Постанова

від 05.09.2012 по справі 2а/1270/5359/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 вересня 2012 року Справа № 2а/1270/5359/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Качуріної Л.С.

при секретарі Горобець В.О.

в присутності сторін:

від позивача: Грузінов Ф.О, довіреність №167 від 03.03.12, ОСОБА_2.-керівник;

від відповідача: Паталаха К.В., довіреність №29/10 від 29.03.12, Левченко К.В., довіреність №15012/10 від 30.07.12.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні м. Луганськ адміністративну справу за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу від 29.05.2012року №282 та визнання протиправними дії щодо проведення позапланової невиїзної перевірки, -

В С Т А Н О В И В:

12 липня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду звернулося Приватне акціонерне товариство «Луганськспецтехкомплект» з адміністративним позовом до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу від 29.05.2012 року №282 та визнання протиправними дії щодо проведення позапланової невиїзної перевірки.

В судовому засіданні в обґрунтування заявленого позову представник позивача зазначив, що 28.05.2012 року було отримано направлення відповідача від 28.05.2012 року №142 на документальну позапланову виїзну перевірку згідно з постановою слідчого від 08.05.2012 року та наказом від 24.05.2012 року №278, з метою правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати ПДВ та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра-Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року.

Листами №204 та №205 від 28.05.2012 року відповідачу була надана відповідь, що взаємовідносини з ТОВ «Олімпія будсервіс» були вже предметом перевірки, результати якої оформлені довідкою від 04.08.2011 року, а фінансово-господарські документи за 2008 рік знищені відповідно до законодавства у зв'язку зі спливом строку їх зберігання. Документи за 2009 рік передані адвокату для використання пори здійсненні функцій захисника у кримінальній справі.

Також, у цих листах було зазначено, що слідчі дії у кримінальній справі, в межах якої слідчим винесена постанова про проведення перевірки, зупинені Луганським районним судом м. Луганська ще 10.05.2012 року, а постанова про порушення цієї кримінальної справи скасована рішенням цього суду 18.05.2012 року.

Тому, позивач вважає, що оскільки наказ про проведення перевірки був винесений під час зупинення слідчих дій у кримінальній справі то за умови скасування судом постанови про порушення цієї кримінальної справи, його винесення є свідомим порушенням вимог податкового законодавства, а також прав та інтересів позивача.

Крім того, позивач зазначив, що незважаючи на наявність вищезазначених судових рішень, відповідач 29.05.2012 року виніс наказ №282 про проведення невиїзної позапланової документальної перевірки з тим самим предметом що і у попередньому наказі, знову пославшись на постанову слідчого від 08.05.2012 року.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони грубо порушують передбачений чинним законодавством порядок проведення перевірки та оформлення її результатів.

05 серпня 2012 року у судовому засіданні представник позивача подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд: 1) визнати протиправними дії та скасувати наказ Луніської МДПІ у м. Луганську від 29.05.2012 року №282 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра-Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року; 2) визнати протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра-Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, результати якої оформлено актом від 30.05.2012 року №190/23/01242366; 3) визнати протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо викладення в акті перевірки від 30.05.2012 року №190/23/01242366 висновків про заниження ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» від 30.05.2012 року №190/23/01242366 податку на додану вартість всього у сумі 549919 грн. та висновків про встановлення нікчемних правочинів ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра-Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс»; 4) визнати протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо складання заключення від 30.05.2012 року про результати дослідження документів ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань правомірності нарахування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра-Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс», ПП «КФ «Парадігма» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року; 5)визнати протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо викладення в заключенні від 30.05.2012 року висновків про можливе заниження ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» податку на прибуток у сумі 810900 грн. та висновків про нікчемність правочинів ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра-Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс», ПП «КФ «Парадігма».

У судове засідання прибув представник відповідача, який проти адміністративного позову заперечував та просив суд відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог посилаючись на те, що висновки акту від 30.05.2012 року №190/23/01242366 документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість по взаєморозрахункам з ПП ТПФ «Ультра-Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс», ПП «КФ «Парадігма» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, - є правомірними. Відповідач вважає, що акти (довідки) та рішення органу ДПС є такими, що не породжують певних правових наслідків, не створюють юридичний стан платника податків. Акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, він не є обов'язковим до виконання, сам по собі не тягне для позивача ніяких правових наслідків. Вчинення дій суб'єктом владних повноважень у даному випадку, на думку відповідача, є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції, і самі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для позивача.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, дослідивши надані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач - суб'єкт господарювання юридична особа Приватне акціонерне товариство «Луганськспецтехкомплект» (далі - ПрАТ «Луганськспецтехкомплект»), зареєстровано 11.10.2010 року виконавчим комітетом Луганської міської ради за адресою: 91047, місто Луганськ, провулок Краснодонський, будинок 4, ідентифікаційний код юридичної особи 01242366, взято на облік платником податків Ленінською МДПІ в м. Луганську за №86/185 11.07.1997 року, є платником ПДВ, свідоцтво про реєстрацію платником ПДВ №100307020.

На підставі наявних у справі письмових доказів суд установив, що 10.05.2012 року постановою судді Ленінського районного суду м. Луганська у справі 4-251/12р за результатами розгляду скарги ОСОБА_2. на постанову про порушення кримінальної справи №02/12/8007, на час розгляду справи за скаргою слідчі дії у кримінальній справі були зупинені (а.с.184).

Згідно постанови судді Ленінського районного суду м. Луганська від 18.05.2012 року у справі 4-251/12р за скаргою ОСОБА_2. на постанову про порушення кримінальної справи від 14.02.2012 року №02/12/8007, скарга ОСОБА_2. задоволена. Постанова від 14.02.2012 року старшого слідчого СВ ПМ Ленінської МДПІ в м. Луганську Соляник Е.А. про порушення кримінальної справи стосовно директора ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» за ч.3 ст.212 КК України відмінена, оскільки суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про порушення кримінальної справи була винесена при відсутності підстав, достатніх даних для її порушення, що не відповідає вимогам закону (а.с. 185).

