Постанова

від 18.09.2012 по справі 2а-5358/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2012 р. № 2а-5358/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Хоми О.П.,

з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,

з участю представників: позивача Галинського В.Л., Левицької О.В., відповідача Чабана О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Інженерно-виробничий центр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничий центр»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в :

Дочірнє підприємство «Інженерно-виробничий центр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничий центр»звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 28 травня 2011 року №0000272340, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 19 257 грн. 30 коп., у тому числі за основним платежем -19 256,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що підприємство як суб'єкт господарювання правомірно сформувало податковий кредит з податку на додану вартість по господарській операції з ПП «Поляріс Лайт», яка носила реальний характер, тому викладені у акті перевірки від 15.05.2012 р. № 414/22-4/25235613 висновки податкового органу про нікчемність, удаваність та безтоварність цих правочинів є безпідставними. Факт придбання товару у ПП «Поляріс Лайт»та реальність цієї господарської операції, а також використання цього товару в господарській діяльності документально підтверджується належним чином оформленими первинними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами податкового обліку, зокрема, договорами, видатковими накладними та податковими накладними, банківськими виписками, актами приймання-передачі майна. Вважає неправомірними висновки відповідача про нікчемність вказаного правочину з посиланням лише на акт Алчевської об'єднаної ДПІ № 1801/231-37156789 від 11.11.2011 року про результати перевірки ПП «Поляріс Лайт», стверджує, що висновки органу державної податкової служби ґрунтуються виключно на відомостях, які не мають жодного відношення до господарських операцій позивача з ПП «Поляріс Лайт», а відтак є надуманими та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Крім цього, податковим органом не дотримано положень Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України 22.12.2012 року № 984, оскільки дійсність господарських операцій з вказаним контрагентом підтверджується первинними документами, які відповідають вимогам до первинних документів, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік», та які не були взяті до уваги відповідачем. Оскільки підприємство не порушувало вимог Податкового кодексу України, спірне податкове повідомлення -рішення підлягає визнанню протиправними і скасуванню.

Представники позивача Галинський В.Л.та Левицька О.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Додатково пояснили, що придбана у ПП «Поляріс Лайт»продукція була доставлена до м. Львова продавцем, відтак необхідності в оформленні товарно-транспортних накладних для транспортування вентиляційного обладнання не було. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача Чабан О.С. в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні, суть яких полягає в наступному. Виїзною позаплановою документальною перевіркою ДП «Інженерно-виробничий центр»ТзОВ «Інженерно-виробничий центр», результати якої оформлено актом перевірки від 15.05.2012 р. №414/22-4/25235613, встановлено завищення суми податкового кредиту за січень 2011 року на загальну суму 19256 грн. 30 коп., за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП «Поляріс Лайт», що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 19256 грн. 30 коп. В ході проведення перевірки використано: акт Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 року № 1801/231-37156789 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Поляріс Лайт»(код ЄДРПОУ 37156789), бази даних ДПА України, АІС ОР «Податки», АІС «Бест звіт», АІС «Перелік платників податків за результатами автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». На підставі акту від 15.05.2012 р. №414/22-4/25235613 винесено податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 року № 0000272340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 19 257 грн. 30 коп., у тому числі за основним платежем -19 256,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн. Вважає, що представлені до перевірки посадовими особами позивача документи не можуть підтверджувати факту поставки ПП «Поляріс Лайт»вентиляційного обладнання для ДП «Інженерно-виробничий центр»ТзОВ «Інженерно-виробничий центр»та законність відображення даних правовідносин у податковій звітності за січень 2011 року з ПДВ. Тому стверджує, що підприємством зайво включено до складу податкового зобов'язання суми ПДВ з придбання вентиляційного обладнання у ПП «Поляріс Лайт», оскільки факт поставки цього обладнання, відтак, податковий кредит сформовано з метою одержання податкової вигоди. Вважає податкове повідомлення-рішення від 28.05.2012 року № 0000272340 правомірним. Просив в задоволенні позову відмовити.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення, мотивуючи це наступним.

