Постанова

від 11.09.2012 по справі 2а/0570/7762/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/7762/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 12-40 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретарі Токмаковій Є.А.

за участю:

представника позивача Арсентьєвої В.В.,

представника відповідача Біцулової А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі про спонукання вчинити дії по підписанню акта звірки, відшкодування понесених витрат та стягнення 946 169 грн. 23 коп., -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі про спонукання вчинити дії по підписанню акта звірки, відшкодування понесених витрат та стягнення 946 169 грн. 23 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на відповідача покладений обов'язок по своєчасному та повному відшкодуванню органам Пенсійного фонду пенсій, сплачених особам, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Зазначені витрати позивача за період з 01.04.2011 р. по 31.03.2012 р., що не відшкодовані відповідачем, складають 946 169,23 грн., які позивач просить стягнути з відповідача, в тому числі: 9418,00 грн. суми заборгованості по відшкодуванню пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3; 62 300,57 грн. витрати на пенсії громадянам держав-учасниць СНД та членів їх сімей; 871 407,42 грн. витрати по сплаті адресної допомоги; 3 043,24 грн. витрати по сплаті допомоги на поховання з 01.06.2011 по 31.03.2012 р. Позивач просив зобов'язати відповідача прийняти до відшкодування зазначені суми, а також стягнути їх з відповідача.

Протягом розгляду справи заявою від 27.08.2012 р. (а.с.159 т.2) позивач уточнив позовні вимоги без зміни предмету позову.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала, надала письмові заперечення (а.с.108-115 т.2), в яких вказала про пропуск строку звернення до адміністративного суду, зазначила, що вимоги позивача по підписанню актів щомісячної звірки витрат по особовим справам пенсіонерів та членів їх сімей, які мають право на отримання пенсій у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, є безпідставними і суперечать законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, яким передбачається відшкодування страхових виплат особам, які є застрахованими і отримали трудове каліцтво чи професійне захворювання на підприємствах, установах і організаціях, що є суб'єктами страхування від нещасного випадку на виробництві.

За вказаний позивачем період між Відділенням Фонду та Управлінням ПФУ підписані всі акти звірок з виплати пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві з урахуванням таблиць розбіжностей по витратам Управління ПФУ. З цих підстав сума сплаченої пенсії не підлягає відшкодуванню з боку відповідача, а заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають. Просила у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 30 серпня 2012 року позов Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі про спонукання вчинити дії по підписанню акта звірки, відшкодування понесених витрат та їх стягнення залишений без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду в частині:

- відшкодування понесених витрат по виплаті пенсій по втраті годувальника за період з квітня по листопад 2011 р. в сумі 6152 грн.;

- відшкодування понесених витрат по виплаті пенсій громадянам держав-учасниць СНД та членам їх сімей, які отримали каліцтво за межами України, за період з квітня по листопад 2011 р. в сумі 47178,19 грн.;

- відшкодування витрат по сплаті адресної допомоги за період з квітня по листопад 2011 р. в сумі 564436,61 грн.;

- відшкодування понесених витрат по виплаті допомоги на поховання за червень 2011 р. в сумі 1386,06 грн.

Стосовно решти позовних вимог, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Управлінням Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області за період з 01.04.20110 р. по 31.03.2012 р. виплачена сума, що не відшкодована відповідачем 946 169,23 грн., яка складається з наступних витрат: 9 418,00 грн. сума заборгованості по відшкодуванню пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3; 62 300,57 грн. витрати на пенсії громадянам держав-учасниць СНД та членів їх сімей, а саме: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, що отримали каліцтво за межами України та гр. ОСОБА_10 якій призначена пенсія в разі втрати годувальника; 3 043,24грн. витрати по сплаті допомоги на поховання з 01.06.2011 р. по 31.03.2012 р.; 871 407,42 грн. витрати по сплаті адресної допомоги.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем надані акти звірки розрахунків з відповідачем за вказаний період з таблицями розбіжностей (а.с.26-46 т.1), списки осіб, яким виплачено державну адресну допомогу (а.с.47-72 т.1), а також відомості про підстави призначення пенсій.

Здійснення позивачем вказаних виплат сторонами по справі не заперечується.

Враховуючи залишення частини позовних вимог без розгляду, предметом спору по цій справі залишилося відшкодування здійснених позивачем виплат за період з грудня 2011 р. по березень 2012 р., а саме:

- сума заборгованості по відшкодуванню пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 - 3304,46 грн.;

- витрати на пенсії громадянам, які отримали каліцтво за межами України та членів їх сімей, а саме: ОСОБА_4 - 3266 грн., ОСОБА_5 - 3304,46 грн., ОСОБА_6 - 3291,64 грн., ОСОБА_9 - 3304,46 грн. та гр. ОСОБА_10, якій призначена пенсія у зв'язку з втратою годувальника - 3304,46 грн.;

- витрати по сплаті допомоги на поховання у січні та лютому 2012 р. у зв'язку зі смертю гр. ОСОБА_11 - 1657,88 грн.;

- витрати по сплаті адресної допомоги - 306 970,81 грн.