07 червня 2012 року колегія суддів судової палати по кримінальним справам апеляційного суду Луганської області постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 18.05.20012 року залишила без змін, а апеляцію помічника прокурора Ленінського району м. Луганська, - без задоволення (а.с. 96).

Також суд установив, що 08 травня 2012 року слідчим СВ СДПІ по роботі з великими платниками податків в м. Луганську по кримінальній справі №02/12/8007 була винесена постанова про призначення позапланової документальної перевірки ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» по податку на додану вартість та податку на прибуток за фактом фінансово-господарських відносин з ТОВ «Олімпія будсервіс», ПП Міромаркет-07», ПП «Ультра-Брайт» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, провадження якої було доручено фахівцям Ленінської МДПІ у м. Луганську (а.с.80).

Згідно відбитку штампу канцелярії Ленінської МДПІ у м. Луганську зазначена постанова надійшла до Ленінської МДПІ для виконання 25.05.2012 року, вхідний №5133.

28 травня 2012 року стосовно отриманого направлення на перевірку №142 від 28.05.2012 за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року листом №142 від 28.05.2012 року позивач повідомив Ленінську МДПІ, що по взаємовідносинам з ТОВ «Олімпія будсервіс» за період з 01.01.2008 року по 10.06.2011 року вже було проведено позапланову виїзну перевірку, за наслідками якої складено Довідку №486/23/01242366 від 04.08.2011. У листі також повідомлено, що документи за 2008 рік знищені згідно Акту №6 від 26.01.2012р., який погоджено протоколом засідання ЕПК Державного архіву Луганської області №4 від 28.04.2012р., а документи за 2009 рік знаходяться у адвоката ОСОБА_7 у зв'язку з вивченням законності арешту рухомого майна підприємства по кримінальній справі (а.с.180).

29 травня 2012 року ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» листом №205 від 28.05.2012р. повідомило Ленінську МДПІ, що 10.05.2012 року у кримінальній справі №02/12/8007, по якій постановою слідчого призначено позапланову перевірку, досудове слідство було зупинено постановою судді Ленінського районного суду м. Луганська, а 18.05.2012 року постанову про порушення цієї кримінальної справи рішенням цього ж суду скасовано (а.с.181).

30 травня 2012 року ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» листом №206 від 30.05.2012р. повідомило Ленінську МДПІ, що наказ №282 від 29.05.2012 року про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки підприємства та видане на підставі нього повідомлення від 29.05.2012 року №83 є необґрунтованими, оскільки їх винесення обґрунтовано постановою слідчого від 08.05.2012 року по кримінальній справі, постанову про порушення якої 18.05.2012 року скасовано рішенням Ленінського районного суду м. Луганська (а.с.182).

Згідно наказу начальника Ленінської МДПІ в м. Луганську №282 від 29.05.2012 року «Про призначення документальної позапланової перевірки ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.209 року», складеного на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.79 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України та постанови слідчого від 08.05.2012 року, передбачено провести документальну позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» з 30.05.2012 року протягом 5 робочих днів (а.с. 207).

Згідно повідомлення Ленінської МДПІ від 29.05.2012 року №83, позивача повідомлено, що на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.11 п.78.1 ст.78, п.79 глави 8 розділу ІІ Податкового кодексу України, постанови слідчого від 08.05.2012 року та наказу №282 від 29.05.2012 року буде проведена з 30.05.2012 року за адресою: м. Луганськ, кв. Шевченка, 38а, документальна позапланова перевірка ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.209 року (а.с.208).

Суд установив, що 30 травня 2012 року ревізором-інспектором Левченком К.В. була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.209 року, за наслідками якої складений акт №190/23/01242366 (а.с. 18-37).

Акт був підписаний позивачем з запереченнями (а.с. 190-192), які були відхилені МДПІ, про що свідчить відповідь на заперечення №11076/23 від 14 червня 2012 року (а.с. 193-206).

Згідно висновку зазначеного акту проведеною перевіркою встановлено, що ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» порушено пп.7.4.1, пп.7.4.5. п.7.4, пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 року, внаслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість всього в сумі 549919 грн., в тому числі за березень 2008 року у сумі 33975 грн., за квітень 2008 року у сумі 22860 грн., за травень 2008 року у сумі 22820 грн., за червень 2008 року у сумі 34657 грн., за липень 2008 року у сумі 57629 грн., за серпень 2008 року у сумі 20962 грн., за березень 2009 року у сумі 142500 грн., за червень 2009 року у сумі 164829 грн., за липень 2009 року у сумі 49687 грн.

Крім того, у висновку зазначеного акту зазначено, що відповідно до ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України перевіркою встановлено нікчемні правочини позивача по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра Брайт» на суму 1287096 грн., з ПП «Міромаркет-07» на суму 855000 грн., ТОВ «Олімпія будсервіс» на суму 192903 грн.

Згідно п.2.10 акту №190/23/01242366 від 30.05.2012 року при перевірці було використано: реєстраційна справа Ленінської МДПІ, установчі та реєстраційні документи ПрАТ «Луганськспецтехкомплект», декларації з податку на додану вартість та уточнюючі розрахунки за березень-серпень 2008 року, березень, червень 2009 року; акт від 19.05.2011 року №293/23/01242366 про результати документальної планової виїзної перевірки ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року; протокол допиту директора та засновника ТОВ «Олімпія будсервис» ОСОБА_8 від 15.06.2011 року, протокол допиту директора ОСОБА_6; пояснення директора та засновника ПП «Міромаркет-07» ОСОБА_9 від 10.05.2012 року; протокол допиту директора та засновника ПП ТПФ «Ультра Брайт» ОСОБА_10

За змістом акту №190/23/01242366 від 30.05.2012 року висновок відвідача про заниження позивачем податку на додану вартість обґрунтований тим, що згідно акту від 19.05.2011 року №293/23/01242366 проведеної документальної виїзної планової перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 року по 31.12.2010 року було встановлено нікчемні правочини відповідно до ст.ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України з контрагентами ПП ТПФ «Ультра Брайт» (код 36409953) на суму 820149,66 грн. у тому числі ПДВ 136691,61 грн., у зв'язку з чим було донараховано ПДВ у сумі 136691 грн., у тому числі за липень 2009 року у сумі 99911 грн., за жовтень 2009 року у сумі 36780 грн.