Позивач -ДП «Інженерно-виробничий центр»ТзОВ «Інженерно-виробничий центр», зареєстрований 27.11.1997 року Виконавчим комітетом Львівської міської ради народних депутатів, Свідоцтво про державну реєстрацію від 27.11.1997 року № 1415120000010793 (код ЄДРПОУ 25235613) та перебуває на податковому обліку в ДПІ у Франківському районі м. Львова з 09.12.1997 року за № 00504704.

ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Інженерно-виробничий центр»ТзОВ «Інженерно-виробничий центр» з питань господарських відносин з ПП «Поляріс Лайт»за січень 2011 року.

Результати перевірки оформлені актом від 15.05.2012 р. №414/22-4/25235613.

Як вбачається з акту, перевіркою встановлено порушення підприємством:

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено суму податкового кредиту за січень 2011 року на загальну суму 19256 грн. 30 коп., за рахунок проведення взаєморозрахунків з ПП «Поляріс Лайт», що призвело до заниження податку на додану вартість 19256 грн. 30 коп.

На підставі вказаного акту ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС прийнято податкове повідомлення -рішення від 28.05.2012 року № 0000272340, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 19 257 грн. 30 коп., у тому числі за основним платежем -19 256,30 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн..

Підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення став викладений в акті Алчевської ОДПІ в Луганській області від 11.11.2011 року № 1801/231-37156789 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Поляріс Лайт»висновок податкового органу про нікчемність господарських операцій, здійснених ПП «Полярис Лайт»з своїми контрагентами, в тому числі і з ДП «Інженерно-виробничий центр»ТзОВ «Інженерно-виробничий центр».

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України (далі -Податковий кодекс).

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3. статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, вказана норма Податкового кодексу пов'язує настання права на податковий кредит з призначенням придбаних або виготовлених матеріальних та нематеріальних активів (послуг) -для використання таких у господарській діяльності платника податку.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно підпункту 201.1. статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну з зазначеними в ній обов'язковими реквізитами згідно переліку, визначеного цим же підпунктом.

Згідно підпункту 201.10. статті 201 Податкового кодексу податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З метою підтвердження чи спростування права платника на податковий кредит слід дослідити чи відбувались господарські операції в дійсності, чи лише їх сутність була відображена платником у податковій звітності з метою отримання права на податковий кредит (на податкову вигоду).

Відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 08.09.09 року по справі за позовом ВАТ «Київхімволокно»до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити доводи податкового органу, зокрема про наявність таких обставин:

неможливість фактичного здійснення суб'єктом господарювання господарських операцій урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних; для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг;

виявлення ведення обліку для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібно здійснення й облік інших господарських операцій;

здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному суб'єктом господарювання у документах обліку;

відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської, економічної діяльності в разі відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів.

Судом встановлено, що ДП «Інженерно-виробничий центр»ТзОВ «Інженерно-виробничий центр» придбало у ПП «Поляріс Лайт»товарно-матеріальні цінності на загальну суму 115 537,80 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 19 256,30 грн.

На підтвердження реальності здійснення господарських операцій з ПП «Поляріс Лайт»позивач представив суду наступні документи:

- угоду № 01-П на поставку вентиляційного обладнання від 10.01.2011 р. (а.с. 26-27);

- протокол погодження договірної ціни на поставку вентиляційного обладнання всього на суму 76 893, 96 грн. в т. ч. ПДВ - 12 815,66 грн. (а.с. 28);

- угоду № 02-П на поставку вентиляційного обладнання від 17.01.2011 р. (а.с. 29-30);

- протокол погодження договірної ціни на поставку вентиляційного обладнання всього на суму 38 643,84 грн. в т. ч. ПДВ 6 440,64 грн. (а.с. 31);

