Постанова

від 12.09.2012 по справі 2а/0570/7395/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/7395/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10:15

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Толстолуцької М.М.

при секретарі Перовій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Дронівської сільської ради Артемівського району Донецької області (с. Дронівка Артемівського району Донецької області)

до

Державної фінансової інспекції в Донецькій області (м. Донецьк)

про

визнання незаконними та скасування окремих пунктів вимоги Слов'янської об'єднаної державної фінансової інспекції від 01.06.2012 № 28-11/1067

за участю представників сторін:

від позивача - Кисіленко А.І. - голова ради,

ОСОБА_7 - за довіреністю,

від відповідача - Шинкарьова І.С. - за довіреністю,

Діденко С.В. - за довіреністю,

Дронівська сільська рада Артемівського району Донецької області звернулась до суду з позовною заявою до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання незаконними та скасування окремих пунктів вимоги Слов'янської об'єднаної державної фінансової інспекції від 01.06.2012 № 28-11/1067.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, заперечували проти їх задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Дронівська сільська рада Артемівського району Донецької області звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання незаконними та скасування окремих пунктів вимоги Слов'янської об'єднаної державної фінансової інспекції від 01.06.2012 №28-11/1067.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що підставою для прийняття вимоги службовими особами державної фінансової інспекції є необґрунтоване завищення потреби в бюджетних коштах за 2011 рік внаслідок безпідставного внесення змін до кошторису щодо перерозподілу видаткової частини, а саме: недостатність коштів по виплаті заробітної плати була компенсована за рахунок зменшення видатків по витратам на оплату послуг за користування автомобілем для здійснення службових поїздок, що призвело до завищення витрат по КЕКВ 1110 «оплата праці працівників бюджетних установ» на суму 4 934 грн. та, як наслідок, по КЕКВ 1120 «нарахування на заробітну плату» на суму 1 290 грн.

Разом з цим, було встановлено завищення у 2011 році посадового окладу головному бухгалтеру, що призвело до зайвого нарахування заробітної плати на суму 1 772 грн. та, як наслідок, перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 643,23 грн. Чим порушено норми Постанови КМУ №268 від 09.03.2006 року та завдано матеріальної шкоди (збитків) місцевому бюджету на загальну суму 2 415,23 грн.

Позивач вважає, що діяв відповідно до рішення сільської ради, тобто правомірно та ефективно використовував бюджетні кошти і видатки, виплати матеріальної допомоги були проведені за рахунок перерозподілу бюджетних асигнувань, а тому необхідність внесення змін до кошторису та зменшення видатків за загальним фондом кошторису не є обґрунтованими та законними.

Також зазначив, що відповідно до ст.ст. 26, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» затвердження чисельності, структури апарату сільської ради проводилося на підставі подання сільського голови та було затверджено рішеннями Дронівської сільської ради, які на теперішній час не опротестовані та мають законну силу. У відповідності до цих рішень затверджена посада «головного бухгалтера», тому встановлення посадового окладу головному бухгалтеру у сумі 1 281 грн. є правомірним, а висновок щодо зайво нарахованих та виплачених заробітної плати та єдиного соціального внеску - є необґрунтованим. Просив позов задовольнити.

Відповідач надав суду письмові заперечення проти позову, у яких вказав, що за наслідками проведеної ревізії фінансово-господарської діяльності Дронівської сільської ради встановлено, що при плануванні потреби в бюджетних асигнуваннях за загальним фондом кошторису на 2011 рік була завищена потреба в бюджетних коштах на оплату послуг за користування власним автомобілем, що не передбачено Наказом Мінфіну України та Мінекономіки України за №1025/1163 від 14.09.2010. Також вказав, що відповідно до Постанови КМУ №1349 від 03.12.1997 «Про фінансове забезпечення органів місцевого самоврядування» посада головного бухгалтера взагалі не передбачена. Крім того, відповідно до статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» за № 996 питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належить до компетенції його власника або уповноваженого органу, який може обирати, зокрема такі форми його організації, як введення до штату посади бухгалтера або створення бухгалтерської служби на чолі з головним бухгалтером. Посилається на Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, який затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 29.12.2004 року за №336, де вказано, що головний бухгалтер, зокрема, здійснює керівництво працівниками бухгалтерського обліку та розподіляє між ними посадові завдання та обов'язки, знайомить працівників із нормативно-методичними документами та інформаційними матеріалами, які стосуються їх діяльності, тобто посада головного бухгалтера передбачає наявність підлеглих. Робить висновок, що законодавством не передбачено такої форми організації бухгалтерського обліку, як введення до штату посади головного бухгалтера без створення бухгалтерської служби, з огляду на що просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

Судом встановлено, що позивач - Дронівська сільська рада є органом місцевого самоврядування, зареєстрована як юридична особа 26.12.1991 та включена до ЄДРПОУ за номером 23411792, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи (бланк серії А00 № 745237). Позивач діє на підставі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Відповідач Державна фінансова інспекція в Донецькій області. Статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Законом України від 26.01.1993 р. № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" та Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 р. № 499/2011.

