Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а-1017/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 р. № 2а-1017/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Пельо О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_3 до Миколаївської міжрайонної Державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу на проведення перевірки, протиправними дій та зобов'язання до вчинення дій,-

в с т а н о в и в :

суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_4 (далі -СПД ФО ОСОБА_4) звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївської міжрайонної Державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі -Миколаївська МДПІ Львівської області ДПС), в якому просить суд із врахуванням заяви про збільшення позовних вимог:

- визнати протиправними дії ДПІ у Жидачівському районі Львівської області, які полягають у неналежному проведенні позапланової невиїзної перевірки СПД ФО ОСОБА_4, в результаті якої було складено Акт перевірки від 20.12.11 р. №1505/17-1/НОМЕР_1, про результати документальної невиїзної перевірки СПД ФО ОСОБА_4 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з обумовленими в такому Акті платниками податків за період з червня 2011р. по серпень 2011р.;

- визнати протиправними дії ДПІ у Жидачівському районі Львівської області щодо визнання правочинів, укладених СПД ФО ОСОБА_4 з контрагентами-постачальниками, обумовлені в Акті перевірки від 20.12.11 р. №1505/17-1/НОМЕР_1 за період з червня 2011р. по серпень 2011р., такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, такими, що є недійсними, і мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону ;

- визнати протиправними дії ДПІ у Жидачівському районі Львівської області, які полягають у визнанні недійсними даних, наведених СПД ФО ОСОБА_4 у деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.06.2011р. по 31.08.2011р. про обсяги надання послуг, а отже і про задекларований податковий кредит та зобов'язання;

- визнати протиправними дії ДПІ у Жидачівському районі Львівської області, які полягають у завищенні СПД ФО ОСОБА_4 податкового зобов'язання з податку на додану вартість за період з червня 2011р. по серпень 2011р.;

- визнати протиправними дії ДПІ у Жидачівському районі Львівської області, які полягають у завищенні СПД ФО ОСОБА_4 податкового кредиту з податку на додану вартість за період з червня 2011р. по серпень 2011р.;

- відновити реальний стан взаємостосунків позивача в системі співставлення по податковому кредиту і податкових зобов'язаннях в розрізі контрагентів перелічених в Акті перевірки №1505/17-1/НОМЕР_1 від 20.12.11 р., виходячи з факту відсутності тих порушень, які викладені в такому Акті;

- зобов'язати ДПІ у Жидачівському районі Львівської області, повернути СПД ФО ОСОБА_4, чи його представнику, усі оригінали первинних бухгалтерських документів, які були надані 08.12.2011р. представником ОСОБА_8 для проведення позапланової невиїзної перевірки, старшому державним податковому ревізору-інспектору сектору -контрольно-перевірочної роботи відділу оподаткування фізичних осіб Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області - ОСОБА_9;

- скасувати наказ ДПІ у Жидачівському районі №481 від 08.12.2011р. "Про проведення позапланової невиїзної перевірки СПД ФО ОСОБА_4";

- визнати протиправними дії ДПІ у Жидачівському районі щодо проведення позапланової невиїзної перевірки СПД ФО ОСОБА_4 за результатами якої було складено Акт перевірки від 20.12.2012р. №1505/17-1/НОМЕР_1.

Відповідно до ухвали судового засідання відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Жидачівському районі Львівської області її правонаступником -Миколаївською міжрайонною державною податковою інспекцією Львівської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки є недостовірними, оскільки перевірка проводилась без дослідження документів первинного податкового та бухгалтерського обліків. В акті перевірки не наведено жодного правочину, який був би визнаний нікчемним відповідачем або судом. Протиправність наказу про проведення перевірки обґрунтовує тим, що не існувало підстав для його видачі, передбачених п.п. 78.1.1., 78.1.2, 78.1.4 ст. 78 Податкового кодексу України.

Відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву. Свої заперечення обґрунтовує тим, що від відділу податкової міліції ДПІ у Стрийському районі отримано висновок, в якому зазначено, що позивач відноситься до підприємств з наявними ознаками фіктивності, які передбачені п. 3 ст. 55 -1 Господарського кодексу України, оскільки в нього відсутні адміністративно - господарські зобов'язання по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. В ході проведення заходів щодо здійснення фінансово -господарської діяльності позивач не надав документів, які б підтвердили факт здійснення господарської діяльності, а саме: діяльність автомобільного вантажного транспорту у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності в силу відсутності персоналу, транспортних засобів та приміщень для паркування транспортних засобів в значних обсягах. У зв'язку з цим, на думку відповідача, фінансово- господарські відносини між позивачем та його контрагентами є фіктивними правочинами, які вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються правочинами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Додатково пояснив, що всі необхідні первинні документи надавались відповідачу при проведенні перевірки, проте з невідомих причин не були взяті до уваги при проведенні перевірки та не повертаються по теперішній час. У зв'язку з цим просить адміністративний позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав викладених у запереченні. Додатково пояснив, що жодних документів при проведенні перевірки позивач не надавав і докази такої передачі в нього відсутні. У зв'язку з цим просить в задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Позивач -ОСОБА_4 зареєстрований як суб'єкт підприємницької діяльності Жидачівською райдержадміністрацією 20.12.2002р., що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію серії НОМЕР_14, номер запису про державну реєстрацію 23970170000000820. Позивач перебуває на податковому обліку в Жидачівському відділенні Миколаївської МДПІ з 24.12.2002 р. за N 87. Місцезнаходження суб'єкта підприємницької діяльності: АДРЕСА_1, фактичне місцезнаходження АДРЕСА_1. Свідоцтво платника ПДВ від 16.11.2007 р. № 100077876 видане ДПІ у Жидачівському районі відповідно до п.2.2, ст.2, п.9.4, ст.9 Закону України від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР „Про податок на додану вартість". У періоді, за який проводилась перевірка, відповідно до Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 16.11.2007 №100077876, виданого ДПІ у Жидачівському районі, індивідуальний податковий номер - НОМЕР_1, був зареєстрований платником ПДВ з 16.11.2007 по 31.08.2011. Свідоцтво платника ПДВ від 16.11.2007 № 100077876 анульовано 31.08.2011р., у зв'язку із припиненням СПД ФО ОСОБА_4 підприємницької діяльності.

На підставі наказу ДПІ у Жидачівському районі від 08.12.2011р. №481 та повідомлення про проведення перевірки від 08.12.2011р. №59 відповідачем згідно з ст.79 Податкового Кодексу України проведено позапланову невиїзну перевірку СПД ФО ОСОБА_4 ідентифікаційний код НОМЕР_1 з питань правильності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.01.2011р. по 31.08.2011р.

Повідомлення про проведення перевірки №59 від 08.12.2012 року та копія наказу органу ДПС вручено під розписку ОСОБА_8 відповідно до довіреності від 20.04.2010 року зареєстровану в реєстрі за №393.

За результатами перевірки складено акт від 20.12.11 р. №1505/17-1/НОМЕР_1. Вказаною перевіркою встановлено, що фінансово -господарські відносини між позивачем та його контрагентами є фіктивними правочинами та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. У зв'язку з цим позивачем порушено:

-п.1, п.2, ст. 215, ст. 203 , ст. 216, ст.. 228 Цивільного кодексу України, п.185.1 ст. 185, п.187.1, ст. 187, п. 188.1, ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 667320 грн., в тому числі за червень 2011р. -184627,00 грн., липень 2011р. - 231303,00 грн., серпень 2011р. -251390,00 грн.;

- п 1, п.2 ст. 215, ст. 203 , ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України , п. 198.3, п.198.4, ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ із змінами та доповненнями в результаті чого завищено податковий кредит з податку на додану вартість на загальну суму 798405 грн., в тому числі за: червень 2011р. - 235014,00 грн., липень 2011р. -281181,00 грн., серпень 2011р. - 282210,00 грн.

Суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань по податку на додану вартість за період з 01.06.2011 р. по 31.08.2011р. встановлено їх завищення у сумі - 667320 грн.. в тому числі: за червень 2011р. у сумі - 184627,00 грн., липень 2011р. у сумі - 231303,00 грн., серпень 2011р. у сумі - 251390,00 грн.

СПД ФО ОСОБА_4 за червень місяць 2011р. до інспекції подано податкову декларацію по податку на додану вартість вх.№17901 від 20.07.2011 року про відсутність фінансово- господарської діяльності. 11.08.2011 року вх. №20394 СПД ФО ОСОБА_4 подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за червень місяць 2011 року від 11.08.2011 року №20394. За даними Автоматизованої системи співставлення податкового зобов'язання з ПДВ встановлено розбіжності по податку на додану вартість за червень 2011 року на загальну суму - 9126,4 грн. ТзОВ" Будмакс" (код ЄДРПОУ 32376008) на суму - 8185,15 грн., ТзОВ "Євротон" (код ЄДРПОУ 33845247) на суму - 941,26 грн).

За липень місяць 2011 року позивач податкову декларацію по податку на додану вартість не подав, у зв'язку з чим, йому було направлено запрошення для подачі декларації за липень місяць 2011 року, однак така не була подана. ДПІ у Жидачівському районі за неподання податкової декларації по податку на додану вартість за липень 2011 року складено акт "Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податкові звітності з податку на додану вартість" №866/17-0/НОМЕР_1 від 16.09.2011 року.

