Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а/0570/9104/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/9104/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-40 год.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Чекменьова Г.А.

при секретарі Токмаковій Є.А.

за участю:

представника позивача Паніної Т.В.,

представника відповідача Чернікової К.О., Гаріпової Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області про стягнення витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності та на випадок втрати годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період з 01.11.2010 року по 31.12.2011 року, -

В С Т А Н О В И В:

Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області про стягнення витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності та на випадок втрати годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період з 01.11.2010 року по 31.12.2011 року. Також позивач просив поновити строк звернення до суду з цим позовом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що на відповідача покладений обов'язок по своєчасному та повному відшкодуванню органам Пенсійного фонду пенсій, сплачених особам, яким призначені пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. Зазначені витрати позивача за період з 01.11.2010 року по 31.12.2011 року, що не відшкодовані відповідачем, складають 1 057 028, 45 грн., які позивач просить стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представник позивача заявлені вимоги підтримала, просила задовольнити позову з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача позов не визнала, надала письмові заперечення (а.с.84-87 т.1), зазначила, що вимоги позивача по підписанню актів щомісячної звірки витрат по особовим справам пенсіонерів та членів їх сімей, які мають право на отримання пенсій у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням, є безпідставними і суперечать законодавству про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві, яким передбачається відшкодування страхових виплат особам, які є застрахованими і отримали трудове каліцтво чи професійне захворювання на підприємствах, установах і організаціях, що є суб'єктами страхування від нещасного випадку на виробництві. За вказаний позивачем період між Відділенням Фонду та Управлінням ПФУ підписані всі акти звірок з виплати пенсій по інвалідності та у зв'язку з втратою годувальника внаслідок нещасного випадку на виробництві з урахуванням таблиць розбіжностей по витратам Управління ПФУ. З цих підстав сума сплаченої пенсії не підлягає відшкодуванню з боку відповідача, а заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають. Просила у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 18 вересня 2012 року позов Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області про стягнення витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності та на випадок втрати годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період з 01.11.2010 року по 31.12.2011 року залишений без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до адміністративного суду в частині позову за період з 01.11.2010 року по 30.11.2011 року в сумі 976 155 грн. 58 коп.

Стосовно решти позовних вимог, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області за грудень 2011 р. виплачена сума, що не відшкодована відповідачем 80 872,87 грн., яка складається з наступних витрат: 76 601,13 грн. витрати по сплаті щомісячної державної адресної допомоги; 4 070, 74 грн. основний розмір пенсії по втраті годувальника; 200 грн. витрати на пенсії потерпілим, які отримали травми за межами України (а.с.69-72 т.1) .

В обґрунтування заявлених вимог позивачем надані акти звірки розрахунків з відповідачем за вказаний період з таблицями розбіжностей, списки осіб, яким виплачено державну адресну допомогу, а також відомості про підстави призначення пенсій.

Здійснення позивачем вказаних виплат сторонами по справі не заперечується.

На пропозицію суду сторонами складений додатковий акт перевірки пенсійних справ з викладенням підстав розбіжностей у розрахунках сторін (а.с.113-115 т.1)

Враховуючи залишення частини позовних вимог без розгляду, предметом спору по цій справі залишилося відшкодування здійснених позивачем виплат за грудень 2011 р.

З огляду на встановлені по справі обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 1 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування визначено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.

Відповідно до приписів статті 4 Основ, в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування:

- пенсійне страхування;

- страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням;

- медичне страхування;

- страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності;

- страхування на випадок безробіття;

- інші види страхування, передбачені законами України.

Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.

Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду, як передбачено статтею 12 Основ.

За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Основ законодавства надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Частиною 4 статті 26 Основ передбачено, що, якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.

Враховуючи те, що пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, тим, хто має надавати застрахованій особі матеріальну допомогу чи соціальні послуги, відповідно до статті 25 Основ, є Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Статтею 7 Закону України «Про страхові тарифи на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який набрав чинності з 1 квітня 2001 року, встановлено, що Фонд сплачує страхові виплати та надає соціальні послуги працівникам (членам їх сімей), які потерпіли на виробництві до 1 квітня 2001 року, з того часу, коли відповідні підприємства передали в установленому порядку Фонду документи, що підтверджують право цих працівників (членів їх сімей) на такі страхові виплати та соціальні послуги, або коли таке право встановлено в судовому порядку. Потерпілі, документи яких не передані до Фонду, продовжують отримувати належні виплати та соціальні послуги від свого роботодавця, Пенсійного фонду України та Фонду соціального страхування України. При цьому кошти, виплачені потерпілому страхувальником, зараховуються Фондом у рахунок його страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, а між страховиками з інших видів страхування і Фондом в подальшому відбуваються відповідні розрахунки.

Відповідно до абз. 2 п. 5 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105-XIV) якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом соціального страхування від нещасних випадків і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.