З огляду на встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до приписів статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, як передбачено статтею 12 Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ законодавства надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 4 статті 26 Основ передбачено, що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Статтею 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Відповідно до абз. 2 п. 5 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105-XIV) якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Тому, щодо відшкодування витрат по виплаті пенсії ОСОБА_3, суд зазначає, що згідно зі ст. 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Рішенням Волноваського районного суду Донецької області по справі № 2-1340/2006 від 29.12.2006 року (а.с.173-174 т.2), яке набрало чинності 10.04.2007 року, встановлений факт знаходження ОСОБА_3 на утримані свого дяді ОСОБА_13, який загинув на виробництві внаслідок нещасного випадку 04.10.2004 року (а.с. 90-95 т.1). Крім цього, у цьому рішенні зазначено, що ОСОБА_3 є інвалідом дитинства, проживав разом з матір`ю, яка також є інвалідом другої групи та не працює, дідом, який помер, та ОСОБА_13 дядьком. Вказаним рішенням встановлено, що згідно довідки про склад сім`ї від 07.06.2007 року ОСОБА_3 є членом сім`ї ОСОБА_13 Таким чином, ОСОБА_3 є інвалідом, членом сім`ї ОСОБА_13 на час інвалідності, отримує пенсію по втраті годувальника.

Отже, згідно встановленим фактам та прямим приписам ст. 33 Закону № 1105-XIV, підлягає відшкодуванню з боку відповідача сума заборгованості по відшкодуванню пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 - 3304,46 грн.

В частині позову про відшкодування витрат на виплату пенсій громадянам, які отримали каліцтво за межами України та членів їх сімей суд зазначає, що за приписами частини 2 статті 2 Закону № 1105-XIV особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Підпунктом «а» статті 27 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що Громадянам України - переселенцям з інших держав, які не працювали в Україні, пенсії призначаються по інвалідності внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання - незалежно від стажу роботи.

Згідно з частиною другою статті 2 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 22 лютого 2001 року (набрав чинності з 01 квітня 2001 року), особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам унаслідок травмування на виробництві чи професійного захворювання, пов'язаних із виконанням ними трудових обов'язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до зазначеного Закону. Право на таке забезпечення, встановлене в Україні, не залежить від того, у якій із колишніх республік СРСР стався нещасний випадок на виробництві із застрахованою особою або виникло професійне захворювання, пов'язане з виконанням нею трудових обов'язків.

Відповідно до пункту 3 розділу XI «Прикінцеві положення» Закону № 1105-XIV відшкодування шкоди, медична, професійна та соціальна реабілітація провадяться Фондом соціального страхування від нещасних випадків також зазначеним у статті 8 цього Закону особам, які потерпіли до набрання ним чинності та мали право на зазначені страхові виплати і соціальні послуги; уся заборгованість потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яким до набрання чинності цим Законом підприємства, установи та організації не відшкодували матеріальної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, виплачується цими підприємствами, установами і організаціями, а в разі їх ліквідації без правонаступника - Фондом соціального страхування від нещасних випадків. Отже, за змістом наведеної норми обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків відшкодувати потерпілим на виробництві та членам їх сімей матеріальну і моральну (немайнову) шкоду, заподіяну ушкодженням здоров'я, не залежить від того, чи сплачували Фонду страхові платежі підприємства, які ліквідовано та на .яких було ушкоджено здоров'я потерпілого. Фонд є правонаступником державного, галузевих та регіональних фондів охорони праці, передбачених статтею 21 Закону України «Про охорону праці», які ліквідуються.

Статтею 2 Угоди про взаємне визнання прав на відшкодування шкоди, завданої працівникам каліцтвом, професійним захворюванням або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язані з виконанням ними трудових обов'язків, підписаної 9 вересня 1994 року між частиною держав колишнього СРСР, передбачено, що відшкодування шкоди, завданої працівнику внаслідок трудового каліцтва, іншого ушкодження здоров'я (у тому числі при настанні втрати працездатності в результаті нещасного випадку на виробництві, пов'язаного з виконанням працівниками трудових обов'язків, після переїзду потерпілого на територію іншої Сторони), смерті здійснюється роботодавцем Сторони, законодавство якої поширювалось на працівника в момент одержання каліцтва, іншого ушкодження здоров'я, смерті.

Роботодавець, відповідальний за завдання шкоди, здійснює її відшкодування відповідно до свого національного законодавства.

Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 3 цієї Угоди визначено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення. За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.

Викладене свідчить про те, що страховиком, який має виплачувати пенсію по інвалідності особі, котра стала інвалідом від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР є Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, який також має відшкодовувати витрати в разі виплати такої пенсії органами Пенсійного фонду України.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем призначені пенсії на підставі актів про нещасний випадок на виробництві, згідно з якими травмовані: ОСОБА_5 у 1984 році Тюменська область, м. Нижневартовськ, ОСОБА_6 у 1990 році Казахська ССР, ОСОБА_9 у 1985 році - Чернянський район.