СПД ФО ОСОБА_4 за серпень місяць 2011р. до інспекції подано податкову декларацій по податку на додану вартість вх.№21562 від 20.09.2011 року про відсутність фінансово- господарської діяльності.

Перевіркою встановлено завищення показників у рядку 1 Декларацій „Операції на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20%, крім імпорту товарів" по безтоварних та нікчемних операціях на загальну суму - 667320,0 грн., в т.ч. у червні 2011р. на суму - 184627,00 грн., у липні 2011р. на суму - 231303,00 грн., у серпні на - 251390,0 грн.

Відповідно до п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України „об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застава позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю".

Згідно з п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України - „датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця /замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг..., або дата відвантаження товарів, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт платником податку".

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України „Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.95 № 88, господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинних документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту (зобов»язання) та валових витрат (валових доходів). Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.06.2011 по 31.08.2011 згідно з даними додатку 5 до декларації та даних інформаційно аналітичної системи України „Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту у розрізі контрагентів на рівні ДПА України" встановлено його завищення у сумі- 798405,00 грн.

Перевіркою відображених показників у рядку 10.1-13.1 Декларацій „Операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою" за період з 01.06.2011р. по 31.08.2011 р. у загальній сумі - 173382 грн. не встановлено, що мало вплив на формування цих показників, у зв'язку із-за відсутності необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності, в силу відсутності персоналу, приміщень для паркування транспортних засобів, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг).

Перевіркою встановлено завищення показників у рядку 10.1 Декларацій „Операції, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою" по безтоварних та нікчемних операціях на загальну суму 798405,0 грн., в т.ч. в червні 2011р. на суму 235014,0 грн., в липні 2011р. на суму 281181,0 грн., в серпні на суму 282210 грн.

Відповідно до п.198.3, ст. 198 Податкового кодексу України - податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної вартості) товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених ) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п. 198.4, ст.198 Податкового кодексу України - якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Наказ Міністерства фінансів України „Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" від 24.05.95 №88, наголошує, що господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

Надання податковому органу до перевірки всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для 'її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів тощо.

Таким чином, відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, а не та, зміст якої лише відображений на первинну,-- документах, відповідно тоді така господарська операція, яка фактично відбулась і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним складу податкового кредиту (зобов'язання) та валових витрат (валових доходів). Тому господарська операція, яка фактично не відбулась є нікчемною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником податкового кредиту та валових витрат у зв'язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Наведені вище обставини дали підстави відповідачу вважати, що під час проведення перевірки встановлено відсутність у позивача необхідних умов для досягнення результатів підприємницької діяльності в силу відсутності відповідного персоналу, приміщень для паркування транспортних засобів та транспортних засобів, що, в свою чергу, вказує про неможливість фактичного здійснення господарської діяльності між позивачем та підприємствами- постачальниками і підприємствами-покупцями товарів (робіт, послуг) СПД ФО ОСОБА_4 Враховуючи порушення описані в п.п.3.1.1 акту відповідач вважає, що СПД ФО ОСОБА_4 не здійснював фінансово-господарської діяльності за період з 01.06.2011 по 31.08.2011 р.

Даючи правову оцінку висновкам відповідача, відображених в акті перевірки, суд зазначає наступне.

В судовому засіданні представником позивача повідомлено, що всі необхідні первинні документи, які підтверджують реальність здійснених фінансово -господарських операцій позивача з його контрагентами були надані працівнику ОСОБА_9, який проводив перевірку. Проте, ця обставина не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, оскільки ні позивачем, ні відповідачем не надано суду належних доказів надходження таких документів з відповідною реєстрацією в органі державної податкової служби. Крім того, в акті перевірки (а.с. 14 Т.1) зазначено, що позивач в ході перевірки не пред'явив документів, які б підтвердили факт здійснення господарської діяльності. В акті перевірки (а.с. 17 Т.1) вказано які документи були використані під час проведення перевірки: перелік комп'ютерних автоматизованих інформаційних систем податкового органу : АС Аудит, АРМ Бест Звіт, АІС Реєстр платників податків, АІС Облік податків та платежів,«Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України»; документи, що знаходяться в особовій справі СПД ФО ОСОБА_4; податкова звітність; договори; податкові накладні. Таким чином, в процесі проведення перевірки відповідач використав ті документи, які були в нього в наявності.