Тому, суд зазначає, що згідно зі ст. 33 Закону № 1105-XIV у разі смерті потерпілого право на одержання щомісячних страхових виплат мають непрацездатні особи, які перебували на утриманні померлого або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина померлого, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після його смерті.

Такими непрацездатними особами є:

1) діти, які не досягли 16 років; діти з 16 до 18 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного або розумового розвитку самі не спроможні заробляти; діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання - до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років;

2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють;

3) інваліди - члени сім'ї потерпілого на час інвалідності;

4) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов'язаний виплачувати аліменти;

5) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право.

Позивачем суду надані докази того, що особи, яким призначена пенсія по втраті годувальника, незважаючи на не досягнення загального пенсійного віку, на момент смерті годувальника внаслідок нещасного випадку були на його утриманні. Зокрема, надані довідки про знаходження на утриманні померлого годувальника (а.с.108-111 т.1) наступних осіб:

- ОСОБА_4 - основний розмір пенсії за грудень 2011 р. 150 грн.;

- ОСОБА_5 - основний розмір пенсії за грудень 2011 р. 150 грн., витрати на її доставку 1,19 грн.;

- ОСОБА_6 - основний розмір пенсії за грудень 2011 р. 150 грн., витрати на її доставку 1,19 грн.;

- ОСОБА_7 - основний розмір пенсії за грудень 2011 р. 150 грн., витрати на її доставку 1,19 грн.;

Відповідачем вказані відомості не спростовані, тому, згідно встановленим фактам та прямим приписам ст. 33 Закону № 1105-XIV, підлягає відшкодуванню з боку відповідача сума заборгованості по відшкодуванню пенсії у зв'язку з втратою годувальника вказаним особам та витрати на її доставку.

Крім того, за вказаний період відповідачем не прийнята до відшкодування сума пенсії, виплаченої ОСОБА_8 - основний розмір пенсії за грудень 2011 р. - 150 грн., витрати на її доставку 1,19 грн., з мотивів того, що вказана особа на час смерті годувальника працювала. Вказані обставини суд не приймає до уваги, оскільки відповідачем не надано належних доказів того, що ОСОБА_8 працювала станом на грудень 2011 р. і не мала право на одержання щомісячних страхових виплат, як непрацездатна особа в розумінні ст. 33 Закону № 1105-XIV.

Таким чином, вищезазначені витрати на виплату та доставку пенсій у загальній сумі 754 грн. 76 коп. підлягають відшкодуванню, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

Решта позовних вимог не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Вимоги про відшкодування пенсії громадянці ОСОБА_9 не підлягає задоволенню через відсутністю документів, що встановлюють причинний зв'язок смерті потерпілого ОСОБА_10 з нещасним випадком на виробництві чи професійним захворюванням.

Надані позивачем документи з цього приводу (а.с.104-107 т.1) не є належними доказами, оскільки загальними положеннями Інструкції про встановлення причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом, яка затверджена Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 15 листопада 2005 року № 606 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 грудня 2005 року за № 1455/11735, передбачено, що причинний зв'язок смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом - зв'язок, який можна встановити між перебігом професійних захворювань (отруєнь) або наслідками трудового каліцтва з урахуванням форми, стадії, тяжкості функціональних порушень, розвитку ускладнень за життя, патоморфологічними та гістологічними змінами в органах та системах організму, що виявлені під час розтину, та настанням смерті.

Пунктом 2.10. зазначеної Інструкції визначено, що висновок про наявність або відсутність причинного зв'язку смерті з професійним захворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом оформляється довідкою у трьох примірниках, що використовується МСЕК за формою, що затверджується МОЗ України та видається: перший - установі, що надавала направлення до МСЕК, другий - відповідному відділенню виконавчої дирекції Фонду, третій - заявнику. Підставою є акт визначення причинного зв'язку смерті з профзахворюванням (отруєнням) або трудовим каліцтвом (форма акта затверджується МОЗ України).

Згідно ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. З урахуванням того, що визначених законом належних доказів на підтвердження причинного зв'язку смерті потерпілого з одержаним каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я позивач не надав, у суду немає правових підстав для зобов'язання прийняти до відшкодування та стягнути суми виплаченої пенсії по втраті годувальника утриманцю цієї особи.

Також не підлягає відшкодуванню сума виплаченої пенсії ОСОБА_11 (а.с.103 т.1), яка на час втрати годувальника не досягла віку, вказаного у ст. ст. 33 Закону № 1105-XIV, незважаючи на отримання у цей пенсії на пільгових умовах.

В частині позову про відшкодування витрат на виплату пенсій громадянам, які отримали каліцтво за межами України та членів їх сімей (потерпілий ОСОБА_12, акт про нещасний випадок від 18.09.1992 р. (а.с.73 т.2), основний розмір пенсії 200 грн.) суд зазначає, що згідно зі ст. 28 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які згідно із статтею 21 цього Закону Фонд соціального страхування від нещасних випадків виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.

