Постанова

від 30.08.2012 по справі 5009/1484/12

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

27.08.2012 р. справа №5009/1484/12

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівСтойка О.В. Діброва Г.І., Чернота Л.Ф. За участю представників сторін: від позивача:Ходько В.М. -за довіреністю від відповідача:Грунтенко А.Я. -голова правління; Зайцев В.В. -за довіреністю розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2012 р. (підписано 25.06.2012 р.) у справі№ 5009/1484/12 (суддя Горохов І.С.) за позовомВідкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства "Авто", м. Запоріжжя проврегулювання розбіжностей при укладанні договору про постачання електричної енергії

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2012 року до господарського суду звернулось Відкрите акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя (позивач) із позовом до Публічного акціонерного товариства "Авто", м. Запоріжжя (відповідач) про врегулювання розбіжностей при укладанні договору про постачання електричної енергії, які залишилися неврегульованими:

- щодо межи балансової належності (п. п. 1, 21, 24, 28, 29, 30 протоколу розбіжностей від 29.03.2012 - п. 1, п. 4.1. Додатку №3, п. 6 Додатку №5, Додатки №8, 9);

- щодо штрафних санкцій (п.12 протоколу розбіжностей від 29.03.2012 - п. 4.2.1 договору);

- щодо моменту вручення рахунку на оплату за перетікання реактивної електроенергії (п. 25 протоколу розбіжностей від 29.03.2012 - п. 5 Додатку №6 до договору).

Рішенням господарського суду Запорізької області від 18.06.12 р. позовні вимоги задоволено частково, спірні пункти договору про постачання електричної енергії від 01.03.2012р. №11993 між сторонами викладено у наступних редакціях:

- пункт 1: "Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 190 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору. Точки продажу електричної енергії встановлено на ізоляторах опори 50.1 ПЛ-6кВ Ф-20 ПС "Мокрянка" з приєднаною потужністю 90 кВт та опори 50.5 ПЛ-6кВ Ф-20 ПС "Мокрянка" з приєднаною потужністю 100 кВт.».

- пункт 4.2.1:"За недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 11 додатка №4 "Порядок розрахунків за активну електричну енергію") та за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії (п. 5 додатка №6 "Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії"), Споживач сплачує Постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5% від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати."

- у колонці "Джерела живлення (основного, резервного) до межі балансової належності Споживача" пункту 4.1. Додатку №3: «ВЛ-6кВ, Ф-20, пс "Мокрянка" оп. 50, оп. 50-оп.50.1, оп.50-50.5".

- з пункту 6 Додатку №5 виключено втрати у ЛЕП.

- пункт 5 Додатку №6: "Споживач зобов'язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення (н.4 цього Додатку), здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому Постачальником електричної енергії. Датою отримання рахунка або платіжної вимоги - доручення вважається: при направленні рекомендованим листом -дата, зазначена на фінансовому чеку поштового відділення, що підтверджує отримання Споживачем документу; у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі; при направленні нарочним -дата вручення Споживачу."

- виключено додаток №8 (стор. 1, стор. 2) до договору про постачання електричної енергії від 01.03.2012р. №11993 "Розрахунок втрат в кабельній лінії ТП-1700" та "Розрахунок втрат в кабельній лінії ТП-1701".

- додаток №9 «Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін»викладений в графічному зображенні, за змістом якого балансовою належність електромереж та установок постачальника електричної енергії обмежена ПЛ-6кВ Ф-20 ПС "Мокрянка", оп.1-оп.49, споживача-КЛ 6кВ від оп.50.5 до КТП-1701, КЛ 6кВ від оп.50.1 до КТП-1700, КТП-1700, КТП-1701, КЛ 6кВ від КТП-1700 до КТП-1701, КЛ 0,4 кВ від КТП-1700 та КТП-1701 до ВРУ автопідприємства на пос. Креміно, 8А, електрообладнання автопідприємства, а межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж та установок встановлена на ізоляторах КЛ-бкВ оп.50.1 у бік КТП-1700, на ізоляторах КЛ-бкВ оп.50.5 у бік КТП-1701.