Разом з цим суд установив, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 року у справі №2а-5220/11/1270 за позовом ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» до Ленінської МДПІ у м. Луганську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень від 07.06.2011 року №0000482310/0 та №0000492310/0, винесених на підставі акту від 19.05.2011 року №293/23/01242366 по взаєморозрахункам з ПП ТПФ «Ультра Брайт» та ТОВ «ТЕК «Транслайн-Л», позовні вимоги позивача були повністю задоволені. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення рішення від 07.06.2011 року №0000482310/0 та №0000492310/0 (а.с.49-53).

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду постанова Луганського окружного адміністративного суду від 17.10.2011 року по справі №2а-5220/11/1270 залишена без змін, а апеляційна скарга Ленінської МДПІ в м. Луганську, - без задоволення (а.с. 54-55).

Також, у акті №190/23/01242366 від 30.05.2012 року в обґрунтування висновку зазначається, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року по відносинам позивача з ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року встановлено завищення позивачем задекларованих показників у рядку 10.1 Декларації «Підлягають оподаткуванню за ставкою 20% та нульовою ставкою» всього у сумі 549919 грн., у тому числі по періодам: за березень 2008 року у сумі 33975 грн.; за квітень 2008 року у сумі 22860 грн.; за травень 2008 року у сумі 22820 грн.; за червень 2008 року у сумі 34657 грн.; за липень 2008 року у сумі 57629 грн.; за серпень 2008 року у сумі 20962 грн. березень 2009 року у сумі 142500 грн.; за червень 2009 року у сумі 214516 грн.

Також, у акті №190/23/01242366 від 30.05.2012 року зазначається, що згідно баз даних Ленінської МДПІ у м. Луганську директором та засновником ПП ТПФ «Ультра Брайт» є ОСОБА_10, згідно постанові прокурора Ленінського району м. Луганська від 26.10.2010 року порушено кримінальну справу за ст.205 КК України №02/10/9145-02 стосовно ОСОБА_11, який через підставних осіб створив ряд підприємств, у тому числі ПП ТПФ «Ультра Брайт».

Відповідно службової записки відділу податкової міліції Ленінської МДПІ у м. Луганську від 20.04.2011 року №4401/7/26-31, засновником та директором ПП ТПФ «Ультра Брайт» є ОСОБА_10, який пояснив, що відношення до діяльності підприємства не має, в період коли здійснювались фінансові взаємовідносини він перебував у слідчому ізоляторі. ОСОБА_10 також пояснив, що приблизно у березні-квітні 2009 року познайомився з чоловіком на ім'я ОСОБА_2, на пропозицію якого за грошову винагороду погодився зареєструвати ПП ТПФ «Ультра Брайт», а після створення і реєстрації зазначеної юридичної особи, постановки підприємства на податковий облік в Ленінській МДПІ, печатку та реєстраційні документи передав, згідно попередньої домовленості, ОСОБА_2.

У акті зазначається, що остання податкова звітність ПП ТПФ «Ультра Брайт»: декларація по податку на прибуток подана за 1 квартал 2010 року від 07.05.2010 року №42652, а згідно останньої звітності за формою 1-ДФ за 4 квартал 2009 року на підприємстві працювало 4 особи.

Згідно наведеної у акті історії зміни станів ПП ТПФ «Ультра Брайт» (а.с.25-26) податковим органом продовж 2009 - 2010 років ПП ТПФ «Ультра Брайт» неодноразово перевірялося на предмет встановлення місцезнаходження, та складались довідки про його фактичне місцезнаходження.

Стосовно взаємовідносин позивача з ПП «Міромаркет-07» у акті №190/23/01242366 від 30.05.2012 року у акті зазначено (а.с.28), що згідно декларацій з ПДВ та даних додатку 5 до декларацій з ПДВ позивачем включено до складу податкового кредиту березня 2009 року суму 855000 грн., у тому числі ПДВ 142500 грн.

Згідно баз даних відповідача засновником та директором ПП «Міромаркет-07» є ОСОБА_9, згідно пояснень якого, наданих старшому оперуповноваженому ГВПМ СДПІ ВПП у м. Луганську, в березні 2007 року в кафе «Дарьял» він познайомився з чоловіком на ім'я ОСОБА_6, та на його пропозицію за грошову винагороду створив та зареєстрував юридичну особу ПП «Міромаркет-07», поставив на податковий облік в Ленінській МДПІ у м. Луганську, після чого печатку та реєстраційні документи передав, згідно попередньої домовленості, ОСОБА_6.

В той же час, згідно наведеної у акті історії зміни станів ПП «Міромаркет-07» (а.с.29) податковим органом продовж 2007 та 2011 років ПП «Міромаркет-07» неодноразово перевірялося на предмет встановлення місцезнаходження, та складались довідки про встановлення його фактичного місцезнаходження. А згідно останньої звітності за формою 1-ДФ за 3 квартал 2009 року на підприємстві працювала 1 особа.

Стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «Олімпія будсервіс» у акті №190/23/01242366 від 30.05.2012 року зазначено (а.с.31), що згідно баз даних АІС «Автоматизоване співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в розрізі контрагентів» власником та директором ТОВ «Олімпія будсервіс» є ОСОБА_6 В провадженні СВ ПМ ДПС в Луганській області знаходиться кримінальна справа №41/11/2008 стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_12 за ч.2 ст.205 КК України за фактом фіктивного підприємництва. Згідно протоколу допиту ОСОБА_6, проведеного старшим слідчим Шершеньковим Д.М. Овсієнко А.В. в середені зими 2005 року звернувся до знайомого ОСОБА_8 з пропозицією за грошову винагороду зареєструвати на свої ім'я ТОВ «Олімпія будсервіс», а в подальшому в січні 2010 року ОСОБА_6 переєрестрував ТОВ «Олімпія будсервіс» на себе.

Ці обставини, на думку відповідача, є підставою вважати правочини з придбання товарів, укладені між позивачем і вищезазначеними контрагентами такими, що суперечать положенням ст. ст. 203, 215, 216, 228 ЦК України та іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, оскільки вчинені особою, що немала необхідного обсягу цивільної дієздатності, та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки вони грубо порушують передбачений чинним законодавством порядок проведення перевірки та оформлення її результатів.

З огляду на встановлені у судовому засіданні обставини та наявні у справі докази суд погоджується з позивачем, що дії відповідача зі складання акту №190/23/01242366 від 30.05.2012 року відповідно до наказу №282 від 29.05.2011 року, не відповідають приписам норм чинного законодавства України.

Втім суд сприяв сторонам, які брали участь у справі, у доказуванні шляхом витребування та надання доказів, уточнення норми матеріального права, яка підлягає застосуванню, та кола фактів, які необхідно доказати.

Відповідно до частини 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Стаття 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює право і обов'язок суду оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і повному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності.

Отже, вирішуючи дану справу суд виходить з того, що на час виникнення спірних правовідносин платники податку на додану вартість, об'єкти, база та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначалися Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, який діяв до 01.01.2011 року.

Пунктом 1.7 ст.1 цього закону визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Суд установив, що до документальної позапланової невиїзної перевірки, призначеної згідно з наказом відповідача №282 від 29.05.2012 року, первинні бухгалтерські документи, що підтверджують господарські взаємовідносини позивача з контрагентами ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.209 року, позивачем надані не були з таких підстав:

по-перше, документи за 2008 рік знищені відповідно до приписів чинного законодавства внаслідок спливу строку їх зберігання згідно Акту №6 від 26.01.2012р., який погоджено протоколом засідання ЕПК Державного архіву Луганської області №4 від 28.04.2012р.;

по-друге, документи за 2009 рік знаходяться у адвоката ОСОБА_7 у зв'язку з вивченням законності арешту рухомого майна підприємства по кримінальній справі і відповідач не надав суду доказів, що вчиняв дії для отримання цих документів для цілей перевірки у адвоката ОСОБА_7

Ця обставина, а також зауваження відповідача, зроблене у п.2.10 акту №190/23/01242366 від 30.05.2012 року, засвідчують, що відповідач при перевірці для обґрунтування свого висновку первинні бухгалтерські документів позивача не досліджував. Зазначену обставину представники відповідача у судовому засіданні не заперечували. Для перевірки лише використали реєстраційну справу позивача, установчі та реєстраційні документи, що в ній знаходяться, декларації з податку на додану вартість та уточнюючі розрахунки, попередній акт перевірки від 19.05.2011 року №293/23/01242366.

Таким чином відповідач в обґрунтування своєї правової позиції щодо нікчемності правочинів позивача з контрагентами ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» не навів, а ні у акті перевірки, а ні у судовому засіданні дослідження жодного укладеного позивачем правочину, їх суттєвих умов, первинних документів, що підтверджують їх виконання і не навів безпосереднього аналізу підстав їх нікчемності, не послався на жодне судове рішення компетентного суду про визнання недійсними таких правочинів.

В той же час, відповідно до статей 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Загальні положення про купівлю-продаж визначені ч.2 ст.689 ЦК України і встановлюють для покупця обов'язок вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться і необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару.

Але позивач не навів суду будь-якого доказу, що позивачем та його контрагентами ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» укладені господарські договори у періоді, що перевірявся, не виконані.

Разом з цим суд установив, що згідно рішення Господарського суду Луганської області від 20.09.2010 року по справі №14/305пд за позовом ЗАТ «Луганськспецтехкомплект», правонаступником якого є позивач по справі, до ПП «Міромаркет-07» м. Луганськ про визнання договору недійсним, у задоволенні позову ЗАТ «Луганськспецтехкомплект» відмовлено.

Господарським судом було встановлено, що сторонами був укладений договорі купівлі-продажу №ОБ-10-20090323/2 від 23.03.2009 року, згідно якого ЗАТ «Луганськспецтехкомплект» придбало у ПП «Міромаркет-07» кран мостовий 20/5-5К, заводський №60626 на суму 855000,00 грн. з ПДВ згідно видаткової накладної від 23.03.2009 року №РН-23-03-09-04 та актом приймання-передачі майна від 27.03.2009 року. Дослідивши обставини справи суд установив, що ЗАТ «Луганськспецтехкомплект» прийняло зазначене майно та розрахувалось за цим договором простим векселями, що було підтверджено Актом приймання-передачі цінних паперів від 01.04.2010 року. Тому, з урахуванням обставин справи Господарський суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу з тих підстав, що сторони не дійшли згоди щодо однієї із істотних умов договору, а саме умови викладені не за правилами Інкотермс, задоволенню не підлягає.

Тобто договір купівлі-продажу №ОБ-10-20090323/2 від 23.03.2009 року між ЗАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «Міромаркет-07» є дійсним.

Відмовляючи у задоволенні позову Господарський суд виходив з того, що відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, оскільки підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Статтею 6 Цивільного кодексу України допускається існування любого договору, з принципу свободи договору, особи мають право врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору.

Також Господарський суд не установив доказів повідомлення відповідача про існуючі обмеження щодо права директора позивача укладати угоди, та й взагалі таких обмежень не установив.