Тому, підлягають задоволенню позовні вимоги в частині відшкодування позивачу витрат на виплату на пенсії громадянам, які отримали каліцтво на території колишнього СРСР, а саме: ОСОБА_5 - 3304,46 грн., ОСОБА_6 - 3291,64 грн., ОСОБА_9 - 3304,46 грн., у загальній сумі - 9900,56 грн.

Водночас, враховуючи вищезазначене нормативне регулювання вказаних відносин, не підлягають відшкодуванню суми пенсій, сплачених ОСОБА_4, який травмований у 2004 році м. Новий Уренгой, ЯНАО, Східна промзона (а.с.141-142 т.2), та ОСОБА_10, якій призначена пенсія в разі втрати годувальника - ОСОБА_14, який загинув 22.04.2010 р. внаслідок нещасного випадку у республіці Саха (Якутія) (а.с.143-145 т.2) у зв'язку з тим, що нещасні випадки сталися на території Російської Федерації. В цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

Відносно позовних вимог про відшкодування витрат по сплаті допомоги на поховання у січні та лютому 2012 р. у зв'язку зі смертю гр. ОСОБА_11 - 1657,88 грн., з яким нещасний випадок трапився 01.08.1969 р. (а.с.213 т.1), суд зазначає, що відповідно до ст. 34 Закону № 1105-XIV, у разі смерті потерпілого від нещасного випадку або професійного захворювання витрати на поховання несе Фонд згідно з порядком, визначеним Кабінетом Міністрів України. Причинний зв'язок смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я має підтверджуватися висновками відповідних медичних закладів.

Загальними положеннями Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2005 року за № 1455/11735, передбачено, що причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом - зв'язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Пунктом 2.10. зазначеної Інструкції визначено, що висновок про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом (форма акта затверджується МОЗ України).

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. З урахуванням того, що визначених законом належних доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті ОСОБА_11 з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я позивач не надав, у суду немає правових підстав для зобов'язання прийняти до відшкодування та стягнути суми виплаченої допомоги на поховання цієї особи.

В частині позовних вимог про відшкодування суми сплаченої позивачем державної адресної допомоги, суд зазначає наступне.

Виплата державної адресної допомоги, відшкодування сум якої, в тому числі, складає розбіжності у розрахунках сторін, передбачена постановою КМУ від 26.03.2008 р. №265. Пунктом 1 постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

У п.2 постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 зазначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Таким чином, підстави виплати щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою КМУ від 26.03.2008 р. №265, безпосередньо не пов'язані з фактами нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.

Пунктом 4 Постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

З набранням чинності Закону № 1105-XIV, обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, відповідно до підпунктів «г», «д» п.1 ст. 21 зазначеного Закону покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, які формуються за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Тобто, з наведених законодавчих актів не вбачається обов'язок відповідача відшкодовувати виплачені позивачем суми державної адресної допомоги.

Вищезазначений Порядок відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4 визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-XIV (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 4 Порядку відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4 передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку.

Таким чином, пунктом 4 зазначеного Порядку вказаний вичерпний перелік виплат, які здійснюються Пенсійним фондом України та відшкодовуються в подальшому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У цьому переліку не зазначена державна адресна допомога, як така, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Отже, виплата державної адресної допомоги не пов'язана з наявністю страхового випадку в розумінні Закону № 1105-XIV, а відшкодування державної адресної допомоги не передбачено спеціальним нормативним актом, що регулює спірні відносини Порядком відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4, через що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

За приписами ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, заявлений позов підлягає частковому задоволенню за період з грудня 2011 р. по березень 2012 р. в сумі заборгованості по відшкодуванню пенсії у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 - 3304,46 грн. та у сумі витрат на виплату на пенсії громадянам, які отримали каліцтво на території колишнього СРСР, а саме: ОСОБА_5 - 3304,46 грн., ОСОБА_6 - 3291,64 грн., ОСОБА_9 - 3304,46 грн., у загальній сумі - 9900,56 грн. Отже загалом підлягають задоволенню за вказаний період позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 9900,56 грн. + 3304,46 грн. = 13205,02 грн.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі про спонукання вчинити дії по підписанню акта звірки, відшкодування понесених витрат та стягнення 946 169 грн. 23 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Волноваському районі Донецької області (код ЄДРПОУ 25968174) на користь Управління Пенсійного фонду України в Волноваському районі Донецької області (код ЄДРПОУ 21955522) відшкодування витрат на виплату на доставку пенсій за період з грудня 2011 року по березень 2012 року в сумі 13205 (тринадцять тисяч двісті п'ять) грн. 02 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 11 вересня 2012 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 17 вересня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.