Позивач, не погодившись із рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить спірне рішення господарського суду змінити та задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

Разом з тим, апеляційна скарга містить незгоду з рішенням суду лише стосовно встановлення судом меж балансової належності та точки продажу електричної енергії, а також щодо моменту настання строку виконання зобов'язання по оплаті реактивної електричної енергії.

В обґрунтування вимог скарги заявник посилається на те, що рішення судом першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права України, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а також судом не в повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

Скаржник посилається, що згідно до раніше узгодженої між сторонами технічної документації, спірні шість опор, за допомогою яких здійснюється електропостачання за договором, знаходилися в межах балансової належності відповідача, а отже і точка продажу електричної енергії мала бути встановлена з урахуванням таких обставин.

Крім того, в апеляційній скарзі позивач стверджує, що викладення судом п. 5 Додатку № 6 щодо моменту настання строку виконання зобов'язання по оплаті за перетікання реактивної електроенергії в редакції відповідача є порушенням вимог Правил користування електричною енергією та ЗУ "Про електроенергетику", оскільки покладення на позивача обов'язку доведення факту вручення поштовим відділенням рахунку відповідачу суперечить принципу добровільності договорів.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги в судовому засіданні, додавши, що судом неправомірно виключені з меж експлуатаційної відповідальності спірні опори, що є неприпустимим та таким, що становить небезпеку при їх експлуатації. Також представник позивача пояснив, що предметом спору в теперішній час є саме викладені в скарзі розбіжності, щодо інших вимог сторони дійшли згоди протягом розгляду справи.

Представник відповідач вважав рішення суду законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення, зазначивши, що ТП -1701 та повітряна лінія, що з'єднує зазначене ТП із опорою № 49 -не є власністю відповідача.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 13.08.2012р. відкладено розгляд справи на 27.08.2012р. для надання апеляційному господарському суду узгодження щодо визначення єдиної системи найменування спірних опір.

На виконання вимог ухвали відповідачем надано копії листів, якими узгоджено єдину систему найменування спірних опір.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

Предметом спору в межах даної справи є вимога позивача про врегулювання розбіжностей при укладенні договору на постачання електричної енергії № 11993 від 01.03.2012 року, укладеного між сторонами (далі-Договір), які зводяться до визначення меж балансової належності та експлуатаційної відповідальності (п. 1, п. 4.1. Додатку №3, п. 6 Додатку №5, Додатки №8, 9 до Договору); розміру штрафних санкцій при невиконанні зобов'язань по сплаті за використану електричну енергії ( п. 4.2.1 договору); моменту вручення рахунку на оплату за перетікання реактивної електроенергії (п. 5 Додатку №6 до договору).

За вирішенням вказаного спору позивач у встановлений ст. 181 Господарського кодексу України строк звернувся до суду.

За приписами ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарських договорів є обов'язковим для сторін, якщо існує пряма вказівка закону щодо обов'язкового укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання.

Статтею 26 Закону України «Про електроенергетику», ст. 275 Господарського кодексу України встановлено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

На теперішній час сторонами не оспорюється висновок суду першої інстанції щодо викладення судом редакції пункту 4.2.1 Договору, але, судова колегія, перевіривши рішення суду також в цій частині, вважає цей висновок суду законним та обґрунтованим.

Також судова колегія вважає обґрунтованою визначену судом першої інстанції редакцію пункту 5 Додатку №6 «Порядок розрахунків за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії»до Договору, згідно до якої чітко та однозначно визначено дату отримання рахунку або платіжної вимоги-доручення на оплату як: зазначену на фінансовому чеку поштового відділення дату, що підтверджує отримання Споживачем документу (при направленні рекомендованим листом); зазначену у журналі дату (у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику Споживача під розпис в журналі); дату вручення Споживачу (при направленні нарочним).

Доводи скаржника, що судом безпідставно покладений на позивача обов'язок доведення факту вручення рахунку відповідачу, оскільки це суперечить принципу добровільності договорів, а визначений судом момент настання строку виконання зобов'язання по оплаті за перетікання реактивної електроенергії порушує вимоги діючого законодавства -визнаються судовою колегією безпідставними, оскільки предметом спору за відповідним пунктом Договору було не визначення строку виконання зобов'язання, а порядок визначення моменту отримання відповідного рахунку відповідачем.