В аналогічному рішенні від 20.09.2010 року у справі №14/304пд за позовом ЗАТ «Луганськспецтехкомплект», правонаступником якого є позивач, до ПП «КФ «Парадігма» м. Луганськ про визнання договору недійсним, Господарським судом у задоволенні позову ЗАТ «Луганськспецтехкомплект» також відмовлено з тих же підстав.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлені ці обставини.

Таким чином, саме стосовно позивача по справі Господарським судом встановлено, що договір купівлі-продажу №ОБ-10-20090323/2 від 23.03.2009 року між позивачем та ПП «Міромаркет-07» є дійсним, який належало дослідити відповідачу під час перевірки, оскільки зазначений правочин був учинений у періоді, що перевірявся.

Цивільний кодекс України встановлює цілком визначений перелік об'єктів (цивільних прав), які можуть бути порушені вчиненням правочину, що тягне його нікчемність, а саме: якщо він був направлений на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина; знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи; держави; Автономної Республіки Крим; територіальної громади; незаконне заволодіння ним.

Відповідач не навів у акті перевірки жодного доказу в обґрунтування своєї правової позиції щодо нікчемності правочинів із контрагентами ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс», чи були вони направлені на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, чи знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, чи держави, чи Автономної Республіки Крим, або територіальної громади, чи незаконне заволодіння ним.

Не є доказом припущення відповідача у акті перевірки №190/23/01242366 від 30.05.2012 року про те, що оскільки чисельність працюючих в ПП ТПФ «Ультра Брайт» згідно останньої податкової звітності за формою 1-ДФ за 4 квартал 2009 року складала 4 особи (а.с.25 останній абзац), то ПП ТПФ «Ультра Брайт» не могло здійснювати правочини, укладені з позивачем у періоді, що перевірявся.

Так, відповідачем не наведено суду жодного доказу того, що позивач був обізнаним про те, що ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» на момент здійснення господарських операцій у періоді, що перевірявся, через порушення чинного законодавства мали будь-які дефекти у своєму правовому статусі, чи у відповідних посадових осіб ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» були відсутні повноваження на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо, а позивач знаючи про це свідомо укладав з ними правочини.

Навіть у історії зміни станів ПП ТПФ «Ультра Брайт» (а.с. 25-26), ПП «Міромаркет-07» (а.с.29) відповідач у акті перевірки №190/23/01242366 від 30.05.2012 року зазначив, що перевірками встановлення місцезнаходження ПП ТПФ «Ультра Брайт» та ПП «Міромаркет-07», відповідно у період 2009 - 2010 років та 2007 - 2011 років, підтверджувалось їх фактичне місцезнаходження. ТОВ «Олімпія будсервіс» взагалі зареєстроване платником податків з 2005 року по наступний час і звітує до відповідного податкового органу.

Також, відповідачем на підтвердження свого висновку щодо протиправного характеру правочинів між позивачем та ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс», їх суперечності інтересам держави і суспільства, порушення публічного порядку, а ні у складеному акті, а ні у запереченнях на адміністративний позов не наведено жодних доводів і не зазначено, в чому саме полягає протиправний характер правочинів, та в чому є порушення інтересів держави і суспільства, і чим саме порушено публічний порядок, - не доведено.

Суд не приймає як доказ недійсності правочинів ту обставину, що відповідно службової записки відділу податкової міліції Ленінської МДПІ у м. Луганську від 20.04.2011 року №4401/7/26-31, опитаний засновник та директор ПП ТПФ «Ультра Брайт» ОСОБА_10 пояснив, що відношення до діяльності підприємства не має, а в період коли здійснювались фінансові взаємовідносини він перебував у слідчому ізоляторі.

Згідно пояснень ОСОБА_10 повідомив, що у березні-квітні 2009 року познайомився з чоловіком на ім'я ОСОБА_2, на пропозицію якого за грошову винагороду зареєстрував ПП ТПФ «Ультра Брайт», а після створення і реєстрації зазначеної юридичної особи, постановки на податковий облік в Ленінській МДПІ, печатку та реєстраційні документи передав, згідно попередньої домовленості, ОСОБА_2.

Чинне цивільне законодавство України не містить заборони щодо такої домовленості осіб.

Зміст приведеного відповідачем у акті перевірки пояснення вочевидь свідчить, що ОСОБА_10 здійснюючи, як засновник (власник), державну реєстрацію створеної на своє ім'я юридичної особи ПП ТПФ «Ультра Брайт», подаючи належним чином складені документи діяв цілком легально та у повній відповідності до приписів норм Закону України «Про порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755. Враховуючи, що відповідно до Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, оскільки підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, ОСОБА_10 не заперечує у приведеному відповідачем поясненні свою домовленість з маловідомим ОСОБА_2 стосовно державної реєстрації, подальшу передачу йому печатки та установчих і реєстраційних документів ПП ТПФ «Ультра Брайт».

При цьому відповідач не надав суду доказів, що правоохоронний орган, прийнявши пояснення у ОСОБА_10 в подальшому у порядку, визначеному законом, приймав відповідні заходи для встановлення та опитування зазначеного ОСОБА_2 для з'ясування обставин їх домовленості з ОСОБА_10, зокрема, яким чином створене ПП ТПФ «Ультра Брайт» здійснювало фінансово-господарську діяльність взагалі, та з позивачем у справі зокрема. У тому числі якими були обставини перевірок місцезнаходження підприємства податковим органом, та встановлення його місцезнаходження, якщо відповідач вважав, що факт державної реєстрації ПП ТПФ «Ультра Брайт» є фіктивним підприємництвом.

Відповідачем не надано доказів, що зазначені питання відповідно до чинного законодавства досліджувались компетентним органом і по ним приймались законні рішення.