Суд також зазначає, що Податковим кодексом України передбачено способи захисту платника податку у випадку неврахування податковим органом документів, які подаються першим при проведенні перевірки. Так, відповідно до п.44.7. ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який призначив проведення перевірки, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи). Проте, позивачем не надано доказів на підтвердження реалізації вказаного права у разі протиправних, на його думку, дій відповідача.

На вимогу суду, представником позивача в судовому засіданні були подані, зокрема, податкові накладні, договори - заявки на транспортне перевезення, договори -заявки на організацію транспортних перевезень, договори про надання транспортних послуг, міжнародні товарно -транспортні накладні (CMR), акти приймання -здачі виконаних робіт, товарно -транспортні накладні. Цими документами позивач обґрунтовує реальність здійснених фінансово - господарських операцій. Проте, суд з приводу цього зазначає наступне.

При дослідженні судом матеріалів справи встановлено, що ряд податкових накладних, виданих позивачем, не підписані позивачем та не скріплені його печаткою, зокрема, а.с. 159, 163,166,180,183,186,190,193 Т.1, а.с. 110 ,113, 115, 119,122, 124 Т.2. Ряд договорів - заявок на транспортне перевезення, договорів -заявок на організацію транспортних перевезень не підписані з боку позивача та не скріплені печаткою, зокрема, а.с. 194, 197, 200 Т.1., а.с. 39, 43 Т.2. На деяких договорах -заявках підпис та печатка позивача проставлені на світлокопіях або факсокопіях документів, зокрема, а.с. 133, 157, 164, 172, 176, 183, 191,198, 201, 205, 209, 213, 217, 224, 253, 256, 260, 266, 270, 277 Т.6, а.с. 8, 11, 14, 18, 22, 25 Т.7. В міжнародних товарно -транспортних накладних (CMR) не зазначено, що позивач бере участь у здісненні перевезень як перевізник. В товарно -транспортних накладних не зазначено, що транспортні послуги надає саме позивач, зокрема, а.с. 160, 181, 184, 187, 203, 206 Т.2.

Відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

З огляду на правила визначення належності та допустимості доказів, суд не бере до уваги подані в судовому засіданні позивачем перелічені вище докази.

Крім того, суд також враховує положення п. 44.7 ст. 44 Податкового кодексу України, яка передбачає, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 вказаної статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Представником позивача в судовому засіданні на обґрунтування своєї позиції подано договори, укладені з ОСОБА_11 03.01.2010р., ОСОБА_12 від 03.01.2010р., ОСОБА_13 05.01.2010р. , ОСОБА_14 05.01.2010р., ОСОБА_15 05.01.2010р. предметом яких є надання послуг водіями. Проте, з матеріалів справи встановлено, що участь в перевезеннях брала набагато більша кількість осіб, зокрема, ОСОБА_16, ОСОБА_17, Савчук А, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_6, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_35, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_41, ОСОБА_42 З приводу правових підстав участі, зокрема, цих осіб позивачем не подано жодних доказів. Варто зауважити, що і сам позивач в своїх поясненнях від 14.09.2011р. зазначив, що трудова угода укладена лише з ОСОБА_43

З приводу використання транспортних засобів при наданні послуг по перевезенню, суд встановив наступне.

Позивачем надано до суду копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів: сідловий тягач -Е MAN 26.502 FNL р.н. НОМЕР_2, сідловий тягач DAF 95 XF р.н. НОМЕР_3, н/причіп платформа -Е FRIHAUF T34, р.н. НОМЕР_4. Згідно з довідкою Стрийського ВРЕР ДАІ від 15.06.2012р. №177 станом на 15.06.2012р. за позивачем зареєстровані наступні транспортні засоби (в тому числі причепи, напівпричепи): DAF 85 CF, р.н. НОМЕР_5, DAF 95 XF 430, р.н. НОМЕР_6, FRIHAUF TF 34C р.н. НОМЕР_7, Nissan Almera, р.н. НОМЕР_8, Nissan TIIDA, р.н. НОМЕР_9, МАЗ 54421, р.н. НОМЕР_10, МАЗ 9397 11456 ТН, ПП. Robuste, р.н. НОМЕР_11, ПР PRUEHAUF р.н. НОМЕР_12. Проте, на обґрунтування тієї обставини, які з цих транспортних засобів перебували у власності позивача на момент здійснення фінансово -господарських операцій відповідних доказів суду не подано. Натомість, як випливає з пояснень позивача від 14.09.2011р. транспортний засіб DAF 85 CF, р.н. НОМЕР_5 передано ВАТ «КРЕДОБАНК» та перебуває на штрафмайданчику, DAF 95 XF р.н. НОМЕР_3 знаходиться в ремонті, МАЗ 550 перебуває в неробочому стані. Про жодні інші транспортні засоби позивач в поясненнях не вказав.