Саме позивач був ініціатором того, що строк виконання зобов'язання по оплаті реактивної електричної енергії пов'язаний саме з моментом отримання відповідного платіжного документу відповідачем, з таким же порядком погодився останній, оспорюючи лише момент визначення відповідної події. Судом такий порядок не було змінено.

Щодо покладення на позивача обов'язку доведення факту вручення рахунку відповідачу, то такий обов'язок взагалі не встановлювався судом першої інстанції, зазначені доводи позивача є припущенням останнього та не можуть братися до уваги.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції в цій частині.

Щодо редакції решти спірних пунктів Договору (п.1 Договору, п.6 Додатку №5, Додатку № 9 до Договору), то вони зводяться лише до спору щодо меж балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, оскільки шість спірних опор, що беруть участь в схемі постачання електричної енергії за Договором не належать жодній із сторін.

Встановлено, що нумерація спірних опор за даними кожної із сторін відрізняється одна від одної (опори 51/1-51/6 за даними позивача та опори 49/1-49/6 за даними відповідача).

Судом першої інстанції при вирішення спору була прийнята нумерація за даними відповідача.

Сторонами на вимогу ували судової колегії надано листи від 14.08.2012р. та № 33/83 від 20.08.2012р. щодо узгодження зміни диспетчерської нумерації на спірних опорах після проведення капітального ремонту на 51/1-51/6.

Оскільки зазначене питання не є правовим, не впливає на правильність вирішення спору, з метою уникнення плутанини судовода колегія вважає за необхідне визначати в тексті постанови вказану нумерацію як таку, що узгоджена сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, шість опор №№51-1/51-6 (раніше опори 51/1-51/6 за даними позивача та опори 49/1-49/6 за даними відповідача) та повітряна лінія, що йде по них від опори №51 за узгодженою нумерацією (раніше №49) до ТП-1700 та ТП-1701 не є власністю відповідача, що підтверджується листом Фонду державного майна України №7152/26-201 від 29.11.2004 з переліком нерухомого майна, що є в наявності у відповідача.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, спірні опори, що беруть участь в схемі енергопостачання за спірним Договором, не належать на праві власності або господарського відання жодній із сторін.

Зазначено питання докладно досліджено протягом розгляду спору в суді першої та апеляційної інстанції, внаслідок чого власника вказаних мереж не встановлено, відшукування можливого власника та встановлення права власності на спірну частину мереж виходить за межі розгляду даної справи.

Відповідно до ч.ч. 4, 6 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Відповідно до ст. 277 Господарського кодексу України, ст.ст. 7, 24, 26 Закону України «Про електроенергетику»додержання вимог Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.96р. №28 із змінами та доповненнями в редакції Постанови НКРЕ №1449 від 25.12.08 р. (надалі-Правила) є обов'язковим для суб'єктів електропостачання.

За приписами п. 2.1. Правил межі балансової належності та експлуатаційної відповідальності між споживачем (субспоживачем) і електропередавальною організацією (основним споживачем) за технічний стан і обслуговування суміжних електроустановок фіксуються в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін.

Межа експлуатаційної відповідальності може не збігатися з межею балансової належності, яка визначається правом власності споживача і електропередавальної організації (основного споживача) на окремі елементи електричної мережі, про що зазначається в акті розмежування балансової належності електроустановок і експлуатаційної відповідальності сторін.

Отже встановлення балансової належності не є договірною категорією, а визначається правом власності на відповідну електроустановку, що відображається в договорі (акті).

За таких підстав доводи позивача щодо можливості визначення межи балансової належності на підставі раніше складених актів або технічних документів -не засновані на вищевказаних вимог Правил.

Отже висновок суду першої інстанції щодо встановлення меж балансової належності як: ПЛ-бкВ Ф-20 ПС "Мокрянка", оп.1-оп.49 (опора №51 за узгодженою нумерацією), а відповідача -КЛ 6кВ від оп.50.5 (опора №51-6 за узгодженою нумерацією) до КТП-1701, КЛ 6кВ від оп.50.1 (опора №51-2 за узгодженою нумерацією) до КТП-1700, КТП-1700, КТП-1701, КЛ 6кВ від КТП-1700 до КТП-1701, КЛ 0,4 кВ від КТП-1700 та КТП-1701 до ВРУ автопідприємства на пос. Креміно, 8А, електрообладнання автопідприємства - за винятком мережі спірних опор -є законним та обґрунтованим.