З огляду на це відповідачем не пов'язано факт порушення кримінальної справи від 26.04.2010 року №02/10/9145-02 за ст.205ч.2 КК України стосовно ОСОБА_11 з поясненнями ОСОБА_10 Не надано вироку суду.

Суд не приймає як докази нікчемності правочинів між позивачем та ПП «Міромаркет-07» і посилання відповідача на пояснення ОСОБА_9, який є засновником та директором ПП «Міромаркет-07», згідно пояснень якого в березні 2007 року в кафе «Дарьял» він познайомився з чоловіком на ім'я ОСОБА_6, та на його пропозицію за грошову винагороду створив та зареєстрував юридичну особу ПП «Міромаркет-07», поставив на податковий облік в Ленінській МДПІ у м. Луганську, після чого печатку та реєстраційні документи передав, згідно попередньої домовленості, ОСОБА_6.

Суд вважає, що зміст приведеного відповідачем у акті перевірки пояснення свідчить, що ОСОБА_9 здійснюючи, як засновник (власник), державну реєстрацію створеної на своє ім'я юридичної особи ПП «Міромаркет-07» діяв цілком легально, у повній відповідності до приписів норм Закону України «Про порядок державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755, подаючи належним чином складені документи. Тому, враховуючи, що відповідно до Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, оскільки підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, ОСОБА_9 не заперечує у приведеному поясненні свою домовленість з ОСОБА_6 стосовно державної реєстрації та подальшої передачі йому печатки та установчих і реєстраційних документів ПП «Міромаркет-07».

Відповідач також не надав суду доказів, що прийнявши пояснення у ОСОБА_9 в подальшому у порядку, визначеному законом, приймались відповідні заходи для встановлення та опитування зазначеного ОСОБА_6 для з'ясування обставин їх домовленості, яким чином створене ПП «Міромаркет-07» здійснювало фінансово-господарську діяльність взагалі, та з позивачем у справі зокрема. Якими були обставини перевірок місцезнаходження підприємства податковим органом за період з 2007 року по наступний час, та встановлення його місцезнаходження, якщо відповідач вважав, що факт державної реєстрації ПП «Мціромаркет-07» є фіктивним підприємництвом.

Суд не приймає як належний доказ нікчемності правочинів між позивачем і ТОВ «Олімпія будсервіс» і факт порушення кримінальної справи №41/11/2008 стосовно ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_12 за ч.2 ст.205 КК України за фактом фіктивного підприємництва. Вироку суду по цій кримінальній справі не надано.

Суд вважає, що при обгрунтуванні підстав недійсності правочинів відповідач необгрунтовано дійшов висновку, що факт порушення цієї кримінальної справи може бути підставою недійсності всіх правочинів, укладених між позивачем та ТОВ «Олімпія будсервіс» і господарських зобовязань за ними.

Факт порушення кримінальної справи за ст.205ч.2 КК України лише засвідчує, що компетентний слідчий орган в порядку, визначениму кримінально-процесуальним законодавством України встановлює винуватість конкретної фізичної осудної особи у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.205 КК України, а саме: наявності в діях цих осіб (ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_12М.) умислу на створення або придбання субєкта підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Причому, виходячи з диспозиції ст.205 КК України, даний злочин вважається закінченим з моменту державної реєстрації субєкта підприємництва (юридичної особи) або набуття права власності на нього.

Відповідач не надав суду доказів, що позивач, укладаючи правочини з ТОВ «Олімпія будсервіс» та приймаючи від нього первинні документи на їх виконання, був обізнаний, що ТОВ «Олімпія будсервіс» є фіктивним підприємством і позивач мав умисел на укладення нікчемних (недійсних) правочинів з цим контрагентом.

Таким чином відповідач не уточнив а ні в акті перевірки, а ні в судовому засіданні які саме правочини та на підставі яких саме обставин та фактичних даних вони мають ознаки фіктивності (нікчемності). Тобто, за змістом акту перевірки №190/23/01242366 від 30.05.2012 року характер використаної відповідачем інформації про ознаки фіктивності є цілком загальний і суд не установив їх відношення до господарських відносин між позивачем та його контрагентами ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс».

Відповідач необґрунтовано послався на ст. 215 Цивільного кодексу України, згідно частини другої якої визнання судом недійсним правочину, який учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, не вимагається, оскільки як видно з матеріалів справи відповідачем не проаналізовано положення ст.203 ЦК України, згідно якої підставою для визнання правочину недійсним є недотримання в момент його здійснення стороною вимог правомірності правочину.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Тільки вказана суперечність, відповідно до ст.215 ЦК України, є підставою для визнання правочину недійсним.

Відповідач же не навів суду жодного доказу, яку саме вимогу закону було порушено при укладенні правочинів між позивачем та його контрагентами ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс».

З цього суд робить висновок, що причиною цього є необґрунтоване трактування Відповідачем ч.2 ст.215 ЦК України, яка передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і що у такому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається, а отже лише за таких обставин податковий орган має право визнати правочин недійсним.

В той же час, за приписами ст.215 ЦК України нікчемність правочину дозволяє сторонам, які уклали договір, без звернення до суду відмовитися від виконання правочину, а також без жодного доведення його недійсності вимагати від суду примусового вживання правових наслідків нікчемності правочину від іншої сторони.

Суд, перевіривши надані відповідачем докази приходить до висновку, що правовідносини між позивачем та його контрагентами ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» об'єктивно не містять відомостей не виконання зобов'язань сторонами і це підтверджується реальним прямим зв'язком цих господарських операцій із господарською діяльністю позивача, наявністю у позивача для здійснення господарської діяльності нежилих приміщень, основних засобів, найманих працівників, інших відповідних засобів для виконання здійснюваної позивачем господарської діяльності, перелік якого наданий позивачем до справи (а.с.147 - 179).

За загальним правилом ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Таким чином, з аналізу наявних у справі доказів суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно і неправомірно зробив висновок про нікчемність правочичнів у періоді, що перевірявся, між позивачем та його контрагентами ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс».

