Постанова

від 14.09.2012 по справі 2а-6617/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 вересня 2012 р. № 2а-6617/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - судді Сасевича О.М.

за участю секретаря судового засідання Чижук М.М.,

представника позивача Сидоренка М.В.,

представника відповідача Бобечка Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Бетон Київ»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон» до Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення №0000392301 від 24.07.2012 року, -

В С Т А Н О В И В :

Дочірнє підприємство «Бетон Київ»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон»(надалі-ДП «Бетон Київ»ТзОВ «ТКС Бетон») звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби (надалі-ДПІ у м.Трускавці Львівської області ДПС), у якому просить:

-визнати нечинним податкове повідомлення-рішення №0000392301 від 24.07.2012 року;

-скасувати податкове повідомлення-рішення №0000392301 від 24.07.2012 року, винесене ДПІ у м.Трускавці Львівської області ДПС у частині нарахування грошового (податкового) зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 412 432,00 грн., з яких 401 061,00 грн. -основний платіж та 11 371,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції;

-судові витрати у справі покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000392301 від 24.07.2012 року прийняте з порушенням норм матеріального права, є такими, що суперечить чинному законодавству України. Позивач неодноразово наголошує у позовній заяві, що факти про можливі порушення ним вимог податкового законодавства відсутні, а вказане вище, навпаки свідчить про протиправність дій податкового органу, що ґрунтується на умисному перекручуванні відповідачем норм податкового законодавства. У зв'язку із наведеним, просить спірне податкове повідомлення-рішення скасувати.

Ухвалою судді від 27 липня 2012 року у даній адміністративній справі відкрито провадження.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, подав суду письмове заперечення №4215/9/10-009 від 09.08.2012 року проти адміністративного позову, у якому обґрунтовує правомірність винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Посилається на те, що позивачем на час перевірки не представлено усіх первинних документів, які б підтверджували факт отримання ТМЦ та послуг (накладних, актів прийому-передачі ТМЦ, актів здачі приймання послуг, податкових накладних) та їх використання у власній господарській діяльності. Окрім цього, зазначає, що аргументи позивача не спростовують наявних порушень, зафіксованих в Акті перевірки та відповідно не можуть бути підставами для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши пояснення сторін, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-XIV від 16.07.1999 року (із змінами і доповненнями), ПК України, КАС України.

Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України регламентовано, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Судом встановлено, що згідно Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №640431 ДП «Бетон-Київ»зареєстроване як юридична особа 03.07.2008 року Виконавчим комітетом Трускавецької міської ради народних депутатів за №14181020000000744. Позивач є платником податку на прибуток підприємства, податку на додану вартість, комунального податку, податку з доходів фізичних осіб та збір за забруднення навколишнього середовища, окрім цього, останній на податковому обліку перебуває у ДПІ у м.Трускавець Львівської області ДПС з 04.07.2008 року за №6199. Ідентифікаційний код юридичної особи - 35980704, місцезнаходження: 82200, Львівська область, м.Трускавець, вул.Суховоля, 54 А.

Свою діяльність позивач здійснює на підставі Статуту, затвердженого протоколом зборів учасників ТзОВ «ТКС Бетон»№8 від 24.06.2008 року та зареєстрованого у Державному реєстраторі 03.07.2008 року.

З матеріалів справи судом встановлено, що ДПІ у м.Трускавці Львівської області ДПС у період з 25.06.2012 року по 16.07.2012 року проведена планова виїзна перевірка ДП «Бетон Київ»ТзОВ «ТКС Бетон»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року, про що складений Акт від 23.07.2012 року №19/22-00/35980704 (далі - акт перевірки від 23.07.2012 року).

За результатами зазначеної перевірки ДПІ у м.Трускавці Львівської області ДПС дійшла висновку щодо порушень ДП «Бетон-Київ»:

1) вимог п.138.1 ст.138, п.п.139.1.9. п.139.1 ст.139, ст.152 Податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 14 562,00 грн., у тому числі за II кв.2011 року на 14562,00 грн.;

2) вимог ст.185, п.187.1 ст.187, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200 податкового кодексу України, у результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся на загальну суму 487333,00 грн., у тому числі за січень 2011 року -12065,00 грн., за лютий 2011 року -3155,00 грн., за березень 2011 року -9435,00 грн., за квітень 2011 року -34433,00 грн., за травень 2011 року -270322,00 грн., за червень 2011 року -135181,00 грн., за липень 2011 року -18995,00 грн., за серпень 2011 року -3747,00 грн., а також завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (ряд.24 Декларації) за березень 2012 року на 14181,00 грн.;