Згідно з п. 2.7 ПКЕЕ, якщо до електричних мереж електропередавальної організації приєднані електричні мережі, які на підставі права власності не належать жодному суб'єкту господарювання та через які електрична енергія передається до технологічних електричних мереж споживача, межа експлуатаційної відповідальності та точка продажу електричної енергії встановлюються на межі балансової належності споживача . Такі електричні мережі в установленому законодавством України порядку мають бути передані в господарське відання електропередавальної організації, до мереж якої вони приєднані.

Виходячи із зазначених вимог, саме на позивачеві лежить обов'язок по встановленню особи-власника спірної частини мереж та укладення з ним відповідного договору, або вжиття заходів по передачі їх у власне господарське відання у разі відсутності такої особи.

Доводи позивача щодо не передання до теперішнього часу на його баланс спірних безгосподарних опор не спростовують висновку суду першої інстанції, оскільки вказаним питанням за вищевказаними нормами Правил має займатися сам позивач, укладення спірного Договору з відповідачем не залежить від стадії вирішення вказаного питання.

Отже судом першої інстанції вірно встановлено точки продажу електричної енергії на ізоляторах опори 50.1 (узгоджену сторонами 51.2) ПЛ-6кВ Ф-20 ПС "Мокрянка" з приєднаною потужністю 90 кВт та опори 50.5 (узгоджену сторонами 51.6) ПЛ-6кВ Ф-20 ПС "Мокрянка" з приєднаною потужністю 100 кВт.

Разом з тим, викладаючи в тексті рішення суду графічне зображення самого Додатку № 9, суд першої інстанції не дослідив самої суті спору за даним Додатком, яка стосувалася лише питань розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін, що встановлюються лише внаслідок дослідження належності сторонам спірних частин мережі.

Інші складові акту не були предметом спору, не охоплювалися вимогами позовних вимог, а отже і не могли бути предметом дослідження.

Зазначене порушення привело до невірного встановлення експлуатаційної відповідальності за технічний стан і обслуговування електроустановок сторін, яку суд першої інстанції встановив у відповідності до меж балансової належності, зазначивши, що сторони несуть відповідальність за технічний стан електрообладнання, що знаходиться на їх балансі, тобто фактично не визначив особу, що має обслуговувати та нести відповідальність за стан спірної частини мереж за Договором.

Відповідно до вимог п. 2.3 Правил, межа експлуатаційної відповідальності за технічний стан і обслуговування електроустановок напругою 1000 В і вище встановлюється:

1) на з'єднувачі прохідного ізолятора повітряної лінії із зовнішньої сторони закритих розподільних пристроїв або на виході проводу з натяжного затискача портальної відтяжної гірлянди ізоляторів відкритих розподільних пристроїв;

2) на наконечниках кабельних або повітряних вводів живильних чи розподільних ліній.

За технічний стан зазначених у підпунктах "1)" і "2)" з'єднань відповідає організація, яка експлуатує підстанції (розподільні пристрої).

Межа відповідальності за стан і обслуговування ліній електропередачі напругою 1000 В і вище, що мають відгалуження (глухі або через роз'єднувачі), які належать різним організаціям, установлюється на опорі основної лінії, де здійснена відпайка. За технічний стан натяжних ізолювальних підвісок, установлених на лінійних порталах з боку лінії, а також усі затискачі, закріплені на проводах лінії, відповідає організація, що експлуатує лінію. За технічний стан лінійних порталів з натяжними ізолювальними підвісками з боку підстанцій, петлі на цих порталах, спуски з проводів лінії до різноманітного обладнання (комутаційних апаратів, розрядників, конденсаторів зв'язку, високочастотних загороджувачів тощо) відповідає організація, що експлуатує підстанцію.

Оскільки на даний момент власник спірної частини мереж не встановлений, ним не є жодна із сторін, судова колегія вважає, що в даному випадку межа балансової належності позивача не збігається з межею його експлуатаційної відповідальності за Договором, яка має бути встановлена на ізоляторі кабельної лінії 6кВ до опори №51-6 в бік КТП-1701 та ізоляторі кабельної лінії 6кВ до опори №51-2 в бік КТП-1700. Відповідальність за технічний стан і обслуговування електроустановок від зазначеної межи в сторону зазначених КТП має нести відповідач, а в іншу сторону з урахуванням спірних опор -позивач.