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України та згідно з позицією Верховного Суду України, викладеною в Узагальненнях «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 24.11.2008 р. - законодавцем закріплено презумпцію правомірності правочину. Правомірність є конститутивною ознакою правочину, як юридичного факту.

До того ж Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини - це правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч.1 ст.216 ЦКУ), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч.2 ст.215 ЦКУ) та оспорювані (ч.3 ст. 215 ЦКУ), принципова відмінність між яким полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним внаслідок прийняття судового рішення, яке має зворотну силу у часі, що передбачено ст.236 ЦК України.

Господарський кодекс України зазначеного поділу не передбачає, а фактично розглядає як оспорювані (ч.1 ст.207 ГКУ) всі ті зобов'язання, які виникають з правочинів, які за приписами Цивільного кодексу України є нікчемними.

Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї зі сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Тлумачення такої категорії як «суперечність інтересам держави і суспільства» міститься у Роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від 12.03.1999 року №02-5/111 «Про деякі питання практики вирішення спорів, повязаних з визнанням угод недійсними», зі змінами, згідно з яким до угод, що підпадають під ознаки угоди, яка суперечить інтересам держави і суспільства, належать, зокрема угоди, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її набрами, іншими природними ресурсами (ст.ст. 14, 15 Конституції України, розділ ІІ Закону України «Про власність»), на придбання всупереч встановленим правилам предметів, вилучених з обігу або обіг яких обмежено, на приховування підприємствами, установами, організаціями чи громадянами, які набули статусу субєкта підприємницької діяльності, від оподаткування доходів або використання майна, що знаходиться у їх власності (користуванні), - шкоду інтересам суспільтсва, правам, свободі і гідності громадян.

Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона), виходячи з обствин справи, усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність укладуваної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається як умисел тієї посадової особи або іншої фізичної особи, що підписала договір від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. За відсутності таких повноважень наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Очевидно, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, на якого Законом покладений обов'язок щодо доказування правомірності вчинення ним дій з проведення обґрунтованої перевірки, не надав суду відповідних доказів щодо правомірності вчинення дій при проведенні перевірки, що дає підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Така позиція Луганського окружного адміністративного суду узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини.

Так у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобовязань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пенію. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Також позиція Луганського окружного адміністративного суду при вирішенні даної справи узгоджується і із практикою Верховного Суду України.

Так, Верховний Суд України розглянувши у порядку письмового провадження справу від 31 січня 2011 року за позовом ТОВ «Фірма «ВІК» до ДПІ у м. Херсоні про визнання недійсним податкових повідомлень рішень зазначив, що невиконання контрагентом свого зобовязання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Отже, порушення чинного законодавства, що були на думку відповідача допущені контрагентами ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» не можуть бути підставою юридичної відповідальності позивача по справі.

Крім того, пунктом 79.1. ст.79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Наказ №282 від 29.05.2012 року про призначення документальної позапланової перевірки позивача за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс», був виданий з посиланням на постанову слідчого від 08.05.2012 року про призначення перевірки по кримінальній справі №02/12/8007 (а.с.80).

Відповідно пункту 78.2. ст.78 ПК України обмеження у підставах проведення перевірок платників податків, визначені цим Кодексом, не поширюються на перевірки, що проводяться на звернення такого платника податків, або перевірки, що проводяться у межах порушеної кримінальної справи.

Проте, постановою Ленінського районного суду м. Луганська від 18.05.2012 року по справі №4-251/12 за скаргою ОСОБА_2. на постанову про порушення кримінальної справи від 14.02.2012 року №02/12/8007, скарга була задоволена, а постанова про порушення кримінальної справи відмінена. Зазначена постанова набрала законної сили.

Отже, з урахуванням встановленої обставини відповідач не мав законних підстав призначати наказом №282 від 29.05.2012 року документальну позапланову перевірку позивача, що дає підставі визнати судом протиправними дії відповідача зі складання цього наказу та скасувати його, а також визнати протиправними дії щодо проведення позапланової невиїзної перевірки позивача, результати якої оформлено актом від 30.05.2012 року №190/23/01242366.

Що стосується вимоги позивача визнати протиправними дії відповідача зі складання Заключення від 30.05.2012 року про результати дослідження документів позивача (а.с.81-94).

Суд вважає, що ця вимога позивача обґрунтована і також підлягає задоволенню з таких підстав.

Наказ №282 від 29.05.2012 року передбачав проведення перевірки повноти нарахування та своєчасності сплати як податку на додану вартість так і податку на прибуток.

Але, актом №190/23/01242366 були зафіксовані результати перевірки тільки по податку на додану вартість. Тобто, вимоги наказу про проведення перевірки повноти нарахування та своєчасності сплати двох видів податків виконано не було.

Суд установив, що 30.05.2012 року, тобто в день складання акту №190/23/01242366, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок платників податків Ленінської МДПІ в м. Луганську Левченком К.В. також був складений і документ з назвою: «Заключення про результати дослідження документів Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» з питань правомірності нарахування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра-Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» та ПП «КФ «Парадігма» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року».

Згідно висновку зазначеного Заключення встановлено можливе порушення позивачем п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР в редакції від 22.05.1997 року №283/97-ВР, в результаті чого встановлено можливе заниження податку на прибуток у сумі 810900 грн., у тому числі за 1 квартал 2008 року у сумі 42469 грн., за півріччя 2008 року у сумі 142890 грн., за 3 квартали 2008 року у сумі 241129 грн., за 2008 рік у сумі 241129 грн., за 1 квартал 2009 року у сумі 178125 грн., за півріччя 2009 року у сумі 489020 грн., за 3 квартали 2009 року 530167 грн., за 2009 рів 569771 грн.