Відповідно до ст. 2 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-XII «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Статтею 8 Закону України від 26.01.1993 р. № 2939-XII "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" передбачено, що контрольно-ревізійні управління в областях виконують такі функції: проводять у підконтрольних установах ревізії фінансово-господарської діяльності, використання і збереження фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильності визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, стану і достовірності бухгалтерського обліку та фінансової звітності; здійснюють державний фінансовий аудит виконання державних (бюджетних) програм, діяльності бюджетних установ, суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також інших суб'єктів господарювання, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно.

Згідно зі ст.10 наведеного Закону відповідач наділений правами, в тому числі, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи Слов'янської об'єднаної державної фінансової інспекції на перший квартал 2012 року та на підставі направлень від 30.03.2012р. №№28-16/129; 28-16/130 та від 18.04.2012р. №28-16/160 виданих начальником Слов'янської ОДФІ відповідачем проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності Дронівської сільської ради за період з 01.01.2008 по 29.02.2012, за наслідками якої складено акт № 28-26/20 від 21.05.2012.

На підставі акту ревізії та відповідно до статті 10 Закону України «Про контрольно-ревізійну службу в Україні» відповідачем 01.06.2012 сформовано вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень, яка отримана позивачем 06.06.2012.

Предметом спору у даній справі є: пункт 5 вимоги, яким зобов'язано внести зміни до кошторису установи та зменшити видатки за загальним фондом кошторису на суму зайвого отримання бюджетних коштів по КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ» на суму 4 934,00 грн., та по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму1 290,00 грн., внаслідок завищення потреби у бюджетних асигнуваннях - в повному обсязі; пункт 3 вимоги в частині стягнення зайво нарахованої заробітної плати внаслідок завищення посадового окладу у сумі 1772,00 грн.; пункт 4 в частині зменшення сум внесків до державних цільових фондів у сумі 643,23 грн.

Правовою підставою для прийняття вимоги визначені норми пункту 1.5, п.1.6 статті 7; п.1.3 ст.23; п.1.1, п.4.5 ст.51; п.6 ст.58 та стаття 116 Бюджетного кодексу України, пункти 12, 20, 22, 46 «Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ», затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. №228, п.1 ст.10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», порушення яких спричинило зайве виділення бюджетних коштів по КЕКВ1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ» на суму 4 934,00 грн., у т.ч. за період з 01.03.2011 по 31.03.2011 на суму 34,00 грн. та за період з 01.11.2011 по 31.12.2011 на суму 4 900,00 грн. Операції, проведені з порушенням чинного законодавства, призвели до зайвого виділення бюджетних коштів на загальну суму 6 224,00 грн. по КФК 010116 «Орган місцевого самоврядування» КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ».

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту ревізії у березні, листопаді, грудні 2011 року було зменшено поточні видатки по КФК 010116 «Органи місцевого самоврядування» КЕКВ 1134 «Оплата послуг (крім комунальних)» на суму 6 224,00 грн. та направлені на збільшення видатків по КФК 010116 «Органи місцевого самоврядування» по КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ» на суму 4 934,00 грн. та КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 1 290 грн. Тобто, зайво отримані у 2011 році кошти у сумі 6 224,00 грн. були спрямовані на виплату матеріальної допомоги на оздоровлення працівникам сільської ради. Відповідач стверджує, що при плануванні позивачем фонду оплати праці були враховані всі виплати обов'язкового характеру, у тому числі і матеріальна допомога у розмірі посадового окладу, але ж розпорядженнями сільського голови матеріальна допомога виплачена у розмірі середньомісячної заробітної плати.

Позивач у судовому засіданні не заперечував, що у 2011 році планувалися витрати місцевого бюджету на сплату послуг, у тому числі і компенсацію службових поїздок (КЕКВ 1134). Одночасно, у зв'язку з недостатністю коштів дохідної частини сільського бюджету не в повному розмірі були заплановані витрати на сплату заробітної плати апарату сільської ради, а саме: матеріальна допомога на оздоровлення була запланована у розмірі посадового окладу, а не у розмірі середньомісячної заробітної плати. Поповнення не захищених статтей витрат (до якого входить і КЕКВ 1134) фонду оплати праці планувалось за рахунок додаткових доходів та заходів з економії витрат.

