Постанова

від 14.09.2012 по справі 2а/0570/9532/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9532/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 13-55 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретарі Токмаковій Є.А.

за участю:

представника позивача Жукова А.О.,

представника відповідача Медведєва М.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Моріон» до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу від 02.07.2012 р. № Ю-29,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Моріон» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що 02.07.2012р. відповідачем на підставі акту планової перевірки №03-18/233 від 27.06.2012р. було складено вимогу про сплату боргу №Ю-29. За змістом даної вимоги позивач повинен сплатити недоїмку в сумі 518 005,23 грн. Згідно акту планової перевірки №03-18/233 від 27.06.2012р. відповідач встановив факти реалізації ювелірних виробів, за якими не було нараховано та сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ст. 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997р. №400/97 платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, в тому числі, є суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння. Проте, позивач при здійсненні оптової торгівлі ювелірними виробами не застосовував реєстратор розрахункових операцій, оскільки усі розрахунки за товар здійснювали у безготівковій формі, яка не передбачає видачу покупцю касового чеку.

Сплата збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій оптової торгівлі ювелірними виробами передбачена законодавством лише у випадках готівкових розрахунків за товар, які використовуються у роздрібній торгівлі, за наслідками яких покупцю видається відповідний касовий чек.

Відповідачем у вимозі та акті перевірки було невірно розраховано розмір недоїмки, але не враховано, що певну частину реалізованих позивачем виробів склали обручки, при продажі яких збір на обов'язкове державне пенсійне страхування не сплачується. Проте, він при визначені суми недоїмки нарахував з виручки від їх продажу збір на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно ДСТУ 3375-96 «Вироби золотарські. Терміни та визначення», ювелірні вироби - це вироби культурно - побутового призначення з коштовних металів, із застосуванням коштовних металів, вироби з не коштовних металів в разі застосування різних видів художньої обробки, вироби із матеріалів, що імітують коштовні метали, високохудожні вироби з каменю, вдалину, рогу, кості. Тобто, ювелірні вироби - це не обов'язково вироби з дорогоцінних металів або дорогоцінного каміння, але й біжутерія. Частину реалізованих позивачем ювелірних виробів складала біжутерія, з реалізації якої збір на обов'язкове державне пенсійне страхування також не сплачується. Відповідач робив розрахунок недоїмки на підставі банківських виписок, проти з них неможливо окремо відокремити вартість реалізованих обручок та/або біжутерії, тому здійснив розрахунок недоїмки, розмір якої не відповідає реальному обсягу вартості реалізованих ювелірних виробів.

Позивачем зазначено, що відповідач зробив розрахунок суми недоїмки за період з 2002 по 2012 роки, що також не відповідає нормам законодавства України. За загальним правилом строк позовної давності складає три роки. Отже, розрахунок суми недоїмки повинен був здійснюватися за період з травня 2009 по травень 2012 року. Відповідач не мав право направляти позивачу вимогу про сплату боргу, оскільки вимога надсилається лише у випадках, пов'язаних зі сплатою страхових внесків або фінансових санкцій (штрафів) та пені. Але право на прийняття вимоги не розповсюджується на правовідносини пов'язані зі сплатою збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, оскільки внески та збір є різними своєю юридичною природою видами платежів.

Також, позивач послався на приписи Податкового кодексу України, зазначив, що законодавством не встановлено строк та порядок обчислення збору, строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату збору. Вважає, що різне сторонами норм Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій вимагає презумпції правомірності рішення платника збору в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно - правового акта припускають неоднозначне трактування прав та обов'язків платника збору.

З наведених підстав просив скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про сплату боргу від 02.07.2012 р. № Ю-29.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, позов просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення (а.с.36-37), зазначив, що суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння є платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Оскільки Закон не передбачає виключень з одного виду торгівлі, платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування у тому числі є й ті, які здійснюють оптову торгівлю.

Об'єктом оподаткування для платників збору є вартість реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння. Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 № 1740 не зазначає, що касовий чек це єдиний доказ продажу ювелірних виробів. Касовий чек - є документом, який підтверджує продаж ювелірного виробу.

Підставою для донарахування збору від реалізації ювелірних виробів із золота, платини та дорогоцінного каменя були банківські виписки. Позивачем під час перевірки не було надано представнику управління накладних та від пояснень головний бухгалтер відмовився. Отже розрахована сума утворилась з тих документів, які під час перевірки були надані позивачем.

Згідно п. 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується на фінансові санкції (штраф, пеня) та адміністративні стягнення, а також примусові стягнення органами виконавчої служби за несплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування, не застосовується.

З огляду на наведені заперечення представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

На підставі направлення № 389 від 13.06.2012 р. (а.с.74) відповідачем було проведено планову перевірку позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Моріон» (код ЄДРПОУ 31906831) щодо правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, контроль за нарахуванням та сплатою яких покладено на Пенсійний Фонд.