- видаткову накладну від 18.01.2011 р. № РН-1-18001 на загальну суму 38 643,84 грн. в т. ч. ПДВ 6 440,64 грн. (а.с. 32);

- видаткову накладну від 12.01.2011 р. № РН-1-12001 на загальну суму 76 893, 96 грн. в т. ч. ПДВ 12 815,66 грн. (а.с. 33);

- податкову накладну від 18.01.2011 р. № 12 на загальну суму 38 643,84 грн. в т. ч. ПДВ 6 440,64 грн. (а.с. 45);

- видаткову накладну від 12.01.2011 р. № 8 на загальну суму 76 893, 96 грн. в т. ч. ПДВ 12 815,66 грн. (а.с. 44);

- банківські виписки за 12.01.2011 року, 17.01.2011 року та 05.10.2011 року (а.с. 46-48);

- сертифікат відповідності від заводу -виготовлювача на перетворювачі частоти серії VLT 2800, зареєстрованого в Реєстрі за № UА1.043.0018265-10 (а.с. 85).

Відповідно до вищевказаних накладних ДП «Інженерно-виробничий центр»ТзОВ «Інженерно-виробничий центр» придбало у ПП «Поляріс Лайт»вентиляційне обладнання на загальну суму 115 537,80 грн., в т.ч. ПДВ - 19 256,30 грн., а саме: комплекти автоматики (без кульових клапанів) та частотні інвектори.

Як вбачається з Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за електронним запитом від 09.08.2012 року за № 14446755, основним видом діяльності ДП «Інженерно-виробничий центр»ТзОВ «Інженерно-виробничий центр»є монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря (а.с.77).

Аналіз придбаного ДП «Інженерно-виробничий центр»ТзОВ «Інженерно-виробничий центр» у ПП «Поляріс Лайт» товару свідчить, що він за своїми технічними характеристиками відповідає тому виду діяльності, яку здійснює позивач.

Позивач повністю розрахувався з продавцями за придбаний товар, що підтверджується копіями платіжних доручень за 12.01.2011 року, 17.01.2011 року та 05.10.2011 року з наявними на них відмітками банку.

Судом встановлено, що доставка товару від ПП «Поляріс Лайт»здійснювалась продавцем, відтак необхідності в оформленні товарно-транспортних накладних для транспортування вентиляційного обладнання не було.

Позивач пояснив, що придбане за угодами № 01-П від 10.01.2011 р. та № 02-П від 17.01.2011 р. у ПП «Поляріс Лайт»вентиляційне обладнання було використана підприємством у свої господарській діяльності при виконанні договору підряду з ПП фірма «Орбудсервіс»№05/11 від 05 листопада 2010 року. (а.с. 71-72).

Предметом договору №05/11 від 05 листопада 2010 року було виконання робіт з реконструкції систем теплопостачання та вентиляції Львівського міського центру зайнятості на загальну суму 165 772 грн. 36 коп.

Частина придбаних у ПП «Поляріс Лайт»ТМЦ була використана для виконання умов цього договору, що підтверджується наступними документами:

- податковими накладними № 1 від 11.01.2011 року на загальну суму 76 151,59 грн. в т. ч. ПДВ 12 691,93 грн. (а.с. 51); № 11 від 28.02.2011 року на загальну суму 45915,59 грн. в т. ч. ПДВ 7 652,60 грн. (а.с. 53); № 69 від 08.11.2010 року на загальну суму 40000,00 грн. в т. ч. ПДВ 6 666,67 грн. (а.с. 55);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за лютий 2011 року (а.с. 57);

- актом приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2011 року (а.с. 58-61);

- підсумковою відомістю ресурсів (витрати -по факту) (а.с. 62-63);

- довідкою про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за січень 2011 року (а.с. 65);

- актом приймання виконаних будівельних робіт за січень 2011 року (а.с. 65-68);

- підсумковою відомістю ресурсів (витрати -по факту) (а.с. 69-70);

- банківськими виписками (а.с 87-91).