3) вимог пп 168.1.1 п.168.1 ст.168, абз. «а»п.176.2. ст.176, п.177.6 ст.177 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2756-VI (із внесеними змінами та доповненнями), у результаті чого не утримано податок на доходи фізичних осіб всього у сумі 1757,25 грн., у тому числі за жовтень 2011 року у сумі 900,00 грн., у вересні 2011 року -у сумі 396,00 грн., у грудні 2011 року -461,25 грн.;

4) вимог п.2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 року за №40/10320 (із змінами та доповненнями) -несвоєчасне оприбуткування готівкових коштів у сумі 400,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що перевіркою достовірності відображених показників у поданих позивачем Деклараціях з податку на додану вартість за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року податковим органом встановлено, що на формування показників у рядку 10.1 Декларацій «Операції оподатковані за ставкою 20% (основною ставкою)»мало вплив здійснення операції з придбання товарно-матеріальних цінностей та отриманих послуг: сировини для виготовлення бетону, охорони об'єктів, оренди, транспортних послуг, у зв'язку із чим завищено податковий кредит вказаного періоду на 18258,00 грн., в тому числі: за липень 2011 року на 12662,00 грн. та лютий 2012 року на 5595,00 грн.

Перевіркою відображених у рядку 16.2 (16.1) Декларацій «Коригування податкового кредиту згідно п.4.5 ст.4 Закону (згідно ст.192 Кодексу)»показників за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року у загальній сумі (-)110151 грн., встановлено податковим органом, що на формування цих показників вплинуло зменшення податкового кредиту через коригування кількісних та вартісних показників та повернення попередніх оплат.

На підставі вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000392301 від 24.07.2012 року, відповідно якого збільшено суму грошового зобов'язання ДП «Бетон Київ»ТзОВ «ТКС Бетон»за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 498704,00 грн., з них за основним платежем -487333,00 грн. та штрафні санкції 11371,00 грн.

Відповідно до п.56.1 ст.56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Суд звертає увагу на те, що позивач, не погодившись із спірним податковим повідомленням-рішенням не звертався із скаргою до органів ДПА України з метою його скасування.

Вимогами п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Водночас, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України).

Згідно п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України до податкового кредиту не відносяться суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Вимоги до податкової накладної визначено ст.201 Податкового кодексу України, якою встановлено, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби та виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал такої податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.10 ст.200 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, із положень зазначених норм законодавства вбачається, що формування податкового кредиту допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документами Податковий кодекс України визначає податкові накладні.

Таким чином, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України).

У судовому засіданні судом також було досліджено докази позивача у підтвердження проведення господарської операції, щодо надання послуг, згідно договорів з контрагентами ТОВ «ТКС Бетон», ТОВ «Енмарк», ТОВ «Петромакс ГБТ», ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія». Тому у контексті наведених вище норм законодавства, погодившись із позивачем, судом встановлено, що підставою для включення до податкового кредиту позивачем: у березні 2011 року по контрагенту ТОВ «Петромакс ГБТ»у сумі 1935,00 грн. ДП «Бетон Київ»ТзОВ «ТКС Бетон»була отримана податкова накладна №16 від 31.01.2011 року, аналогічно у квітні 2011 року у сумі 15000,00 грн. були отримані податкові накладні: №4 від 04.02.2011 року у сумі 1667,00 грн., №17 від 14.02.2011 року у сумі 1398,00 грн., №23 від 21.02.2011 року у сумі 2500,00 грн, №38 від 28.02.2011 року у сумі 1935,00 грн., №2 від 04.03.2011 року у сумі 3064,00 грн., №12 від 24.03.2011 року у сумі 1667,00 грн., №14 від 25.03.2011 року у розмірі 2500,00 грн., №23 від 31.03.2011 року у сумі 269,00 грн.; у травні 2011 року по контрагенту ТОВ «ТКС Бетон»у сумі 240 000,00 грн. була отримана позивачем податкова накладна №1 від 05.04.2011 року на суму 240000,00 грн., по контрагенту ТОВ «Петромакс ГБТ»у сумі 7500,00 грн. отримані податкові накладні №15 від 12.04.2011 року на суму 1398,00 грн., №21 від 21.04.2011 року на суму 3333,00 грн., №32 від 29.04.2011 року на суму 2500,00 грн., №39 від 29.04.2011 року на суму 269,00 грн.; у червні 2011 року по контрагенту ТОВ «Українська інвестиційно-інжинірингова компанія»була отримана позивачем податкова накладна №9 від 26.05.2011 року на суму 107000,00 грн., по контрагенту ТОВ «Енмарк», отримана, зокрема, податкова накладна №96 від 31.05.2011 року на суму 5229,00 грн., по контрагенту ТОВ «Петромакс ГБТ»була позивачем отримана податкова накладна №20 від 17.05.2011 року на суму 2398,00 грн., №24 від 18.05.2011 року на суму 3333,00 грн., №58 від 31.05.2011 року на суму 3333,00 грн.; також у липні 2011 року по контрагенту ТОВ «Петромакс ГБТ»у сумі 6333,00 грн. були отримані ДП «Бетон Київ»ТзОВ «ТКС Бетон»податкові накладні №36 від 20.06.2011 року у сумі 3000,00 грн., №12 від 08.06.2011 року у сумі 3333,00 грн.; окрім цього, у серпні 2011 року по контрагенту ТОВ «Петромакс ГБТ»у сумі 9000,00 грн. були отримані позивачем податкові накладні №13 від 08.07.2012 року у сумі 3876,00 грн., №42 від 22.07.2011 року у сумі 3000,00 грн., №76 від 31.07.2011 року у сумі 2124,00 грн.