Суд установив, що за своїм змістом та структурою вказане Заключення повністю повторює зміст та структуру акту від 30.05.2012 року №190/23/01242366, за виключенням додаткового викладення про господарські взаємовідносини позивача з контрагентом ПП «КФ «Парадігма» по постачанню Крану козлового спеціального (ККС-1,2 5/32 ПС), реєстраційний №16535 «Л», Крану баштового КБ 406 г.п.10т (КБ 406Б.00.00.000. ПС), реєстраційний номер №13477, та Крану козлового електричного (232-00.00.000 ПС) реєстраційний №15818 «Л», та зроблено припущення про можливе заниження податку на прибуток, внаслідок бухгалтерського обліку цих господарських операцій.

Суд установив, що зазначені господарські операції позивача з ПП «КФ «Парадігма» вже були предметом дослідження планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої був складений акт №329/23/01242366 від 27 травня 2011 року, на підставі якого відповідачем було прийнято 15.06.2011 року податкове повідомлення-рішення №0000592310/0 про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене до адміністративного суду.

Згідно постанови Донецького апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2011 року по справі №2а-5404/11/1270 за позовом Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» до Ленінської МДПІ у м. Луганську про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000592310/0, апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2011 року по адміністративній справі №2а-5404/11/1270 була задоволена. Постанова Луганського окружного адміністративного суду від 9 вересня 2011 року, скасована. Позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000592310/0 від 15 червня 2011 року, задоволені. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції в м. Луганську №0000592310/0 від 15 червня 2011 року про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Приймаючи таке рішення Донецький апеляційний адміністративний суд документально пересвідчився у реальності вчинення господарської операції, підтвердженої, крім договору, накладних та акту приймання-передачі, актом № ЛС-0000027 від 23 березня 2009 року введення в експлуатацію основних засобів, придбаних у ПП «КФ «Парадігма» кранів, інвентарними картками обліку основних засобів, наказом № 28 від 23 березня 2009 року про віднесення придбаних у ПП «КФ «Парадігма» до основних фондів, технічними паспортами кранів, на яких стояв штамп Луганської держінспекції котлонагляду і підйомних споруд територіального управління Держнаглядохоронпраці України по Луганській області про реєстрацію кранів 27 березня 2009 року за позивачем.

Крім того, рішенням господарського суду Луганської області від 20 вересня 2010 року у справі №14/304пд під час вирішення спору між ЗАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «КФ «Парадігма» щодо дійсності договору № ОБ-10-20090320/1 від 20 березня 2009 року було встановлено, що зазначений договір був виконаний сторонами шляхом передачі майна кранів та оплати їх вартості. Статтею 6 Цивільного кодексу України допускається існування любого договору, з принципу свободи договору, особи мають право врегульовувати свої відносини на власний розсуд. Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладанні договору. Статтями 215, 203 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ст. 203 ЦК України, а саме, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Стаття 92 Цивільного кодексу України передбачає, що юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Відповідно до пункту 9.2 роз'яснень Вищого арбітражного суду України (із змінами та доповненнями) «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними» від 12 березня 1999 року № 02-5/111, діями, які свідчать про схвалення правочину, є прийняття її виконання, здійснення платежу другій стороні та інше. Тобто сторони виконали в повному обсязі взаємні зобов'язання за договором, що свідчить про підтвердження повноважень керівників юридичних осіб на вчинення дій щодо підписання цього договору.

Таким чином, за висновком господарського суду договір купівлі-продажу № ОБ-10-20090320/1 від 20 березня 2009 року, укладений між ЗАТ «Луганськспецтехкомплект» та ПП «КФ «Парадігма», є таким, що повністю відповідає вимогам чинного законодавства України.

Відповідно пункту 86.1. ст.86 ПК України результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Таким чином, ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року перевірено Ленінською МДПІ актом №329/23/01242366 від 27 травня 2011 року, актом №190/23/01242366 від 30 травня 2012 року, а також Заключенням від 30.05.2012 року, складання якого не передбачено Податковим кодексом України та Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України №984 від 22.12.2010 року, зареєстрованим в Мінюсті України 12 січня 2011 року за №34/18772.

Таким чином, враховуючи встановлені по справі у судовому засіданні обставини суд вважає, що позивач навів докази, що обґрунтовують його вимоги згідно з чинним законодавством з питань оподаткування, тому, з урахуванням викладеного суд приходить висновку, що позовні вимоги позивача відповідають чинному законодавству України, документально обґрунтовані, підтверджені доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено протягом 5-денного строку.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158, - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Луганськспецтехкомплект» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування наказу від 29.05.2012 року №282 та визнання протиправними дії щодо проведення позапланової невиїзної перевірки, задовольнити.

Визнати протиправними дії та скасувати наказ Ленінської МДПІ у м. Луганську від 29.05.2012 року №282 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра-Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року;

Визнати протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної перевірки ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра-Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, результати якої оформлено актом від 30.05.2012 року №190/23/01242366;

Визнати протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо викладення в акті перевірки від 30.05.2012 року №190/23/01242366 висновків про заниження ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» від 30.05.2012 року №190/23/01242366 податку на додану вартість всього у сумі 549919 грн. та висновків про встановлення нікчемних правочинів ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра-Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс»;

Визнати протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо складання заключення від 30.05.2012 року про результати дослідження документів ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» з питань правомірності нарахування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра-Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс», ПП «КФ «Парадігма» за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року; 5)визнати протиправними дії Ленінської МДПІ у м. Луганську щодо викладення в заключенні від 30.05.2012 року висновків про можливе заниження ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» податку на прибуток у сумі 810900 грн. та висновків про нікчемність правочинів ПрАТ «Луганськспецтехкомплект» по взаємовідносинам з ПП ТПФ «Ультра-Брайт», ПП «Міромаркет-07», ТОВ «Олімпія будсервіс», ПП «КФ «Парадігма».

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автоцентр Бізон» судові витрати у сумі 32 грн.19 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 10 вересня 2012 року.

СуддяЛ.С. Качуріна