Судом встановлено, що після ознайомлення з наказом Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України від 14.09.10 р. №1025/1163 щодо витрат за послуги по використанню власного автомобіля голови сільської ради, позивачем 29.07.2011 було прийнято рішення за № 6/11-43 про відміну рішення сільської ради від 14.01.2011 «Про дозвіл використовувати власний автомобіль для службових поїздок». Позивачем у судовому засіданні наголошено, що компенсація за використання автомобіля взагалі не виплачувалась, що не заперечувалось відповідачем.

З матеріалів справи також вбачається, що на підставі рішення позивача від 16.11.2011 за №6/13-48 та від 16.12.2011 за № 6/14-56 було зроблено перерозподіл витратної частини сільського бюджету, а саме: нестача коштів на виплату заробітної плати (матеріальна допомога) була компенсована за рахунок зменшення витрат з компенсації послуг за використання особистого автомобіля.

Відповідач зауважив на тому, що позивач не мав права робити перерозподіл коштів, бо взагалі безпідставно запланував видатки за сплату послуг за використання власного автомобіля. Однак, як вбачається з акту ревізії (стор. 8,9 акту) щодо правильності та обґрунтованості формування кошторисів, затвердження бюджетних асигнувань та законності внесення змін за ревізуємий період порушень не встановлено.

Суд не погоджується з висновками відповідача та зазначає наступне. Відносини, що виникають в процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів регулюються Бюджетним кодексом України.

Згідно з пунктом 47 Постанови КМУ від 28.02.2002р. №228 «Про затвердження порядку, складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів (крім плану використання бюджетних коштів одержувача), помісячного плану використання бюджетних коштів вносяться у разі:

виникнення потреби у перерозподілі бюджетних асигнувань у розрізі економічної класифікації видатків бюджету в межах загального обсягу бюджетних призначень за бюджетною програмою окремо за загальним і спеціальним фондами бюджету.

Статтею 20 цієї Постанови встановлено, що обов'язковим є виконання вимоги щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ.

Закон України «Про місцеве самоуправління в Україні» наділяє сільські ради виключними повноваженнями щодо розробки, затвердження і виконання відповідного бюджету, розпорядження коштами, визначання напрямків їх використання (ст.ст. 26, 61, 64).

Статтею 23 Бюджетного кодексу України встановлено, що будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення.

Зміни розмірів, мети та обмеження в часі бюджетних призначень, крім випадків, передбачених цим Кодексом, здійснюються лише за наявності у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення.

Забороняється без внесення змін до закону про Державний бюджет України (рішення про місцевий бюджет) збільшення бюджетних призначень за загальним та спеціальним фондами державного бюджету (місцевого бюджету) на: оплату праці працівників бюджетних установ за рахунок зменшення інших видатків.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що позивач діяв обґрунтовано, у відповідності до повноважень, які надані йому законом, перевищення фонду заробітної плати судом не встановлено, а тому наявні всі законні підстави для задоволення позовних вимог в цій частині.

Щодо зайво нарахованої та виплаченої заробітної плати у сумі 1 772,00 грн. та, як наслідок, перерахування внесків до державних цільових фондів на суму 643,23 грн. суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту ревізії (стор. 25 акту), ревізією правильності нарахування та виплати посадових окладів (тарифних ставок) встановлено, що головному бухгалтеру ОСОБА_7 у 2011 році та з 01.01.2012 по 29.02.2012 згідно штатного розпису було встановлено посадовий оклад у сумі 1 281,00 грн. Однак, згідно Додатку 54 до Постанови КМУ від 09.03.2006р. №268 «Про упорядкування структури та умово плати праці працівників апарату органів виконавчої влади, прокуратури, судів та інших органів» головному бухгалтеру ОСОБА_7 необхідно було встановити посадовий оклад у 2011 році у розмірі 990,00 грн., з 01.02.11р. по 31.12.11р. у розмірі 1 004,00 грн. та з 01.01.12р. по 29.02.12р. у розмірі 1 073,00 грн. Таким чином, внаслідок завищення посадового окладу було зайво нараховано та виплачено заробітної плати на загальну суму1 772,00 грн., в тому числі за період з 01.06.11р. по 31.12.11р. у сумі 1 356,00 грн. та з 01.01.12р. по 29.02.12 у сумі 416,00 грн. Та, як наслідок, було проведено зайве нарахування та перерахування внесків до цільових фондів у сумі 643,23 грн., у тому числі за період з 01.06.11р. по 31.12.11р. у сумі 492,23 грн. та з 01.01.12р. по 29.02.12р. у сумі 151,00 грн.