Водночас, для визнання суми пенсії саме страховою виплатою в розумінні Закону № 1105-XIV, підставою для такої виплати Закон визначає обов'язкову наявність страхового випадку. Згідно ст. 13 Закону № 1105-XIV страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 цього Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України, відповідно до Закону України "Про охорону праці". Підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Крім того, ст. 14 Закону № 1105-XIV визначає, що нещасний випадок - це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть.

Перелік обставин, за яких настає страховий випадок, визначається Кабінетом Міністрів України за поданням спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади.

В окремих випадках, за наявності підстав, Фонд соціального страхування від нещасних випадків може визнати страховим нещасний випадок, що стався за обставин, не визначених передбаченим частиною другою цієї статті переліком.

Отже, з урахуванням положень статей 13, 14 Закону № 1105-XIV, травмування ОСОБА_12 при виконанні трудових обов'язків за межами України не може вважатися страховим випадком в розумінні саме цього Закону, і не є підставою для здійснення страхових виплат, передбачених Законом № 1105-XIV. Отже, в цій частині у задоволенні позову слід відмовити.

В частині позовних вимог про відшкодування суми сплаченої позивачем державної адресної допомоги, суд зазначає наступне.

Виплата державної адресної допомоги, відшкодування сум якої, в тому числі, складає розбіжності у розрахунках сторін, передбачена постановою КМУ від 26.03.2008 р. №265. Пунктом 1 постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів.

У п.2 постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 зазначено, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.

Таким чином, підстави виплати щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої постановою КМУ від 26.03.2008 р. №265, безпосередньо не пов'язані з фактами нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності.

Пунктом 4 Постанови КМУ від 26.03.2008 р. №265 встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги, передбаченої цією постановою, здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.

З набранням чинності Закону № 1105-XIV, обов'язок відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, відповідно до підпунктів «г», «д» п.1 ст. 21 зазначеного Закону покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків.

Згідно ст. 8 Закону України "Про пенсійне забезпечення" виплата пенсій здійснюється з коштів Пенсійного фонду України, які формуються за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов'язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

Тобто, з наведених законодавчих актів не вбачається обов'язок відповідача відшкодовувати виплачені позивачем суми державної адресної допомоги.

Вищезазначений Порядок відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4 визначає механізм відшкодування на централізованому рівні Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, які призначені особам, що застраховані згідно із Законом № 1105-XIV (крім осіб, зазначених у пункті 2 статті 8 цього Закону), у тому числі добровільно застрахованим, та потерпілим особам, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов'язаних з виконанням ними трудових обов'язків.

Пунктом 4 Порядку відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4 передбачено, що відшкодуванню підлягають суми, що виплачуються відповідно до Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" та інших нормативно-правових актів, а саме:

- сума основного розміру пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання;

- щомісячна цільова грошова допомога на прожиття, якщо така надавалася пенсіонеру, який одержував вищезазначену пенсію;

- допомога на поховання сім'ї померлого або особі, яка здійснила поховання особи, яка отримувала вищезазначену пенсію;

- сума витрат Пенсійного фонду з виплати і доставки вищезазначених пенсій.

Суму витрат з виплати і доставки пенсій визначають органи Пенсійного фонду на підставі Граничних тарифів на основні послуги зв'язку.

Таким чином, пунктом 4 зазначеного Порядку вказаний вичерпний перелік виплат, які здійснюються Пенсійним фондом України та відшкодовуються в подальшому Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань. У цьому переліку не зазначена державна адресна допомога, як така, що підлягає відшкодуванню Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань.

Отже, виплата державної адресної допомоги не пов'язана з наявністю страхового випадку в розумінні Закону № 1105-XIV, а відшкодування державної адресної допомоги не передбачено спеціальним нормативним актом, що регулює спірні відносини Порядком відшкодування від 04.03.2003 № 5-4/4, через що у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

За приписами ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Таким чином, заявлений позов підлягає частковому задоволенню за грудень 2011 р. в сумі заборгованості по відшкодуванню основного розміру пенсії та витрат на її доставку громадянам ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 у загальній сумі 754 грн. 76 коп.

У задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області про стягнення витрат з виплати та доставки пенсій по інвалідності та на випадок втрати годувальника у зв'язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням за період грудень 2011 р. - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Жданівка Донецької області (код ЄДРПОУ 24166642) на користь Управління Пенсійного фонду України в м. Жданівка Донецької області (код ЄДРПОУ 21972115) відшкодування витрат на виплату на доставку пенсій за грудень 2011 року в сумі 754 (сімсот п'ятдесят чотири) грн. 76 коп.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Вступна та резолютивна частина постанови складена у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 18 вересня 2012 року. Постанова у повному обсязі виготовлена 21 вересня 2012 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до адміністративного суду апеляційної інстанції через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Чекменьов Г.А.