В поясненнях позивача від 14.09.2011р. зазначено, що транспортні засоби орендувались у ПВТП «Селіка»та СПД ОСОБА_44 разом з водіями. У зв'язку з цим, позивачем подано договори оренди транспортних засобів від 10.06.2010р., укладених з ФОП ОСОБА_44 та ПВТП «Селіка». Згідно з цими договорами в оренду передаються транспортні засоби в кількості 30 штук. Суд зауважує, що згідно з розділом 3 договорів транспортні засоби передаються від орендодавця до орендаря протягом 1 місяця з моменту письмового повідомлення орендодавця про готовність транспортних засобів до передачі. Передача транспортних засобів здійснюється за актом приймання- передачі. Згідно з розділом 5 договорів за користування транспортними засобами орендар сплачує орендодавцю орендну плату в розмірі 50 коп./км. Згідно з розділом 8 договорів транспортні засоби повинні бути повернуті орендодавцю по закінченню терміну оренди. Разом з цим, позивачем не подано доказів реального виконання договорів, оскільки не подано доказів письмового повідомлення орендаря про готовність до передачі транспортних засобів, акти приймання -передачі транспортних засобів, докази сплати орендної плати, докази повернення транспортних засобів після закінчення дії договорів - 10.06.2011р. (докази дострокового розірвання договорів або продовження їх дії в матеріалах відсутні).

Суд також враховує відповідь ДПІ у м. Івано -Франківську б/д і б/н, згідно з якою ПВТП «Селіка»розрахунок сплати податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин за 2009-2010р.р. не подавало і відповідних сум сплати з власників транспортних засобів та інших самохідних механізмів не проводило. ПВТП «Селіка»звіти за формою 1ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку»за 2009-2010р.р. подавало і проводило виплату доходу найманим працівникам, а саме ОСОБА_45, ОСОБА_8, ОСОБА_46.

Щодо СПД ОСОБА_44 повідомлено, що податкові розрахунки за формою 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку і сум утриманого з них податку»за 2009-2010р.р. ним не подавались. За СПД ОСОБА_44 зареєстровано Mercedes-Benz -815 р.н. НОМЕР_13.

Позивачем також не надано суду будь-яких доказів щодо наявності місць для паркування значної кількості транспортних засобів, в т.ч. причепів та напівпричепів (42), проведення їх технічного обслуговування, відповідного робочого персоналу для забезпечення транспортування вантажів, проведення медичного огляду водіїв тощо.

Таким чином, із врахуванням встановлених судом обставин, твердження позивача щодо оренди транспортних засобів та залучення водіїв до перевезень, і відповідно здійснення фінансово -господарських операцій по перевезенню вантажів повністю спростовуються. З огляду на це, вимоги позивача в цій частині є необґрунтованими та безпідставними.

Щодо доводів позивача в частині протиправності дій по проведенню позапланової невиїзної перевірки та наказу про її проведення, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу відповідача від 08.12.2011р. №481 на підставі положень пп.73.5, ст. 73, пп. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.1, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст. 85 Податкового кодексу України призначено проведення позапланової невиїзної перевірки.

Позивач стверджує, що не існувало жодних передбачених вказаними нормами підстав для призначення перевірки. Враховуючи те, що підпункти 78.1.1, 78.1.2 містять різні правові підстави для проведення перевірки, на вимогу суду представник відповідача уточнив, що перевірка була призначена на підставі саме пп. 78.1.2 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України - платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом.

Судом встановлено та не оспорюється сторонами, що позивач не подав відповідачу податкову декларацію з ПДВ за липень місяць 2011 року. У зв'язку з чим, позивачу було направлено запрошення для подачі декларації за липень місяць 2011 року, однак ним не подано податкову декларацію по податку на додану вартість за липень 2011 року. Відповідачем за неподання податкової декларації по податку на додану вартість за липень 2011 року складено акт «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податкові звітності з податку на додану вартість»№866/17-0/НОМЕР_1 від 16.09.2011 року та винесене відповідне податкове повідомлення -рішення.

Таким чином, судом встановлено, що для проведення позапланової невиїзної перевірки позивача існували законні підстави, а тому оскаржуваний наказ та дії по проведенню перевірки є правомірними.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, встановлених обставин та зібраних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому в позові слід відмовити.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, то такі стягненню із сторін не підлягають.

Керуючись наведеним вище та ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позову відмовити повністю

Судові витрати стягненню із сторін не підлягають.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складений та підписаний 21 вересня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.