У судовому засіданні представником позивача неодноразово наголошувалося, а представником відповідача даний факт не заперечувався, на тому, що матеріали, надані позивачем на підтвердження правомірності віднесення сум ПДВ до податкового кредиту, досліджувалися ДПІ у м.Трускавці Львівської області ДПС не суцільним, а вибірковим порядком, що підтверджується Узагальненим переліком документів, які було використано при проведенні перевірки позивача. Судом також досліджена, а представником відповідача підтверджена у судовому засіданні та обставина, що при проведенні перевірки з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.03.2012 року податковим органом не було надано вимоги на представлення позивачем первинних документів, які б підтверджували факт отримання товарів і послуг та їх використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено наявність всіх підтверджуючих обставин проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентами первинних бухгалтерських документів, факт оплати поставлених позивачу товарів у частині заявлених позовних вимог, що підтверджує використання отриманих товарів позивачем у власній господарській діяльності, позивачем на виконання вимог Податкового кодексу України отримано належним чином оформлені податкові накладні, які є підставою для зарахування сум ПДВ до складу податкового кредиту, суд приходить до висновку, що ДПІ в м.Трускаці Львівської області ДПС неправомірно донарахувала ДП «Бетон Київ»ТзОВ «ТКС Бетон»податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 498704,00 грн., а тому позовні вимоги про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000392301 від 24.07.2012 року та скасування його у частині нарахування грошового (податкового) зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 412 432,00 грн., підлягають до часткового задоволення.

Разом із тим, суд вважає, що позовна вимога про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000392301 від 24.07.2012 року, винесене ДПІ у м.Трускавці Львівської області ДПС до задоволення не підлягає.

Згідно ст.94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.7-14, 18, 19, 69-72, 86, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов Дочірнього підприємства «Бетон Київ»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон»до Державної податкової інспекції у м.Трускавці Львівської області Державної податкової служби про визнання нечинним та часткове скасування податкового повідомлення-рішення №0000392301 від 24.07.2012 року задовольнити частково.

Скасувати податкове повідомлення-рішення №0000392301 від 24.07.2012 року, винесене ДПІ у м.Трускавці Львівської області ДПС у частині нарахування грошового (податкового) зобов'язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 412 432 (чотириста дванадцять тисяч чотириста тридцять дві ) грн. 00 коп., з яких 401 061 (чотириста одна тисяча шістдесят одна) грн. 00 коп. - основний платіж та 11 371 (одинадцять тисяч триста сімдесят одна) грн. 00 коп. -штрафні (фінансові) санкції.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити за безпідставністю.

Стягнути з Державного бюджету України 1073 (тисяча сімдесят три) грн. 00 коп. судових витрат на користь Дочірнього підприємства «Бетон Київ»Товариства з обмеженою відповідальністю «ТКС Бетон».

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сасевич О.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 вересня 2012 року.