Відповідач у судовому засіданні пояснив, що згідно типових штатів апарата сільської ради та їх виконкомів, затверджених Постановою КМУ від 03.12.1997р. №1349, посада головного бухгалтера відсутня. Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників, який затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики від 29.12.2004 року за №336 визначає, що головний бухгалтер, зокрема здійснює керівництво працівниками бухгалтерського обліку та розподіляє між ними посадові завдання та обов'язки, знайомить працівників із нормативно-методичними документами та інформаційними матеріалами, які стосуються їх діяльності, тобто посада головного бухгалтера передбачає наявність підлеглих. З цього приводу робить висновок, що законодавством не передбачено такої форми організації бухгалтерського обліку, як введення до штату посади головного бухгалтера без створення бухгалтерської служби.

Суд не погоджується з таким висновком відповідача та зазначає наступне.

Згідно статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» право затвердження структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів, і витрати на їх утримання надано виключно пленарним засіданням сільської, селищної, міської ради.

Судом встановлено, що рішенням Дронівської сільської ради від 12.01.2012р. за №6/15-69 та від 14.01.2012 р. за № 6/4-19 затверджено чисельність та структуру апарату сільської ради. На виконання рішення було прийнято Розпорядження № 03 від 14.01.2012р. про штатний розпис апарату Дронівської сільської ради на 2011 рік де є в наявності і посада головного бухгалтера з посадовим окладом у розмірі 1 281,00 грн.

Пункт 7 статті 8 Закону України № 996 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» вказують, що головний бухгалтер або особа, на яку покладено ведення бухгалтерського обліку підприємства (далі - бухгалтер): забезпечує дотримання на підприємстві встановлених єдиних методологічних засад бухгалтерського обліку, складання і подання у встановлені строки фінансової звітності; організує контроль за відображенням на рахунках бухгалтерського обліку всіх господарських операцій; бере участь в оформленні матеріалів, пов'язаних з нестачею та відшкодуванням втрат від нестачі, крадіжки і псування активів підприємства; забезпечує перевірку стану бухгалтерського обліку у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах підприємства.

Норми Бюджетного кодексу України передбачають, що головний бухгалтер бюджетної установи забезпечує складання та подання фінансової і бюджетної звітності відповідно до встановлених вимог (п.3 ст.58).

Згідно Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи головний бухгалтер підписує звітність та документи, які є підставою для: перерахування податків і зборів (обов'язкових платежів); проведення розрахунків відповідно до укладених договорів; приймання і видачі грошових коштів; оприбуткування та списання рухомого і нерухомого майна; проведення інших господарських операцій.

Судом досліджено посадову інструкцію головного бухгалтера Дронівської міської ради, якою передбачені всі повноваження та критерії, які необхідні для посади головного бухгалтера.

Суд також зазначає, що норми Постанови КМУ №1349 від 03.12.1997 р. носять рекомендований характер щодо встановлення посади головного бухгалтера під час підготовки пропозицій щодо структури виконавчого комітету сільських рад.

Аналіз законодавчих норм дає підстави зробити висновок, що питання організації бухгалтерського обліку на підприємствах належить до компетенції його власника або уповноваженого органу, та наділяє його правом самостійно вибирати форму його організації. Втручання державних органів у процес складання, затвердження і виконання місцевих бюджетів не допускається.

У відповідності до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач довів правомірність своїх дій, направлених на ефективне використання бюджетних коштів, з огляду на що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує до стягнення з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору, що документально підтверджені, у розмірі 107,30 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Дронівської сільської ради Артемівського району Донецької області до Державної фінансової інспекції в Донецькій області про визнання незаконними та скасування окремих пунктів вимоги Слов'янської об'єднаної державної фінансової інспекції від 01.06.2012 № 28-11/1067 - задовольнити.

Визнати незаконними та скасувати наступні пункти вимоги Слов'янської об'єднаної державної фінансової інспекції від 01.06.2012 № 28-11/1067:

- пункт 3 - в частині стягнення зайво нарахованої заробітної плати внаслідок завищення посадового окладу у сумі 1772,00 грн.;

- пункт 4 - в частині зменшення сум внесків до державних цільових фондів у сумі 643,23 грн.;

- пункт 5, згідно з яким вимагається внести зміни до кошторису установи та зменшити видатки за загальним фондом кошторису на суму зайвого отримання бюджетних коштів по КЕКВ 1110 «Оплата праці працівників бюджетних установ» на суму 4 934,00 грн., та по КЕКВ 1120 «Нарахування на заробітну плату» на суму 1 290,00 грн., внаслідок завищення потреби у бюджетних асигнуваннях, - в повному обсязі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Дронівської сільської ради Артемівського району Донецької області судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 (сто сім) гривень 30 копійок.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 12 вересня 2012 року.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 вересня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Толстолуцька М.М.