За наслідками перевірки відповідачем складений акт №03-18/233 від 27.06.2012р. (а.с.8-27), в якому відповідач встановив факти реалізації ювелірних виробів, за якими не було нараховано та сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування. З наведених підстав 02.07.2012р. відповідачем складено вимогу про сплату боргу №Ю-29 (а.с.28), відповідно до якої позивач повинен сплатити недоїмку в сумі 518 005,23 грн.

Згідно з актом перевірки вимога про сплату боргу №Ю-29 518 005,23 грн. складена у зв'язку зі здійсненням позивачем торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, що є підставою для нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Зі змісту додатку № 13 до акту (а.с.62-73) вбачається, що вказаний збір нарахований виходячи із загального обсягу реалізації товару.

Позивачем надані накладні та банківські виписки, з яких вбачається оптова торгівля ювелірними виробами, включаючи обручки (а.с.48-55).

Згідно з поясненнями представника відповідача та допитаної в якості свідка ОСОБА_5, яка брала участь у проведенні перевірки позивача, підставою для донарахування збору від реалізації ювелірних виробів із золота, платини та дорогоцінного каменя були банківські виписки, оскільки позивачем під час перевірки не було надано представнику управління накладних та від пояснень головний бухгалтер відмовився.

Також свідок пояснила, що перевірка позивача за період, починаючи з 2003 року, пов'язана зі складністю узгодження проведення планових перевірок з податковим органом в минулі роки.

З урахуванням встановлених по справі обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню за такими підставами.

Нормою ч. 3 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР визначений порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з п. 6 ст. 1 вказаного Закону платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння. За приписами п. 5 ст. 2 цього Закону об'єктом оподаткування є: для платників збору, визначених пунктом 6 статті 1 цього Закону, - вартість реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.

Постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 р. N 1740 затверджений Порядок сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, який регулює питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" (надалі Порядок).

Згідно з п. 6 Порядку платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з продажу ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння, є підприємства і організації та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють торгівлю ювелірними виробами із золота, платини і дорогоцінного каміння.

Пунктом 7 Порядку передбачено, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій з продажу ювелірних виробів із золота сплачується в розмірі п'яти відсотків вартості реалізованих ювелірних виробів із золота (крім обручок), платини і дорогоцінного каміння.

При цьому у пункті 9 Порядку прямо зазначено, що документом, що підтверджує продаж ювелірного виробу із золота, платини і дорогоцінного каміння, є касовий чек, що видається покупцеві, в якому сума збору на обов'язкове державне пенсійне страхування включається до загального податку, що сплачується під час купівлі товару. Платники цього збору, зазначені у пункті 6 цього Порядку, ведуть бухгалтерській облік суми збору шляхом відокремлення від суми загального податку, яка відповідає збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

З огляду на вказані норми Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року N 400/97-ВР, суд дійшов висновку, що відповідачем помилково визначений об'єкт оподаткування, оскільки для нарахування збору обрана вартість реалізованих ювелірних виробів із золота, включаючи обручки, що суперечить вказаному закону.

Посилання відповідача на відсутність необхідних документів при проведенні перевірки суд не приймає до уваги, оскільки рішення суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач по справі, не може ґрунтуватися на припущеннях, враховуючи, що відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Також, з норм Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій вбачається, що за відсутністю касового чеку, що видається покупцеві, здійснення оптової торгівлі ювелірними виробами не тягне нарахування збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Отже, за наведеними підставами, нарахування відповідачем збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій за наслідками перевірки позивача згідно з актом №03-18/233 від 27.06.2012р. в сумі 518 005,23 грн. прямо суперечить спеціальним нормам законодавства щодо нарахування такого збору.

Крім того суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, прийняття органом пенсійного фонду України вимоги було передбачено ст. 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV, яка в редакції, що діяла до 01.01.2011 р., містила наступні приписи:

2. Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

3. Територіальні органи Пенсійного фонду за формою і у строки, визначені правлінням Пенсійного фонду, надсилають страхувальникам, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Також суд враховує, що 1 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ від 8 липня 2010 року, яким зі статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року були виключені з першої по дев'яту частини.

При цьому статтею 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VІ передбачено наступне:

1. Рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

2. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

3. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

4. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Таким чином, відповідач мав право приймати вимогу лише у разі наявності у позивача недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а після 01.01.2011 р. також у разі наявності недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Натомість, заборгованість зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій не може вважатися недоїмкою зі страхових внесків, отже, відповідач щодо такого збору взагалі не мав повноважень приймати обов'язкову для виконання вимогу.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню як з причини помилкового визначення відповідачем об'єкта оподаткування збором на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, так і з підстав відсутності у відповідача повноважень на прийняття вимоги про сплату такого збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

За приписами ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Моріон» до Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу від 02.07.2012 р. № Ю-29 - задовольнити.

Скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України у Ворошиловському районі м. Донецька про сплату боргу від 02.07.2012 р. № Ю-29.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробнича фірма «Моріон» (код ЄДРПОУ 31906831) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2204 (дві тисячі двісті чотири) грн. 00 коп.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 14 вересня 2012 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 19 вересня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.