин, може мати місце у разі наявності наміру сторін, який спрямований на неправомірне отримання податкової вигоди, шляхом штучного формування податкового кредиту і валових витрат.

Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача.

Невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками контрагента позивача є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 року у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статті 244-2 КАС України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідно до пункту 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку є первинні документи. Згідно із пунктом 2 статті 3 цього Закону податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена. Документи про стан розрахунків з бюджетом інших платників податків не відносяться до первинних документів позивача, в зв'язку з чим не підлягають врахуванню в його обліку. Вони взагалі позивачеві невідомі.

Згідно з п.5 ст.17 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV „Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться також відомості про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу, а також відомості про зарезервовані найменування юридичних осіб.

Згідно відомостям з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ПП «Інтерстрой-2011» (ідентифікаційний код юридичної особи 37626563) місцезнаходження ПП «Інтерстрой-2011» - АРКрим, м. Керч, вул.Будьоного 24, оф.1; не перебуває в процесі припинення, що підтверджується витягом №694978 №ААБ, довідкою відділу статистики у м. Керч серії АБ №4108877. На момент здійснення правочину місце знаходження постачальників по ланцюгу проходження товарів ДПІ під сумнів не ставилось, а відтак подальша зміна стану "добросовісності" платника в базах ДПІ не може впливати на оцінку у справі.

До того ж, судом встановлено, що ПП «Інтерстрой-2011» з 09.11.2011 року є платником ПДВ, про що йому видано свідоцтво №200009766 серії НБ №315415. Жодних доказів анулювання цього свідоцтва відповідачем не надано.

Також, суд вважає доцільним зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Приймаючи до уваги зазначене вище, враховуючи, що під час розгляду справи спростовано висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, а доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджується факт сплати позивачем податку на додану вартість разом з ціною товару, суд вважає необґрунтованим збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з ПДВ в сумі 13693,00 грн.

Оскільки застосування штрафних (фінансових санкцій) в сумі 3423,00 грн. обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання з ПДВ в розмірі 13693,00 грн., що визнано судом помилковим, то і для застосування штрафних санкцій не має правових підстав, відтак, податкове повідомлення-рішення від 08.08.2012 року №0002932204 є таким, що прийняте відповідачем протиправно у зв'язку з чим підлягає скасуванню.

У судовому засіданні 20.09.2012 року оголошено вступну та резолютивну частину постанови. Постанова складена у повному обсязі 25.09.2012 року.

Керуючись ст.ст.158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби №0002932204 від 08.08.2012 року про збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Алатау» (ідентифікаційний код 30270678) суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість всього у розмірі 17116,00 грн., у тому числі за основним платежем в сумі 13693,00 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) в сумі 3423,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Г.Ю. Циганова