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.99 р. № 996-ХІV (далі -Закон № 996-ХІV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтею 9 Закону № 996-ХІV первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пунктів 2.1, 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704 (далі -Положення), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації)- це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону № 996-ХІV первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХІV господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У позивача наявні усі необхідні первинні бухгалтерські документи щодо придбання товарів у ПП «Поляріс Лайт», товар позивачем отримано, на суму отриманого товару виписано усі податкові та видаткові накладні, здійснено розрахунок за отриманий товар.

Всі представлені позивачем документи відповідають вимогам, встановленим Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»до первинних документів, не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та в сукупності з іншими доказами підтверджують реальність (товарність) здійснення господарської операції між ДП «Інженерно-виробничий центр»ТзОВ «Інженерно-виробничий центр» та ПП «Поляріс Лайт» по придбанню товарно-матеріальних цінностей та використання їх в господарській діяльності позивача та спростовують висновки податкового органу про неправомірність віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з цим контрагентом в період, охоплений перевіркою.

Щодо висновків податкового органу про нікчемність правочинів між ДП «Інженерно-виробничий центр»ТзОВ «Інженерно-виробничий центр» та ПП «Поляріс Лайт», суд зазначає наступне.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, згідно якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності: правочини спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження, об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна, правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідачем не представлено суду будь -яких доказів того, що заперечуванні ним правочини були спрямовані саме на порушення конституційних прав та свобод людини і громадянина, пошкодження чи незаконне заволодіння майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади.

Висновки відповідача про нікчемність правочину позивача з ПП «Поляріс Лайт» та відсутністю поставки товару (робіт, послуг) від останнього, ґрунтуються виключно на акті перевірки Алчевської ОДПІ у Луганській області №1801/231-37156789 від 11.11.2011 р., оформленому за наслідками позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Поляріс Лайт»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 р. по 30.09.2011 р.

Висновки акту №1801/231-37156789 від 11.11.2011 р. та дії податкового органу були оскаржені ПП «Поляріс Лайт» в судовому порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.12 р. у справі №2а-11262/11/1270, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15.03.2012 року, визнано протиправними дії Алчевської ОДПІ в Луганській області щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ПП «Поляріс Лайт»з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.12.2010 року по 30.09.2011 року, за результатами якої складено акт №1801/231-37156789 від 11 листопада 2011 року, та щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів ПП «Поляріс Лайт», викладені в цьому акті, а також зобов'язано відповідача вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА»інформацію про результати перевірки ПП «Поляріс Лайт», оформленої актом №1801/231- 37156789 від 11 листопада 2011 року.

На час проведення ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС перевірки ДП «Інженерно-виробничий центр»ТзОВ «Інженерно-виробничий центр»та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення постанова Луганського окружного адміністративного суду від 24.01.12 р. набрала законної сили, відтак посилання відповідача на акт перевірки Алчевської ОДПІ є безпідставним.

Оцінюючи зібрані по справі та досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що ДП «Інженерно-виробничий центр»ТзОВ «Інженерно-виробничий центр» сформувало податковий кредит в січні 2011 року правомірно.

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення від 28 травня 2012 року № 0000272340.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване позивачем податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 28 травня 2012 року № 0000272340, суд дійшов висновку, що воно прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення відповідача від 28 травня 2012 року № 0000272340 слід визнати протиправним і скасувати.

Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 192 грн. 57 коп., сплаченого за квитанцією № ПН416 від 18 червня 2012 року.

Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Позов задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 28 травня 2012 року № 0000272340.

Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби в користь Дочірнього підприємства «Інженерно-виробничий центр»Товариства з обмеженою відповідальністю «Інженерно-виробничий центр»192 (сто дев'яносто дві) грн. 57 коп. судових витрат.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Хома О.П.

Повний текст постанови виготовлений 24 вересня 2012 року.