Отже, судова колегія вважає безпідставним висновок суду першої інстанції про викладення Додатку до Договору № 9 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" в редакції жодної із сторін, оскільки це не відповідає вимогам Правил користування електричною енергією.

В іншій частині висновки суду першої інстанції є законними та обґрунтованими, а доводи апеляційної скарги їх не спростовують.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.12 р. у справі №5009/1484/12 слід скасувати в частині викладення Додатку до Договору "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" в редакції позивача через неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права.

В скасованій частині слід прийняти нове рішення, яким в Додатку №9 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" до Договору на постачання електричної енергії № 11993 від 01.03.2012 року встановити: межи балансової належності позивача: ПЛ-6кВ Ф-20 ПС "Мокрянка", опори №№.1-51, а відповідача -КЛ 6кВ від опори №51-6 до КТП-1701, КЛ 6кВ від опори №51-2 до КТП-1700, КТП-1700, КТП-1701, КЛ 6кВ від КТП-1700 до КТП-1701, КЛ 0,4 кВ від КТП-1700 та КТП-1701 до ВРУ автопідприємства в селище Креміно, 8А, електрообладнання автопідприємства; межу експлуатаційної відповідальності за технічний стан і обслуговування електроустановок позивача встановити від ПЛ-6кВ Ф-20 ПС "Мокрянка", опори за номерами від 1 до 51-6, а відповідача - на ізоляторі кабельної лінії 6кВ від опори №51-6 до КТП-1701 та ізоляторі кабельної лінії 6кВ від опори №51-2 до КТП-1700, КТП-1700, КТП-1701, КЛ 6кВ від КТП-1700 до КТП-1701, КЛ 0,4 кВ від КТП-1700 та КТП-1701 до ВРУ автопідприємства в селище Креміно, 8А, електрообладнання автопідприємства.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.12 р. у справі №5009/1484/12 залишити без змін.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за подачу апеляційної скарги слід покласти на позивача по справі.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" в особі Запорізьких міських електричних мереж, м. Запоріжжя задовольнити частково.

Скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2012 р. у справі №5009/1484/12 в частині викладення Додатку до Договору на постачання електричної енергії № 385 від 13.09.2011року "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" в редакції відповідача.

В скасованій частині прийняти нове рішення, яким в Додатку №9 "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін" до Договору на постачання електричної енергії № 11993 від 01.03.2012 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя та Публічним акціонерним товариством "Авто", м. Запоріжжя встановити:

- межи балансової належності Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя : ПЛ-6кВ Ф-20 ПС "Мокрянка", опори №№.1-51, а Публічного акціонерного товариства "Авто", м. Запоріжжя : КЛ 6кВ від опори №51-6 до КТП-1701, КЛ 6кВ від опори №51-2 до КТП-1700, КТП-1700, КТП-1701, КЛ 6кВ від КТП-1700 до КТП-1701, КЛ 0,4 кВ від КТП-1700 та КТП-1701 до ВРУ автопідприємства в селище Креміно, 8А, електрообладнання автопідприємства;

- межи експлуатаційної відповідальності за технічний стан і обслуговування електроустановок Відкритого акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", м. Запоріжжя : від ПЛ-6кВ Ф-20 ПС "Мокрянка", опори за номерами від 1 до 51-6, а Публічного акціонерного товариства "Авто", м. Запоріжжя : на ізоляторі кабельної лінії 6кВ від опори №51-6 до КТП-1701 та ізоляторі кабельної лінії 6кВ від опори №51-2 до КТП-1700, КТП-1700, КТП-1701, КЛ 6кВ від КТП-1700 до КТП-1701, КЛ 0,4 кВ від КТП-1700 та КТП-1701 до ВРУ автопідприємства в селище Креміно, 8А, електрообладнання автопідприємства.

В іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 18.06.2012 р. у справі №5009/1484/12 слід залишити без змін.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий О.В.Стойка

Судді Г.І. Діброва

Л.Ф. Чернота

Надр.5 прим.

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 ДАГС

5 ГС